«Коль нанесли тебе сердечную обиду,
Плати забвением - так гордость нам велит;
Не можешь позабыть - тогда хоть сделай вид,
Не унижай себя…»
Колись давно казав Жан Батіст Мольєр .І я повністю згодна з ним. Останнім часом мої внутрішні пріоритети дуже змінилися - змінилася я. Правда ……не знаю в який бік…Я зрозуміла, що увесь біль ,який мені «пропонують» інші, усі мої переживання, образи і таке інше НІЧОГО не варті. Навіщо займатися марнотратництвом, убиваючи свої нервові клітини(які, до речі, не відновлюються)?!Навіщо?! Я вже не хочу вказувати Людині на той чи інший вчинок, вже не хочу щось міняти чи вчити чомусь, адже це все пусте, все не то. Роблю висновки, засвоюю їх і просто запам’ятовую, щоб не наступити , як кажуть, на ті ж самі граблі. Так, можливо, це не є правильним. Але я втомилася…
[700x427]

О!Як давно я тут не була!Навіть не знаю чому.......Можливо нічого не відбувалося........Чи здатність мислити ходила в відпустку........Не знаю....

Так сталося що майже 1/10 мого життя проходить в транспорті.Ні я не кондуктор і не таксист, просто всі містя , які я відвідую знаходяться у різних, далековіддалених точках міста.І от саме сьогодні я зрозуміла, що ота залізна штука, яка зветься автобус- не просто транспорт, а місце, де можна продумати та переосмислити майже все своє життя.Саме в транспорті , дивлячись на галасливий та доволі неспокійний натовп, ти помічаєш найдрібніше, найзворушніше, найголовніше......Коли я виходжу з транспорту, я ніби виходжу з кабінету психолога.Слухаючи в наушниках "не дурну" музику та малюючи смайли на замершому вікні, уступаючи місце вагітній жінці чи бабусі з паличкою, змінюєшся ти, ми , увесь світ.....
[699x509]

Як би ти тільки знав, як мені все це набридло.Питання, докори, розпитування..."Ревнує значить любить" ? Ні. Я так не вважаю. Ревнощі - це відчуття власності. А я , аж ніяк не твоя власність. Я - особистість. І якщо ти хочеш бути поруч зі мною,тобі доведеться це визнавати. Останнім часом ми відштовхуємося один від одного, як дві частинки з однаковим зарядом. Хіба ж все має бути так?..
[700x477]

Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол Оригинальное сообщение

__________00:00:11__________

оповіданнячко

Неподалік, на грязній тролейбусній зупинці шумно святкували студенти успішний захист дипломної. Сонце котилося до заходу. Жаркий день потроху перетворювався на прохолодний вечір останнього робочого дня тижня. Перехожі дивилися на молодь і посміхалися, подумки згадуючи себе в такому віці.
Вони сиділи осторонь решти студентів. Він тримав мобільний телефон, з якого лунав хіт цього літа – заміксована діджеєм пісня Morandi «Angels». Вона гріла в руках пластиковий стаканчик з дешевим вином і ховала очі, щоб він не побачив її сліз. В гуртожитку їх чекали давно спаковані речі. В карманах джинсів лежали білети в одну сторону – додому. Їй до Львова, йому – до Дніпропетровська. Завтра між ними простягнеться майже 800 кілометрів лабіринтів доріг. І це місто залишиться тільки в спогадах. Яскрава сторінка минулого…
- …. коротше, я мабуть вже йду….. і буду чекати дзвінка від тебе…. І не кажи мені знову, що ти нікому не дзвониш…. Пам’ятаєш як ти сама говорила, щоб я був біля тебе, тоді коли ти захочеш…. Чи ти брехала мені…??
- Ні, я не брехала, але ти сам казав, що тобі це не потрібно і що я велика дівчинка…
- Я не казав, що мені це не потрібно, ти мене точно не розумієш до кінця, ти навіть іноді сама собі суперечиш….
Між ними зростало напруження. Про що вони говорили? Ніхто так і достеменно не розумів. Таке буває, коли знаєш, що незабаром прийдеться прощатись назавжди….Нерви викручують здоровий глузд як центрифуга в радянській пральній машині білизну. Лібідо заскалює поза всі норми і людина стає схильною до необдуманих вчинків. Вона хотіла алкоголю, сигарет, сексу і дощу. Хоча навіщо їй здався дощ - вона не знала. Раптом він зірвався простягнув їй телефон, кинув до смітника пустий пластиковий стаканчик і зібрався йти. Намагаючись хоч якось затримати його, нехай на кілька секунд вона кинула навздогін:
- дякую тобі ….
Він розвернувся і холодно подивився на неї:
- Це іронія чи сарказм??
- Ні, це просто дякую…. За ті хвилини, що ти мені подарував. За дружбу, за тепло, за спробу бути разом. Згадую і так тепло стає на душі.
- Та ну, облиш. Невже це так важливо, ті мізерні миті? Це було більше в нашій свідомості ніж в дійсності. Ми були просто одногрупниками. Жили в сусідніх кімнатах. Але з одним погоджуся, то був справді чудовий час. Я такого ще не відчував ніколи. Fuck, як все тупо зрештою склалося. Ми хотіли занадто багато і задаром, а шаровий сир буває тільки в мишоловці.
Слова скінчилися. Компанія потроху почала розходитись, кожен готувався до завтрашнього від’їзду. Він стояв біля неї і ніяк не міг наважитися піти. Чогось чекав….Від неї… А вона від нього… Хоча і знали, що жоден так і не спроможеться першим ступити крок назустріч. Повітря почало набувати колір, ставало темним з рудими плямами ліхтарів.
Вона зітхнула. Згадала їхнє минуле. Згадала ту першу зустріч в аудиторії. Як шалено забилося серце. Як підкошувались ноги, коли вони розмовляли. Як здивувалась, коли їх кімнати виявились поряд. Як запевняла себе, що він тільки друг і намагалася не страждати, коли бачила його з іншими дівчатами. Якщо Бог десь створює ідеальні пари, то можливо у них була б найідеальніша. Вони могли цілим днями валятися в тісній кімнатці гуртожитку і годинами вести філософські розмови ні про що. Або сидіти притулившись плечима одне до одного, на траві посеред парку і готуватись до заліку. Чи пити пиво з друзями посеред міста, на Богом забутій лавочці, морозним зимовим вечором і горланити пісні під гітару обнявши одне одного, а потім захворіти
-2-
(також разом) і готувати поперемінно одне одному гарячий малиновий чай. Вони розумілися без слів, хоча ніхто з них не признавався в коханні, не давав пустих обіцянок і не створював лишніх ілюзій. Просто серце відмовлялося думати про мить розлуки.
Усвідомлення власної неповноцінності одне без одного перемішувалось з відчуттям хронічного егоїзму. Їй хотілось кохання, а йому її. В останній вечір можна було говорити і просити все що заманеться. Те відчуття несміливості, що зупиняло їх протягом п’яти років студентського життя, тепер кудись зникло і залишилось тільки бажання використати свій можливо єдиний шанс. Він присів навколішки біля неї, подивився їй прямо в очі:
- Давай займемося коханням?
Їй стало гидко від його слів. Вона чекала чогось іншого. Хоча десь в глибині душі хотілося того, що й йому.
- Фак! Невже тобі нема кого розвести на трах, окрім мене??
- Я не фермер, щоб когось розводити.
- Давай почекаємо до ночі
- Ти сама себе заводиш в тупик, в якому стіни із вати, а ти навіть не маєш достатньо сили, щоб їх пробити.
- Ми з тобою самі стоїмо в тупику, нам навіть не треба туди йти. Я обіцяла бути з тобою відвертою. От і відверто скажу…Ти був першою людиною, яка мені сподобалася. Тим, що вона не така як інші. Без стандартів, без шаблонів… Відчувала, як щось до тебе тягне… Я не хотіла зустрічей, квіточок, брехливих признань в коханні, мені воно не потрібне. Я просто хотіла знати, що коли Читать далее...

