Gouache - 7 секунд
09-04-2009 15:18
комментарии: 2
понравилось!
вверх^
к полной версии
...
02-04-2009 18:05
Весна... Ось вона нарешті і прийшла! Сонечко, спів пташок, тепло, але... Чомусь на душі неспокійно. Здається, є все, що потрібно для щастя! Хороші друзі, люблячий хлопець, навіть мама, і та почала розуміти і відноситись до мене добре!!! То чого іще не вистачає? Якась ностальгія... сум, що переповняє мене... Хочеться чогось, а чого - не знаю. Просто чогось нового! Враховуючи останні 2 місяці мого життя, у мене і так все по-новому, а пустота в душі лишилась... Цікаво, це тільки у мене так???
комментарии: 2
понравилось!
вверх^
к полной версии
Весна... Ось вона нарешті і прийшла! Сонечко, спів пташок, тепло, але... Чомусь на душі неспокійно. Здається, є все, що потрібно для щастя! Хороші друзі, люблячий хлопець, навіть мама, і та почала розуміти і відноситись до мене добре!!! То чого іще не вистачає? Якась ностальгія... сум, що переповняє мене... Хочеться чогось, а чого - не знаю. Просто чогось нового! Враховуючи останні 2 місяці мого життя, у мене і так все по-новому, а пустота в душі лишилась... Цікаво, це тільки у мене так???
Без заголовка
21-02-2009 01:40
Вчора ти знову прийшов! Після відносно довгої розлуки (і що за дурна звичка з’являтись тоді, коли тільки починаєш забувати?)… Після того як ми з тобою розійшлись, (а пройшов уже місяць без трьох днів), я боялась бачити тебе… І боялась не тебе, а себе… Я не була впевнена в собі, в остаточності свого рішення… Але й так не хотілось повертатись у те «пекло», з якого я, знайшовши сміливість, вибралась… Коли почула твій голос у коридорі – чомусь зраділа. Побачивши тебе – розчарувалась: не відчула нічого. Ти став чужим! Потім довго вдивлялась у твої очі… Пам’ятаєш, як любила у них дивитись??? Твої бездонно-сині очі… Здавалась, ніби тонула в них!!! Зараз … пусті … скляні … ніби не живі… Саме так! Вони мертві! Хоча, блистять… Так! Я побачила в них блиск, коли дивився на мене!!! А може … це просто … відблиски МОГО світла???
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Вчора ти знову прийшов! Після відносно довгої розлуки (і що за дурна звичка з’являтись тоді, коли тільки починаєш забувати?)… Після того як ми з тобою розійшлись, (а пройшов уже місяць без трьох днів), я боялась бачити тебе… І боялась не тебе, а себе… Я не була впевнена в собі, в остаточності свого рішення… Але й так не хотілось повертатись у те «пекло», з якого я, знайшовши сміливість, вибралась… Коли почула твій голос у коридорі – чомусь зраділа. Побачивши тебе – розчарувалась: не відчула нічого. Ти став чужим! Потім довго вдивлялась у твої очі… Пам’ятаєш, як любила у них дивитись??? Твої бездонно-сині очі… Здавалась, ніби тонула в них!!! Зараз … пусті … скляні … ніби не живі… Саме так! Вони мертві! Хоча, блистять… Так! Я побачила в них блиск, коли дивився на мене!!! А може … це просто … відблиски МОГО світла???
