сука.
дайте мені сокиру.
і я зарубаю цього баклана!
ааа.
яка я зараз зла.
гррр.
скатіна така.
не потрапляй мені на очі, падлюка!
бо до лікарні не довезуть.
рік закінчується.
треба робити підсумки.
цей рік був хріново-чудовим.
хріновою була перша половина.
чудовою друга.
ЗИМА.
майже нічого не пам"ятаю
жахливо розсварилась з найкращою подругою.
зараз товаришуємо, але не так, як раніше.
ВЕСНА.
я забила на навчання.
не зовсім, але забила.
знайшла нову компанію.
але щось було не так.
ЛІТО.
виповнилось 14.
отримала довгоочікуваний фотік.
з"їздила на море.
відкрила для себе флешмоб.
познайомилась з багатьома чудовими людьми.
докорінно змінила своє оточення.
пішла зі старої компанії. (про що взагалі не жалкую)
потоваришувала з Меггі, Сашкіс та Дарцею.
стала схе.
почала змінюватись.
ОСІНЬ.
я вже повністю інша.
мама відмітила те, що я подорослішала.
взялась за навчання.
пофарбувалась в червоний.
отже цей рік взагалі змінив все.
оточення/мене/моє світосприйняття.
я ні про що не жалкую.
нещодавно перечитувала історії повідомлень вко.
я взагалі інша.
блін, мені навіть хотілось би зустрітись з тою, старою Дарцею.
капосною, вредною, егоцентричною дівулею.
сподіваюсь зміни продовжуватимуться.
вже набагато краще.
біль пішов.
не знаю, що робила б без Мег.
сиділа б десь в куточку і плакала.
навіть настрій з"явився.
і все ж таки.
життя продовжується)
як я хочу зараз плакати.
ревіти.
кричати.
зривати собі горло.
щоб це все вийшло з мене.
з криком та сльозами.
як я хочу зараз прокинутись.
і зрозуміти, що це був сон.
просто дурний сон.
як я хочу повернутись у 19 грудня.
пережити весь цей час знову.
та ні поплакати, ні прокинутись, ні повернутись у часі не вийде.
що за лажа?
легені здавлює.
дихати неможливо.
де порятунок?
Это цитата сообщения Восемь_шагов_до_Рая Оригинальное сообщение
Kurt Halsey Frederiksen ©
[375x375]
не можу пояснити свій стан.
по тілу ніби табун мурашок пробігає кожні 2 хвилини.
до мене торкаються тисячі електрошокерів одночасно.
в груди вдаряє блискавка.
німіють кінцівки.
це боляче.
але (чорт!) цей біль приємний.
все втратило сенс.
все зайве.
окрім одного.
панічно боюсь втратити це щось всередині.
щось тепле.
воно тріпоче крильцями.
постійно нагадує про себе.
панічно боюсь це втратити.
"це" заповнило ту пустелю в мені.
пустелю, що утворилась там давно.
вона боліла, нила.
а тепер, коли пустелі немає, є страх.
але, чорт, цей страх якийсь такий.
приємний?
боюсь, що "це" зникне.
боюсь.
бо тоді буде нова пустеля.
ще більша.
ще більше болітиме.
він пішов.
такий, як я хотіла.
ааа.
танцюю від щастя!
багато багато багато снігу!
міня прьот.
щось просто зсередини розпирає.
вірші з мене так і лізуть.
і ці повідомлення.
ааа.
ну ось наприклад Новий Рік святкувати мені вже є з ким)
Сашкіс, не хвилюйся, з вами я до 12.
а з ним опісля.
роблю шалені подарунки.
дарую вірші.
ааа.
це диво якесь в мені.
горизонт перестане бути
безумовним кордоном в Всесвіт.
а мені би тебе почути.
а мені би у грудях серце.
ми заліземо в скриню ночі.
ми накриємось кришкою-небом.
просинатись я зовсім не хочу.
і не треба.
це я написала вчора.
на олімпіаді з біології.
піздєц, нормальні люди на олімпіадах завдання виконують.
а я вірші пишу)
чорт.
отримала за контрольну з алгебри чотири.
капєц.
в суботу біологія.
сиджу ботаню.
фотка з фотосету в минулу суботу)
я зправа)
чорненька - Алінка)
[604x404]
метелики у шлунку.
чи може сніжинки?
бо по тілу озноб.
не знаю.
але до біса приємно.
від одного слова.
від одного повідомлення.
стрибаю.
танцюю.
настрій покращився.
)
доречі.
зареєструвалась на твіттері.
аа. чорт.
як же важко знати правду.