Схоже кінець літа- це не лише зміни в погоді та початок навчання, це період, коли люди починають робити нерозумні вчинки.
В житті буває багато різних випадків і я багато чого можу зрозуміти, але цього НІ.
На початку літа ми роз'їхалися в різні кутки України, тож наші побачення стали неможливими.Ми спілкувалися по три рази на день по півгодини, як мінімум.Це вже був встановлений режим, як харчування, і без цього вже було ніяк.Балачки від погоди, спільних знайомих і до законів фізики та біографії французьких акторів.Так було все літо.Сьогодні його наче підмінили.Він підійшов , взяв за руку, привітався і зробив вигляд, що мав кудись йти.Так було весь день.Він просто мене уникав.Я навіть не уявляю, що могло спонукати його на такі дії.Знаю, що психологи пояснюють це тим, що людина соромиться за якийсь свій вчинок.Питання за який?Сьогодні говорити вже було марно та й ганятися за ним я не збиралася.Про все дізнаюся завтра, все завтра...
[699x554]

Почався навчальний рік.. Я дуже хочу, щоб він пройшов краще, ніж попередній.Сьогодні побачила свій клас,багато нових людей, які не справили на мене ніякого враження.З свого класу спілкуюся лише з хлопцями й пару дівчатами.Після лінійки вирішили піти куди небудь посидіти.Спочатку пішли в кафе.Вирішили взяти по коктелю.Ми замовили і сіли за стіл.Потім офіціантка принесла три склянки.Ми випили.А потім прийшла інша і також дала три коктелі.Ми звичайно чесні люди ДУЖЕ ХОТІЛИ повернути їх....., АЛЕ....Ось так ми посиділи за рахунок закладу.Потім познайомилися з хлопцями, ну як це звичайно буває,і вони запропонували піти в ботанічний сад.Там ми пофотаграфувалися і насмілися.Зараз дуже болять ноги.
А взагалі то я скучилася за ЛіРу і за людьми тут.Рада повернутися знову сюди після невеликої літньої перерви.[COLOR=darkblue][FONT=arial]
[528x699]

Привіт , моя вірна тише!Хоч тобі розкажу про події моїх днів,моїх простих, в чомусь нудних, в чомусь веселих днів.Вчора приїхала з турбази,їздила з експодругою.Було прикольно!Вісімнадцятого числа їду з мамою на море .Так жахливо....Але буду думати про краще.Ненавиджу літо!Ненавиджу!!!!!!!!!!!!
[240x320]

[600x450]
Нарешті я за своїм меленьким,гарненьким компом.Як же я його люблю!!!!!!!Мене не було дві неділі.Так багато цікавої інформації зібралося.І все дуже важливо.Ну , по-перше, я прийшла з походу по Криму.Вражень море!Так було важко,але ми змогли,та що там,я змогла!!!!!!!!До того ми ще й рекорд поставили,пройшли 18км вдень по горах(такого ще ніхто не робив).Завжди відчувалася дружня атмосфера,всі готові допомогти один одному.А пісні БУМБОКСА ввечері біля вогнища взагалі казка!!!!!!!!!!У поході зі мною сталася дивна річ,в мені ніби ввімкнулося якесь світло-прояснення.Увесь час я дивилася на людей,як на скло чи дзеркало.І якщо в місті це скло брудне від оточення,макіяжу і інших чинників, то в Криму скло вимивалося і можна було побачити "справжню" людину.Це призвело до нових розчарувань з одного боку, а з іншого до нових відкритів.ПРо неділю "хрестового походу"(я його так називаю) можна розповідати годинами,але я зупинюся на цьому.