Не найкращий спосіб лікування
21-02-2009 01:37
Вівторок… Мені, як завжди по невідомій причині, починає зривати дах! Хочеться плакати… Не получається… До вечора виникає істерика у вигляді … сміху… Звичайного істеричного сміху без причини… Біля мене сидить людина, якій абсолютно не до сміху, але їй також хочеться плакати! Тільки от сліз немає ні в мене, ні в неї… Вихід??? Ну можна знайти… Але мені приходить лише один, і то не знайкращих (так як на столі «маячила» пляшка Мартіні) – НАПИТИСЬ!!! Довго просити «сестру по нещастю» не прийшлось (хоча трохи зусиль я приклала, чесно…) і ми розпочали! Закінчився вечір десь через дві години; після розпитої пляшки, кільканадцятьох сигарет (і не тільки); чутливим сном… Обідно одне! Ніхто з нас так і не поплакав…
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Вівторок… Мені, як завжди по невідомій причині, починає зривати дах! Хочеться плакати… Не получається… До вечора виникає істерика у вигляді … сміху… Звичайного істеричного сміху без причини… Біля мене сидить людина, якій абсолютно не до сміху, але їй також хочеться плакати! Тільки от сліз немає ні в мене, ні в неї… Вихід??? Ну можна знайти… Але мені приходить лише один, і то не знайкращих (так як на столі «маячила» пляшка Мартіні) – НАПИТИСЬ!!! Довго просити «сестру по нещастю» не прийшлось (хоча трохи зусиль я приклала, чесно…) і ми розпочали! Закінчився вечір десь через дві години; після розпитої пляшки, кільканадцятьох сигарет (і не тільки); чутливим сном… Обідно одне! Ніхто з нас так і не поплакав…
Мрія ідіота =)
21-02-2009 01:34
Ви коли-небудь «хворіли мрією ідіота»??? А знаєте, і такі мрії збуваються… Цього тижня одна з таких моїх мрій збулась і, одночасно з нею, я зрозуміла значення фрази: «Життя проходить повз мене»… Майже тиждень (з понеділка 11:00 до п’ятниці 07:00) я спала! Так, в прямому значенні цього слова! Ні, ну звичайно, я просиналась, щоб поїсти, почитати улюбленого Коельо, покурити, ну і, іноді, поприбирати)) В той час, коли одні насолоджувались останніми поривами зими, а інші мляво виконували щоденні обов»язки, я сиділа «закрита» в хаті і не висовувалась на вулицю… Старалась нікого не бачити і ні з ким не говорити… Ну, звичайно, це не завжди виходило, так як живу я не сама і є люди, які просто про мене не забувають, але в більшості я нагло «морозилась» від всіх! Але… Незважаючи на це, я все таки встигла зрозуміти деяких людей і розібратись як в них самих, так і в їх ставленні до мене… Так, були і розчарування, і радості, але … я не відчула ніяких емоцій (лише в вівторок було важко, але про це в наступній історії)… Я стаю якоюсь нечутливою … ні до чого … ні до кого … СПАСАЙТЕ!!!
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Ви коли-небудь «хворіли мрією ідіота»??? А знаєте, і такі мрії збуваються… Цього тижня одна з таких моїх мрій збулась і, одночасно з нею, я зрозуміла значення фрази: «Життя проходить повз мене»… Майже тиждень (з понеділка 11:00 до п’ятниці 07:00) я спала! Так, в прямому значенні цього слова! Ні, ну звичайно, я просиналась, щоб поїсти, почитати улюбленого Коельо, покурити, ну і, іноді, поприбирати)) В той час, коли одні насолоджувались останніми поривами зими, а інші мляво виконували щоденні обов»язки, я сиділа «закрита» в хаті і не висовувалась на вулицю… Старалась нікого не бачити і ні з ким не говорити… Ну, звичайно, це не завжди виходило, так як живу я не сама і є люди, які просто про мене не забувають, але в більшості я нагло «морозилась» від всіх! Але… Незважаючи на це, я все таки встигла зрозуміти деяких людей і розібратись як в них самих, так і в їх ставленні до мене… Так, були і розчарування, і радості, але … я не відчула ніяких емоцій (лише в вівторок було важко, але про це в наступній історії)… Я стаю якоюсь нечутливою … ні до чого … ні до кого … СПАСАЙТЕ!!!
Полпачки Кента...
20-02-2009 21:41
[346x480]
Полпачки Кента. Вот так с размаху
Вдыхать... И кольцами выше, выше!
Послать никчемное утро нахуй...
Тебя не видеть, не знать, не слышать...
Одна таблетка спасает душу,
Звенят слова по немытым чашкам…
Молчи!!! Ведь я не умею слушать,
А тихо — это не так уж страшно.
