о шостій ходила до маникюрниці. місто у цей час казкове. я неодмінно тепер вмисне прокинуся раніше та піду фотографувати, але дуже хочу, щоб на дворі був туман.
У тебя столько лиц. Внутри ты думаешь одно, снаружи выражаешь что-то другое. Ты не одно органическое целое.
Расслабься и разрушь расщепление, которое создало в тебе общество. Говори только то, что подразумеваешь. Действуй согласно собственной спонтанности, никогда не заботясь о последствиях. Эта жизнь мала, и она не должна быть отравлена размышлениями о последствиях здесь и в мире ином.
Человек должен жить тотально, интенсивно, радостно и точно как открытая книга, доступный для каждого, кто хочет ее прочитать. Конечно, ты не внесешь своего имени в исторические книги. Но какой смысл вносить свое имя в исторические книги?
Живи и не беспокойся о том, чтобы о тебе помнили - иначе это сделает тебя мертвым.
Миллионы людей жили на земле, и мы даже не знаем их имен. Прими этот простой факт - ты здесь лишь на несколько дней, потом тебя не станет. Эти несколько дней не должны быть потрачены на лицемерие, на страх. Этим нескольким дням нужно радоваться.
Никто ничего не знает о будущем. Ваш рай, ваш ад и Бог это, самое большее, гипотезы, недоказанные гипотезы. Единственное, что в твоих руках, это твоя жизнь - сделай ее как можно более богатой.
Ошо "Близость. Доверие к себе и к другому"
Ось вам я. А тепер скажіть, які кольори мені пасують? Бо я ношу переважно чорний і всі пастельні. Але стала помічати, що мені гарно, наприклад, у гранатово-червоному. Може ще якісь вам спадуть на думку кольори і відтінки, які б мене прикрасили. Завчасно дякую!
Я от не знаю про що писати. Тому буду писати про усіляку фігню, яка в голові. Вчора сиділа біля вікна, поставила ноут на підвіконня, увімкнула музику, червоні ліхтарики і дивилася на сніг за вікном. У кімнаті тепло. Сиділа в довгому светрі та теплих в'язаних шкарпетках. Їла яблука. З'їла певно кілограм. Слухала по колу одну пісню (я так часто роблю) і, напевно, вимкнула мозок.
Ще я почала прокидатися серед ночі. Ну тобто так, сниться мені якийсь сон, сниться до другої, потім я бац... прокидаюся та сиджу на ліжку. Думаю, що воно таке наснилося. Але думки сонні і думається погано. Потім я вирішую, що подумаю вранці і засинаю. Так триває вже майже тиждень.
Трапляється я зачитуюсь і засинаю повністю одягнута, як бомжик. Тоді серед ночі мені стає спекотно. Прокидаюся, знімаю одяг, ходжу по квартирі, п"ю воду, інколи молоко і знову засинаю.
Чомусь останнім часом здається, що люди кажуть не те, що хочуть сказати, а щось зовсім третє. Білшість наївно думають, що житимуть десять життів, хоча не відомо, що з ними трапиться наступного ранку.
Колись я працювала в газеті і там під назвою видання друкували гасло "Завжди так не буде". Немає сенсу за щось хвилюватися, бо завжди так не буде. Добре не буде і погано не буде. Усе тече, усе змінюється. Ми самі змінюємося, наші реакції. Статики немає в природі. Навіть смерть не статична.
На днях пекла хліб. Він вийшов смачний гарячий, але більше фотомодель. Буду ще тренуватися, але з пшеничним борошном. З ним у мене все ідеально виходить. Правда, я не люблю білий хліб. Їм його дуже рідко. Мені подобається житній. Люблю бородинський. Але справжній бородинський. Я такий їла лише у Львові. З кмином, а не коріандром і солодкуватою скоринкою. Хліб для мене - це святе. Я хліб ціную понад усе і великою проблемою є викинути навіть шматок. Коли падає на землю підіймаю та цілую. В мені з дитинства така повага, я не можу навіть сказати, що хтось мене вмисне вчив тому чи сварив, якщо не робила.
Зараз хочеться змін. І більше змін зовнішніх. Хочу бачити себе іншою. Легшою, чи що. Купити нові сукні, светри з "голим плечем", які теплі та затишні. Хочеться нових парфумів, або старих з ароматом полуниці та конвалії.
Після нового року роздрукую кілька своїх фото. Хочу придбати білі рамки та прикрасити квартиру ними. Деякі я дуже полюбила і хочеться, щоб радували постійно.
Зараз це просто атмосферні фото цього чудового процесу, але сподіваюсь із часом це буде цікаве відео. А поки що я тренуюся.
