Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
І за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
І за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.
Ліна Костенко "Між іншим.."
Коли я вже буду сивою,
І життя моє піде мрякою,
Я для тебе буду красивою,
А для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
Ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
То була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною,
Ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
Всіма ліктиками і галактиками.
І не знало міщанське кодло,
Коли я захлиналась лихом,
Що душа між люди виходила
Забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
- Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
Написала я б скрізь курсивами:
- Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!
Это цитата сообщения Sauleje Оригинальное сообщение
Роман Іваничук "Орда"
[444x690]Соромно зізнатися, але я відносно нещодавно розпочала знайомство з творчістю Романа Іваничука. Не повторюйте моїх помилок, бо й автор, і його твори варті бути прочитаними мільйонами українців задля: 1) заповнення білих плям у наших знаннях історії України; 2) усвідомлення себе частиною української нації (народу, етносу) зі складною історією та своєрідною ментальністю; 3) розуміння того, чому ми саме такі, якими є, і чому живемо саме так, а не інакше.
Ні-ні, з приводу пункту 3 я не перегнула палиці — я прочитала "Орду".
"Орда" — це не історичний роман. Це — роман-притча (або ж роман-містерія), у якому на тлі історичної події (спалення Батурина) та на прикладі пошуків істини священиком Єпіфанієм показано основні причини отого багатосторічного хилитання України в пошуках свого місця у світі.
Багато болючого пише Іваничук про нас, українців. Оте бажання жити в спокої та комфорті, не напружуючись і не жертвуючи нічим, а йдучи до цього найкоротшою дорогою; ота готовність багатьох (а, поклавши руку на серце, визнаємо, що так воно і є) зрадити ближнього заради власних не тільки виживання, а й вигоди; ота споконвічна лінь до творення чогось більшого, ніж власний хутір; та нездатність домовлятися, ділити владу, йти разом до однієї мети, а не тягти в різні боки — хіба нині ми цього всього не бачимо? 300 років минуло від описаних у романі часів, а віз і нині там.
Багато болючого і справедливого пише автор також і про москалів — ворогів України як тоді, так (як з’ясувалося через 25 років після написання роману) і зараз. Дивно було читати розмірковування москаля, нібито прихильного до України (тут без цитати не обійтися):
"— ...Мене, московита, у вас ненавидять, я бачу гнів і зло в людських очах. А я не винен. І мій народ не винен... Ми ж нічого із завоювань не маємо і, підкоряючи чужі краї, самі гинемо. З награбованого добра нам не перепаде ні дещиці. Навіть підкорені краще живуть, і тому нашому темному люду інколи здається, що недокрадене у вас добро — ним самим вам принесене, і він ложно називає себе вашим визволителем.
— Чому ж ви не вступитеся з нашого краю, коли самі розумієте, що нам і собі зло приносите?
— Не розумію, — мовив прочанин, здивовано глянувши на ченця. — Як це так — вступитися? Для чого? У нас уже спільна доля: разом мучимося, разом і Бога просимо, щоб рятував нас від антихристів. Нам не можна бути окремо! Ви ж і ради собі без нас не дасте: ні війська, ні державних установ не маєте, хто ж вас оборонить?
— Від кого?
— Там чорна сила! — показав прочанин рукою на захід.
— Чорніша, ніж ваша?
— Исчадие ада!"
Довелося кільки разів перевіряти дату написання "Орди", бо настільки точно й чітко цей та інші моменти описують стан сьогоднішніх стосунків зі "старшим братом", що не можна не захопитися прозірливістю Іваничука.
Цікавий образ карликової слободи — така собі пародія на Радянський Союз, де всіх намагалися зробити рівними, але не за вищістю духу чи величиною достатку, а за їх малістю.
Цікава суперечка про релігії: питомо українську язичницьку й насаджену християнську.
Цікаве протиставлення Єпіфанія як носія Духу та Сивого козака як носія Сили.
Боляче було читати про тисячі козаків, які склали свої голови не на благо розбудови України, а на спорудженні Петербурга.Ще болячіше було згадувати тих гігантів мислі, яких перевезли до Росії і які, як і козаки, теж склали свої голови, щоправда, будуючи не камінні стіни імперії, а духовні.
