Чай вечером,когда я грущу ..и кофе по утрам...тяжелым,будничным утрам...
Рипит кровать когда ворочаюсь..и я просыпаюсь..поэтому не ворочаюсь...тихая даже ночью...
Дождливая погода, без зонта по лужам к остановке. Киев хороший красочный и сочный. Но в Киеве нет тебя,а значит мне совсем не нужен Киев и все его достопримечательности. Киев,о тебе так много говорили,и говорят что нет возможности узнать какой ты на самом деле только эти разукрашеные замухрышки мальчики девочки их отличает только поза в которой они писают и то мальчики привыкли сидя.
Киев...привет. Черкассы...люблю..здесь те без кого я не могу..Первое знакомство прошло отлично. Только скучаю я совсем по другому городу. Никакой Киев так меня не полюбит...как сумели полюбить Черкассы.

Ти намагався писати про Неї - Вона пише тобою, Ти намагався її змалювати - Вона вмочує тебе в сльози і пекло,в кров і жахіття : фарби такі
Ти подужаєш ? Розпачу вистачить ? Віри достане? А безнадії ? А проституюваного лахміття достатку?
Більше року сотається любов молода ненависна - ненависна,бо звідки ти іншої візьмеш любові, коли кров клекотить і ненависть ходить по крові .
О ноче,ночуй мене ! Днюй мене дню !
А гордий світ? Він не гордує!
Він дивиться... і аплодує...
Все зекономив ? Совість? Честь ?
Я босий слід твій бачу у траві,який боюсь і подихом займати.

Вона дивиться,дивиться в душу вона палить очима до дна,а я все це дотепріти мушу,бо в душі не душа,а вина
" Чорнобильська мадонна " Іван Драч

Чуточку странная
Мне нравиться твоя квартира...и запах в ней...
Сегодня наш мир показался мне мультиком и все из-за этих труб ...

Возьми пачку сигарет и воду

- А почему у вас чашки перевернуты ?
- А хер его знает
Понравилось ..видишь детка это они странные ..чашки перевернуты потому что там чая уже нет бля .....
- Говори тише,НЕ ори блядь !!!!!!!
- Да да я тихо ...* и я снова ору * ...ахах
смотрим упорно порно да да

Гонит неумолимо гонит что-то вперед не давая возможности остановится скрыться и уйти ...прочь? в укрытие просто подальше ну да подальше от ....не гони меня вперед !!! ей
Ну да ты не гони постой...я же не успела ..ну да многое ещё хочу сдеать так что притормози а ?
Когда-то прийдется выйти на улицу совсем взрослой осознано взрослой ....и выбросить из головы сказки ..поверить в реальность чужую ..но поверь дорогая совсем скоро она станет и твоей ...да детка беги на улицу жди ..жди когда ты ...подойдеш к помойке и выбросишь куклы ... банты и детские туфельки ....НЕ ВЫБРАСЫВАЙ !
Кури, пей чай но не выбрасывай часть себя ...да ты порядочная дочурка ..ты навеки младенец возле её головы ....она любит тебя твоя мама ...она лелеет твоя мама ..она верит


