ХТО З"ЇВ РИБУ??????????????????????????

от сиджу..сиджу..с...
все тікає крізь пальці
хотілося лежати у човні серед річки, не опираючись течії, мовчки дивитися на яскраве небо, засліпленою холодним сонцем і видихати у небо нього клубки пару
аж поки небо не почне співати на вухо_))

а він все ходить карнизами сподіваючись що тя зляаєшся і кинашся ловити його
він не збагнув що розуміє надто багато
і навчився вимірювати життя кроками
навчився робити те що хоче
такі не зрозумів що є вільним
хто у силах кинутися за ним???
на найвищу вершину його гір
вони ж потонуть у них бо не здатьня відчувати крил

дроти, пласмаса,
метал жеруть мозок
і таки, сцуко, не давляться......

шукала праску.нарешті знайла цифровик.
розридалася читаючи кілька абзаців написаних подругою. була готово спокійно прочитати лайку у свою адресу, але не розповідь про руду дівчину у фєньках
були у барвах
майже дійшли до ПШ
який дворовий пес справді створив відчуття того, що тя комусь потрібний. мну люди давно так не зустрічали як цей незнайомий пес.стаючи перед тобою на задніх. чіпляючись за фєнькиі навушники. тіко б не впасти....
а тепер о 1 ночі п"ю каву

Это цитата сообщения О_себе_-_Молчу Оригинальное сообщение

] "КОТ и Человек" [/size][/color] :)
[показать]
смотреть всё

лежиш у обіймах теплої ковдри
на столі вчорашній вже холодний чай
чути шарюдіння з сумки.
звідти вілізло моє Я
трохи зачухане, але він цього видавалося навіть якимсь милим. сіло на стіл. допило чай. спіймало поглядом вже порожню пляшку мінералки.
позіхнуло
знайшло під столом чиюсь книжку і залізло між сторінок далі спати
вирішила що тре всавати.
встала
вийшла з ванної і побачило що Я вже сидить на підвіконні і жує вазон.
хотіла почати свариися
зупинилася
зрозуміла що ЩО з нього взяти?_)))
воно розвело руками і знизало плечі
в очах був ледь вловимий сум
принесла йому з кухні води
хотіла сісти за комп
Я образилося
взяла його у сумку і ми пішли
куди? а хрєн його знає
щоб нам залишалося робити якби хоч хтось з нас щось знав???
воно реготало і збирало жовте листя
а мну чрмусь ставало сумно
пішли пити
грошей не залишилося
Я назбирало у напівпорожніх душах якийсь дріб"язок і ми знову кудись поїхали
всі втомилися
ніхто не спав
ми знову дося повернулися у дім
правда так і не зрозуміли ЧИЙ

Пошуки сторого цифровика стають все більш цікавими. вже була знайдена стара плівкова мильниця, дідуся-Зеніт, касетний Полароід(хо тапер знайти касетну плівку!!!!)
одне питання залишається відкритим: де ж той напівживий цифровичок
вже пів року фот у руках не тримала
офігенна погода
люблю людей з фонарних стовпів. вони багато розкажуть , живучи біля іллюзорного світла,штучного, котре так люблять мошки
"старі принци" з чиїх кишень стирчать ще повні пляшки з чудодійним ілексиром життя_))
вони пишуть історію чи то свого чи то твого життя на світлі, видобутому з глибин (під)свідомості ліхтаря.
милі , небережно виписані рядки, вони зникають , коли сходить сонце.
сонце вірить що все знає. що вміє чи ба навіть може. воно ніколи не повірить що у його тіні існують оті кохані ліхтарі з своїми людьми_))
а люди обв"язують ліхтарі стрічками. вірить що це принесе їм бодай щось_())))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

як можна надрізати груди чи шию і запустити шматочок повітря всередину? дати нутру хоч трохи подихати?
як можна дістати клаптик дусі іпоказати їй сонце?
а то душко
відкрийте хоч кватирку і відхіліть, будь ласка, ставні
навіщо все так щільно закривати?????????????????

спати!! спати!
не спала.ббр
іноді таки забавно буває дивитися, як чуваки з бодуна вранці розкумарюваються, особливо коли тя ще не всиг і піти спати , а просто п"єш вино
від усього надзвичайно сильний запах лісу і ще сильніший диму.
він усюди
він набрид
в халяві ще залишки вчорашньої хавки
пісец з цією (не)треверізтю туристичних змагань_))))))))))))
..сплю....

під захистом теплої ковдри порослої весняними квітами, відкорковую вино
корок полетів прямо у бездну. у чиюсь душу. і почав битися повнокровним серцем. і Хтось почав жити. так і не знаючи, що його життя то залишки чийогось німого банкету
а потім з неба посипалися зорі. били по шибкам, аж до пронизливого дзеленчання скла
завалили вхід у будинок. прибиральник встав на годину раніше
поважний лікар-єврей пропустив чергування а бабуся не забрала ранкову пошту
а ти куриш на карнизі чужі думки загорнуті у свіжі новини і все думаєш, у який же колір розфарбувати нічне небо ЗАВТРА??

