Это цитата сообщения VLAD1906 Оригинальное сообщение

Как бы высоко мы ни ставили предмет своих воздыханий, какие бы красивые слова ни искали для выражения чувств, любовь - это прежде всего гормональный процесс, в котором задействованы многие гормоны. 5 из них - самые важные.

Дофамин - гормон целеустремленности и концентрации. Он вырабатывается в организме в момент начала влюбленности, заставляет добиваться своей цели, стремиться к полному обладанию.

Серотонин - гормон удовольствия. Как ни странно, на этом этапе его выработка снижается, поэтому любовь часто ассоциируется со страданием.

Адреналин - гормон стресса, повышает наши обычные возможности. Его выработка у влюбленных повышается, что приводит их к состоянию вдохновения и желанию "свернуть горы".

Эндофины - гормоны покоя и удовлетворения. Они высвобождаются при физическом контакте с объектом любви, приносят влюбленным ощущение благополучия и защищенности.

Окситоцин и вазопрессин - гормоны нежности и привязанности. Они начинают вырабатываться у счастливых влюбленных, когда их отношения переходят в фазу взаимной любви и уверенности друг в друге. Как ни странно, они сокращают выработку гормонов первой фазы отношений. В результате пылкая страсть угасает по мере того, как растет нежная привязанность.

Думаю, только влиянием гормонов Любовь не объяснить...:)

Мій щур і кусок мого волосся
[640x480]

Купила щура, нового. Назвала Юкі. Не знаю, чому, певно, пасувало його ім’я до мого анімешного кольору волосся. Той щур гарненький, але такий малий, що навіть в руки нема шо взяти. Худющий і схожий на жабу. Але я планую в найближчому майбутньому його відгодувати і видресирувати, щоб він не подумав собі від мене втікати і давав себе мнєцкати.

Я б з радістю вивішала його фотку, але фотіка в мене трохи нема, оскільки Дунисковий тато позичив його на невизначений термін.

Фести мені в цьому житті очевидно таки не світять

Замахав просто. Оце я їсти готую, а двері з вікнами туди-сюди. Харить.

Маму з братом чекаю

прийшли здається

Слушать этот музыкальный файл

Бумбокс

Слушать этот музыкальный файл

Оце прийшли ми з Дениском до його батьків, а вони ,схоже трошки не зрозуміли кольору мого волосся. Ну, і, звісно, сказали йому про це. А він, аж дивно, поспішив попрощатися ,відмовився від спільної прогулянки по "Епіцентру" і невеликої матеріальної підтримки. Може, не все так погано?


Погано. Щура я вже певно не знайду...

Одним словом, важко мені переживати таку важку втрату, і я вирішила щось змінити. Найрадикальніше виявилось змінити колір волосся. На синій. Знов. Тільки тепер повністю. Буду вважати це жалобою. Одні голову попелом посипають, а я в синій фарбую.

Тепер мене на жодну пристойну роботу не візьмуть.

А він був таким гарненьким!!!!!!!!!!!!!!!
[700x525]

Дурепа я та й годі. Оце вчора вирішила зробити добру справу, і випустила щура прогулятися на травичку. Він ,бідака, вже кілька днів не покидав свою імпровізовану клітку, бо ми на цих кілька днів перебралися до Денискових батьків, а його рідна клітка залишилася вдома. Ото випустила я щура погуляти, а він взяв і втік. Жид малий. Я ж його годувала, я ж його поїла, я ж в його клітці прибирала, я ж його гуляти випускала, я ж його з-за холодильника витягувала, він перекусав всіх, кого я люблю, включаючи подружкіну дитину, а я йому слова кривого не сказала. А він втік від мене. Відчуваю себе сиротиночкою. Все заглядаю в клітку по інерції, найсмачніший шматочок чогось добренького несу, хочу за вушком почіхати....А ЙОГО НЕМА



Колись десь почула: якшо любиш когось, відпусти його. А може, якщо він втік, там йому буде краще?

Это цитата сообщения Surgiilurg Оригинальное сообщение

Мяу, кисс ми

1 марта отмечается Всемирный день кошек :)!
[499x295]

Оце зібралися з Дениском на фест у якесь село на букву У, скл. з 4-х букв, знаходиться в напрямку Тлумача. Ну не вмію я висловлюватися чітко! Забула, як називається. Я вже морально підготувалася, зібрала рюкзак, зробила бутрики ,витягла Денисковий рюкзак. Але він ,схоже, якось не спішить. Досі бавився в якусь наступну тупу гру, поки я його не зігнала. Старіємо, одначе. Раніше отак задзвонить хтось, і я моментально в повній екіпіровці (Кофта ,зубна щітка, до фіга шкарпеток і вологі серветки)готова до праці і оборони. А тепер поки знайдеш горнятко, запасні шорти, дощовик, засоби контрацепції і ти ди. Жах. Але все одно, їдемо. Удачі нам.

