Все, мои дорогие гости уехали. Осталось многоположительных впечатлений. Я узнала, что оказываеться, мой город очень зеленый и красивый!!! Да, я думала, что это выгребная яма... В конце концов, самый промышленный и самый загрязненный город Донецка. Думаю, скоро вылож фото со встречь и прогулок.

Всех с Великим праздником Бэлтайна! Настало лето и пусть оно принесет нам радость, успех, сексуальность. Я искренне желаю всем моим ПЧ благ материальных и духовных! Бог и Богиня слились в Любви, они возлежат на зеленых полях, на берегах рек и в лесах. Они любят и дали нам завет любить друг друга, поддерживать, ценить.
[394x595]

Вот! сегодня тот ден, когда я наконец-то их увижу=)) Мартиша, Луситара и Влад. ПРиезжают погостить, отпраздновать Бэлтэйн. Думаю будет весело! Да и кальяном я обещала их накурить (будет сделано) и... и что ещё будет я вам не скажу!
[700x560]

[500x700]
А ещё у меня сегодня с Инквизом 1 год!
Котик мой, я тебя очень люблю! Какой бы скандал между нами не произошел, солнышко, все будет хорошо. Ты для меня -целый мир, такой хороший, приветливый и нежный мир. Я тебя люблю!

[500x337]
Вчера зашла на старые сайты по готике, на чат готов... Блин, так давно это было! Так давно я не брала ошейничек, черный лак, помаду. НО ПОЧЕМУ ИМЕННО В ЭТО ВРЕМЯ ОНО ПРИШЛО ЗА МНОЙ??? Готическая мания. Ну что, ребят? Я снова подняла ворох своей черной одежды, косметику и прочию дребедень. МУЗЫКА! кажеться мне, что я удалла так много готической музыки... Ну чтож, хорошо что инет анлимный, ещё накачаю.

Настроение сейчас - Черная быль всемирной истории

Весь день занималась тем, что смотрела фильмы про Чернобыль. Какое-то стремное после этого ощущение. Хочу туда поехать. А может быть и жить там (ну... если заработаю много-много денег на машину, охранную систему и постройку приличного дома) а было бы классно! никто не трогает, никого я не трогаю... Сижу там, в своих книгах по Викке копаюсь Изредка выезжаю из зоны, чтобы похвать купить и новых книг, свечей... а! ещё и за инет уплатить. мдя, думаю к тому моменту как я зароботаю на такую безбедную жизнь деньги Чернобыль станет уже не радиационным а вполне нормальным городом...

[700x580]

Скоро Балтэйн и я решила подготовиться сразу=)) поменяла диз. как вам? мне бабочки жутко нравиться=))

Я вернулась! Инета долго небыло, что-то с проводами там случилось... как у вас дела, родные, что нового?

Жууткий фильм. Снят по сценарию и книге Стивена Кинга, кстати, Стивен там тоже снимается только в эпизодической роли.
Мне так страшно было, даже представить сложно. Кинг, ученик Лавкрафта, сделал действительно потрясающую книгу и фильм.
Все начинаеться с того, что семья переезжает в городок, где по автостраде гоняют грузовики. Очень много животных из-за этого умирает. ПРиходит очередь и за Черчем, котом семьи. Нессмотря на указания Духа-помошьника герой хорошнит свое животное на неком кладбище, после чего Черч воскрешаеться... А далее смотрите сами, ничего больше не скажу=))
[339x475]

УДОСТОВЕРЕНИЕ ЭКСТРАСЕНСА:

Сим удостоверением подтверждаем что Fredegonda-Wiccan имеет следующий уровень экстрасенсорных способностей:   [показать]   [показать] Cчет: 7686 (44% способностей) У вас несомненно есть предрасположенность к подобного рода вещам, для овладения навыками экстрасенсорного восприятия вам достаточно просто прислушаться к себе и научиться пользоваться уже имеющимися у вас способностями.

Показать мою позицию в рейтинге TOP100 экстрасенсов! Пройти тест на экстрасенса

Готовлюсь к всеукраинскому турниру юнных историков. Там так много надо будет учить! Уже "Юрій Дрогобич: портрет на тлі епохи", "Феномен купецких республік доби середньовіччя: загальне та особливе" и "Опришки: соціальні розбійники чи народні месники?" у меня более менее, криво-косо готово=)) осталось ещё 3 + зазубрить эти темы напамять