Накатала напівсентементальний брєд породжений тимм, що мну недавно потрапила під руки "замість крові" , що востаннє читала трохи більше 2 років тому. а воно сцуко видалилося_)))))))))))
тоді я не вчитувалася у описи, місця, назви
тоді не думала що буду частково впізнавати щось своє
не думала що Щекавиця чи Киселівка не будуть чимось непевно трохи
відомим
що оті "Сходи" викликатимуть ланцюжок якихось спогадів-асоціаців про те ,
як , що і у яких кількостях там випивалося з усим що це супроводжувало, чи що з того випливало
що усі ті незрозумілі вписки , бо їдучі під київ можна прокинутися на
оболоні чи
просто завтикати час останньої маршрутки не будуть чимось химерним
що знайомим буде завтик останнього трамваю і галоп на останню
маршрутку , яка дає можливість дібратися до 0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
00000000000000000000000000000000000000000000000000
00000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000
лісу і озера де є люди, палатки і хавка
або провтик останнього метро і більше 2 годин пішака під дощем
або розуміння того, що обітцяна палатка не прийшла, натомість
всі розбіглися. їхати додому вже немає ні можливості ні бажання. а останньгого не вистачає і для того щоб шукати невідомо яку вписку і
невідомо чим туди добиратися

і розуміння що усе вищенаписане то лише невелика частина того, що
буде

люблю я осінь. києв. його схили, що живуть власним індеферентним
життям
усі дрібниці і непорожуміння що тісно сплітаючись утвоють оте життя , що зараз невпинно б"є по клаві. яке ніколи не назвуть непересічним і
геніальним
і воно добіса раде отій негеніальності. йому вистачає підліткового
дебілізму

воно плекає ілюзію щастя з того, що у нього є_)

..ремя мы были друг другу нужны. как это было давно. сколько стех пор надрешено. ЕЕЕй ну давай , брат, вернемся!!_))))
за останній тижень..що почався минулої п"ятниці і закінчився сподіваюся сьогодні мовчу_)
велике свято п"ятниці, день туриста, поїхала до подруги, подруга у києві, я пішла за фєнькою і так і не спустилася з бж, великий день середи, тверезий четверг(о небо), великий день п"ятниці , день міста
починаєш ловити кайф від тверезості розуму. тільки не вранці_)

Юлія ~Дощ~ Ткаченко
Чуваки з_під києва чизвідси! туліть туди_)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))).
Обновлено 9 часов назад

виявляється вчора (чи по часу сьогодні) комп таки був ввімкнений, але ЩО я писала????
у халяві валяється другий майонез, який я завтикала віддати бо хтось учесав з батоном
там же плями від портвейну . ну да, чо раптом рідина з відкритого пакету має властивість виливатися?_)
як дурень бігла до перону

погода за шибкою вже нагадує осінь
ДЕ МОЄ ЛІТО?

і чому я такий задоволений дурень ?
і у біса за що я люблю це життя_) ?
усі його шматки і їх смак

ВОНО МОЄ_)))))))))))))))))))))))

"захожу у сонечко, а дощу немає!!!!!!!"(с) моя тітка_)

а можливо заходжу сюди просто коли вдається безпредметно думати і таки попадати по потрібним клавішам
" я не знаю, я ничего не знаю
я безьдельний, ооо мама-мама"

перша думка дня: і хто сказав, що ми таки не напиваємося в унісон???
день туриста, ядь
нав"язливе відчуття ся підлітком з власно-посереднім егоїзмом, максималізмом і дебілізмом деформувалося зранку у ся - один чужорідний предмет кинутий невідомо куди
голова...

позавчора з самого ранку 2 непов"язані між ся людини сказали: слу, а тя мну сьогодні снилася. тааакий хрєновий сон був"

звелося все до: 1:"будь обережна! особливо з транспортом. дуже обережна. і дивися під ноги!!!!!
2: тя якось уваждіне з тягами і метро. і не кури дрянь."
бло


глянула за вікно
синє небо.
багато сонця
але не жарко. свіжість висить у повітрі. нею гарно дихається
повернуться подруги і підемо по арифметику, яка таки періодично але не надовго з"являється на полицях якогось з бучанський магазинів
і періодично чую у слухавку: заходила сьогодні у ***. Є!!!
і чудово розуміємо одна-одну
СКЛО!!!!
старе-добре_))))))))))))))))))))))

згадався днєв сесри. по ходу йому булоб десь зараз якраз 11 років.
і чому я колись не забрала його з коробки де був хлам для смітника?

хочеться укутатися у теплу ковдру і мовчки сидіти з велииикою чашкою теплого чаю слухаючи як краплі б"ють по підвіконню
і так годинами
днями
тут тепло і сухо
тут щось знайоме і можливо навіть рідне у колонках
тут у ніс б"є запах аромопаличок
тут тускле світло настільної лампо
і так нехочеться нічого крім

у кишенях днинс ДОСІ пісок
руки холодні
закуталася у ковдру
п"ю мінералку як завжди , дібравшися додому
шкода що закінчився сезон опен-ейрів
якась двіжуха не завадила б
відмінний викид емоцій
а руки то холодні

хтось витоптав НЕБО
невже тобі не казали витерати ноги?
навіщо було так довго топтатися над моїм вікном.
от тепер сиджу і виколурую тонкою голкою камінчики з хмар
фіг з ними. тя думаєш вони ще засвітяться?
і чо тоді ховаєш очі??-аха, навіть вони тускнішають. найяскравіші і проникніші очі
"все что бьі ло прошло, значит надо добавить еще, что бьі стало светло хотя бьі на миг"(с)
і не забувай чемодан з крилами на вокзалі. я не хочу більше оббивати погори чужих міст з твоїми крильми. вони мені нідочого
і хто додумався випустити на нічне небо веселку?
гасає як навіжена.
ні. в лом вму свтавати іловити її.
як не навчився витирати ноги , то сідай поряд і помовчимо разом ,спостерігаючи колір нічоного веселкового неба_)))))))))))))