Настроение сейчас - рішуче

Ось це питання зараз і турбує мою душу....
Добре чи погано відсіювати своїх минулих друзів?
добре чи погано обмежити коло співрозмовників?
Добре чи погано казати людям правду?
Добре чи погано...???
я не знаю...
Знаю тільки одне - це ПРАВИЛЬНО.
тому я і буду так робити.
І мені вперше цілком начхати на думку оточуючих, не байдуже лише на мої почуття.
Егоїстично, але правильно.
Моє життя. Моя свобода. Мої дії.

Про мене почали забувати всі мої друзі....
Вони мені не пишуть ....
не дзвонять,
не кличуть більше гуляти...
Якби я сама не брала ситуацію в свої руки - я б сиділа цілими днями дома.
Але поки я "насильно " в"язуюсь в їхню компанію.
Хтось скаже. що це не гарно і т.п. і т.д. ...
але....
Але мені теж неможливо сидіти увесь час домі і розумітиЮ, що мій час пройшов...
Точніше він і не наставав,..є
мене завжди всі знали, але у мене ніколи не було справжніх друзів...
а зараз мене почали забувати.
Мені боляче.
Навіть ті, кого я важала НАЙКРАЩИМИ МЕНЕ ТЕЖ ПРИЗАБУЛИ,,,,,
Боляче, СУКа....
Скоро я перестану "набиватися" в компанію.
Буду сидіти дома. БУду сумувати.
АЛЕ НЕ ОПУЩУСЯ,
Я знаю, що таке гідність....



І не подумайте, що в мене зараз депресія, зовсім ні. просто реалістичний настрій.
Просто я зрозуміла, що відбуваєтьься навколо.
Я зрозуміла, що нікому не потрібна...
сумно...
але правдиво.




Дякую тим, хто читає усі ці мої маразми...
Я починаю підозрювати, що ви мої єдині друзі, єдині люди які мене ще хоча б краплю розуміють, дяукю вам величезне, за те. що ви є!

в одццукгцушщне мшщынныуш рцушенм ыущенщцушралывоим цшнулдфрвалпчлямилячркшрцумрнци9еу7ми0уц7еимкв7нидлву ск цуе
цуе
им 5н
и
укн и
ун
иу
е
уыетцущегцушще цущ урдшенмшщгукщзегм


ВСЕ!=)

не знала, що коли КЛАСНИЙ настрій може бути погано))))
Хочеться щось робити, заледве не біситися, а нема чого.....
Нудно одним словом....
Того роблю оголошення, хто зі Львова хоче побіситися зі мною???)))))))))))))))))
чекаю пропозиції))))))))))))))00

ВВВВВВВВВВВВВ МММММММММЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕННННННННННННННННЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
ДДДДДДДДДДУУУУУУУУУУУУУЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ ФФФФФФФФФААААААААААААЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙНННННННННИИИИИИИИИИИИЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙ НННННННННННАААААААААААААААААААСССССССССССССССССТТТТТТТТТТТТТТТТТТТРРРРРРРРРРРРРІІІІІІІІІІІІЙЙЙЙЙЙЙЙ!!!!!!!!!!1

У мене, коли включеється телефон, замість банального привітання :"Привіт Ілонка" стоїть таке гасло, Якщо його можна так назвати...Ні, скоріше просто порада в наказовому тоні : "Помни, что ты не пустота".
И я пам"ятаю. НАмагаюсь завжди бути собою. адже тільки так, можна бути неповторною.
Але іноді....Іноді так хочеться трошки відпочити.Просто зникнути. Хоча б на мить стати порожнечою.
Але це - розкіш, яку ми не можемо собі дозволити...
Але це буде навіть помилка, якщо ми все-таки зникнемо,навіть на миттєвість. НАЗАД ДОРОГИ ВЖЕ НЕМА. ПОпережу тільки порожнеча.
Вічна, безкінечна.

Таке відчуття, що доля випробовує мене.
Випробовує на міцність мої нерви.
Моє здоров"я.
Сьогьдні, заледве, я вийшла з будинку, я побачила його з Якоюсь дівчиною.
Я розумію, що він має повне право бути з нею. Але це не зменшує мого юолю
_____________________________________________________________________________
Єдине, що мене прив"язує до людини - це сльози. Мої сльози.
І я дозволила собі заплакати.
Я зробила найбільшу помилку.
Я дала заплакати собі.
Заплакати реально. Не награно. Не спеціально.
І я здалась.
тепер він, якби хотів, міг би зрбити зі мною, що хотів...

Моя свобода.
К бісу її.
Її вже просто не існує.
Можливо, вона реінкарнується, з"явиться по новому.З часом.... Він лікує рани....
Але на жаль не виліковує до кінця...
шкода, що мені сьогодні не вдалося напитися. Я б принаймі не заплакала. І ще була б надія.
Як я ненавиджу це слово...надія.