Інша важлива річ-це те ,що я ,нарешті ,наважилася сказати Йому про свої почуття.І все було так гарно і так зворушливо................але прийшов його брат.І я звичайно вже нічого не сказала.Називається,хотіла як краще, а вийшло ,як завжди.Прикро!!!!!!!!!А може це знак?Останнім часом надаю перевагу дрібницям,не такі вони й незначні.
[698x328]

Вчора був такий кльовий день.Відчуття легкості,спокою і тепла.До вечора була в Нати.Сиділи на підвіконні, дивилися на дощ, пили міцну каву та балувалися цигарками.Розмова зайшла в тему вічної філософії:роздуми,розбіжності у поглядах,зміни цих же поглядів,фінальна завершуюча думка.Що ще в житті потрібно?
Нарешті закінчуються екзамени(завтра останній).
Хлопець ,якого я знаю з дитячого садка, з яким я навчаюся у школі,мій друг та ще й партнер по танцям почав приділяти мені знаки уваги.Мені здається,що він мені подобається.Просто дивно якось,адже це та сама Какашка, ті самі анекдоти(скільки ж їх у його голові), та людина ,яку я знаю від А до Я.І що тільки зі мною?
21 числа іду чи їду,короче,до Криму.Рюкзаки,гори,палатки,спальні мішки.Так може зручності не як в ЛЮКСІ,адже головне-багаття,гарна компанія і все ,що до цього приналежить.
[700x525]

Это цитата сообщения БЛОГбастер Оригинальное сообщение

Как скачать музыку и видео с Vkontakte.ru | Очередная полезность

Как скачать музыку с Vkontakte.ru?

Инструкция:

Заходим на сайт http://hotspy.ru/vkontakte.php?q=
Набираем в строке поиска нужного исполнителя или название песни.
Получаем список файлов, из которого выбираем нужную песню и качаем.


Как скачать видео с Vkontakte.ru?

Заходим на сайт http://kasyak.jino-net.ru/
И читаем инструкцию.

Вот так можно обойтись без дополнительных программ.

Останні дні ,до волі ,складні.Екзамени.Ні ,я не якийсь там книжковий червь і не заучка, просто не хочеться осоромиться перед вчителями.Не можу дочекатися 18 числа,кінця усього цього.А потім буду відриватися.
[525x700]

Останнім часом ,всі думки ,які якось потрапляють до моєї голови мають філософське підгрунтя.Все думаю,думаю...Як то воно смерть?Що таке те щастя?..Яка ціна людської душі?Кожен день ми витрачаємо себе на банальні буденні події, а "щось суттєве проходить повз нас"(ТНМК).Час-така штука,яка не має жалю, терпіння, милосердя...Він просто йде...Його завжди мало...Я, ти ,ми лиш намагаємося жити, але не живемо,просто робимо пародію на щастя.Досі не можу зрозуміти тих людей,чи то занадто розумних, чи занадто дурних.Живуть не зрозуміло як і по яким життєвим принципам,просто пливуть за течією,не маючи ні власного смаку, ні власної думки.Такі люди підтверджують ту тезу, що ЛЮДИНА - створіння, зроблене у кінці тижневої роботи, коли Бог вже стомився.
[700x700]

Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол Оригинальное сообщение

Цікавий психологічний тест))

Настроение сейчас - дивуюсь)

Коли я наткнулась на цю штуку, я достеменно не знала який має бути результат і на що цей тест спрямований)...

НІ В ЯКОМУ ВИПАДКУ НЕ ПРОКРУЧУЙТЕ ВІДРАЗУ ВНИЗ, бо тоді результат вийде невірний...

Цей тест здивує! Непотрібно ні паперу, ні олівця, ні калькулятора. Просто дотримуйтесь інструкцій - рахуйте так швидко як можете, але не читайте наступні питання, поки не закінчили попередні. Не треба записувати завдання й відповіді, відповідайте і рахуйте подумки. Ви будете приголомшені результатом.