Але найприкріше було те, що й сьогодні ті небагато справжніх козаків не можуть підняти та повести за собою народ, а особливо його керманичів. Бо народ не хоче... Чи не може... Чи просто не здатен...
І ще один плюс має книга: її хочеться (а часом навіть треба) цитувати й перечитувати.
***[i]
Я вічний тут. Я існую в категорії. Є і в ній завжди зостануся. Нема такої сили на світі, яка могла б перемістити мене і мій вічний народ в категорію БУЛО, позбавивши нас перспективи БУДЕ. Ми йдемо в безупинному поході часу — горді, мудрі і з нашим Богом, а за нами дріботять, підбігають і губляться в невідомості тіні тиранів.
Ще й досі право велить судити злочинця за смерть однієї людини, та ніхто не карає винуватих у вбивстві цілого народу!
Мусимо спочатку роз’єднатися з москалем, взяти кожен собі, що кому належить, а потім, може, й станемо добрими сусідами...
Вашим предками не дали послідовно розвинути свій духовний світ, їм накинули не властиву їхній природі чужу релігію, яку вони прийняли згодом не почуттями й не розумом, а на віру. І тому залишився наш народ без свого Бога. Бо не можна пізнати вищий ступінь Духу, не знаючи нижчого.
Тільки той, хто хоч на мить втратив свободу, вміє і має право прагнути її.
Бо малорос — це не поневолений українець, а скалічений духовно покруч, прислужник, зрадник зі зниклою пам’яттю.
Отож
Это цитата сообщения yoginya-Natalika Оригинальное сообщение
Секреты моей молодости и хорошего настроения. :)
[581x700]
Молодость - это состояние Души. Можно сказать мне уже 47, а можно - мне ещё 47. Чувствуете разницу? Ну, так мне ещё только 47! И всё лучшее у меня впереди! 
Я не знаю, как у других людей, пишу лишь за себя.
Меня часто спрашивают, как мне удаётся хорошо выглядеть? Это йога? Ну, если обобщить, то можно и так сказать. Хотя, йога, это лишь инструмент, которым я пользуюсь. Таких инструментов великое множество, глупо от них отказываться.
Это цитата сообщения AAUUMM Оригинальное сообщение
КАКИМИ МАСЛАМИ ПОЛЬЗОВАТЬСЯ
Невозможно однозначно ответить на этот вопрос.Масла и смеси масел для красоты и здоровья нашей кожи - это как еда,и каждый сам себе должен их подобрать.
А чтобы это сделать правильно,сначала надо вычислить свой тип.Все мы разные.Сейчас такое время наступило, хочешь-не хочешь, а придется вникнуть в чудесную науку - АЮРВЕДУ:),чтобы выбрать для себя самое оптимальное,самое верное средство.
Надо всегда помнить,что наш тип непостоянен и может меняться с годами, да и с со сменой сезонов.А так же зависит от режима,питания и настроения:)
Наша женская задача - понимать свой тип,как он меняется,и в соответствии с этим обеспечить коже правильный уход.
Общие рекомендации для всех типов.
Обязательно надо использовать маски типа убтан.Какая бы кожа ни была,она загрязняется, и ее надо правильно очищать.Многие мои клиенты заметили что после убтана кожа становится не просто чистой, а сияющей,как у младенца.Убтан подходит всем типам,но для сухой и особенно зрелой кожи лучше его разбавлять молоком (или водой,чаем) с маслом.Так делаю я.
Не смотря на то что я делаю увлажняющий крем,предпочтение отдаю маслам,особенно смесям.А на ночь люблю делать самомассаж с бальзамами,которые состоят в основном из твердых масел (баттеров).Если регулярно делать маски с убтаном,поры будут чистые,никакое масло их не забьет.К тому же убтан не только чистит,но и оздоравливает,улучшает структуру кожи.
Чем пользуюсь я:)....
