Настроение сейчас - сонне
Мій рідний ЛіРу... Як давно я тут не була, нічого не писала... Чомусь завжди для тебе не вистачає слів, хоча в голові вони повзають, як мурашки в мурашнику!!! Заходжу до тебе і так важко викласти все на твоїх сторінках!
Від тепер я починаю своє життя по новому, можливо все буде яскравіше... я на це щиро надіюсь..адже так буде образливо, коли на великій відстані від дому, рідних і друзів, з новими людьми, все буде як завжди......... Хочеться нового, не обов"язково завжди кольорового, але не такого, як було!!!
Это цитата сообщения Zosik_K Оригинальное сообщение
|
[500x363]
Звичайна сварка... Я вже до них звикла... Та сьогодні щось не те! Я, як і завжди не хочу тебе втратити, але... Немає моїх СМС із спробами примирення!!! Я не хочу спати (хоча не спала майже 2доби), немає бажання їсти, не можу ні з ким спілкуватись... рот не відкривається, а голова відмовляється думати... Хочеться похудати до самих костів... Ні! Хочеться просто "висохнути"... Вже в уяві бачу, як мої щоки повпадали, а під очима чорні синці, від вигляду яких люди жахаються! О, якби це все збулось... Дивні бажання, чи не так??? :(
Старенькі напівпротерті джинси, чорна футболка та чорна кофта з капішоном "наверх", кеди... Все це зараз буде на мені і... Гайда на дах дванадцятиповерхівки... Ніякого суїциду... Я надто слабка для такого!
Лише Я, небо, птахи, пляшка слабоалкогольного "шампуню", пачка Мальборо "срібного" та книжка Ірен Роздобудько "12..."
Що ще треба для щастя в такі моменти???
Это цитата сообщения alexjdanov Оригинальное сообщение
Старые мультики. берите в цитатник. Сразу весь список
Подборка хороших добрых старых мультиков
вы помните добрые советские мультфильмы ? :-)
[500x415]
Заколдованный мальчик (1955)
http://www.youtube.com/watch?v=ZJmIDTERky8
Василиса Микулишна
http://www.youtube.com/watch?v=go8Nu1xKHMA
Конек-горбунок
http://www.youtube.com/watch?v=QkZuaRy9cL4
Сказка о Мертвой царевне и семи богатырях
http://www.youtube.com/watch?v=CLWW9hT9cgc
Гуси-лебеди
http://www.youtube.com/watch?v=PrxPIBZhmFI
В лесу родилась елочка
http://www.youtube.com/watch?v=s081dTOC3yY
КОТЁНОК С УЛИЦЫ ЛИЗЮКОВА
http://www.youtube.com/watch?v=Jps4ZZmVvik
ПОНИ БЕГАЕТ ПО КРУГУ
http://www.youtube.com/watch?v=d_8g4PAG7II
МАРУСИНА КАРУСЕЛЬ
http://www.youtube.com/watch?v=ec1-KhEoja4
ПРОСТО ТАК
http://www.youtube.com/watch?v=8SFBiqvcYSo
Антошка
http://www.youtube.com/watch?v=dH2ddTujw_8
Львенок и черепаха
http://www.youtube.com/watch?v=BK_EREb1gWo
Паровозик из Ромашкова
http://www.youtube.com/watch?v=z1hE-4tQkCo
Кто сказал "мяу"?
http://www.youtube.com/watch?v=W3NGlI97t6E
"Грибок-теремок"
http://www.youtube.com/watch?v=DZ_2mA8gunI
"МУХА-ЦОКОТУХА" 1960
http://www.youtube.com/watch?v=eeBdyVAl5C4
Мороз Иванович
http://www.youtube.com/watch?v=AFSOvvdFe8o
Почему ты это сделал?
Почему оставил ты меня?
Ведь ты же знаешь, мой любимый,
Что нет мне жизни без тебя.
Я верю – не хотел уйти,
Но злые люди помешали
Тебе остаться в этой жизни,
Быть вместе нам они не дали…
Тебя убили просто так,
Ведь ты же не был виноватый
Больше не помню ничего,
Вот просыпаюсь – белые халаты.
Приходит мама, говорит,
Что тебя уж больше нету
Котенок, забери меня с собой
Я не хочу ходить по свету…
Ходить по свету, как во сне
И понимать, что одинока.
Ну почему вы, люди, злые?!
Зачем так сделали жестоко???