Я зовсім не вмію спати одна. Мені сумно і самотньо,я довго не можу заснути, в мене мерзнуть ноги, і нема кому їх загріти, нема кому вибудувати тил за моїми плечима. А без тилу я спати не можу ,і з холодними ногами теж.

Сьогодні я прокинулась в найміцніших і найніжніших обіймах з усіх, що я пам’ятаю. Прокинувшись отак вранці, якось починаєш жити хотіти.

Жити... Я ж боялася жити досі

З грозою. Така, як я люблю. Така, які довго не тривають. Добре, Катюх, шо ми з тобою під таку не попали. Хотілось вибігти надвір і побігати під дощем, потішитись з того, як безліч крапель одночасно цілують моє обличчя і плечі. Але натомість я прсто відкрила вікно, сіла на підвіконня і звісила ногу. Вибігати на двір якось перехотілось, цей дощ якийсь на диво холодний.
Шо, не романтик я? Може. А може просто не хотілось змивати з себе Денискові обійми..

Були з Катькою на річці. Змокли. Позагорали. Взяли гітару, розчехлили, підстроїли ,але так нічо і не зіграли.
Говорили. Багато говорили, як ,в принципі ,завжди.
Пили лонгер. Така прикольна хімічна гидота.
Добре так було...

Вдома схиляла Дениска до сексу. Найцікавіше ,що тільки-но він почав схилятися ,задзвонила його мама ,бо в неї пропала вода. Я, ще не знаючи, в чому справа ,перепитала, чи їй, бува, знов не треба тісто збити, а то в неї якась дивовижна чуйка на наш секс. Але я думала, що коли ми будемо жити окремо, вона вже не буде заморочуватися подібними приколами.
Ну гаразд, вода - це серйозно, це не тісто на млинці.
Я не розізлилася зовсім. Дениско повівся по-чоловічому, виконав подружній обов’язок чесно і пояснив мені ,що я не на другому місці, як я може собі думала оскільки він зараз тут, зі мною, обіймає мене, а до мами все одно поїде, оскільки в силу того, що тата нема в місті, воду полагодити бідьше нема коиу, а вода потрібна. Кликав мене з собою. Я відмовилась. Якось хотілося поваятись в ліжку, повдихати запах недавно пережитого кохання.
З того всього опинилася тут.
Міняється мій чоловік. Чи то дорослішає, чи може вчиться на помилках, чи просто, як всі чоловіки, обирає пріорітети з тих, що поближче.
Не знаю, але таким він мені подобається більше

Нарешті свято, не вигадане, щоб було веселіше жити, а саме справжнє. Катюхо, вітаю з ДН. Нарешті нап’ємся, пограємо на гітарі ,потриндим, побачимося ,зрештою. Оце працювати треба, а я вже смакую святкування, що має відбутись тільки ближче до вечора. Нічо ,зара зберусь. Всьо, Хагу, будь на зв’язку.
[465x698]

Слушать этот музыкальный файл

Это цитата сообщения Salomeya Оригинальное сообщение

Философия и религия на пальцах

Cпециально для студентов изучающих философию.
Объяснение некоторых философских, религиозных и прочих течений на пальцах.

1. Платонизм. Я вспомнил! У меня есть пальцы!
2. Неоплатонизм. У меня есть пальцы! Но это вспомнил не я...
3. Атомизм. Пальцы есть, но только очень маленькие, и их очень много.
4. Киники. Пальцы есть. Но зачем?...
5. Стоицизм. Пальцы неизбежны.
6. Иудаизм. Мои пальцы - всем пальцам пальцы!
7. Зороастризм. Есть пальцы левые, есть пальцы правые, и их поровну.
8. Индуизм. Каждому пальцу - по карме!
9. Буддизм. Пальцы бренны - так зачем они нужны?...
10. Конфуцианство. Пальцы. Просто пальцы.
11. Даосизм. От пальцев никуда не денешься.
12. Христианство. Пальцев пять, но ладонь-то одна!...
13. Христианская ересь. А пальцев-то не пять!...
14. Средневековая философия. Пальцы непостижимы.
15. Философия Возрождения. А пальцы-то есть!
16. Ислам. Нет пальцев кроме моих.
17. Сенсуализм. Если ударить по пальцам и будет больно, то они есть, а если не больно - то их нет.
18. Идеализм. Пальцы есть, потому что я думаю, что они есть.
19. Субъективный идеализм. Вот перестану думать о пальцах - и они исчезнут!
20. Агностицизм. Пальцы-то есть, но вот поди это докажи...
21. Материализм. Пальцы есть, потому-то я о них и думаю.
22. Диалектический материализм. Единство и борьба правых и левых пальцев.
23. Рационализм. Пальцы есть. Их не может не быть.
24. Скептицизм. Поди разберись в этих пальцах!
25. Детерминизм. Это смотря какие пальцы...
26. Просвещение. А что ты сделал для своих пальцев?!
27. Гегельянство. Пальцы есть!!! Но непонятно - как?!
28. Ницшеанство. Не стоит долго глядеть на свои пальцы, иначе однажды они взглянут на тебя.
29. Марксизм. Это как два пальца.
30. Марксизм-ленинизм. Это как два пальца об асфальт.
31. Иррационализм. А есть ли пальцы?...
32. Позитивизм. Пальцы пальцами, однако...
33. Экзистенциализм. Где-то у меня были пальцы...