На сегодняшний день мой тип по аюрведе - вата-питта...Но он непостоянен,и очень подвижен.Так проявляются мои стихии (знаки зодиака здесь ни причем)
Просыпаюсь,умываюсь ОЧЕНЬ холодной водой,делаю это с удовольствием, а не потому что надо.Бегу с Ромой на бульвар.Трусцой)..Минут 10-15,не больше...Возвращаюсь,и только теперь наношу на лицо крем или сухое масло.Делаю 10-минутную зарядку с танцюльками...Макияжусь...:)...Я крашу глаза почти каждый день:тени,стрелки,ресницы.Так я себя чувствую уверенней:)
Днем периодически пшикаю на лицо и волосы розовым тоником.Розовый - мой любимый.Но летом предпочитаю мятный..Не протираю лицо,а именно пшикаю...Пузырёк с тоником всегда стоит возле рабочего стола на видном месте.Это и увлажнение и большое удовольствие:)...Иногда в тоник я добавляю полезный растительный экстракт,совсем чуть-чуть...
Вечером перед сном...Люблю (перед душем) делать сухой массаж своей конопляной мочалкой.Это и скраб,и улучшение кровообращения, и, опять таки, удовольствие:)...
Недавно доча подарила мне вот такой массажер.Классная штука.Я им пользуюсь после душа,предварительно намазавшись бальзамом или смесью масел..Отлично массирует,чувствуется эффект.......Сейчас я предпочитаю свой гхи-бальзам...Втираю,растираю...Ощущения, я считаю,должны быть приятными..Кому-то надо активно помассировать себя,до красноты (я такая), кому-то нежно,тендерли:)....
Сейчас уже вечер..Закончу писать, и побегу с Ромой на бульвар..Трусцой:)...Вернусь,займусь процедурами...)
**********************************
Весна квітчастим рушником
Протерла крижане віконце,
І знов пташиний лине спів,
І яскравіше світить сонце.
І молодіють знов жінки,
Як проліски, на жовтолисті,
А усмішки, немов квітки,
Цвітуть барвисто у обійстях.
В цей день від мене побажання:
Нехай ці квіти не зів’януть,
І нескінченого кохання
Провісником щасливим стануть!
Неначе сніг, най сум розтане,
Добром і ласкою зігрітий,
І біла смуга в долі стане -
На все життя, у цілім світі!
[452x652]
День зимового сонцестояння, який наступає в Північній півкулі 21 (22) грудня, знаменується найдовшою ніччю та найкоротшим днем в році. З давніх часів ця подія мала сакральний і містичний сенс у культурах різних народів. З ним пов'язано безліч традицій і обрядів, частина яких збереглася і в наші дні.
Хоча до закінчення там, сподіваюся, ще дуже далеко, і хлопчика очікує довге щасливе життя.
Історія немаленька, але дуже раджу прочитати її всю.
Оригінал знаходиться ось тут http://avmalgin.livejournal.com/5929147.html
"Рождество встречали с мальчиком Витей и его родителями (на снимке он справа). Мы не виделись несколько месяцев, потому что в сентябре Витя пошел в первый класс и был очень загружен.
Так вот: Витя разговаривал! Медленно, подбирая слова, но он говорил с нами на разные темы. Задавал вопросы, отвечал на вопросы о школе и о своих новостях. Это было какое-то чудо.
Витя был последним ребенком, которого усыновили иностранцы в Кемеровской области. То есть реально последним. Его усыновила итальянская семья (семейная пара - пекари, трудяги, и они пекут хлеб для всего своего поселка). Для этого им пришлось три раза летать в Сибирь и жить там.
Кемеровская область стала первой в России, где было полностью запрещено иностранное усыновление. Не только в США, но вообще любое. Выпендрились. 25 сентября 2013 года областной совет народных депутатов принял решение, в котором, в частности, заявлялось (цитата): «Мы считаем, что усыновление малолетних граждан – внутреннее дело России, внутреннее дело Кузбасса». Около 70 детей, уже познакомившихся с будущими родителями-иностранцами, остались в детдомах и домах ребенка.
Для наших итальянцев выбрали худшее, что было. Напоследок.
Это цитата сообщения AAUUMM Оригинальное сообщение
ежедневное умащение тела не роскошь,а необходимость
Любимые мои, я снова хочу напомнить вам об умащении тела.Сегодня написала моя покупательница:
моє маленьке чудо кашляло,намастила на ніч ніжки Вашим дитячим маслом і диво, перестала кашляти, хоча переживала бо дуже насичене, щоб не дай Бог якої алергії не було, вона ж ще маленька, але все ок, видать помогло, спасибі))
Радуюсь:)..Вообще,любое умащение тела оздоравливает организм.Если болят ножки,колени,суставы,есть кашель или насморк,где-то тянет,ноет,надо регулярно хотя бы один раз на ночь мазать больное место,а лучше все тело,слегка массировать, и болезнь отступает.Не зря на востоке умащение тела- это древняя целительная традиция.
