Чи питали ви колись себе,
Чи кохати стерва вміє?
Чи для неї час просто мине,
Коли хтось про неї мріє?

Скільки сердець розіб’є на шляху
Тернистому, кривавому до слави?
Чи на зуб вона кожному лоху,
Хто скаче вночі на лаві?

Кому дістанеться титул
«Найбільша стерва»?
Доля вирішить, впритул
Підійшовши до головного нерва.

Вона не натисне на гальма тепер,
Задавить всіх, хто не для неї,
Задавить тих, хто ще не вмер,
Вона варта звання злої феї.

Можливо, вона грається з коханням,
Як кішка з мишею німою,
Можливо, вона є тим бажанням,
Що робить день ніччю сліпою?

А може просто не може сказати вона,
Що кохає того, хто любить іншу?
Адже він для неї лиш її слабина,
А суперниця її – все ж сучка більша.

Хто ж виграє у двобої цьому?
Тіло ангела чи душа демона?
Хтось засміється на світі тому:
«Я бачу тіло, а стерви то нема!»
[700x525]

Настроение сейчас - Ліричний

Кожен з нас іноді запитував себе, або подумки зауважував: "Це б я робила чи робив вічність..." У мене виникло таке відчуття сьогодні, коли я стояла у темряві біля вікна, дивилася на феєрверк за вікном і вдихала запах дощу, що йшов за вікном... І подумала: "Я б робила це вічність..." це лише одна така вічність з мого списку...
Що можна робити ВІЧНІСТЬ:
1) дивитися, як краплі дощу стікають по шибкам;
2) милуватися феєрверком;
3) розщісувати волосся;
4) слухати хорошу музику;
5) мріяти;
6) гладити папужку чи котика, собачку;
7) читати;
8) лежати на березі Дніпра і спостерігати за зорями, слухаючи плескіт води збоку від тебе;
9) дивитися, як палають свічки у церквах;
10) заворожено стояти преред однією іконою;
11) слухати шум води;
12) насолоджуватися свіжим подихом вітру;
13) стояти під дощем, закинувши голову, щоб вода стікала по твоєму обличчі;
14) ходити босою по яскраво-зеленій траві, а вдалині, щоб було видно гори;
15) слухати спів птахів, лежачи у траві;
16) малювати задумливо різні фігурки на папері;
17) спати;
18) насолоджуватися ніччю, світанком;
19) страждати, жаліючи про те, чого ніколи не буде або про те, що могло бути;
20) кохати.

[699x437]

Глянувши на цю картину, яку написав директор одного крупного банку, виставка якого зараз проходить у моєму вузі, мені захотілося передати почуття, які у мене виникли... Так "народився" цей вірш...

Хвилі життя – безкрає море,
Примушують тебе щастя шукати,
Іноді ласкаві, як мати,
Іноді жорстокі, як горе…

Сонце грає на плесі морському,
Пускає промені глибоко у воду.
Глянеш у море – немає броду,
Лиш спить тихо серце у ньому.

Шукаєш завжди шлях простий,
Зайшовши раптом в кут глухий.
Та навіть човен одинокий
Знайде дорогу своїх мрій.
[700x525]