скільки буде

15+6?






























21












3+56?





























59














89+2





























91















12+53




















65













75+26





























101




















25+52





























77

























63+32





























95
































Я знаю: обчислення - це важка робота, але фініш близький...



Ще небагато...

123+5





























128














































ШВИДКО! ЗАДУМАЙТЕ ІНСТРУМЕНТ І КОЛІР!




































































































Прокрутіть нижче...

























Ще трохи...






































Ще трохи...













































Ви тільки що задумали червоний молоток, чи не так?
Якщо ні, то ви серед 2% людей, хто має "інше" або "нестандартне" мислення.
98% людей відповідають у цьому тесті "червоний молоток". Якщо ви не вірите в це,
перевірте на своїх родичах і знайомих.

Ну почему,почему?Почему я так быстро доверю людям?Почему предательство стало в порядке будних дней?Я так больше не могу.Устала...от себя,от него,от неё,от них.Боль-чувство недели.Ненавижу гнилых людей...Зачем так жестоко играть на чувствах других?Это приносит удовлетворение?Расписание дня:разочарование,боль,обида,слёзы,сигареты...Не знаю как долго я выдержу...
[700x524]

Это цитата сообщения Tired_Angel Оригинальное сообщение

[...:My Dear Boy:...]

Заснеженной принцессе как-то резко захотелось в ад...
Ты долго путаешь слова и нервно куришь...
Твоя ex-girlfriend is so stupid & so foolish...
Пора бы нам с тобой сменить душевный body-art...
Растоптанным надеждам так хотелось к небесам...
Ты в свете фонарей и с компасом на север...
Пора переходить на новый super-level... Но whatever...
We're scared и мы давно не верим чудесам...
Забытым чувствам так хотелось к нам в сердца...
Ты сменишь вектор и ландшафты территорий...
My soul is dead - отдайте сразу в крематорий...
I'm so alone... На ландышах застывшая пыльца...
Мне так хотелось просто быть с тобой...
Но ты like poison - так твердил Минздрав...
Ты где-то близко, но it's not enough... But I'm in love...
И ты как воздух для меня , my dear boy...
Как жаль, что это было лишь игрой...
So rest in peace, уже не_мой герой...
© T_N-GeL
[27/05/2oo8, 01:10]

[652x492]

Природа! Ми нею оточені й охоплені - непереможно, нам ні вийти з неї, ні глибше в не проникнути.Непрошено і несподівано вона захоплює нас у свій круговий танок і крутить, аж поки ми, знесилені, не випадаємо з її рук.Вона творить вічно нові форми : що є, того ще не було, що було, те не повернеться,- все нове і, по суті, завжди старе.Ми живемо в ній, але чужі їй.Вона вічно говорить з нами і не видає нам своїх таємниць.Ми постійно впливаємо на неї, але не маємо над нею влади.Індивідуальність начебто головне для неї, але й індивід їй ні до чого.Вона вічно будує і вічно руйнує, а майстерня її неприступна...Вона все продумала і думає неухильно, але не як людина, а як природа.У неї вчасний всеосяжний смисл, якого ніхто не може підмітити.Хто її не бачить скрізь, тому вона не відкривається ніде...Видовище її вічно нове..Найпрекрасніша її вигадка - життя, смерть - тільки мистецький засіб для створення ще більшого життя.Вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла.Вона робить їх залежними від землі, незграбними і важкими, щоб знов і знов поривати вгору.Вінцем її є любов.Тільки через любов наближуються до неї.Вона - все.Вона сама себе народжує і карає, сама себе радує і мучить.І завжди в неї є все.Минулого і майбутнього вона не знає - сучасність є її вічністю.Вона добра - я славлю її у всіх її творіннях.
Й.В.Гете
[700x525]

Ой тільки що зайшла додому.Була на міському з'їзді лідерів шкіл,який проводиться кожен рік.Цього разу ми вибралися з чотирьох стін і нудних трейнінгів на природу.І відповідно все було як треба:багаття,гітара,пісні,палатки з спальними мішками,гарна компанія...З добрим знайомим сиділи на мосту над річкою до трьох ночі .Романтика...Так нічка видалася доволі цікавою.Просто лягала спати я в одній палатці,а прокинулася в іншій.Гарні були ці два дні,ось тільки додому прийшла,як якийсь бомж і дуже стомилася.