В аюрведе существует процедура абхьянга - промащивание тела душистыми маслами,которая оздоравливает не только кожу,тело,но и воздействует на эфирное тело,ауру,дает ощущение защищенности,мира,красоты,молодости.
В Индии считают что умащение тела улучшает даже зрение,так как воздействует не на конкретное место или орган, а на весь организм в целом.
Пишу об этом имея личный опыт,умащаю себя каждый день на ночь после душа,особое внимание уделяю проблемным зонам,массирую их активно,до теплоты и даже покраснения..Извините за подробности,но думаю,личный опыт важен:)
Если вы устали,или нет времени,промасливайте отдельные зоны.Когда я зарабатываюсь и к вечеру теряю все силы,делаю это лежа:))..Мажу ножки,ручки, и все что можно умастить лежа на спине:)..Обязательно массирую коленки,это моя проблемная зона с детства.Заметила,если делаю это регулярно - колени перестают ныть,становятся крепче,пропадает хруст.
Не обязательно для этого покупать дорогие масла.Все масла,каждое по своему полезно.Но можно выбрать свое,любимое,или делать смеси из жидких и твердых масел- бальзамы.По аюрведе есть масла летние - охлаждающие (напр.кокосовое),и зимние - согревающие (кунжутное)..Но даже подсолнечное масло,самое доступное и не дорогое,тоже очень полезно.
Масло легко проникает в кожу,насыщает все тело полезными веществами,витаминами,невидимым образом лечит внутренние органы,воздействует на разум и чувства,подымает настроение:)
Очень полезно умащать и голову,волосы,но для меня это процедура не каждодневная,стараюсь делать ее хотя бы раз в неделю.Хожу с умащенной головой минимум час,потом смываю.
Из личного опыта еще скажу,летом я люблю умащать себя жидкими маслами,зимой - бальзамами на баттерах (твердых маслах),они плотнее,насыщенней,жирнее.Много масла не использую,не люблю когда тело слишком жирное.Беру ровно столько,чтобы тело впитало.После умащиванная тело не жирное,но блестящее.Не смываю,ложусь спать:)
Эта процедура полезна не только женщинам,но и мужчинам конечно:),и не только тем,кто следит за красотой тела.Хорошо приучать детей с детства ухаживать за собой,следить за здоровьем,прививать им полезные привычки.Особенно девочкам:)
Любите себя:)...Умащайте себя:)..Это ежедневная необходимость
Один директор школи посилав цей лист кожному вчителю, якого брав на роботу:
«Шановний вчителю! Я пережив концтабір, мої очі бачили те, чого не повинна бачити жодна людина:
- Як освічені інженери будують газові камери;
- Як кваліфіковані лікарі отруюють дітей;
- Як навчені медсестри вбивають немовлят;
- Як випускники вищих навчальних закладів розстрілюють і спалюють дітей і жінок ...
Тому я не довіряю освіченості. Я прошу вас: допомагайте учням стати людьми. Ваші зусилля ніколи не повинні призвести до появи вчених чудовиськ, тренованих психопатів, освічених Ейхманів. Читання, письмо, арифметика важливі тільки тоді, коли допомагають нашим дітям стати більш ЛЮДЯНИМИ ».
Это цитата сообщения ИнкоКросс Оригинальное сообщение
НЕ БОЛИТ ГОЛОВА У КОШКИ?
Кошки часто принимают очень забавные позы, фотографиями которых владельцы любят делиться друг с другом, даже не подозревая, что они дают повод для тревоги, а не для улыбки.
Например, в интернете можно найти много фотографий кошек, сидящих мордочкой к стене и уткнувшихся в неё лбом. Хозяева сопровождают их шутливыми подписями вроде «я обиделся» или «видеть вас не могу» и т.д., даже не подозревая, что такая поза свидетельствует о серьёзном расстройстве здоровья кошки.
Вітаю всіх українців та іноземців, які люблять, поважають та цінують українську мову. Це наш величезний скарб, надбання поколінь, яке ми маємо плекати та берегти, щоб передати нащадкам цю красу та неповторність. Шануймося, українці!