Тебя уж больше не вернуть
И это я реально понимаю,
А острый нож, пронзящий мое сердце
Тебе с любовью посвящаю…
Это история любви –
И это на событиях правдивых
О, люди, не сходите вы с ума!
Не разлучайте вы любимых!!!
Остывший кофе –
как остывшая любовь:
и вылить жаль,
и допивать противно…
Но, можно попытаться подогреть
на плитке прежних чувств,
бурливших импульсивно…
Но, это всё равно,
что подогреть февраль,
воткнув в замёрзший снег
сгоревший кипятильник…
И, как тебе не жаль,
всё ж выливать придётся
бурду из сладковатой нелюбви…
Без тебе я ніби пташка, якій відрізали крила.
Без тебе я ніби риба, яку витягли з води і залишили на березі.
Без тебе я ніби свободолюбива вовчиця, яку закрили в клітці.
Без тебе я ніби людина в комі, від якої від’єднали кисневу маску.
Лише з тобою я можу насолоджуватись висотою польоту, дальнім плаванням, вільними просторами і всім, що надає можливість жити.
Тобою я дихаю, марю, живу, про тебе завжди думаю, тебе бачу у снах.
Ти все, що у мене є. Ти – моє повітря, моя пожива, мої ліки, мій сон. З тобою пов’язані мої щасливі моменти, лікування мого серця, мої мрії, мої рухи, кроки, мої сни.
Дивлячись на тебе, бачу відблиски сонячного проміння за твоєю спиною, чую музику, що лунає в душі...
Хочеться бути лише з тобою. І я буду! Буду до тих пір, поки тобі це буде потрібно...
(16 грудня 2008року)
[200x255]
Ну ось і знову наступив початок мого, уже такого звичного, пекла.
Ти знову з"явився в моєму житті. Я тебе не виню, бо сама запросила...
Тільки от не так я все це собі уявляла. Думала, змінився, подорослішав, порозумнішав. А що отримала???
Дратуючі розмови, несамовиту ревність, вбогі підозри та вічні признання в коханні (такі привичні, але одночасно, такі ж набридаючі), які аж ніяк не підтверджуються вчинками.
А чого я чекала? Що ти такий ж дружній у компанії (хоча її давно у тебе вже немає), такий ж винахідливий у розвагах та відпочинку (ага, ти уже взагалі забув, що це таке і як воно правильно робиться) чи такий ж романтичний у відношенні до мене, як колись (стоп! а ти таким був, чи це були мої ілюзії стосовно тебе? Ну зараз не про це!)
Ну так що ж змусило мене знову відправити тобі "запрошення" до свого життя?!
Надія... (не дарма її назвали дурацьким почуттям). Я надіялась! Так щиро і віддано, як сліпий надіється побачити, глухий - почути, а безногий - почати ходити.
Але, що я отримала взамін? Розчарування...
Хоча, не зовсім... Для себе я дещо зрозуміла: як тюрма не виправляє зеків (Боже! як вульгарно звучить!!!), а психушка не лікує хворих, так і тебе життя не навчить любити і цінувати, що тобі дається!!!
Пі.Ес. Дурак ти! Не віриш? Та запитай будь-кого!!!
"В серці так тісно... Вже немає місця для інших стріл і твоїх почуттів..." (с)
В чора у дітей пролунав Останній шкільний дзвінок. Чому не в мене??? Чому я зараз не закінчую школу??? Пам'ятаю, два роки назад...
Почали з тобою дружити. Так, саме дружити, бо ти не хотів більшого, не хотів поспішати... Пам'ятаю, як ми хотіли з тобою зустрітись, погуляти, але були дощі... Щодня... А пам'ятаєш, як ми переписувались смс??? Як я написала тобі: "Дощ цей дощ, чому цей дощ? Не треба. Дощ. цей дощ лишив мене без тебе..." Пам'ятаєш, як приходив до мене у школу? Ти і сам був школяр, але ми пропускали уроки, щоб зустрітись. По-дружньому)
А потім був наш останній дзвінок... Ввечері ми мали зустрітись біля клубу... І ти прийшов, стояв біля входу. а я сиділа на лавочці навпроти... Ти чомусь не підходив, а чекав там. Може, не наважувався??? Хм, пам'ятаю твою реакцію, як до мене підійшов мій колишній хлопець. Ось тоді й відбулась твоя перша ревність, вже не дружня! Мабуть, та ревність і стала поштовхом до наших відносин... Вже таких не дитячих... Щирих, справжніх, взаємних... Це були кращі дні мого життя! І тривали вони два місяці... А далі ти пішов...
