Сиджу і злюсь. Дениска нема, а обіцявся прийти, я вечерю приготувала. Пора б уже було звикнути, а я наївно сподіваюсь, що серед нас двох він вибере мене. Навіть з щуром погратись не вдається, бо він кожного разу норовить втекти і погризти мою коноплю на підвіконнику, а вона ще навіть нормально не проросла.
нещодавно, було, захотілося мені свята, а тепер вже не хочу. Дивно.. Свято, ночебто, зайвим не буває. Взагалі нічо не хочу, курити хіба. А вдома так добре сидиться. О, впізнаю ці симптоми - депресія затяжна. Затяжна - бо довго, і бо затягує, виходити з неї не хочеш. Я вже не хочу. Ось так би сиділа, писала. Катюх, ти не хвилюйся, сама ж знаєш шо це не надовго, так поковбашусь трохи, і попустить. Вікс, якшо ти раптом забіжиш в і-нет і так чисто випадково заглянеш на мій щоденник, напиши,чи жива, га? Пану чи панянці інкогніто, що періодично навідує мій (і Катькін) щоденник, вітання, шось пишіть, може, подружимося.

Ну шо? - шось би написати, раз вже є і-нет. шо цікавого сталося за місяць? їздила в гори, була на Говерлі ,хоча 5 років тому заприсяглася, шо ноги моєї там не буде; стала безробітною ,шо мене навіть тішить - якось так непомітно прокинувся гніздобудівний інстинкт. Жара а я сиджу вдома і шию ,а коли закінчу, доплету шкарпетку ,хоча зараз це не так актуально, як тоді, коли я починала її плести. може, сходжу на роботу, речі заберу. пива б випити, але всі колеги по цій справі на роботах. почекаю до вечора
[700x525]

Это цитата сообщения orik Оригинальное сообщение

)))

Лічить гроші кожен ранок
Кожним евром дорожить
бо наш Мойша справжній ...

В лаптях по полю гуляють,
Все на балалайці грають
Щі, фофудья, два рублі
Все це люблять ...

Жовті вуха, жовтий ніс,
навіть жовті пальці
Їх багато на землі
Бо вони ...

І розумні, і красиві,
І галантні, й дуже милі
В вишиванці вишивають,
Етикети усі знають,
Руку поцілують жінці
Хто це? Звісно ж ...
=)

Это цитата сообщения Tori_V Оригинальное сообщение

про

боли нет. есть пустота
нету сна и ярких картинок
нет подходящего для смерти окна
и шею не давит чей-то ботинок

нету страха. радости нет
нету крови в порваных венах
никто не шепочет на ухо совет
нет счастливых фото на стенах

нет обид на близких людей
да и близких людей тоже нету
в голове нету новых идей
нету жизни. и меня тоже нету

Это цитата сообщения её_второе_Я Оригинальное сообщение

Если бы...

Если бы я был огнём - я бы вспыхнул ярче звёзд. Пусть на одно лишь мгновение, на один лишь миг. А потом бы умирал тлея и угасая.
Если бы всё было в огне - я бы согрелся в его жаре и сгорел без остатка.
Если бы я был водой то был бы безумным цунами сметающим всё на своём пути.
Если бы всё вокруг было поглощено водой я бы стал подводным камнем с острыми краями.
Если бы я был ветром - я был бы ласковым, тёплым ветром что ластиться к ладоням в поисках нежности.
Если бы вокруг бесновался ветер - я бы раскинул руки что бы он меня подхватил и унёс в небо без крыльев.
Если бы я был землёй - я бы молча любил всех не обращая внимания на то что все попирают меня ногами.
Если бы вокруг была земля - я бы был счастлив лёжа в своём простеньком гробике.

ця мала тварюка живе в мене вже мiсяцiв пять. це найкращий засiб проти депресii. Хто не вiрить, раджу переконатись на власному досвiдi, завiвши i собi таке щастя
[700x525]

[196x245]
Я не знаю ,каков % сумасшедших на данный час, но, если верить глазам и ушам, больше в несколько раз

Валер’янка цей біль не заглушить,
Краще вип’ю стаканчик вина.
Ти даремно плював мені в душу,
Все одно, не доплюнув до дна.
Всі кумири зійшли з п’єдесталу,
По коліна в болоті боги,
Всі так звані подруги дістали,
Залишились самі вороги.
Може, мої слова нелогічні,
Може, я вже напилася знов,
Може, я стала надто цинічна,
І вже більше не вірю в любов.
Ти даремно плював мені в душу,
Все одно ж не доплюнув до дна.
І ніщо вже цей біль не заглушить,
Я з цим болем лишилась одна.

