[показать]Освідчення в коханні, як вільний вияв почуттів двох людей, у європейській культурі з’явилося досить пізно, адже раніше існувала ціла система звичаїв і обмежень, котрі суворо контролювали вибір майбутньої пари. Вирішальне слово при одруженні належало батькам. Вони ж керувалися не так бажаннями дітей, як можливістю фінансової чи економічної вигоди від вдалого шлюбу. Хоча, з іншого боку, жорсткий контроль батьків зовсім не виключав вибору за взаємною симпатією.Традиційне суспільство було передусім зацікавлене у продовженні роду, а тому надавало особливого значення одруженню і дбало, щоб ніхто не лишився самотнім. Засоби, за допомогою яких давня селянська громада сприяла укладанню шлюбів, були досить дієвими, хоча й не надто делікатними. Показовою ілюстрацією є звичай валійців та англійців – «зв’язані у вузол». Суть його полягала в тому, що хлопця і дівчину, одягнутими, зв’язували мотузкою із закріпленим вузлом і в такому вигляді укладали в постіль на ніч. Якщо вузол залишався до ранку нерозв’язаним, це давало підставу вважати учасників випробовування потенційними нареченими.
[375x228]Способи освідченняУ деяких місцевостях Італії освідчення в коханні або пропозиція руки і серця висловлювалися символічно у такий спосіб: хлопець приносив і клав на порозі будинку дівчини колоду. Якщо її забирали до будинку, то залицяння вважалося вдалим, якщо ж колода лежала нерухомо на тому самому місці, то парубок, якому було відмовлено, намагався прибрати її потайки вночі. Іноді траплялись кумедні ситуації, коли батько, закинувши колоду на плечі, обходив усе село, розпитуючи у стрічних, хто «обколодив його дочку».
Існували різні способи парубочого залицяння – схопити квітку з голови дівчини, витягнути в неї хустку з пояса, кинути яблуком. Якщо дівчина не обурювалася, а сором’язливо відводила погляд чи лагідно посміхалася – це означало, що існує взаємна симпатія. Після цього дівчина і сама могла показати своє ставлення до парубка, жартівливо вихопивши в нього гребінь, хустку чи ніж під час танців чи вечірніх гулянь.
Традиційним виявом симпатії було прохання хлопця випити води з відра дівчини. Якщо дівчина була згодна, вона дозволяла це зробити, а якщо ні – виливала воду і наливала нову.
ФОТОФАКТ. ПОДАРКИ НА РОЖДЕСТВЕНСКИЙ СТОЛ БИБЛИОТЕКАРЯМ ЛУГАНСКА
Вот такие подарки к Рождеству получили от руководства работники Луганской областной научной библиотеки имени Горького, сообщает Информатор.
Презенты расфасованы в целлофановые файлы. В подарочный комплект вошло по 200 грамм сухарей, 4 картошки. Работникам, у которых есть дети, подарки дополнили галетным печеньем.
Нестеренко Юрий Леонидович
Держава
(аудиоверсия здесь)
Ах, какая была держава!
Ах, какие в ней люди были!
Как торжественно-величаво
Звуки гимна над миром плыли!
Ах, как были открыты лица,
Как наполнены светом взгляды!
Как красива была столица!
Как величественны парады!
Проходя триумфальным маршем,
Безупречно красивым строем,
Молодежь присягала старшим,
Закаленным в боях героям -
Не деляги и прохиндеи
Попадали у нас в кумиры...
Возвращенцы. Жуткое слово. Новое. Рожденное войной. Оно так же многогранно, как и все, что связано с нею. Война. Все понимают, что идет именно она, а признать почему-то никто не хочет. Говорят, так надо из политических соображений. Мы, прожившие ее, кто в зоне оккупации, кто в зоне обстрелов, кто в зоне разрухи, кто в зоне волонтерства, кто в зоне расставания, говорим, как чувствуем, без политики и соображений толерантности - война.
[показать]