У День української писемності та мови за традицією:
- покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю;
- відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
- заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
- стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.
У День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.
Максим Рильський
МОВА
Треба доглядати наш сад
Вольтер
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Загадкове слово "ВИРІЙ"
«Відлетіли у вирій птахи» – кажемо ми. Призвичаївшись до слова «вирій», ми не задумуємося над його походженням, чому в українській мові більше немає споріднених з ним слів. «Так кажуть». «Сталий вислів». «У віршах часто фігурує».
Видиш, брате мій, товаришу мій – відлітають сірим шнурком журавлі в вирій.
Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю.
Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла.
За різними фольклорними переказами, Вирій (Ірій) – це казкова країна, до якої на зиму відлітають птахи і звідки приходить весна, а також лелеки приносять дітей. Вирій розташований далеко за морем, на кінці Чумацького Шляху. Це сад з залізною брамою, у який нема дороги живим. Цей сад росте в кроні космічного древа, на гілках якого в’ють гнізда птахи, ототожнювані зазвичай з людськими душами. Браму Вирію стереже Велес, часом у подобі золотого півня чи жар-птиці, що в пазурях тримає ключі від потойбіччя (інший варіант – ключі зберігає зозуля, яка першою туди прилітає і останньою відлітає). За переказами, разом з димом погребального вогнища людська душа пташкою відлітає до Вирію, де, однак, не залишається навічно, а повертається через певний час в лоно вагітної жінки, принесена лелекою.
У вирій відлітають птахи й комахи, а також відповзають змії. При цьому розрізняють пташиний та зміїний вирії. Зміїний вирій міститься під землею, це велика яма в лісі, куди змії збираються в клубок на зиму.
Це слово збереглося і в білоруській мові – «ляцяць у вырай». Ймовірно, що «вирій» пов’язаний із словами «рай» та «обрій», а взагалі версій походження його багато (зв'язок із праслов'янським jarь – весна, готським jer– рік, пруським iuriay – море, іранським airya – арійська країна).
Про вирій маємо згадку в нашім старім письменстві: вже в ХІ ст. Володимир Мономах у своїм «Поученію» говорить:
«И сему ся подивуємы, како птица небесныя изъ ирья идуть, и пер›, въ наши руцЂ, и не ставятся на одиной земли, но и сильныя и худыя идуть по всЂмъ землямъ, божиимь повелЂньємь, да наполнятся лЂси и поля.»
Можна тільки подивуватися тому, що це слово мало силу дійти до нас із такої сивої давнини та живе далі в українській мові.
Сьогодні виповнився рівно рік, як ми спакували найнеобхідніші речі, помолилися, останній раз подивилися на рідний дім, взяли в руки переноски з котами та собачий повідок і вирушили назустріч невідомому.
Можу сказати одне: ми ні про що не шкодуємо.
Було і буває всяке, але ми живі і жива надія на народження нової України, справжньої нації, живої та здорової. Слава Богу за все.
Пісня під настрій: "Forever young" від Alphaville
  |
Шановні друзі та читачі! На жаль, дуже рідко буваю на ліру, часу зовсім не вистачає. Слава Богу, є чим займатися, Господь надсилає і роботу, і хліб.
А у вас що новенького?
[700x420]
******************
Слон протиснувся у двері
І зайшов у кафетерій,
Капелюха ґречно зняв,
Сів до столу і сказав: -
Будьте ви такі ласкаві,
Принесіть цеберко кави,
Двісті тістечок із кремом,
Сім тортів, барильце джему.
Хочу я за п'ятачка
Заморити черв'ячка.
******************
Автора не знаю, з інета.
Это цитата сообщения Ляля_Рыжова Оригинальное сообщение
Ви хочете бути щасливими?
Навчайтеся культивувати цю дорогоцінну якість: увагу.
Увага підтримує любов,
увага підтримує життя.
Будьте уважні не тільки до людей,
але і до дерев, квітів, які зустрічаєте на шляху,
до крапель роси, метеликів, комах, птахів...
Ви можете застосувати цю пораду і до вашого внутрішнього життя.
Бо у вас також є метелики, які пурхають з квітки на квітку,
та птахи, які співають на деревах.
Омраам Мікаель Айванхов. Думки на кожен день. 11 березня.