Фильмы врут хотите сама отсниму фильм ?
НЕТ и я нет ..но все фильмы врут

Знаєте не для мене одної Помаранчики стали символом Нового Року...
Але зараз....
Колись я отримувала помаранчі перед новим роком...і смакувала їх...згодом цей маленький ритуальчик...перестав мене хвилювати..і сприймала це як звичне..але зараз....Символ нового року..це Шкірки Помаранчів....для мене так воно і є...
Тиха вуличка....притрушена снігом..брудним звичайно як і наші думки мрії сподівання....але ...холодний...поскрипує...все таке біле..аж сяє..ріже очі....але он он там щось інше П-О-М-А-Р-А-Н-Ч-Е-В-Е то шкірка....малеча йшла і довбала мандаринку..шкірку викидала....тепер вона бовваніє на узбіччі....смакувала мандаринку ...випльовувала кісточки і..шморкаючи відділяла дольку від дольки...це її помаранчевий ритуальчик...не вірите?? То й фіг з вами )))
Шкірки, та після новго року вони повсюди...РОЗМНОЖУЮТСЯ проямо з дитячих пучків...відразу..і так оп і на сніг ляп..і бовваніють як маньячки....що за...
Нестримний сміх викликають в мене такі от шкірки і дітки з помаранчами...посміхаюсь та й годі..а що ще робити як бачиш що нови рік вже поряд..а шкірки на підлозі...але мені довелось розділити їх на..категорії...з правилами і звичаєми бо знаєте так безцеремонно їсти СЕКС-СИМВОЛ НОВОГО РОКУ...це....що за...
Помаранч № 1 МАНДАРИНКА
Звісно вона помаранчева
схожа на дупцю янгола....
Чистити треба ... просто треба...смачна і соковита....відділяйте дольку від дольки кладіть на язик і....смакуйте....шкірку викиньте у вікно...)))
Помаранч №2 Апельсинка
Доросла краля....примхлива ...
Чистити треба..але нехай то роблять дорослі..бо не можна так взяти і просто володіти апельсинкою ні..її треба обуздати її треба ..мати...
Кінчиком ножа поділіть шкірку на дольки а потім так ...потихеньку щоб не чавкнуло соком в обличчя...відділіть серединку від шкірки..шкірку викиньте..кудись....
Відкусіть оту тоненьку плівочку на скибочці загляньте цій няміі під одяг ..бачите там такі красивущі гранули щасття....ммм.... смакуйте
гурмани....
Помаранч №3 Грейпфрут
Сама збочена і примхлива Помаранчиха...
Роздягайте цю лялю повільно і обережно....ніякої пристасті....тільки бізнес..топто справа....потім * от і не робіть як америкоси що за звичка розрізати навпіл і довбати її своєю ложечкою...вичавити всю м*якоть і..що а далі ні смаку ні задоволення....* поділіть навпіл цю нямку відділіть дольку і роздягніть догола...
Ой вона ж нага...
ну да вона таки така... смакуйте природньою ...лялечкою..вона специфічна на смак....вона взагалі якась..мутантка..що в її генах робиться повний каламбур і лимон там є і мандарин і апельсин...це просто помаранчева бомба...)))
Все..ну так мабуть все...аа ну да лимон ..це окрема індивідуальна інтимна історія кожного...як його їсти і смакувати...краще з цукром...
Новий рік він такий сповнений помаранчів а головне їх шкірок....малеча....і мандаринки...льод і там шкірки а де їх нема коли у вас на носику новий рік тигра ррр ....... )))
Чекаю шкірок від помаранчів...а ви??

 

 

 

- Скажите, пожалуйста,куда мне отсюда идти?

- Это во многом зависит от того, куда ты хочешь прийти,-ответил Кот.

- Да мне почти всё равно,куда идти,- начала Алиса.

- Тогда всё равно, куда идти,-сказал Кот .

- Лишь бы попасть куда-нибудь,- пояснила Алиса.

- Не беспокойся,куда-нибудь ты обязательно попадешь,- сказал Кот,-Конечно,если не остановишься на полпути.

 

Собака рычит,когда сердится,и виляет хвостом,когда радуется,Она,как мы условились,нормальная.А я? Я ворчу ,когда мне приятно,и виляю хвостом,когда злюсь.Вывод: я - ненормальный.

" Поцілунок Анжели " :
- Знаєш життя - лише проміжок між двома філіжанками кави, між першою і останньою.
- Не бійся . Смерті нема .Єбіль переходу.