Вперше опришки згадуються в документах 1529 р. У зв’язку з посиленням феодально-кріпосницької експлуатації і національного гніту на західноукраїнських землях рух опришків спочатку розгорнувся на Прикарпатті, пізніше охопив Закарпаття і Буковину. Опорним центром опришків були Карпатські гори.
З Галичини, Закарпаття і Буковини тікали в гори розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги), бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Вони нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно роздавали сільській бідноті. А останнім опришком Карпат називають то Миколу Драгирука-Бордюк, страченого у 1878 році у місті Коломиї, то Миколу Шутая, який діяв на Закарпатті у 1918—1921 роках.
Опришківство виникло в специфічних умовах Карпат і було основною формою класової боротьби селянства проти феодально-кріпосницького гніту. Бескиди і пасмо Чорногорії, пограниччя трьох феодальних держав — Речі Посполитої, Молдавії та Австро-Угорщини — давали можливість легко маневрувати, були зручними для ведення партизанської війни. "У трьох краях можна було вчиняти "напади, у три краї тікати, а в жодному з них не було ладу",— з афористичною точністю сказав про це Станіслав Вінценз у своєму поетичному творі "На високій полонині". Неприступні верхи, непрохідні пущі, глибока конспірація, співчуття і підтримка селян, тактика раптових ударів забезпечували успіх боротьби народних месників проти феодального гніту.
Поміщики, дворянські історики намагалися витлумачити опришківство як наслідок грубості, середньовічної темноти місцевого населення. Російський публіцист В. Кельсіев, зробивши у 60-х роках минулого століття подорож по Галичині, обстоював думку, що опришківство появилося... від бездіяльності і нудьгування гуцулів. Такий висновок виник не без впливу тодішньої польської офіційної публіцистики. Один з її представників К. Вуйціцький у своїх працях сорокових років XIX століття іменує народних месників "бандитами", "ненормальними елементами". Польський дворянський історик А. Бельовський у розвідці "Покуття" (1857) взагалі охарактеризував верховинців як схильних до розбою людей. Панівні класи ще називали опришків "пустими", "лотрами", "толваями", "свавільними людьми", намагалися приписати їм кровожерливість та жорстокість звичайних розбійників. Надіялися у такий спосіб приховати справжню мету опришківства, як однієї з найбільш грізних форм протесту проти існуючого суспільного ладу.
Народ чітко проводив різницю між тими, хто силою обставин ставав на опришківський шлях, і грабіжниками та вбивцями заради наживи. Збирачка фольклору К. Лисинецька на початку нашого століття записала від селянина Михайла Палійчука з Космача таку характеристику розбійникові Оршану: "Оршан — вже не те, що Довбуш, що бідним роздавав. Оршан був страшний, що награбив, то собі брав" . Різниця між народним месником і грабіжником закріплена у назвах: на одному боці — "опришок", "борець", "леґінь", "бетяр", "гайдук", "гайдамака", а на другому — "злодій", "розбійник", "головний". Перших трудовий люд тримав в ореолі слави, других — проклинав. У документи ж потрапляли в основному зневажливі назви, які давались народним месникам тими, у чиїх руках були влада, військо, судочинство. В устах трудового люду окремі з цих назв були реабілітовані, набули позитивного значення.
Їх було багато — славних опришків, ватажків і рядових учасників цього збройного антифеодального руху. У чотиритомній "Радянській енциклопедії історії України" (1969—1972) є короткі статті про 16 ватажків опришківського руху в Карпатах: Баюрака, Бойчука, Бойчука-Кляма, Бордюка, Волощука, Вередюка, Довбуша, Кокоша, Марусяка, Орфенюка, Пинтю, Пискливого, Ревізорчука, Штолюка, Якимюка, Чепця. А ще були: Андрійчишин, Баюс, Винник, Гатала, Драгарюк, Жолоб, Зарінчук, Іванча, Кардані...— так на кожну букву алфавіту. Сотні імен зберегли архівні документи. А ще сотні зберігає народна пам'ять.
Поміщицько-феодальна машина робила все, щоб покласти край народним виступам: священики з амвонів посилали на голови опришків прокляття, управителі маєтків забороняли селянам без дозволу покидати села, пушкарі недремно оберігали панські обійстя, влаштовували азартні лови "лісових хлопців", кати залякували непокірних нелюдськими муками і шибеницями. Та нічого не могли вдіяти. Гинули одні опришки — на ті стежки, котрими вони ходили, ступали інші. Віку лицарям гір вкорочували простудні та інфекційні хвороби, рани, зрадницькі кулі, мотузки катів. Більшість народних месників гинула в молодому віці. Та окриляли вони народні маси на десятиліття, а то й століття — пісні і перекази про тих, хто не корився пану, лунали під солом'яними стріхами, луб'яними дашками колиб, біля вівчарських ватр, на роздольних полонинах. "Кожного, що займається фольклором,— писав відомий збирач і популяризатор народних скарбів Володимир Гнатюк у статті "Словацький опришок Яношік в народній поезії",— мусить вдарити факт великого Читать далее...

Ты:

Настоящая эльфийка!Ловкая и быстрая.

Пройти тест

автор: Луситара=))

Срывай цветы вишни, сжимай их губами,
Еще впереди моя лучшая роль!
С алмазных ресниц упадет между нами
Сплетением нот черно-белая боль.
Еще впереди корабли ожиданий
И руки твои, и песок в волосах,
И кружево пены, где сонмы желаний
Готовы разбиться, не ведая страх.
Полет и распятие в каждом движеньи -
Живу ! - в отражении тысячи глаз....
Я Здесь! На коленях. На троне. На сцене.
Навек во вселенной - Здесь и Сейчас.
Твой шепот горячий целует мне ноги,
Наш парус отчетливо виден вдали.....
Еще впереди моя песня о Боге,
И ласки того, кто древнее Земли.......

Луси, спасибо тебе! мне они очень понравились и вообще класс=))