"Я завжди буду пам'ятати твоє ім'я........" (с)
Хтось зачиняє за собою двері твого серця і йде, не обертаючись; хтось стукає у них, але вони так і не відчиняються; а хтось просто мовчки стоїть під цими дверима з надією, але не наважується зробити крок вперед і залишається непоміченим!!! І як же, все-таки, важко усвідомлювати те, що ти готовa відкрити ці двері і впевнено знаєш кому, та замість замочка там рубці... Рубці, до яких не підбереш ані ключа, ані ліків...
[569x447]Похмуре небо заволочене пеленою сірих хмар, які іноді розсуваються, щоб дати можливість небу пролити краплини сліз... Йде дощ!
А мені, як тому небу ... самотньо, холодно і хочеться плакати...
Чогось не вистачає. Якісь спогади затуманюють голову... Спогади про нього! про людину, яку я викреслила із свого життя, з якою нам ніколи не бути разом!!! Людину, яка причинила стільки болю, але одночасно навчила стільки нового: любити, вірити, надіятись, бути сильною і вміти витримувати удар будь-якої сили...
О, скільки було цих ударів, але... Рани загоїлись, сльози висохли, знову посміхаюсь! Залишились спогади, від яких стає не по собі((( на думку приходить дивне порівняння: рубці, які починають боліти з часом або на погану погоду *хм, посміхнуло*
На цьому мої думки обриваються. Але, думаю, продовження не за горами)
Это цитата сообщения Деффченочка Оригинальное сообщение
Замечательная песня Гуцула...
Нарезка 38 серии
Это цитата сообщения lusiie Оригинальное сообщение
Скоро лето
Я, конечно, стараюсь не поддаваться массовой истерии по поводу плоских животов и подтянутых поп - все во мне прекрасно и так, а сила моего неземного обаяния отвлекает от возможных мелких недостатков. Однако весна есть весна, за весной придет лето с купальниками и прочими неприятными голыми животами, посему я собрала попу в кулак, выдохнула и приняла волевое решение записаться на <Силовую тренировку на все группы мышц с элементами степа. Рекомендуется для любого уровня подготовки. Это очень хорошо, что для любого уровня - я, конечно, спортсменка бывалая, в прошлом году три дня приседания по утрам делала, и у меня гантели дверь в комнату подпирают, но все-таки начать надо с чего-нибудь попроще. А потом как пойду в тренажерный зал, как покроюсь кубиками, как стану одним сплошным клубком мышц! Ничто не предвещало беды - тети разной комплекции в просторном зале, похожие на гробики для карликов степ-платформы, ритмичная музыка, тренерши нет пока. Вспомнив, что перед тренировкой спортсмены разминаются, я с сосредоточенным лицом попрыгала, повертела головой и всячески показала присутствующим клушам, что их посетила фитнес-фанатка, которая знает, что и как! Так, ну где там уже тренер? Чего вапще такое, я не поняла?..
Это цитата сообщения lusiie Оригинальное сообщение
Хозяину Времени стало скучно, и лирическое настроение нашло на него. Тогда он воплотился в небольшого рачка и сел на берегу Волги смотреть на закат, красиво подсвечивающий причудливые облака, величаво проплывающие баржи и суетливо проносящиеся мимо "Ракеты". Однако его медитации не суждено было длиться вечно, ибо как что-то может длиться вечно с самим Хозяином Времени? Он был пойман местным рыбаком - алкоголиком Василием; более того, с десятком таких же рачков, которые, к счастью, не являлись Хозяевами Времени, но когда-то были Хозяевами Собственной Жизни, был брошен в котёл вариться.
[показать] Вариться в котле, да ещё и в тесноте, Хозяину Времени крайне не понравилось: от этого бурления и адской жары он испытывал массу неудобств и пренеприятнейших ощущений. Недолго думая, он перевоплотился в местного рыбака и алкоголика Василия. Нельзя сказать, что это воплощение оказалось намного приятнее, ведь Хозяин Времени по натуре своей был существом тонкой душевной организации, в чём-то даже поэт, а, глядя на мир глазами Василия, видел только стаканы, бутылки, лодки, сети и удочки... Никаких закатов и облаков! Самым живописным, что видел Василий, был десяток раков, варившихся в котле.
Хозяин Времени попытался было сложить про это какой-нибудь стих, но быстро утомился и тут же выпил. Потом ещё выпил и съел варёного рака. Потом его стошнило прямо в хрустальную вазу, по непонятной причине не пропитую Василием. Впрочем, есть предположение, что хрустальная ваза и даром никому не была нужна. Эта идея настолько понравилась Хозяину Времени, что он решил перевоплотиться из алкоголика Василия в прекрасную вазу.