найважче те, що він навіть не здогадується, що я знаю.
фааак.
жахливо неприємно.
а раптом це брехня.
я тут накручую себе.
хоча ні.
тоді чому він веде себе так, ніби нічого нікому не казав.
чому не сказав мені це в очі.
чому за спиною.
мабуть не думав, що я дізнаюсь.
брєд якийсь.
треба спитати прямо.
але я так боюсь.
чотири дні трималась.
не писала.
але не витримала.
що ж за дурні ситуації ситуації мене постійно переслідують?!
чорт!
де ж той настрій?!
скрізь якесь лайно.
все не так, як хочу.
не чіпайте мене зараз.
знайомий один сказав, що чіпати мене, коли я зла "вибухонебезпечно".
дійсно.
судячи з моєї фамілії.
та мого настрою.
якось так лажово на душі.
не хочу нічого.
тільки неділі чекаю.
може хоч тоді отримаю пояснення всього цього брєду, що коїться.
мабуть це все з мене.
з середини.
набридло ховати.
покажу!
і будете знати, яка я "дрянь"
Говорят, если помочиться на ранку - то она заживает... Давай, придурок, ссы мне на сердце!!!(с).
другий день зими.
лише другий день, а все вше інакше.
я звичайно очікувала, що з зимою щось зміниться.
але не настільки.
якось так мені зараз.
сумно?
мабуть.
амплітуда коливань настрою.
туди-сюди.
сумно-весело.
маятник.
вічний.
кохання-ненависть.
радість-біль.
сльози-сміх.
ми приречені.
але всеж.
хоч інколи маємо змогу підштовхнути маятник у потрібну сторону.
інколи.
не хочу втрачати шансу.
але ж як завжди.
одразу пірнаю з головою.
розчиняюсь.
віддаю все.
і залишаюсь ні з чим.
та що робити, коли прєдахранітєлі просто зриває?!
не знаю.
треба подумати над цим.
з самого ранку в нас туман.
і тримається вже весь день.
так давно хотіла такого дня.
казково якось навіть.
на відстані 15 метрів нічого не видно.
ввечері, коли вже стемніло, я пішла прогулятись.
заскочила до бабусі.
давно вже не бачились.
а коли поверталась додому щось потягло мене пройтись самевздож автомобільної дороги.
і то було дивовижно.
будинків, що нависають зверху зовсім не видно.
відчуття, що я йду вздовж поля.
лише автівки з яскравими фарами.
а вони прорізають темряву білими промінями.
це захоплююче видовище.
повітря пронизане яскравим світлом.
я йшла, йшла, нічого не помічала.
а потім побачила якусь знайомого відтінку курточку.
і не помилилась.
то була Мег з Полозовим та Дашкою Ціон.
вони йшли на Skinhate.
ех, жаль мене мама не пустила.
сьогодні дозволяю собі все, чого хочеться.
такий днь просто.
гарний.
і небо. дано такого не було.
і людина одна.
знайома з ним лише добу.
але відчуваю, що ми знайомі дууже давно.
але він з іншого міста.
та і історія нашого знайомства цікава.
я побачила його два місяці тому.
він мене зацікавив тому, що на його сторінці в нотатках було дуууже багато романтичних мініповістей.
в друзі я його не додала, але додала в закладки.
і от він через якусь там программу подивився, типу в кого він в закладках.
і побачив мене.
і вирішив познайомитись.
і і і. виявився дуже цікавою людиною.
ось так.
загружена по саму голову.
літклуби, олімпіади, контрольні.
всім шось треба від мене.
а мені катастрофічно не вистачає 24-ьох годин!
жах.
а в неділю фотосет.
тєма інді походу.
крутяцько)
шість днів не писала.
якщо чесно, то просто лінь було.
тож зараз мабуть буде просто потік фраз, емоцій, думок.
потік свідомості.
лише холодна вода має смак.
смак свободи.
не знаю чому.
якось так, підсвідомо.
зранку туман був.
відкрила вікно.
і поринула у залитий молоком простір.
мені б полетіти туди.
випити все.
весь туман.
серце забилось частіше.
від його фото.
чорт!
та що ж таке зі мною?!
приємнознайшла старезну ляльку барбі.
підстригла її налисо.
пофарбувала повністю все тіло у чорний колір.
обмотала ланцюгом.
та повісила її у зашморг з червоних ниток над своїм столом.
а до неї прикріпила папірець з написом:
"Звільни свою свідомість від сміття!"
так.
буду боротись зі сміттям в голові.
з дурними думками.
з апілкамі і тараканамі.
амінь.