[400x300]
Обличчя в щастя дуже різні:накрити ноги чимось теплим,зручніше примоститись в кріслі,співати і плести шкарпетку.Або, дощем заливши смуток,гуляти так, без парасолі,набрати в жменю незабудок і йти вперед, назустріч долі.Чи краще сісти біля річки,щоб випити із другом пива,а вдома запалити свічку і думати, що все можливо.
І довго юзати комп’ютер.І намагатись все забути.Приречено чекати, доки обличчям щастя стане спокій.

А депресії нема. Це не депресія. Це, певно, просто сум. Не такий, як восени. Я скучила. А ти точно не скучаєш. І це правильно. Я також не буду. Кілометри не можуть розділяти людей, якшо ти хочеш бути поруч з кимось, хіба ви вже не разом?
[368x400]

Это цитата сообщения Ronka Оригинальное сообщение

синие рельсы, промокшие люди, что-то прошло, а чего-то не будет, где-то движением моря дыханье, что это было? - воспоминанье..
Плачешь? - Не плачу. Смеешься? - Играю.. Сложно понять - я и не понимаю.. Странная - Странный. Ну ладно, забыли)) кофе не хочешь? - вина же купили! точно.. отлично.. за нас? - наливаю)) мир во всем мире.. сомнения скраю..

- Твоя мiciя - сяючий шлях, яким ти прямуэш, i не важливо ,наскiльки навколо темна нiч

-Їсти будеш?
-А є, шо?
-Є, сідай, наллю супу
...Не знаю, хто кому більше вдячний - він мені, чи я йому...
******
-В мене для тебе щось є,- вручив мені пачку з кукурудзяними паличками,- ти ж їх досі любиш?
-О, граціе
******
-В мене для тебе також дещо є,-постягяю йому пляшку1715
-Мерсі
-Сільвуплє
...Двоє тішимось...
******
-Знаючи, як Лисий спить, можна б було ще фільм подивитись
...Дивлюсь на годинник - по одинадцятій...
-Чи, може, ти спати хочеш?
...Ні, не хочу...
-Ні, спати вже не хочу
******
...Дивимось Гаррі Поттера...
-Тобі далі сни не сняться?
-Нє. А тобі далі - веселі і кольорові?
-Ага, як повнометражний фільм. По ходу це свідчить про схильність до шозофренії
...Куримо...
-В мене мої цигарки закінчуються, буду стріляти в тебе
...Я планувала поїхати додому цього вечора...
-Стріляй, в мене ше є. Хоч людські покуриш, а не якісь ментолові
*******
-Шо, будемо спати?
-Ага. Давай ше цигарку
...Я не можу не покурити у Львові зразу перед сном і зразу після сну...
-Тоді хороших тобі снів
********
Я дуже його любила. Колись, давно. Забулося, стерлося. Тільки і памятаю, шо я його любила, але не памятаю, як. Тепер, коли вряди-годи втікаю з Франика до них, сплю в одному ліжку з його кращим другом, в дуже хороших стосунках з його дівчиною, вважаю своїм святим обовязком нагодувати всіх присутніх в хаті, а потім знов повертаюсь додому. Прощавай, Львове, до наступного разу.

Зробіть собі сьогодні свято ,поваляйтесь довше в ліжку, дочекайтесь, доки принесуть каву ,потім примарафетьтесь і йдіть гуляти. Погоду, правда, обіцяють не дуже, але снігу, вроді, нема. ФАЙНО ВІДСВЯТКУЙТЕ!!!