Что он и сделал... и тут же засверкал в лучах заходящего солнца всеми своими гранями! Возрадовался было Хозяин Времени и даже начал сочинять самый-самый чудесный стих, но был уронен заснувшим Василием на пол, сколоченный из грубых досок. Разбилась хрустальная ваза, а вместе с ней и Хозяин Времени, на бесчисленное множество осколков, и были те осколки все разной величины. Осколки же разлетелись по всему миру и вонзились в самую сущность каждого живого существа.
С тех пор Время для всех течёт по-разному.
ПІСЛЯ СЕКСУ...:
ОВЕН: Окей, тоді давай ще раз!!!
ТЕЛЕЦЬ: Їсти хочу! Передай мені піццу!
БЛИЗНЮКИ: Де ж пульт від телика?
РАК: Коли ми одружимося?
ЛЕВ: Ну правда ж я був/ла неперевершений/а?
ДІВА: Давай я поміняю постіль!?
ТЕРЕЗИ: Якщо тобі сподобалось, тоді мені також!
СКОРПІОН: Думаю, що тепер можна тебе розв'язати...
СТРІЛЕЦЬ: Не дзвони мені, я сам(а) подзвоню...
КОЗЕРІГ: Ти маєш візитку?
ВОДОЛІЙ: А тепер давай попробуємо БЕЗ одягу!
РИБИ: Так як, ти там говориш, тебе звати???
В ЖИЗНИ:
Умный мужчина + умная женщина = романтика
Умный мужчина + глупая женщина = роман
Глупый мужчина + умная женщина = брак
Глупый мужчина + глупая женщина = беременность
ОФИСНАЯ АРИФМЕТИКА:
Умный начальник + умный работник = прибыль
Умный начальник + глупый работник = производство
Глупый начальник + умный работник = продвижение по службе
Глупый начальник + глупый работник = сверхурочные
МАТЕМАТИКА ПОКУПОК:
Мужчина заплатит $2 за вещь, которая стоит $1, но которая ему нужна.
Женщина заплатит $1 за вещь, которая стоит $2, но которая ей не нужна.
ОСНОВНЫЕ РАСЧЕТЫ И СТАТИСТИКА:
Женщина беспокоится о будущем, пока не выйдет замуж.
Мужчина никогда не задумывается о будущем, пока не женится.
Преуспевающий мужчина это тот, который зарабатывает больше, чем может потратить его жена.
Преуспевающая женщина - та, которая может найти такого мужа.
СЧАСТЬЕ:
Чтобы счастливо жить с мужчиной, нужно хорошо его понимать и немного любить.
Чтобы счастливо жить с женщиной, нужно ее очень любить и даже не пытаться понять.
ДОЛГОЛЕТИЕ:
Женатые мужчины живут дольше, чем холостые, однако женатым гораздо больше хочется умереть.
ТЕХНИКА ВЕДЕНИЯ ПЕРЕГОВОРОВ:
В споре всегда последнее слово остается за женщиной.
Все, что мужчина пытается сказать после этого становится началом нового спора.
КАК ОТУЧИТЬ ЛЮДЕЙ НАДОЕДАТЬ ВАМ С ЖЕНИТЬБОЙ:
Раньше бабульки подходили ко мне на свадьбах, тыкали пальцем мне под ребро и говорили: Ты следующий?
Они перестали это делать после того, как я стал говорить им то же самое на похоронах.
ОТПРАВЬ ЭТО УМНОЙ ЖЕНЩИНЕ, КОТОРАЯ ХОЧЕТ ПОСМЕЯТЬСЯ, И УМНЫМ ПАРНЯМ, КОТОРЫЕ СМОГУТ ЭТО ВЫДЕРЖАТЬ. )
Безгрішні не плачуть, бо вони щасливі... Я ж – грішниця, тому проливаю океани сліз: за себе, за тебе, за нас...
У мене на серці найважчий гріх – убивство. Так, я вбивала сотні разів: себе в тобі, тебе в собі....Душила, топила, спалювала на вогнищі, підливала до вина отрути, різала ножем, підвішувала мотузкою до дерева... Зусилля не були намарними – таки вдалося: я вбила себе в тобі... Тебе в собі – не змогла...
