Слушать этот музыкальный файл

Догорає остання зоря, місяць вже давно пішов спати! Мобільний телефон у режимі “без звуку” ось уже годину порушує тишу. Від його дзижчання в мене мороз по шкірі. Чи це від того, що я знаю хто так наполегливо намагається додзижчатися до моєї свідомості. А мені залишилося лише пережити цю ніч. Прийде день, і я стану новою людиною, нарешті без тебе. Світанок. Залишилось ще трішки. Але чому так важко стримувати бажання відповісти на цей дзвінок. Моя рука наближається до мобільного і я ось-ось втрачу контроль над собою. Ні, так не можна! Мені ж залишилось зовсім трохи, лише декілька годин. “Я слухаю.”… Що я роблю? Вже ж майже день, але ще не день. Не дочекалася… Невже знову в твоєму полоні?! Та, о диво, серце не почало шалено битися, адреналін не зашкалює і голос, як у автовідповідача! Отже, я вилікувалася! Нарешті. Тепер я вірю тим, хто каже, що час лікує рани. А може просто на мені все заживає, як на собаці. Все, треба припиняти експериментувати, бо вже набридло кожен раз зализувати рани! Новий день привітав мене яскравим сонечком, мелодійним співом пташок і страшенно хорошим настроєм. Хоча ще вчора місто плакало і страждало нежиттю! Тепер я знаю, що все у мене добре! А мобільний я викину! Навіщо він мені тепер?!
[622x440]

З тобою втекла моя остання муза! Ви пішли, грюкнувши дверима, так і не попрощавшись. Я залишалась сам на сам з клавіатурою, але думки теж кудись втекли! Правильно кажуть, все, що не робиться, робиться на краще. Але чому тоді всередині мене згасло світло, припинилася подача повітря до легень і кров не пульсує по венах? Цікаво, де ти брав тих муз, які так надихали мене. Кажуть, ти мав з ними зв’язки! Може й так… Та мені здається, що вони самі знаходили тебе, а ти дарував їх мені. Навіщо ти пішов? Все було так гарно! Невже тобі набридло? Ти сказав, що я люблю лише тих муз, які ти даруєш! Це не так, адже вони ніщо без тебе! Може я занадто самозакохана чи просто трудоголік, але з тобою я була іншою! Навколо тебе навіть час плинув по-іншому, але швидко закінчився!
В голові думки якоїсь плаксійки. Це не я, чесно! Просто хтось розважається. Часом не ти? Я не ображаюся, просто незвично трохи. Не впізнаю себе. Просто роздивляюся себе, наче я зовсім інша людина. Бачу лише плаксійку з божевіллям в голові і очима повними сліз! Я не знаю, що буде завтра. Можливо я знову повернуся в своє тіло. Або поїду в інший світ. Це буде завтра, а сьогодні повне безмуззя!
[525x700]

сегодня задумалась о таком чустве как ненависть! почему мы ненавидим и почему ненавидять нас? почему вместо люблю ми говорим ненавижу? как же нелегко сказать останся я люблю тебя и так просто крикнуть уйди я тебя ненавижу! может мы способны любить лиш тех кого ненавидим или наоборот...
[409x419]

Хтось недавно сказав, що я crazy! Така собі скажена дивна дівчинка! Інколи кумедна, деколи серйозна, рідко постійна, завжди непосидюча! Хтось казав: “Схаменись, дівчинко! Ти вже доросла і така поведінка просто неприпустима для тебе!” А мені так хочеться бути саме такою, особливою, можливо трішки скаженою і кумедною, але особливою! Прикро лише, що інколи від цього страждають інші… Дехто каже, що я вже доросла для кохання, а насправді я звичайнісінька дитина і слово “постійність” не для мене! Я хочу бути всюди і одночасно, мене неможливо приручити. А любов вимагає саме цього. Я вітряна, що неприпустимо для кохання! Я ніколи не благаю, не вибачаюсь і не пробачаю. Маю безмежне серце, але нікого туди не впускаю. Я боюся болю, розчарування, адже вони завжди породжують сльози, а я ніколи не плачу! “Божевільна”, - кричать усі. Можливо… Та у цьому вирії життя залишається лише насолоджуватися божевіллям. Кожен це робить по-різному. Хтось шалено закохується, хтось так само ненавидить. Комусь подобається божеволіти від самотності, хтось насолоджується шаленством натовпу. Я божеволію від тиші, в якій чую усі свої думки. Шаленію, коли в мертвій тиші ведуть розмову розум із серцем, совість з душею. Нехай я божевільна, та лише божевільні розуміють цей скажений світ!!!
[500x408]

сори долго не писала, не было времени! много чего случилось за ети дни! я стала старше умнее и начала забывать как ето быть ребёнком! неужели взрослею? как же я боюсь етого! кажется мир меня не понимает а я не понимаю мир! ну чтож так предсказанно так и должно быть
[494x271]

Это цитата сообщения Little_KiVi Оригинальное сообщение

Иероглифы и их значение.

[699x452]
[650x464]
ПРОДОЛЖЕНИЕ.

