Такое состояние непонятное... Я не чувствую боли. Но и улыбаться, радоваться тоже пока совершенно не в силах.

Где-то там в глубине душа еще конвульсивно сжимается.

Зачем ТАК? Зачем со мной?

Не понимала и не понимаю, почему она так поступает. Хотя... по большому счету понимаю. Но ЗАЧЕМ? Зачем же мне делать так больно? Что же это за любовь такая, что при любом неповиновениее становится изрыгающей злость ненавистью? И почему материальные блага, удобство она ставит выше наших отношений?

Тупо как-то... Глухо... Горько...

МЕВА

Відбилась малою від рідної скелі

І гналась все далі та далі — світами.

І змірила оком безкраї пустелі,

Та впала на хвилі — сумна, до нестями.

Хотіла вертати, та змучені крила

Падуть, гей паруси, як вітер уйметься.

Пустилась з водою — марна і безсила,

А хвиля по хвилі несеться, несеться.

Часом заридає тривожним скиглінням,

То знов засміється сміхом до одчаю,

Сегодня отличный день. Так по весеннему светит солнышко и поют птицы, что хочется и самой взмыть в голубую высоту, где время от времени пробегают тучки.

Но сегодня мы занимались делами чрезвычайно приземленными. Убирали сад и огород от прошлогодних листьев и сухой травы. А еще палили все это добро. Запах такго огня по особому весенний. Да и воздух уже пахнет весной. Про пролески я вообще молчу. Уже и не найти закрытых бутончиков.

Словом поработали мы на славу. Домой уже ползли :). А опустившись на родной диванчик, я поняла: "Я накислородилась".

Такая приятная усталость... Такая подзарядка от земли... Такое отличное настроение :)))

Настроение сейчас - так себе

Погода что-то в последние дни совершенно не радует. Солнышко выглядывает редко. Все больше хмуро да ветер гуляет сквозняком по улицам. И сыро. Не похоже как-то на март. Больше на ноябрь...

А еще мой любимый уехал в Киев. По работе. И мне тут грустно. Некого ждать с работы... Некого подымать с утра... Некого радовать вкусностями...

И приехала мама. Яруся, конечно, в восторге. Я...Я тоже рада ее видеть, но... Ее приезд снова взбудоражил мою жизнь. Странно. Почуму же она не хочет воспринимать меня и мою жизнь такой, как есть?.. я уже не чувствую себя виноватой. Но где-то все равно осадок, где-то на дне души горько... неужели я всегда буду для нее не той, кого она ждала?.. не такой, какую себе хотела?..

Но прочь все это. Яуся засыпала со мной. И это мо маленькая радость. А еще она сказала, что посреди ночи придет ко мне. Приятно...)

И под окном у нас буяют пролески. На зло все тучам, ветрам и дождям, на зло этой весенней мрачной серости :))

[560x406]

...

Над этим симпатично-эротичным комплектиком я колдовала немного дольше, чем хотелось бы, однако результаты мне очень понравились. Сеточка и золотое кружево -, кажется смотрится очень даже соблазнительно :)))

[377x520]

Да уж, убойный сегодня был день. Мы находились, набрались впечатлений и насмеялись. Действительно семейный выходной. Даже не верится )))

А вечером я колдовала над камрой. Сегодня она у меня вышла совсем не такая, как в прошлый раз.

Ну, начать с того, что у меня был шоколад со специями: гвоздикой, корицей, имбирем и перцем чили. Да-да, именно с чили, очень уж мне хотелось попробовать сварить тонизирующий напиток американских индейцев )) Словом, бухнула я этого шоколада. Заварила чай покрепче с бегемотом. Даже добавила немного мускатного ореха, как написано в рецепте. Желтки, видно, в этот раз взбились лучше, потому как напиток получился приятно густой. Ну и перчик чили оставлял щекочущее послевкусии, похожее на желание изрыгнуть огонек, как дракоша ))

Сама камра вышла вкусной, как в горячем так и в холодном виде. Однако стоит все таки сделать точно по рецепту. Эта на любителя. Пряная.

Вот такие вот пироги.

А Фрай, конечно же, - это балдеж *расплываюсь в довольной улыбке*

Вот уж действительно, пусть бы его книги никогда не кончались!!! :)))

Хороший был день, эх... теперь только завалиться спать и нырнуть в один из параллельных миров))

Странное какое-то настроение... Разбитое...

Опять не ладится с дочкой. Уже не знаю, как на нее воздействовать... Устала...

И почему мужа она слушается, а мне улыбается да еще и огрызается иногда в ответ? Неужели я действительно даю к этому повод сама?..

Словом, не все так радужно. Кажется я зашла в тупик.

Я ведь ее люблю. Это неоспоримо. Но зачем ей все делать наперекор? Зачем?..

А рисунок... Мне просто хотелось нарисовать дорогу... А может, и пойти по такой струящейся ленте расплавленого солнца в объятия пылающего красного шара...

Настроение сейчас - вихідне

Мертве Дерево І Вітер

Погаслий свiт очей моїх
Не здатен освiтити шлях
До мрiй, що зберегти не змiг,
Перетворивши в попiл, прах.

Життя тепер – холодна нiч.
Пронизуючи плоть наскрiзь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий порiз.

Чи витримаю я цей бiль?
Чи слiд менi чекати свiтла?
Чи не покинути цей бiй
Мiж мертвим деревом i вiтром?