Так ,може хтось не знав ,але в мужиків теж буває ПМС ,шо розшифровується як передменструальний синдром(може, хтось навіть цього не знає досі). Я б може сама не повірила, якби отак хтось збоку мені сказав ,але те, шо я бачу довкола себе не дозволяє думати інакше. При чому різниця у проявах цього синдрому в чоловіків та жінок суттєво відрізняється. В жінок це буває страшно ,бурхливо ,стервозно ,жахливо ,спонтанно, чомусь несподівано і незрозуміло, але недовго ,і це основна перевага жіночого ПМС. У мужиків, як не дивно ,все зовсім навпаки. і найцікавіше, що ми відмазуємося своїм ПМСом ,а вони його тупо не визнають(в себе, в смислі). Но те, шо він існує, мені ноглядно ілюструє ситуація з найближчою для мене(на цілих 8 годин)людиною ,себто ,з шефом на роботі. Колега з рекламного агентства каже, що то вірус такий ходить замість грипу. Причому, вражає здебільшого шефів ,і я вже починаю в цьому переконуватись ,бо в Катьки на роботі таке ж, і у Віки. Попробую купити йому на завтра журнал "Максім". Може, попуститься?

Взагалі не весело. прикол не в погоді і не в роботі, і не в сімейних стосунках. Товаришка на роботі пів дня ридала ,бо її кіт попав у капкан, протусувався там два дні, потім без всілякої медичної допомоги ще тиждень під наглядом в її мами, а вона не могла його забрати, бо з грьобаної роботи вдень не відпустять, а ввечері не їздять грьобані автобуси в село. З горем пополам ми випхали її в плечі додому перед обідом, дали на всякий троха грошей, бо грьобана зарплата буде хз коли ,а сімейний бюджет не передбачав складної операції, тим більше в кота. Бідна тварючка мучиться вже більше тижня ,цілком реально ризикує залишитись без задньої лапки (добре ще як жива)а все тому, що одному грьобаному ххх захотілось поставити грьобаний капкан. Я б за свого щура напевно би вбила. Принаймні б спалила двері, кинула дріжджі в туалет(благо, шо в селі), поставила б йому той капкан під двері. Шо, нема на мене грінпісу?? А на нього??? Ксюхі, тримайся, ми з тобою і вболіваємо за твого Лапсіка

Не надзвичайного, епохального, а простого повсякденного свята. Такого, наприклад, шо як приходиш додому, а на столі вечеря , і ніхто не пиляє , шо довго шляєшся. Або шеф на роботі висловить хоча б два слова похвали за справді реальні заслуги перед фірмою. Або погода не зіпсується до після-післязавтра. І старі друзі і недрузі згадають, подзвонять або хоча б напишуть. Я знайду в старих джинсах, які не одягала сто років, якусь поджмякану двадцятку, по ТБ покажуть добрий, хороший кліп ,в маршрутці по радіо я почую не щоденну попсу ,а шось, від чого душі стане радісно , ці грьобані калюжі висохнуть до обіду, в "Баскервілі" на обіді хтось поступиться місцем в черзі. Здавалося б - така дрібниця, але вона б могла стати мені святом на цілий день. А завтра була б інша. Добре , що мій покійний щур завжди зі мною - на фотках

Вирішила перефарбуватись. З усіх мислимих кольорів моє волосся не було ще тільки фіолетовим. ну не виходило. І далі чомусь не виходить, я чесно пробувала. Прості кольори, соціально прийняті, мене не приваблюють, за яскраві і неприродні я ризикую залишитись без роботи, чоловіка і близьких родичів. А бути блондинкою... Звісно, певний позитив у цьому є, але набридло відмазуватись таким чином, мовляв, "що з мене візьмеш? Я блондинка!" Набридло бути тупою, не дружити з технікою, не там переходити дорогу, кидати недоречні фрази і плакати над поламаним нігтем. І коли вже всі навколо почали казати "З тобою все ясно, ти - блондинка!", мене це вхарило. Ну всьо, точно перефарбуюсь!!! От дочитаю Сартра і перефарбуюсь.

Тепло!! навіть коли на градуснику нуль, а я в тоненькому плащику, все одно тепло. І коти мявчать під вікнами. І радісно так. Скоро вже мож буде пити на лавочці ром-колу з подружками. І поїхати кудись далеко, не боячись, шо замерзнеш в поїзді. Але поки доживеш до вихідних, погода пудово зіпсується. Ненавиджу телефони!!!

Жодна людина не в змозі зробити що-небудь не властиве тому,хто вона є. Річард Бах