Вперше за усе життя я не купую ялинку, не прикрашаю дім (гірлянда на вікні не рахується, вона там цілий рік). Вперше я не бачу в цьому потреби. І це не показне, і абсолютно не заклик усім не святкувати. Просто у мене тепер кожен день особливий. Я зрозуміла, не потрібно чекати якоїсь спеціальної дати, аби мати свято. Відкрию таємницю, святкувати можна кожен день! Правда! А то ми всі чекаємо-чекаємо.... А потім біжимо кудись. Стаємо у чергу, звіряємо годинники, щоб не дай бог не пропустити. Пропустити що??? Отак бігаючи і чекаючи, ми пропускаємо найголовніше - життя.
А тепер про цей рік. Яким він для мене був. А був він найкращим у житті!
А кислородное голодание случается с теми, кто много лет дышал воздухом малонасыщенным кислородом, кто дышал женщинами пахнущими потом или дешевыми духами вместо детского мыла поскольку если нет у тебя денег на дорогие духи, то на детское мыло и шампунь из крапивы всегда можно насобирать, если нет у тебя дорогого платья, то сарафан из цветов всегда можно сшить самой. Если ты следуешь моде из журналов и не знаешь, что мода это то что отражает твой внутренний мир то ни духи ни мыло ни сарафан из цветов не насытит воздух кислородом и у любого мужчины рядом с тобой обязательно случится кислородное голодание.
*
И в каждой женщине есть два танцора, и каждая женщина поглощает кислород, но не каждая женщина сама является кислородом.
*
Бачила "Кислород" Вирипаєва. Нічого не буду казати. Просто подивіться. Варто!
тут текст вистави, за якою знято фільм
http://lib.rus.ec/b/119180/read
почитайте і все зрозумієте.
і там музика БГ красива така
"В житті не важливий сигнал джипіес..."
Я на вихідних була в хорошому місці. І мені там подумалось.
Більшість із нас надто зайняті продумуванням свого життєвого сценарію, або якихось окремих його фрагментів. Це як вивчити маршрут наперед і потім все сприймати за належне, або навпаки сердитись, що якісь речі не на своїх місцях, не там де повинні бути. Чесно кажучи, я не знаю, де опинюсь завтра. Що це буде за місце і люди. До усього готова і усе прийму. Не хочу і не буду більше вигадувати сценарій життя, бо тим самим власноруч створюю для себе рамки і для інших також. Але (!!!) я знаю, що як хочу, як я хочу, що я люблю. Це поєднання бажань по суті є протилежним, яле, якщо вдуматися, дуже правильним. Опишу образно.
Треба мати основу, центр, якір. Щоб ти за будь-яких обставин стояв на місці, а не кидався зі сторони в сторону.
Бо ж зазвичай, ми напридумуємо собі усього і кіпішуємо, якщо щось не так. А хто сказав, що має бути саме так? Наші всі прикрості від того, що щось не співпадає у пазлах. Ви можете вирішувати лише за себе, а решту просто впускати в своє життя. Не треба нічого списувати лише того, що щось пішло не так. Воно пішло саме тим шляхом, яким повинно було піти. Просто ми самі ще цього не зрозуміли. Треба мати терпіння до усього. Терпіння дати можливість життю розгорнути потрібну дорогу.
Нічого не пришвидшувати, не уповільнювати лише через надумане.
Хай усе йде своєю чергою, хай усе має свій час і своє місце.
пс.
подібний підхід дає свободу тобі самому і можливість іншим також бути вільними.
немає нічого гіршого і більш зв"язуючого по руках ніж очікування, що хтось зробить, дасть, буде таким, як його хочуть бачити.
На підлозі поруч з диваном повна склянка молока. Я хотіла випити його під час фільму, але забула. Забула навіть одягнути шкарпетки і тепер ноги просто льодяні. Фільми Бертолуччі мене завжди гіпнотизують. Ти хапаєшся за перший кадр і вже не можеш відвести погляд. Кіно дуже цілісне, об"ємне, красиве. Любов талановитого піаніста, котрий живе самітником у вишуканому будинку до молодої служниці з Африки. Красивої та чуттєвої. Вона не розуміє його музику, його зводить з розуму її чуттєвість та простота, те, що в її серці інший чоловік. Він не б"ється за свою любов, а робить більше - жертвує усім до останнього, аби дати їй що вона хоче. Жертвує безоглядно, без жодної надії, залишається спустошений і врешті отримує ВСЕ. У фільмі прекрасна музика. Музикою там розмовляють. Торкаються один-одного, освідчуються.
російською фільм називається "Осажденные"
мені до душі "Полонені"
пс. А ще я бачила прекрасний фільм Бергмана. Але мені потрібно його переосмислити. Лише тоді зможу сказати.
приготувала неочікувано просте і смачне. звичайню яєшню затерла товстим шаром ковбасного сиру кіпченого і запекла. раджу.
Коли людина вирішує змінитися - змінюються і люди, які її оточують...