Просто вбийте.
так, як хочете це ви.
Мені все-рівно.
ТІльки швидко.
НАдокучило.
Боляче....
Краще смерть....
А перед смертю...
Піду я завтра напьюсь.
З-А-Д-О-В-Б-А-Л-О.
Сльози.
Знову біль.
Іди ти, мій ідеал, на три букви.
ТИ просто псуєш мені життя.
Звичайним твоїм існуванням.
Звичайно, можна вбити тебе, але...
Але навіщо?
Ти ж не винуватий....
Не винен, що ти народився, не винен, що я тебе зустріла.....
Просто я дурепа.

Настроение сейчас - ФІГОВЕ

Ось я вже 2 дні, як втекла від світу.
І втекла далеко - в інтернет.
Ось я вже 2 дні не з"являюсь на люди.
і це - мій вибір.
Хтось скаже, що це зовсім не дивно і чого тут такого особливогою....
Як я кажу звжди - вам мене не зрозуміти.....
ДЛя мене сидіти вдома не виходяти надвір навіть в люту негоду - було великим подвигом. а зараз.....
А зарз я власноруч закрила себе у своєму маленькому світі, але зовсім не в тому, який я шукала....
Мені здається, що я знову починаю просто існувати....
І це не так страшно, як я думала колись...
Просто існувати можна навіть з усмішкою на устах, зі сльозами на очах....
Можливо мені сьогодні перервати це беззмістовне існування....?
Я вже навіть не знаю, чи хочу це робити....
мене окинули майже всі. ТОді нащо щось змінювати?

допоможіть мені з х........

Настроение сейчас - Суїцидальне

Я навіть не відразу зрозуміла, що то був сон. Мені здавалося, що все насправді. Він. Лише друг. Ні, навіть просто знайомий, або майже співробітник. А ще - мій ідеал. Людина, яку я не забуду. Людина, мою симпатію до якої помічали всі. Людина, чиє ім"я лишиться в мене перед очима назавжди.
Як шкода, що це був лише сон. це, напевно, найбільше розчаруванняв моєму житті.

- Привіт, - усміхнувся він і поцілував у щічку і лоба, по-дружньому. його губи були прохолодні. В очах спинуло слово "вампір". Ще одна асоціація з ним.. Мми пішли на балкон. Він щось розповідав про своє нещасне кохання. Ніколи б оригінал цього б не робив. Мені захотілося спитатися: "На що ти натякаєш?". В його словах відчувалася певна недомовленість.
Коли він йшов поруч, Я відчувала легеньку приємну містичну, окриляючу прохолоду. Мені було затишно й щасливо.
Потім до нього підійшов друг. Вони заговорилияс, а я пройшла далі. Зупинилась на виході з будинку. Сіла за стінкою, обійнявши коліна.
Почула їхню розмуву:
- Так, що ти хочеш? - спитавсчя друг.
- Я хочу привести її додому...- відповів хлопець.
- Іпросто використати, - закінцив його товариш.
Хлопці не встигливийти, як мене забрала подруга.
Вона сказала мені, що все знала. Я була повна образи.є
але не через те, що мене хотіли просто використати - я відверто цього бажала, а я жалкувала, що мене забрализвідти....Можливо, позбавили ганьби, розчарування тощо, але я була страшенно ображенна саме на подружку!
А тоді я прокинулась. В горлі стояв клубок образи й сліз. Хотілося плакати, ридати, метатися....
Надії зникли. Розбились. Померли.

Від мого, ще вчора чудового і оптимістичного настрою, не лишилося й сліду. Лишилась тільки образа. Образа на сон.
Я навіть його ВЖЕ не любила. Він мені просто подобався, а такі відчуття, ніби....
А ще вчора.....
Вчора я думала про іншого.
про інше.
З іншим.
А зараз.
Дуже хочеться поділитися цим з кимось.
Я навіть знала з ким це можна зробити. Але щось подібне на совість і скромність не дозволило мені це зробити.
а потім він був в онлайні. Я написала йому. Привіталась. Відповіді не було.
І знову образа. Але не на нього. Знову образа на сон, який посіяв в моїй душі щось подібне на надію! Сон...
І навіть зараз. Зараз я пишу. Намагаюсь переосмислити це. І ніяк. Це була не надія, але я сприйняла її саме так.
Це тупо. Але я.... Я не можу інакше.
Чому ТОДІ був сон, а зараз - реальність?!?! не знаю...
На очах - сльози. На душі - порожнеча. Перед очима - ім"я - "КОСТЯНТИН". Моя вічна асоціація з вампіром...