" Футбол по-туровецьки":
- А що таке кохання?
- Це коли твоє серце хтось ошпарить окропом
- Так болить?
- Дуже

Безымянный текст Традиции учит,что люди деляться на две категории: одни строят,другие растят.Первые годами могут биться над поставленой задачей,но в один прекрасный день выполняют её.И после этого останавливаются и замыкаюя в четырех стенах своего бытия. Когда эти стены возведены и постройка окончена,жизнь теряет смысл.
Но есть другие - те,кто выращивает. Они порой страдают от бурь,от смены времен года и редко могут позволить себе отдохнуть. Но сад в отличие от возведенного здания никогда не прекращает расти. Да, он постоянно требует от садовника значительного присмотра, но все же дает возможность сделать жизнь непредсказуемо увлекательной. Садовники рано или поздно находять друг друга - ибо знают,что в истории каждого растения, как в капле воды, отражена история всей Земли.
Случается порой, что мы вступаем на тот или иной путь лишь потому,что не верим ему. И все очень просто: нам остается всего лишь убедиться в том,что это - не наш путь. Но в тот миг,когда начинают происходить какие-то события и путь открывает нам свою сущность, мы боимся идти дальше. И добавила,что не понимает, почему столь многие предпочитают всю свою жизнь уничтожать пути, по которым не желают идти, вместо того чтобы следовать тем единственным, который и выведет их куда надо.
"Смотри - сказал отец,подведя её к этим часам.- и постарайся понять, что нет на свете ничего совершенно ошибочного. Даже сломанные часы дважды в сутки показывают точное время".

- Слово окреслює мої межі. Я повторно знаходжу себе.
-а по-моєму,коли ти вважаєш себе зрілою самостійною жінкою,то,будь ласкава,або визнай,що те, із чимти ховаєшся,гідне осуду,і ти - погана дівчинка,або доведи що ти сформована особистість,і зумій відстояти власні вподобання.Тільки ж вона хоче бути і поганою дівчинкою,і залишатися маминою доцею.
- це мої батьки ,і я сама буду вирішувати що їм треба про мене знати що ні.Якщо ти вечорами онанізмом займаєшся,чому не повідомиш про це своїй мамці?
- Шантаж та погрози....Хтось завжди зловживає любов*ю іншого.Як не намагаюся привчити себе до цього глуму,все одно страждаю.
- Хтось живе,як вареник у сметані,а хтось,як бичок в попільничці.
-І ще:питання мене мучить: звідки у письменників задоволення від письма?
У тролейбусі один мужик оповідав іншому причту про жінку,яка чимось так провинилась перед плем*ям,що старійшини вирішили її покарати і дали право обирати що зашити рот,або статевий орган- І як ти думає що обрала жінка? потім ці чоловіки вийшли...
-Знаєш у чому твоя проблема? ТИ настільки серйозний,що збоку на тебе без сміху не можна дивитися.