Щоб не брехати вже собi,
Що все гаразд, до посивiння —
Чи не покинути цей бiй
Мiж iснуванням i спасiнням?

Як мертве дерево, стою,
Не в змозi зберегти надiю,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумiю.

Не хочу бiльше чути слiв.
Менi набридло iснувати.
Хоч я чекаю безлiч днiв,
Душа не може вже чекати.

Чи витримаю я цей бiль?
Чи слiд менi чекати свiтла?
Чи не покинути цей бiй
Мiж мертвим деревом i вiтром?

У всьому винен тiльки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болiсно вмирати?

— Володимир Агафонкін

У нас цими днями досить сіра погода. Та й мене щось потягнуло ц світ чорно-білих кольорів. Знову захотілося малювати, висловлюватися образами, творити. В мені ніби грала мізика гурту "В обіймах дощу". Сумовита, в чомусь психологічно важка, але... якась обнадійлива ))

І хотілося б зараз сказати щось більше, але слів нема.

А як хто зацікавиться цим гуртом, то прямуйте на http://rain.in.ua/about/

Гарна музика. Для душі. Для самозаглиблення.

[699x507]

код сгенерирован конвертером видеоссылок

Это просто поразительно, как люди могут творить... Из чего...

Казалось бы... песок... А вот что получается в умелых руках )))

Действительно мечта...

Dato and Ilana Yahav "Sand dream"

Скрепбукинг в деталях. Объемные декоративные элементы
1. Клипсы (брадс), Brads
2. Люверсы, глазки (Eyelets)
3. Кнопки (Snaps)
4. Тернеры (Turns, Photo Anchors)
5. Скрепки
6. Булавки
7. Рамки

Помимо основных знакомых всем материалов и инструментов для скрепбукинга, таких как бумага, ножницы, клей и т.п. существуют еще и различные специальные материалы, инструменты и техники, применяемые для декорирования скреп-страниц. По-английски это называется EMBELLISHMENTS и обозначает  использование любого скрепбукингового приема или материала для усиления оформления страницы, расстановки акцентов.  
Как Вы, вероятнее всего, уже знаете, таких приемов в скрепбукинге довольно много. К ним относятся:

Специальное оформление

Уголков и рамок фотографий

Заголовков

Подписей фотографий

Использование

Фигурных дыроколов

Штампов

Техники тиснения

Эффекта рваной бумаги

Техники состаривания

Лент, веревочек и декоративных нитей

Бирочек

Настроение сейчас - осінньо-весняне

Цими днями у нас трохи падав дощ і я ніби знову поринула у чарівний світ вологої землі, заплаканих вікон, сірого неба і легкого суму. Часом мені подобається така погода. Вона приносить якесь умиротворення, уповільнення в життя.

От і захотілося зробити підбірку відповідних світлин. Просто для себе...

Так приємно дивитися на розмитий світ...
[500x375]

гуляти під прохолодними струменями...

[580x465]

споглядати на сплески під ногами...

[440x319]

мати можливість просто побути на самоті з самою собою...

[700x700]

[440x440]

Приємно відчувати плинність життя...

[299x400]

та його непорушність...

[500x408]

відчувати пульсацію всім тілом...

[400x290]

пити її долонями...

[393x342]

І просто гуляти вечірнім дощовим містом....

[435x650]

поринаючи у свій неповторний світ... )))

[640x423]

Чомусь захотілося посумувати. У березні також бувають пронизливо сумні дні.

Навіть ті тьмяні кольори, що їх можна побачити зараз - десь жмут зеленої трави, десь клапоть блакиті, десь яскравий паркан - здаються зайвими. Хочеться замінити їх чорно-білими відтінками чи сепією.

Вікна вмиваються дощем. Через вологе скло весь світ здається розмитим, нечітким, нереальним...

Болить голова. Аж до нудоти. Хочеться просто лягти і провалитися у теплу дрімоту й сонне забуття.

Та тим не менше мені це подобається. Ця приємна сірість, сум і дощ.

От тільки з головою щось треба зробити. Іду за анальгіном.

Хм... До цієї рамочки у мене особливе ставлення :)

Я пам"ятаю, як мене осяяла ідея зробити її, пам"ятаю, як довший час я сумнівалася, як же її оформити. І ось нарешті вона завершена. Хочеться також сказати, що без невеликої технічної та дизайнерської допомоги чоловіка я би не справилась :)

А загалом... Це подарунок нашому хорошому другу, а за сумісництвом ще й куму :))

(Це на випадок, якщо він побачить її тут раніше, ніж отримає в руки :))) )

[699x507]

Вчора збулася моя мрія - нарешті я закінчила цю роботу, що пизначається на подарунок. Звичайно, є деякі нідоліки, однак кінцевий результат виглядає досить добе :)))

Зрештою, це ж ексклюзив! :)

Ці вихідні видалися надзвичайно творчими і плідними. Я нарешті закінчила кілька своїх довгограючих рукоділь, тому зараз мружуся, як вгодована задоволена кицька. А ще мені хочеться всім цим похвалитися [показать]

А ще було багато хорошого настрою, приємні гості, смакота власного приготування, гарні фільми, нові закупи для творчих втілень, сімейний затишок та улюблений Фрай [показать]

Словом, чудовий настрій навіть зараз компенсує відсутність сонечка на небі, в голові рояться нові ідеї для рукоділля, а ще я відчуваю нуртуючі сили для наведення чистоти в домі (що стоїть далеко не на останньому місці у списку потрібних мені речей [показать], адже будинок таки великий).

От :)))