Два незнакомых человека
Случайно встретились в сети...
Один грустил,искал совета...
Другой любовь хотел найти.

Друг с другом долго говорили
Пытаясь дружбу завести,
Всё друг о друге узнавали
И очень сблизились они.

Один-забыл о своей грусти
Он понимание обрёл...
Другой влюблялся понемногу
Но слов он нужных не нашёл.

Всю ночь они проговорили
И были счастливы они.
И снова в чат потом спешили,
Так пролетали ночи....дни

И вот вопрос:Что за наука?
Что в вирте так сближает нас?
Когда не видя человека,
Ты даришь много милых фраз.

Ты понимаешь...что он близок
И ты скучаешь почему?
И вновь включаешь свой компьютер
И снова в чат спешишь к нему...

Я был счастлив! Я встречался с подругой целый год и в конце мы решили пожениться. Родители помогали нам любыми путями, друзья нас поддерживали. А подруга? Подруга была просто сказка! Единственная вещь, которая меня смущала - это ее младшая сестра. Ей было 20 лет, и она надевала мини-юбки и обтягивающие маечки с большими вырезами. Она всегда нагибалась, когда была возле меня, и демонстрировала свои трусики. Я уверен, что это была не случайность, так как она не делала такого больше ни перед кем.
В один прекрасный день ее сестра позвонила мне и попросила, чтоб я пришел и посмотрел на свадебные приглашения. Когда я пришел, она была одна. Она мне сказала, что скоро я буду женат, но у нее есть чувства и желания ко мне, которые она не в силах преодолеть. Она сказала, что хочет заняться любовью со мной только один раз, перед тем как я поженюсь. Я был ужасно удивлен и не знал, что ответить.Она сказала: "Я поднимаюсь наверх, а ты, если хочешь, просто поднимись ко мне и возьми меня". Я был шокирован. Я застыл в удивлении, пока она поднималась по ступенькам. Когда она поднялась наверх, она сняла трусики и кинула их мне. Я постоял немного, потом развернулся и направился напрямик к входной двери. Открыл дверь, вышел из дома и направился к своей машине. Мой будущий тесть стоял на улице, со слезами на глазах он меня обнял и сказал: "Мы очень рады, что ты прошел наш маленький тестик. Теперь мы точно знаем, что нету более подходящего мужщины для нашей дочери! Добро пожаловать в нашу семью!"
Мораль рассказа: Всегда оставляй презервативы в машине...
))))

Вчора приїхала з Кіровограду.Спогадів так багато!Ми з колективом зайняли перше місце.Знайшли собі друзів,колектив з Івано-Франківської області.Якщо раніше мені просто бракувало розмов на чистій українській мові,то зараз я перевиконала план набагато вперед.Три дня пролетіли так швидко.За цей час ми стільки всього встигли:покататися на надувній горці;усі, шістнадцять чоловік,спали в одній кімнаті;а скільки спиртного випили ЖАХ!Короче,фото говорять самі за себе:

[604x453]

Це наші богатирі

[604x453]

Я з подругою

[604x453]

Тіні перемоги [700x683]

Гарна фотка вийшла

[359x480]

Я з моєю Феєю.Скільки ж ми тоді випили?!

[604x453]

У філармонії

[359x480]

Ми з Кристинкою,після виступу візитки

 

[700x525]

Невгамовні

 

[700x525]

Рідна горка і ми на ній.Як же нам було добре разом [показать]

Фото будуть ще ,дивіться в фотоальбомі