Cогодні був холодний ранок,дійсно дуже холодний на сірому небі тільки й лишився надкушений місяць,немов його коштувала примхлива дитина,а тоді викинула на вже беззіркове сіре латаття.Дійшла до зупинки а вітер таки не вщухав і гнав по небу хмаринки як пастух овечки, а ці хвилясті пані так і линуть до Місяця накривають його як гларузь шоколад,і співають пошепки колискову,щоб вночі мав сили світити закоханим,і співати тиху, нікому не відому крім них двох дитячу колискову маленькому Янголу, а там на з упинці бодай вгледіти хоч одну посмішку,нє всі стоять насуплені кожного своє гнітить,укожного своє гризе..мучить ніби дихать не дає,а коли ти намагаєшся привітатись посмішкою з Паном Місяцяем і з тим самим улюбленим небом, то відразу відчуваєш як тебе свердлять ті не привітні вузенькі шпаринки .що раніше називались дзеркалом душі, очі що колись таким самим тихим,спокійним ранком так не стримно і не вблаганно цілувала спутниця і так палко не хотіла пускати до дружини.Нарешті автобус,тряска яма за ямою навіть за вікном нічого не вгледиш від постійних стрибків...потім нарешті свіже повітря...вітер куйовдить волосся нащо воно йому здалось? може бавится як дитина,чи то осінній вітер так ніжно прощається перед довгою розлукою незнаю,озираюсь навколо...пусто,прямую до ліцею знаю що мене там чекає ті самі не привітні обличчя, привітання шаблонні, і заїжджені до дир, послідовні фрази, ніби по сценарю живемо.Дзвоник почалися муки...шуткуємо на уроках,підколюємо жорстокими жартами а тоді ще й ображаємось підлітки.Перерва овва скільки людей і всі шмиголяють туди-сюди знайомі обличчя, привіт-бувай і все через вікна що в ліцеї зовсім не видно неба і того місяця що сховався разом з коханкою нічкою від своєї дружини Сонечка.Залишається мріяти,я завжди мрію,думаю, тільки не розумію нащо.(?)
Кінець для додому. Вдома моя кішечка люба манюня треться ніжиться радіє...мм а в моїй кімнаті ніжний такий приємний запах лимону,в моїй кімнаті стоїть невеличке деревце зовсім маленьке хоч йому вже і 4 роки, це маленьке деревце цвіло і в свій сезон і коли йому заманеться але плодів не було ніколи,ми з мамою так засмучувались бо хотілось щось вибаюкати виплекати власними руками,бачити як росте,виростає,стає гідним до вживання до життя.Минуло непомітно 4 роки і ось перші плоди причепився лимон такий зелений запашний повернутий на схід * мої вікна виходять на схід * і ось уже росте-виростає мій Лімонка такий вже виріс як дитячий кулачок,потім сідаю за комп і моє життя на мить перестає існувати а потім пришвидшений пульс ми переписуємось, потім вечір а за ним і нічка.Пора.Лягаю,вкриваюсь таким приємним МОЇМ покривалком-одіялком і мрію,спочатку крадькома ніби хтось підслуха а тоді так гучно різнобарвно і сміливо ніби кричу на весь світ щоб всі чули чого я хочу.В моїх вікнах блистить пан місяць з своєю коханкою любляться до ранку аж доки не час розтаватись.А іноді тільки під ранок у вікні видно ВЕНЕРУ так другу планету...мм яка вона грана на місячному простирадлі я розрізняю її і Велику Ведмедицю і все...але Венера така зачаровуюча, мм не можу відвести погляд а тоді паночка нічка приходить насила Дрімоту щоб я не бачила що вони коять з місяцем і тільки зірочки як свічки на столі закоханих будуть свідками скоєного. ТИ СНИШСЯ МЕНІ ;))

Настроение сейчас - найкраще

ааа який же прекрасний дощ був сьогодні я вперше в житті милувалась насолоджувалась кожною капелькою що потрапляла з небес на мене....і мені вперше сподобався дощ вперше я так вільно гуляла під весіннім ливнем.....і всім прохожим дарувала свою усмішку....ааааааа як же то було кльово...гуляти одною.....вся мокра волосся липне до обличчя а одяг до прохололого тіла...ммм
мокрі кеди і шкарпетки сумка вислиза з рук....з вій скапують капельки дощику.....мммм по губам течуть потіки теплого дощика.....
я б гуляла під дощем доти доки він не закінчився б але він перетворився в ливень і почав поляче бити по обличчю,рукам....почала ховатись під капішончиком....забігла в маршрутку з посмішкою....і така мокрюща шльопнулась на заднє сидіння пустого автобусу...почала грайливо зазирати через стікло до дощика від яякого так майстерно сховалась....залишивши маршрутку я вдихнула н аповні груди ту свіжість якої мені так бракувало....блиснула блискавиця а за нею грім....серце стрепенулось але відразуж заспокоїлось....відчувалась якась безпечнісь і довершеність відбуваючогось.....купила білого пористого шоколаду і випірнувши на туж прохолоду розкрила шоколадку і прямо на дощу почала смакувати плитку за плиткою не зважаючи що вода у кедах чвакала з кожним кроком.....тоді я не помічала прохожих усе було так байдуже...все було так ідеально....ммм який же сьогодні день чудовий...мммм