А 19 — не так уж много....
Какая дура? Причем тут годы?!
Я так устала в душе от смога…
К чертям послать бы свою свободу!
И так по-женски спуститься низко,
И так по-детски бояться крови…
Какой ты, нахуй, родной и близкий,
Когда калечишь на каждом слове???.....…
©
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
[346x480]Полпачки Кента. Вот так с размаху
Вдыхать... И кольцами выше, выше!
Послать никчемное утро нахуй...
Тебя не видеть, не знать, не слышать...
Одна таблетка спасает душу,
Звенят слова по немытым чашкам…
Молчи!!! Ведь я не умею слушать,
А тихо — это не так уж страшно.
А 19 — не так уж много....
Какая дура? Причем тут годы?!
Я так устала в душе от смога…
К чертям послать бы свою свободу!
И так по-женски спуститься низко,
И так по-детски бояться крови…
Какой ты, нахуй, родной и близкий,
Когда калечишь на каждом слове???.....…
©
Історія однієї миті. Діалог...
20-02-2009 18:57
[398x268]
Що це? Що відбувається? Горить! Серце моє… Боляче. Невже знову? Я стаю вразлива… Воно заговорило! Навіщо? Як Ти посміло обізватись без дозволу??? Я ж не зверталась до Тебе… Не запитувала Тебе, не просила… Важко!!! Будування особистості, формування волі, довгі тренування контролю над почуттями… Невже все дарма? Так просто? О ні! Для чого? Замовкни! Прошу! Ненавиджу! Вислухати Тебе? Хочеш щось сказати? Знову познущатись захотіло? Ні?! Добре! Я заспокоїлась. Кажи… Важко Тобі? Згадуєш? Приходить до тебе??? Сумуєш? Не можеш без нього? Навіщо це мені говориш? Повернути для Тебе биття його Серця??? Разом… В унісон… Але… Це не можливо!!! І Ти знаєш це! Відчуваєш Його поряд? Це ілюзія. Спогади… Лише плід НАШОЇ хворої уяви… Так, Я сказала нашої, адже також його не забула… Сниться Мені щоночі. Цілує. Обіймає. Пригортає… Не плач, благаю! Мене обпікають Твої сльози, кожну клітинку… ВСЕ!!! Хватить! Замовкни! Ти не в праві вирішувати, коли Тобі говорити… Ненавиджу Тебе! Заставлю замовкнути тебе на віки! Ти зобов ’ язане підкорятися Мені! Я сильніша! Ти закам ’янієш! Обіцяю!!! Від сьогоднішнього дня… Пробач! Не хотіла так з Тобою, але… Ти зрадило Мені! Зачепило найболючіше! Навіщо? Чим Я заслужила? Я ніколи не йшла проти Тебе… Ми ж разом вирішили, разом відпустили, разом подорували їм волю, яку Вони так любили… Ось так буває, бачиш? Не втримали… Та й не треба було. Насильно… А знаєш… Та й не достойні Вони були Нас, Нашого кохання, почуттів… Хіба заслуговує на любов Людина, яка не слухає свого Серця й інших заставляє так робити?! Пам ’ ятаєш?.. Скільки Ми сварились! Мені не можна було Тебе слухати, Тобі не дозволялось Мені допомагати! А хіба таке можливо? Як далеко може зайти Людина, яка не слухає свого Серця??? Ні кроку… Ні миті… Не можливо… Все! Досить! Давай забудемо! Хіба Нам погано разом??? А Вони нехай залишаться там, у минулому… Я згадую їх із посмішкою, а Ти додай солодко-п ’ яної болі… Нехай живуть на волі. Р. S . Тепер Вони завжди разом… Невиліковно вільна Дівчина І її сильне, але ніжне Серце, яке ніколи не зрадить, не підведе… Разом Вони знайшли ще подругу – Душу. І тепер разом шукають спокій, радість, добро, розуміння і, найголовніше, вірний Шлях своєї Долі…
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