Ти дихаєш у мені навіть тоді, коли бракує кисню, не тонеш в океані сліз, не гориш у вогні почуттів, ти не можеш отруїтись отрутою, бо дія не поширюється на тебе... А над ножем і мотузкою взагалі насміхаєшся – ти нічого не боїшся. Тому й не змогла тебе вбити у собі... Я ношу тебе у своєму серці, як згорточок спогадів: хороших і дуже злих... Затяжкий тягар, але позбутись його нереально!
Іду вулицею, вдаряюсь об замерзлі грудочки брудного снігу, милуюсь його незайманістю на дахах будинків... На зустріч двоє – він і вона... Крокують поруч, мовчать. Так було і у нас – початок кінця – познайомившись, багато говорили, з часом вже й не мали що сказати один одному – мовчали, віддалялися, поглинаючи тишу, копирсаючись кожен у власних думках.
Ти не завойовував моєї любові, не виборював її, не змагався за неї... Я прийшла в твої відкриті обіми і віддалась без бою – щиро, надіючись на взаємність... Ти бавився мною, як безсердечною лялечкою, говорив, що «все так і має бути, ненагружай себе», а я і не перечила тобі. Ти пропадав днями, тижнями і забороняв тебе шукати, і я підкорялася. Ти недозволив стати музою твого серця і я не просилася... Я була покірною лялечкою: хочеш – піднімай вгору руки, бажаєш – смикай за волосся або взагалі – заховай до інших, старих лялечок. У скриню своїх спогадів.
Самотність нищить мене дедалі сильніше. Щодня вдивляюсь у чужі обличчя, шукаючи тебе. Я не живу, а марю тобою.
Рахую дні до нашої зустрічі, навіть не знаючи чи вона колись ще відбудеться. Один день розлуки зводить мене з розуму. Я безсила перед собою.
Я боролася за наше щастя до останнього. Не вберегла. Ти скоро житимеш своїм життям. Забувши про мене зовсім.
Думала, усе минеться з часом, ти схаменешся і сприйматимеш мене як рівну собі, але твоя зверхність була непохитною. Несвідомо ти вивищував свою геніальність, вважаючи себе справедливим на сто відсотків і не бажав змінюватись. І не було кінця болю, і я страждала, очікуючи на твою з'яву чи дзвінок, і тривало життя, в якому ми існували окремо. Ти не захотів розплющити очі та впустити мене у своє серце, тому я вбила рештки себе в тобі – у твоїх очах, словах, вчинках та потаємних фантазіях. Я зрозуміла, що зайва, що мені немає місця!
Я плачу за нами колишніми на декілька життів наперед...Я плачу, щоб ти ніколи не знав солоного присмаку сліз і став безгрішним, а отже – щасливим........нехай хоч один із нас буде завжди щасливим...
А можливо ти ніколи по-справжньому мене не кохав. Хоча, ні. Кохав! Кожного самотнього вечора наодинці з собою, я згадую твої теплі слова, у тисячу разів тепліші за промінчик сонця слова: «Дівчинкою моя золотоволоса, я ніколи тебе не покину». Згадуючи ці слова, моє серце стискається до болю, а мрія почути їх ще хоч раз, не дає спокою.
Зрештою мені просто подобається жити минулим. Дозволь бути твоїм маленьким янголятком. Щоб хоч у темряві ночі приходити до тебе, бути поряд у снах...
Ось і все
маленьке кохання
йому не знайшлось місця у дійсності
йому не знайшлось справжнього тепла..
(с)
Я буду любить тебя... Молча.
Я буду любить тебя... Ветром...
Я буду любить тебя... Очень!
Нежно... Пусть безответно...
Я буду любить тебя... Сильно.
И даже дышать... Тише.
Пусть это чуть-чуть... Наивно.
Ты только останься... Ближе...
Я буду любить тебя... Знаешь?
Я буду любить тебя... Свято.
Мне даже не нужно... Рая...
Ты только б остался... Рядом.
Я буду любить тебя... Сладко...
Мне это ничуть... Несложно!
И, если совсем кратко...
Я буду любить тебя... Можно????(с)
Это цитата сообщения Anna__Go Оригинальное сообщение
С нелюбимыми жить нельзя...
С нелюбимыми жить нельзя.
С нелюбимыми жить опасно.
Ведь по лжи острию скользя,
Ты поранишься. И напрасно
Будешь небо потом винить
В том, что больно тебе и кровью
Окропишь ты чужую нить,
Что связала тебя не с тобою.
И поэтому сквозь века
Бродят женщины и мужчины
Мимо жизни течет река.
Разных следствий - одной причины.
[700x425]