“Весь світ – театр, і люди в нім - актори”! Ось і мене хтось підвисив на ниточки! Усю мене, мою свідомість і волю, мої прагнення і бажання. Хтось керує всім, не я. Вирватись з цього полону не можливо! А чи варто? Кожного дня ми граємо одну і ту ж роль, чудово знаємо всі слова, впевнено виконуємо всі рухи. То де ж гарантія того, що ставши вільними, ми не забудемо слова і не знатимемо як діяти! Але невже не прекрасно говорити, те що думаєш, самому керувати своїми вчинками і волею, кохати не за наказом і плакати не тому, що так написано в сценарії, а тому, що ти цього насправді хочеш. То як вирватись з цього театру рабів? Просто одного дня прокинутись абсолютно новою людиною, дістати чистий аркуш свого життя і самому написати собі роль, яку так давно мріяв зіграти. І не варто хвилюватися, що люди довкола дивляться на тебе, як на дивака. Ти ж лише можеш поспівчувати їм. Адже ти давно вже граєш свою власну роль, а вони все ще підвішені на нитках, як ті безпорадні ляльки у вікнах лялькового театру!
[667x444]

Немає… Кого і де? Немає води у крані, світла в квартирі, їжі в холодильнику, а ще немає серця в грудях, думок в голові і тебе поряд! Не втримала, не зуміла. Тепер уже байдуже. А що було до того! Крики і плач, образи і звинувачення. А далі лише тиша, холодна і жорстока, як ти. Пробач! Можливо я занадто відверта чи груба, але ти завжди був байдужим. Інколи мені це навіть подобалось, та згодом байдужість почала руйнувати мою свідомість. Це лякає. Я намагалася запалити хоч маленьку іскорку цікавості в тобі, а ти все сприйняв як образу. Мабуть не судилося…
Знаєш, а я кохала! Щиро і віддано, як ти хотів. Тоді чому покинув? Я ж нічого не просила, не вимагала, просто любила! Невже цього тобі було мало?! А може ми просто надто різні. Ти не по роках дорослий, а я дитина у всіх проявах. Невідомо чого більше було у наших стосунках, чи справжніх почуттів, чи звичайної опіки з твого боку. Дуже важко усвідомити, що тебе немає поряд, що ніхто не зігріє мене, коли я замерзну, ніхто не вхопить за руку під час прогулянки, нікому буде провести мене додому пізньої пори… Для мене ти завжди був кимсь більшим, ніж просто опікуном! Для тебе я назавжди залишусь лише дитиною, наївною і беззахисною. Хай так! Я згодна, лишень тільки б ти знову був поряд, тримав за руку, як тоді, вперше, гладив моє волосся. Та марно! Ти не чуєш. Вже інша крокує поруч, її ти тримаєш за руку, її зігріваєш подихом. Можливо все скоро забудеться! Та поки що я насолоджуюсь тими митями, коли ти був поруч! Не вірю, що це прочитає ще хтось, крім мене, але так хочу, щоб прочитав ти!

Кохання – це буяння спиртного у твоїй крові.
Кохання – це нестримний потяг, немов до сигарети чи наркотиків.
Кохання – це рух по лезу.
Кохання – це мандрівний цирк у твоєму місті.
Кохання – це порятунок за крок від смерті.
Кохання – це еліксир безсмертя для твоєї душі.
Кохання – це пов’язка на очі, яка не дозволяє бачити та сприймати довкілля.
Кохання – це світ з двох людей – “я і ти”.
Кохання – це шматочок персика в полуничному йогурті.
Кохання – це холодна кімната в теплому гуртожитку.
Кохання – це вогонь натхнення у твоєму серці.
Кохання – це причина самогубства.
Кохання нема!!!
[700x525]

как то задумалась зачем мы живем и ваще зачем нужны ети слёзы страдания, упрёки и боль! может для того что бы чустовать себя человеком или наоборот! я запуталась наверно надо подумать...
[500x397]

таак сегодня целый день в постели! даж температура была вот фак! за окном солнце и тепло а мне нельзя на улицу! ну и пусть я зато книгу дочитаю наконец! и ваще подумаю о жизни и все такое! желаю вам не болеть никогда
[300x336]

болею я! да вот простуду где то подхватила! ниче бум лечится! чет спать охота наверно из за погоды! ееее... и все даже не очем писать... какая то скучная я...
[600x400]

как то пусто стало на душе и в комнате у меня тоже пусто! как будто пустота преследует меня! ето страшно и хочется кричать от отчаения! только редкая смс спасает меня! его смс....
[429x600]

ха екзамен сдала думаю не плохо! но результаты будут в понедельник! спс girl_Richie за поддержку! лю тя зая! а так депрессия ушла продолжаем жить! ех жизнь прекрасна когда тебе всего 8 лет! мультик такой был про мальчика!
[566x699]

ууу завтра бля екзамен! все жопа не за горами! главное не расстраиватса, подумаеш екзамен! весна так и не пришла ну и пусть мне и так хорошо! ех чет пусто как то!
[386x583]

даже не знаю че вам поведать такого... в Испании холодно как ни странно падает снег! весна упрямо не хочет работать! и правильно кто захочет работать псле такого отпуска! отыскала на лиру такого супер человечка думаю она поймет! Спс что ты есть!! вот а вам желаю всегда находить выход из любой жопи!
[630x473]

йопт ну и где ета весна! все я в шоке! хочу весни аааа! сегодня пошла в парк и чел какой то мне говорит о какие зелёные кеды а я чет подумала и сказала ну да не красные же! как то тупо да? я знаю чет тупить стаа последнее время! желаю вам всем не тупить!
[700x525]

да ну нафиг ету погоду как не снег так дождь! блин все у меня депрессия я вся ухожу в себя! так еще и нет собираются вырубать гады! и что я буду делать?! а может не вирубают? лан наверно надо пойти чаю заварить и уйти в себя! всем споки!
[567x355]

йопт весна на дворе а у нас снег! ну пипец кедики пришлось засунуть обратно в коробку! так депресуха кажысь начала набирать повороты но я не здаюсь и лечу её зеленым чаем! воот так и живем я, депрессия моя и чай!
[480x480]