[398x268]Що це? Що відбувається? Горить! Серце моє… Боляче. Невже знову? Я стаю вразлива… Воно заговорило! Навіщо? Як Ти посміло обізватись без дозволу??? Я ж не зверталась до Тебе… Не запитувала Тебе, не просила… Важко!!! Будування особистості, формування волі, довгі тренування контролю над почуттями… Невже все дарма? Так просто? О ні! Для чого? Замовкни! Прошу! Ненавиджу! Вислухати Тебе? Хочеш щось сказати? Знову познущатись захотіло? Ні?! Добре! Я заспокоїлась. Кажи… Важко Тобі? Згадуєш? Приходить до тебе??? Сумуєш? Не можеш без нього? Навіщо це мені говориш? Повернути для Тебе биття його Серця??? Разом… В унісон… Але… Це не можливо!!! І Ти знаєш це! Відчуваєш Його поряд? Це ілюзія. Спогади… Лише плід НАШОЇ хворої уяви… Так, Я сказала нашої, адже також його не забула… Сниться Мені щоночі. Цілує. Обіймає. Пригортає… Не плач, благаю! Мене обпікають Твої сльози, кожну клітинку… ВСЕ!!! Хватить! Замовкни! Ти не в праві вирішувати, коли Тобі говорити… Ненавиджу Тебе! Заставлю замовкнути тебе на віки! Ти зобов ’ язане підкорятися Мені! Я сильніша! Ти закам ’янієш! Обіцяю!!! Від сьогоднішнього дня… Пробач! Не хотіла так з Тобою, але… Ти зрадило Мені! Зачепило найболючіше! Навіщо? Чим Я заслужила? Я ніколи не йшла проти Тебе… Ми ж разом вирішили, разом відпустили, разом подорували їм волю, яку Вони так любили… Ось так буває, бачиш? Не втримали… Та й не треба було. Насильно… А знаєш… Та й не достойні Вони були Нас, Нашого кохання, почуттів… Хіба заслуговує на любов Людина, яка не слухає свого Серця й інших заставляє так робити?! Пам ’ ятаєш?.. Скільки Ми сварились! Мені не можна було Тебе слухати, Тобі не дозволялось Мені допомагати! А хіба таке можливо? Як далеко може зайти Людина, яка не слухає свого Серця??? Ні кроку… Ні миті… Не можливо… Все! Досить! Давай забудемо! Хіба Нам погано разом??? А Вони нехай залишаться там, у минулому… Я згадую їх із посмішкою, а Ти додай солодко-п ’ яної болі… Нехай живуть на волі. Р. S . Тепер Вони завжди разом… Невиліковно вільна Дівчина І її сильне, але ніжне Серце, яке ніколи не зрадить, не підведе… Разом Вони знайшли ще подругу – Душу. І тепер разом шукають спокій, радість, добро, розуміння і, найголовніше, вірний Шлях своєї Долі…
Дещо в час ностальгії...
14-02-2009 19:29
Не дочекалася свого поета,
Не стала тобі музою назавжди.
В уяві лиш портрети, силуети...
І залишається несказаною правда!
Зустрілись так невчасно, випадково...
Здалось, що зустріч небесами була дана!
Але... Одне необережне слово
Й тепер ... незаліковно свіжі рани...
Дивилася так щиро в твої очі,
Завжди казала: "Ні про що не мрію!"
Тепер серед холодного полону ночі
Лиш зорі в небесах дають надію...
Я не жалію більш себе і що так сталося
Із вітром шлю прощальний поцілунок.
І пам'ятай: що б у житті не відбувалося,
Назавжди я - твій спокій, порятунок...
комментарии: 2
понравилось!
вверх^
к полной версии
Не дочекалася свого поета,
Не стала тобі музою назавжди.
В уяві лиш портрети, силуети...
І залишається несказаною правда!
Зустрілись так невчасно, випадково...
Здалось, що зустріч небесами була дана!
Але... Одне необережне слово
Й тепер ... незаліковно свіжі рани...
Дивилася так щиро в твої очі,
Завжди казала: "Ні про що не мрію!"