Это цитата сообщения gontas Оригинальное сообщение

(c) Юрко Позаяк

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ БУКВАРИК

1. Тато! А то атом! Мамо! Атом отам! (Літери: А, О, М, Т)
2. Радій! Радій! - Радій! Радій! Радій! - Радій! (Літери: Р, Д, І, Й)
3. Мама мила раму від урану. (Літери: У, Л, В, И)
4. Тато - труп. У мами рак. А ти сирота? (Літери: К, С, П)
5. Реактор - ба-бах! Ура! Перше травня! (Літери: Р, Х, Ш, В)
6. Федір! Он саркофаг. Там фон. Фон там і тут. (Літери: Ф, У, Т, Н)
7. Що, що чадить? Чадить ЧАЕС. На ЧАЕС - ЧП. (Літери: Щ, Ч, Ь, Е)
8. Родіон урод. Белла дебіл. Толя і Оля мутанти. (Літери: Б, Я)
9. У Ганни і Гени у генах рентгени. Їм гаплик. (Літери: Г, Ї, Х)
10. На стежці цезій. У струмку стронцій. Ой! Летальна доза! (Літери: Ж, Ц, С, Ь)
11. Он гриби! Там барій і берилій! Борю! Бери, бери, гриби, набирай бери. (Літери: Б, Р, Ю, Й)
12. Коза гризе трупи. У свині нові ноги і роги. А де кіт? Кіт літає.
(Літери: З, Є, Н)

Ну і вихідні ж мені випали! Почалось ще в пятницю (ну не ставиться в мене на клаві апостроф!!!!!!!!). Поїхали ми, значить з Дениском до нього в село бабусю з лікарні забирати, в хаті прибирати, город полоти і сапати, їсти варити і таблетки бабусі подавати. Поїхали в обід ,коли найбільша спека, щоби і бабусю встигнути забрати, і роботу не сильно прохалявити. Не знаю, хто такий розклад придумав, але здогадуюсь. Я б їхала зранку, коли сонце не дуже жарить, а роботи все одно ніякої не було. Функцій до вищеперелічених додалось, оскільки виявилось ,що бабусю треба пасти, бо вона місяць з гаком валялась в лікарні(інфаркт - не жарти) і не бачила свого городу, а значить, і бурянів на ньому, тому вирішила цей недолік виправити вже і негайно, а лікарі їй дозволили всього-то 80 метрів в день проходити, не то, що згинатися чи тим більше полоти. А привязати її до батареї якось рука не піднялась. Одним словом, приїхали ми і зразу ж впряглись.
Мушу визнати, що готувати їсти в селі - саме задоволення: виходиш на город, а там і кортопелька молоденька, і морквочка, і кріпчик ,і цибулька. Отак бери і нагрібай. Суп виходить смачнючий. Сапати - теж ніби не погано, але враховуючи те ,що я не взяла купальник, приємне з корисним поєднати не вдалось.
Такі речі як компоти там всякі і варення, я не люблю готувати з дитинства, але думка про те, що їсти взимі Денискові щось буде треба ,змусила мене зробити над собою зусилля.
Найгірше: Ця дитина, Денисковий двоюрідний брат ,примусив нас таки піти з ним на майданчик, щоб покидати мяча в корзину. І я, стара тьотя, в поті чола намагалася хоча б докинути його до кільця. Не люблю баскетбол і дітей. До речі, в його віці я, міська панянка вже на повну виконувила всі хатні справи ,включаючи город ,корову ,Їсти ,прати ,прибирати, а якщо раптом в найжорстокішу фієсту сідала в тіньок почитати книжку, яку по програмі задали на літо, мені делікатно нагадували про те ,що в саду трава не кошена або кукурудза не полена або підлога не вимита або сорочка не зашита або сходи мені за пивом. Щось я захопилася.
Так ось, поміж такою чарівною сільською романтикою пройшли обидва вихідних. Ми відпочили, засмагли, поспілкувались ,згадали ті чудові дні ,коли ми ще не були одруженими ,потішилися ,що ми один в одного є і поїхали додому, готуватись до трудових буднів. На наступні вихідні ,треба сказати ,ми будемо відпочивати, займаючись шпаклюванням гіпсокартону в Денискових батьків і будівництвом плаваючого засобу, на якому його тато мріє здійснити мандрівку по Дністру. А може, дасть бог, не доживем?