Ось вам цікава і геть нелогічна цепочка. Сьогодні вранці я гортала стрічку новин ЖЖ. Побачила у однієї дівчинки чашку із зображенням мумій тролля. Згадала про чудові книги Туве Янссон і мультики, які дуже любила дивитися. Забила в гугл "цитати з книжок Янссон" і трішки прифігіла. Це ТАКІ речі глибокі та мудрі. І зовсім не дитячі. Почала читати інформацію про саму авторку і натрапила на таке:
"Книги Туве Янссон привлекают внимание не только детей, но и взрослых читателей, и даже ученых. По творчеству Янссон было защищено множество диссертаций, её сказки подвергались семиотическому и психоаналитическому анализу. В её книгах находят отголоски дзен буддизма и христианства, отсылки к философии Канта и эволюционной теории Дарвина." (ЯК ВАМ?! ГА?!)
пс. усі книжки я скачала. знайшла їх на чудовому сайті. ось http://www.rulit.net/author/yansson-tuve Відчуваю, зима буде цікавою та легкою.)
така людина могла написати тільки щось дуже хороше.
А ось власне і цитати, які мене зачепили:
*
Можно лежать на мосту и смотреть, как течет вода. Или бегать, или бродить по болоту в красных сапожках, или же свернуться клубочком и слушать, как дождь стучит по крыше.
Быть счастливой очень легко.
*
Тот, кто ест блины с вареньем, не может быть так уж жутко опасен.
(блін, ну як же це просто і мудро)
*
Он заполз под одеяло, уткнулся носом в подушку и подвинул живот на край кровати, где простыня была прохладная. Потом широко раскинулся, так что занял всю кровать, и ждал, когда к нему придет приятный сон.
*
Ты - путешественник, на краткий срок ты - свободен.
*
Когда у тебя возникает желание что-то сделать, нужно немедленно принимать решение и не ждать, пока это настроение пройдет.
*
Когда я что-нибудь сильно преувеличиваю, я всегда сам в это верю!
*
Он успел понять, как важно повременить, когда чего-то сильно желаешь.
*
Иногда, за вечерним чаем, на меня снисходит странное ощущение того, что меня не существует.
*
А вообще есть большая разница между тем, как ты рассказываешь о каких-то вещах, и тем, как ты о них думаешь… И кроме того, все это больше зависит от того, что чувствуешь…
*
Но с другой стороны, почему обязательно всё должно быть так, как ты привык?
*
Он смеялся не потому, что ему было очень весело, а потому что чувствовал себя бесконечно счастливым.
*
А хочется всегда, каждый день, но ты по-настоящему не знаешь, чего тебе хочется. Но под конец думаешь, что может, тебе хочется селёдки. И тогда ты заходишь в кладовку и смотришь, а там и в самом деле лежит селёдка.
*
Не могу описать, как это скверно, когда твои друзья либо женятся, либо становятся королевскими изобретателями. Сегодня ты входишь в беспечную компанию любителей приключений, готовых отправиться в любой путь, как только наскучит оставаться на одном месте. Отправляйся, куда только захочешь, перед тобой карта всего мира… И вдруг… Путешествия перестают их интересовать! Им хочется жить в тепле! Они боятся дождя! Они начинают собирать вещи, которые некуда поместить! Они говорят только о разных пустяках… Ни на что серьезное они уже решиться не могут… Раньше они прилаживали парус, а теперь строгают полочки для фарфоровых безделушек. Ах, разве можно говорить об этом без слез!
*
Не стоит волноваться. В мире нет ничего страшнее
У неділю бачила на ринку величезний розламаний гранат. Це прекрасно, я вам скажу. Взимку треба їсти гранати і щоб сік стікав по пальцях.
Люди по суті тварини. Зараз не кажу про щось високе і духовне, а цілком приземлені відчуття та інстинкти. Часто надто багато значення усьому надаємо. Чую: у мене депресія. І починається заламування рук. Хоч у дійсності це банальний недосип та споживання не зовсім тієї їжі. Фізіологія на відсотків 80% рулить у всьому. Брак сонячного світла, якісь гармональні речі часто вирішують такі події в нашому житті, що потім залишається лише чухати потилицю та дивуватися. Хоч можна це розуміти і заздалегідь. От я зараз десь так розумію. Без нервів та кіпішу приходжу та лягаю спати, або смачно їм, читаю та лягаю. Усі наші стани надумані, усе вирішується насправді дуже просто. Варто лише послухати своє тіло і почути, а не драматизувати зайвий раз.
Спіть солодко, їжте смачно, одягайтеся тепло та комфортно, слухайте найкраще, оточуйте себе милим серцю і все буде чудово. Правда.)
Ходила сьогодні на ринок вранці. Хотіла дуже купити різних трав запашних для чаю. Купила липи, м"яти, суниць, калини. Величезний пакет червоних яблук. Холодних, запашних ще й і з листям. Зараз піду чай пити, пахне на всю квартиру.
