inside7 сфоткала для мене жовтенькі тюльпани...дякую)))
все...читаю.
тюльпани

я тут думала...і додумалась до того,що знову відмовляюсь від фоток.цікаво,скільки я витримаю цього разу?

сьогодні в однієї людини День народження...і я навіть не знаю,як її поздоровити.
я вже починала писати не раз,але нічого не виходить....
Дашуль,з Днем народженням тебе)
посварилась з мамою...останнім часом дуже нервую...до тіпання ока доходить.
сьогодні знову грала в свою улюблену гру...багато стільців,одна я...гучна музика...бігаю по колу,доки музика не замовкне...стілець,біля якого я зупинилась-моє життя на день.знаєте,що обрала я сьогодні?обман.тепер я не пишу правду.
стільки музики...хтось мене кличе...не реагую.
She's like a rainbow.
я спробувала зробити щастя з повітря...але я його так і не змогла побачити.
я хочу...хочу...хочу...хочу...але боюсь...це майбутнє чи те ж саме минуле?

Слушать этот музыкальный файл

что еще...что я сделать мог,я не знаю...я не знаю.

Слушать этот музыкальный файл

чтоб чувствовать губы,когда темно.

Слушать этот музыкальный файл

погалси звезды...прости меня,малыш...
твой смех,слезы...

Слушать этот музыкальный файл

мила пісня...саундтрек до серіалу "Герої".

Слушать этот музыкальный файл

ну обожнюю я цю пісню...цю групу...і упаковку молока.

Слушать этот музыкальный файл

для мами.

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

В країні ілюзій
На вулиці добрих фей
Я в ритмі ти в блюзі
Сховалися від людей...

Слушать этот музыкальный файл

Холодна, голодна й невчасна...

Слушать этот музыкальный файл

з минулого.

цілуй у вікно мої губи...так швидко в моєму житті,так швидк...ти квітка.
я ненавиджу час...береш стрілку і водиш туди-сюди...події повторюються...години повторюються...а чому почуття вже інші?зовсім.
є лише одна людина,яка завжди називала мене егоїстом...я її люблю...за правду...
я почала збирати свою колекцію знову...але тепер я не шукаю і обмінюю спогади,а просто дістаю їх з підземелля.
моя пам"ять почала переслідувати одне обличчя...як же вона так швидко його шукає?сьогодні...вчора...вдома...на вулиці.скрізь...
я хотіла написати щось хороше...щось з поганого минулого,яке мало стати гарним майбутнім.
потягни за ниточку,щоб затулити сонце моєю рукою.
висуши з мене мрії,щоб з неба пішов дощ.
викради мою квітку,щоб я завжди тебе знаходила.
я просто не зможу забути.
я сумую.
я люблю.

школа без мене...мамина ініціатива...довгий сон...ранковий дзвінок...швидкий душ.
територія...собаки...мої штани одразу ж стали брудними.
багато диму...може це він на мене так вплинув?за спиною група ТОЛ щось розповідає...не хочеться їх слухати,я любила їхню українську...тепер я їх не люблю.
дзвінок знову,мамине "ало"...фотошоп...фотошоп...і ще одна доза...щоб вночі добре спалось.
я була на шашликах...я була мертвою...було боляче...мене фотографували.
не думала,що так буду сумувати...напевно я тоді нічого не думала.
досить...ось фотки...ненавиджу,колись хтось мене фоткає.ненавиджу,коли фоткає той,хто не знає,на яку кнопку натискати...ненавиджу.
плагіат

дощить і далі...приємно...температурить.
все червоненьке тепер мокре.
ніяких шашликів,лише кольорові кульки,собаки,які намагались зіпсувати парад і попсові фотки by Veyn&Max...зате стільки всього на згадку...
і я досі хочу спати...такі речі швидко проходять?
фото лише для пам"яті...автор деяких фоток невідомий)і я не можу перехворіти жовтими тюльпанами.
9.05.08 camera:Canon PowerShot A630,shots:Veyn,Max and Roksolyanka.
мій клас...вчителі...ноги...кеди...мама...тюльпани...очі...дощ...парасоля...здається,це все)
for me

і ця фраза цілий день.
школу я майже не відчула...проспала,замерзла,зіграла.
вдома дістала фотоапарат і просто фоткала свої сережки.навіщо?бо не можу чекати просто так.
дорога...мовчання...ходіння...а ноги так і болять.
а результат є.
я все-таки занурююсь в художню літературу,бо люблю...і не потрібно більше то вчити все...книжки вибирала до самого закриття магазину,поки нас не вигнали з маман.
жовті тюльпани,як же я їх обожнюю...а вони просто за спиною.
а ще пора заводити такий великий записничок,в який я зможу записувати всі фрази моєї мами.
а завтра день...дощ...можливо шашлики...можливо просто дім,тепло...і фотосесія для кольорових етикеток...в мене їх багацько)
трохи дурні.і не більше

дивно?о,то дуже дивно.невже я більше не відкрию книжку з історії України за 7 клас?(то моя улюблена програма була)
ніякого навчання...свобода...і просто неймовірне щастя.
бо тестування було для мене і другим,і останнім.
мама хоче стилю хіппі...подарувати?
і вже плаття випускне чекає на мене...навіщо?ніколи не хотіла такого.
а в Лізі живе дух Сталіна...ех
нарешті я зможу спокійно спати і дочитати свого Історика)
заснула о 4.30...але на тестах не була сонною.
була страшно,особливо зранку в своїй кімнаті.

вона мене засмоктує...я натискаю на кнопку,загоряється зелене світло в моїй голові...тепер я живу,тепер я можу тикати на ту круглу кнопку скільки завгодно...граю сама з собою...граю з тінями...граю зі світлом...граю з життям і з часом...наче на секунду вони мої піддані.
я можу ввімкнути спалах...я вмію літати...я хочу кричати.
не можу уявити свого життя без цього...без цього насоса,який постійно наповнює мене бульбашками життя.невже я і справді залежна?невже фотографія-то такий сильний наркотик?

чудово...казково...і як же тепло зараз.
постійні "мяу"...і мені її так шкода,ще б навчилась її розуміти.
і ті маленькі оченята зі сльозами,але я ніколи не ображу свою кицю.
моделями сьогодні були мої брудні кеди і собаки.
я бачила равлика,болото,поле і фотосесію by LaraJade зі сценами вбивства...ось це і справді фантастика. якщо цікаво,то тикаємо сюди.
хотіла плакати...чому я завжди планую свій день,але ніколи не живу відповідно до свого плану?
я вже навіть знаю,що буду робити,якщо не зможу втупити до універу.і мені це навіть подобається!
і ще...я тепер не знаю,що писати в щоденнику...невже моє життя таке монотонне.
набридло це.нічого гарного не кидаю