[409x480]

Озираюсь я навколо-
нікого немає.
Тільки янголи в півколо
Мене заверта.
Я бачу чорні їх крила
І кубок із трунком п"яним.
Кажуть вони мені: "Мила,
Ковток скоріш ти зроби!"
Вино те, чорніше за ніч,
що проведені були....Колись...
Вино те - з крил чорних і бід.
Я випила й чую - "Всміхнись"
Навколо янголи чорні сміються,
В свій танок мене забира.
І я хочу із ними крутиться
І життя їм своє відава.
Танок шалений почався
І світ темінь огорта.
І з мріями я розпрощалась.
І серце любов обійма...
Миті неначе хвилини,
Життя - неначе доба.
Забулись всі тут провини
І кари тут зовсім нема,
Лиш темряви танець,
Лиш пристрасть і забуття
тут мають свою ціну
Й тут вони наче життя.
Рухи стають повільніші,
Вся темрява й шал пропада.
Барви стають яскравіші -
Рнок сюди завіта.
Янголи ночі зникають,-
НОВІ щомиті прийдуть.
Разом із ними ховаюсь.
Я знаю, що ще повернусь...

МАленькі темні янголи ридають за плечем
і світ щомиті змінюється всередині мене...
Моє життя палклюжиця,
так кажуть всі мені......
А я зникаю в темряві,
ховаюся від них.
Мої єдині друзі -
Давно уже німи...
Мої єдині друзі -
Бажання й сірі сни....
І іноді так хочеться взлетіти вниз без крил....
І іноді так хочеться померти без війни..
Так хочеться прокинутися в світі без біди....
І щоб були там трошечки новії світи...
Щоб кожен міг знайти собі,
Те, що він шукав...
Щоб він знайшов загублене
Поміж торішніх діб...
І щоб нікому більше не хотілося униз,
а лишби та й взлетіти у небо - в синю даль....
[450x500]

Настроение сейчас - *готується до нападу*

Всередині мене - монстр.
маленький добрий і тихий.
до певного часу.
а потім , одного моменту досить, щоб він показав свою справжню сутність.
В такі моменти я стаю жорстокою.
Тоді, саме тоді, прокидається зло в мені.
Я згадую у цей час наскільки ненавиджу людей.
Я просто змінююсь.
В мені іноді навіть прокидається жага крові....
Жага чужого болю, сліз, розчарування...
І цей звір неймовірно дорогий мені.
В такі моменти - мене не розуміють.
А мені все-рівно, адже це справжнє моє життя.
І його ніщо й ніколи не замінить!

Хочу поднять свой взор я к небу...И снова опускаю глаза.....
Хочу раправить свои крылья и в высь взлететь - но падаю опять к земле....
хочу слова правдивые сказать - и снова вру....
Хочу я спрятаться от всех - но все меня находят....
Хочу я просто день прожить - а все лиш сон....
Хочу я просто быть - но себя теряю...
я хочу....
смеюсь.
слова.и воля. Все напрасно....
[449x600]

На улице солнышко и тепло....
Погода немного попсовая, как на меня....
Да и жизнь последние время у мну такова....
хочеться чего-то новенького....
Наверно изменю немного свои стиль...
Хм.... Эта фраза тоже такая попсовая...Такая тупая......
Эх...... Только музыка держит меня в моих настроениях........

я ето я. ктосомневался.Я не люблю тихих тусовок, я ненавижу тишину... Мои друзья -не только книги и интернет, но они и не совсем люди, хоть таковые тожеесть. Улыбка у меня на лице - не частая гостья. Слезы бывают, но тольконе при вас. Я не боюсь быть собой. я боюсь только изчезнуть, толькостать никем, смешаться вместе с толпой. Я не люблю многое. Если таместь и вы, то не лезьте-убью. Так, как во мне есть маньяк.

Я ето я...Кто сомневался..?

Я ВЖЕ НАРЕШТІ ВДОМА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1

нема чого
нема за ким
слова наразі пустка
може біль...
хоч трошки легше скаже....
почуття.....
напевно вже ніщо...
а може....Ні!
вони ще є
вони живі...
й на волю рвуться!
на межі
вони ще десь....
але не пущу....
хай будуть поруч.
Самота....
її напевно поруч ще нема.....
А сльози....
Вони давно забуті....Загублені.
Німі.
Слова. Зай зникнуть.Вони не потрібні.
Вони заважають.
Вони частково зневажають
Побиту душу дощами...
Біль ....його нема.
Усмішка. Підлий плагіат
чийсь останій подарунок.
погляд. кудись у вись.
кудись у слід думкам.
Надія. ще ледь жевріє.
але є.... напевно....
а може це така у неї смерть?
болюча?!
ні... не хоча так я....
А жити....
це не для мене теж..
не знаю.....
хай зникне все хоча б на мить.
лиш лишиться одне.....
бажане і відверте. і трішки банальне.
і дрібку.а може і сильно жорстоке....
не знаю.....