Настроение сейчас - Файний

IV. Ох і ця Карина!

Софія прокинулася у доброму гуморі. Сьогодні субота, а це означає, що завтра на дівчину чекає вихідний. Але спочатку треба витерпіти школу, а потім... Вечірка!
Перший урок не без сюрпризів: хлопці захотіли зірвати урок і Лесі довелося танцювати стриптиз у вчителя на столі.
Переляканий інформатик вибіг з кабінету, коли Барбі почала знімати спідницю. Через кілька хвилин до класу увійшов Степан Борисович, за ним тупотів Олексій Федорович.
-Що тут у вас? – грізно запитав директор.
-А що у нас? – здивувалася Леся.
Як тільки зачинилися двері за вчителем, вона злізла зі столу і сіла на своє місце, як культурна дівчина.
-Як це назвати? – повернувся Степан Борисович до вчителя.
-Я... вона... на столі... Я... – затнувся інформатик.
-Сходіть до медпункту, а потім додому. Я вам дам тиждень вихідного. Відпочинете, виспитеся...
***
Карині було нудно вдома, тому вона вирішила зробити Софії сюрприз: завітала в школу. В коридорах було пусто, тому, що йшли уроки, але одного хлопця Карина зустріла. Він здався їй чимось ображений. Той у свою чергу, побачивши Карину, закричав:
-Що, прийшла пожбурити каменем у нещасну жертву природи?
-Ти про що? – здивувалася Карина, а подумки подумала, що потрібно перевести Софію в іншу школу. Тут якісь ненормальні вчаться.
-Не знущайся, - театрально змахнув рукою Ілько, а це був він. – Я по твоїм очам бачу, як ти відносишся до людей не традиційної орієнтації.
Карину дуже зацікавив цей хлопець, а ще більше його слова. Дівчина вирішила підіграти йому.
-Як? – запитала вона.
-Ти їх зневажаєш.
-Знаєш, що? Моя найкраща подруга була лесбіянкою і мене це ні краплі не збентежувало. Навпаки, я її підтримувала і „наїжджала” на тих, хто її ображав.
-Отже, ти на моєму боці?
-На твоєму. А тебе хтось образив?
-Так! Мені один придурок заявив, що гей – це поріддя диявола, і йому, бачте, не хочеться чорнити свою душу спілкуванням зі мною.
-Хто ж це?
-Максим.
-Максим? Ну все. Йому оголошуємо війну. Є листок, великого формату і маркери?
-Є.
-Неси. Ні, багато листків. Зараз я йому покажу, - заблищали очі у Карини.
***
Після першої пари в коридорі було дуже людно. Всі зібралися навколо когось. Марія ледве-ледве протиснулася до Софії, Саньки та Аліни.
-Що там таке? – запитала Аліна.
-Твоя сестричка, - хмикнула Марія.
-Чия? – здивувалася Санька.
-Софії.
-Ой, щось мені це не подобається, - пробурмотіла Софія і почала проштовхуватися вперед. – О, Господи! – вирвалося у неї, коли вона побачила сестру.
А було від чого дивуватися. У Карини та Ілька в руках були транспаранти: „Геям, лесбіянкам та бісексуалам – так!”, „Геть дискримінацію”. Поруч з ними Денис та Ігор роздавали всім листівки.
-Хіба це справедливо? Всі люди не традиційної орієнтації такі ж люди, як і інші, вони мають право на життя, свободу слова і дій, як і всі інші люди! Чому ж ви так ставитеся до них? Вони ні в чому не винні, хіба, що в тому, що відрізняють від інших. Але це ж чудово! Вони вносять у наше життя блиску, роблять його неповторним...
-Браво! – попереду стояв Максим і хлопав у долоні. – Браво! Вчинили демонстрацію. Виставили цей сором привселюдно, - він кивнув на Ілька.
-Гей, ти, паскудо, а ну закрий рота! – грізно дивився на нього Ігор.
-А, так ти Максим, - здогадалася Карина. – Дивіться, ось стоїть людина, якій гидко, що на світі є геї! Він ущемляє права людей. Такому не місце ні в нашій школі, ні в нашому місті, ні в нашій країні, ніде!
-Вона права! – вигукнула Марія, і також стала в центр. – А мені транспарант знайдеться?
-Бери, - протягнув їй листок Денис.
-І мені, - одночасно підбігли Олена і Катерина.
Олена і Катерина були подругами Барбі. Та на них люто глянула.
-А втім, обійдемося, - стисли плечима Олена та Катерина.
-Тоді і нам теж давайте, - зітхнула Софія. – Кожен з вас може бути людиною не традиційної орієнтації, але не кожен зможе про це розповісти, йому просто не вистачить мужності. А Ільку вистачило і що? Тепер ви його зневажаєте. Ганьба!
-Ні, ми не зневажаємо. Ілько, ми з тобою. Тримайся, друже! – закричав Ігор.
Його настрій передався всім.
-Так, ми з тобою! Ганьба тим, хто зневажає людей не традиційної орієнтації! – підхопили всі.
У самий розпал прийшов директор.
-Що тут діється? – запитав він.
-Виборюємо права, - відповіла їй Карина.
-Які ще права?
-Он, - кивнув Денис на транспаранти.
-Оцей хлопець, - показала пальцем на Максима Карина зневажав права Ілька.
-І які ж у нього права? – підняв брови вгору Степан Борисович.
-Зустрічатися і кохатися з особами його ж статі! – чітко сказала Карина.
Читать далее...

Кров яскрава текла по небу.
Твої слова – моє табу.
Твої слова – мій ніж гіркий,
Вір мені ти чи не вір…

Сніг розтопив всі мої сльози,
Там над рікою, де ростуть лози.
Мене засліпила щастя омана,
Я не знала, що у тебе інша кохана…

Той чи інший світ помер,
Там, де ти живеш тепер.
Я не знала, що кохала,
Ти знав: не я тою стала.
[422x600]

Настроение сейчас - Поганий

Ну що сказати? Не щастить мені. Я - ходяча катастрофа. Хотіли мене класти у лікарню (у мене защімляється нерв у нозі), але не поклали, почувши, що на носі сесія. Зате приписали купу уколів, таблетки... Жах!
Тепер мені після цих уколів погано((((((((

[525x700]

Настроение сейчас - жахливий

Ех, ходила сьогодні до лікаря. Направив мене на ренген... Завтра доведеться рано вставати, а планувала поспати до 8...
Пережила дві пари політекономії за сьогодні. На індивідуальному писали есе, але вийшло не есе, а твір-роздум. За 30 хвилин написати його не реально! Здала не дописаний. От чекаю, що тепер скаже викладач. Може знову буде знущатися і жартувати своїм чорним гумором? Він це любить...

Настроение сейчас - )))))))

Як квіти можуть підняти настрій! Моїй мамі сьогодні подарували гарний букетик конвалій. Я поставила їх у себе на столі. Тепер милуюся ними. Вони так чудово і неповторно пахнуть! У мене аж настрій став кращий! До цього я перевіряла свій реферат з політекономії і ця справа мені не дуже подобалася. А коли зі мною конвалії все стало якось легше!

[500x288]

Тихий стук увірвався в життя
І приніс холод у моє буття.
Була я з тобою байдужа, німа,
Озирнулася раптом - тебе нема...

Не жалію я, що пролилася кров,
Не жалію я, що минула твоя любов.
Плачу лише за милим я світом,
Який я втратила чорним літом.

Туга моя висушила глибокі моря,
В горі безодні стала сама не своя.
Я забула, що значитть цінити, чекати,
Знаю лише, як на смерть карати!
[700x525]