Тепер серед холодного полону ночі
Лиш зорі в небесах дають надію...
Я не жалію більш себе і що так сталося
Із вітром шлю прощальний поцілунок.
І пам'ятай: що б у житті не відбувалося,
Назавжди я - твій спокій, порятунок...
На прощання...
14-02-2009 19:25
[250x350]
Ось і дійшли з тобою ми до перехрестя...
Кому куди іти? Для вибору наш час настав.
Усе, що було вже не повернеться,
А заново писать роман... Вже краще крапку став!
Так, був роман не довгий, та змістовний.
Знаки оклику, питання, тире, коми,
Та ось листок паперу уже повний,
А як перевернути ми не думали ніколи.
А починалось все, як у дитячій добрій казці...
Жили-були, знайомились, кохали.
Та, виявилось, ми - у долі в пастці
І вибратись як звідти так і не вгадали.
Що ж, я відходжу в тінь, де темні ночі,
Ти і надалі залишайся головним героєм.
Свою я перепишу казку як захочу,
Ти ж, хоч живи, а хоч залийся горем!
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
[250x350]Ось і дійшли з тобою ми до перехрестя...
Кому куди іти? Для вибору наш час настав.
Усе, що було вже не повернеться,
А заново писать роман... Вже краще крапку став!
Так, був роман не довгий, та змістовний.
Знаки оклику, питання, тире, коми,
Та ось листок паперу уже повний,
А як перевернути ми не думали ніколи.
А починалось все, як у дитячій добрій казці...
Жили-були, знайомились, кохали.
Та, виявилось, ми - у долі в пастці
І вибратись як звідти так і не вгадали.
Що ж, я відходжу в тінь, де темні ночі,
Ти і надалі залишайся головним героєм.
Свою я перепишу казку як захочу,
Ти ж, хоч живи, а хоч залийся горем!
Без заголовка
14-02-2009 19:22
[318x425]
Настроение сейчас - В очікуванні...
А у нее всё опять в порядке:
Ночные клубы, тусовки, блядки...
В зубах «парламент», в стакане виски,
В кармане мелочь и две ириски...
И в телефоне всегда есть кто-то,
С кем вроде можно, но не охота.
Но палец сам набирает номер:
Помада, шпильки, садится в Rover.
И кто-то гладит её колени,
И жизнь-наркотик бежит по вене,
И хоть она никому не верит,
Но этот кто-то в ней будит зверя...
И томной кошкой, прижавшись к телу,
Она берётся скорей за дело,
Свиваясь в кольца, кусая губы,
Ей нужно нежно, ей нужно грубо...
Она не помнит имён и чисел...
И разве есть хоть какой-то смысл?
А утром кофе и взгляд усталый
…да, всё в порядке. Но так достало…
комментарии: 4
понравилось!
вверх^
к полной версии
[318x425]Настроение сейчас - В очікуванні...
А у нее всё опять в порядке:
Ночные клубы, тусовки, блядки...
В зубах «парламент», в стакане виски,
В кармане мелочь и две ириски...
И в телефоне всегда есть кто-то,
С кем вроде можно, но не охота.
Но палец сам набирает номер:
Помада, шпильки, садится в Rover.
И кто-то гладит её колени,
И жизнь-наркотик бежит по вене,
И хоть она никому не верит,
Но этот кто-то в ней будит зверя...
И томной кошкой, прижавшись к телу,
Она берётся скорей за дело,
Свиваясь в кольца, кусая губы,
Ей нужно нежно, ей нужно грубо...
Она не помнит имён и чисел...
И разве есть хоть какой-то смысл?
А утром кофе и взгляд усталый
…да, всё в порядке. Но так достало…
Мелодія моєї душі.
14-02-2009 15:42
комментарии: 2
понравилось!
вверх^
к полной версии
Дневник nevulikovnovilna
14-02-2009 15:26
Мій щоденник - це смітник моїх переживань, в якому можна поритись коли завгодно...
комментарии: 0
понравилось!
вверх^
к полной версии
Мій щоденник - це смітник моїх переживань, в якому можна поритись коли завгодно...