червоний! цей кол1р пересл1дуе мене ось уже 3 дн1... кол1р радост1 1 щастя! мугикаю щось приемне 1 усм1хаюсь сама до себе! насолоджуюсь гарним настроем бо це швидко минае... якась суц1льна гармон1я 1 ейфор1я! думаю невже так бувае... таки бувае! тому насолоджуюсь зараз червоним щастям! вже л1то але чомусь так холодно... м1сто потопае в зелен1 1 мое червоне щастя забруднилось зеленим але так нав1ть весел1ше...а знаете як то гарно блукати мокрою брук1вкою п1д дощиком! хай нав1ть брук1вка не льв1вська проте з-п1д кап1шону не видно де ти! г1ркуватий присмак ностальг11 ще залишився в рот1 та я за1даю його молочним шоколадом! ех файно мен1...
[500x573]

Дощ лікує душу! Гроза заспокоює нерви... ти далеко і не чуєш як я кричу... байдужий? може... холодний? так! і шоколад не в радість... пора дорослішати, ставати реалісткою! чи ні?...

с 11 екзамени! не здам... уверена в етом! телефон молчит уже 2 недели! не пишет... ну и пусть! на душе... никак, пусто и все. хочется...плакать и смеятся одновременно...! я больна... может! а может я просто не умею жыть...

Чорт, а ти не такий, як всі! Така собі суміш кориці і кардамону, чогось ясного і хмільного водночас. Ми гуляли цвинтарем і я все більше переконувалася в цьому! Ми розмовляли, здавалося, про все на світі. І я відчула, що лечу. Отак легко, не докладаючи зусиль! Та раптом ти замовк, і я зрозуміла, що ти далеко, хоча стоїш тут, поруч. Я хотіла бути там з тобою, але не змогла. То був твій світ, такий же недосяжний, як і ти! Так, ти був іншим! Не такий, як я, не такий, як всі. Ти був свій власний. Кожна людина -особистість! Та чому ж вони не розуміють цього? І я не розуміла, до зустрічі з тобою! Ти став своєрідним просвітителем. Такого я шукала цілу вічність, а знайшла тільки зараз. Можливо так пророковано долею, а, може, я просто опинилася у тому місці і у той час! Ти нічого не чекав від мене, нічого не потребував. А я забрала усе, що було потрібне мені. Я була енергетичним вампіром і користувалася твоєю енергією, запас якої був невичерпним у тебе! Ти сам був суцільною енергією: молекулами, атомами, іонами. Я так хотіла бути схожою на тебе. Але я була особистістю, а ти – іншим!

в воскресенье мне 18! я боюсь етого дня! мне кажется что жизнь после него изменится! а я не хочу етого! мне надежно в моем мире и я не хочу ето менять! что же делать и как быть? хочу назад в детство!

наверно ето так больно любить невзаимно! у меня все казалось сказкой а потом я испугалась и убежала! думала забуду пройдет и болеть не будет! ошыбалась... прошел год а чуства все сильнее! не пыталась вернуть! а зачем...? и вот решила уезжаю! уехала а он ждал меня... и сечас ждет! да у нас все хорошо! уверена ето судьба ведь знакомы с 10 лет! осталось ждать немного, надеюсь...

що ми робимо зі своїм життям? робимо щось а потім обов"язково жалкуємо! відштовхуємо близьких і нарікаємо на самотність! кохаемо але вперто твердимо собі що ненавидимо! навіщо робимо боляче собі і рідним? навіщо намагаємось сміятись, коли хочеться верещати в1д болю? навіщо кажемо що вибачаємо якщо насправді таїмо образу всередині? чому не можемо жити вільно? не обмежувати свої почуття і не видумувати все нові і нові правила? чому не можемо перетворити в жарт суперечку з коханими а лише підливаємо масло в вогнище? чому боїмось зізнатись собі що чогось не можемо, не вміємо, не знаємо а вперто доводимо протилежне? а в результаті зачиняємось в кімнаті і безсило плачемо у подушку! хто дасть відповіді на всі ці питання? це важливо знати! ну що я роблю не так?

Мені так хотілося ромашок. Польових запашних ромашок. Але ти не чув! Чи просто жлоб. Знаєш, а я могла померти, так і не дочекавшись цих білосніжних квітів. Казав, що любиш більше за життя! А в результаті прирік мене на загибель. Сказав чекати, казав, що прийдеш. Я чекала. Вже засвітили ліхтарі, а тебе немає. І ні дзвінка, ні смс. А я свята наївність чекаю і сподіваюсь, що ти прийдеш з оберемком ромашок, попросиш вибачення, і я все пробачу! Блимнула фарами остання маршрутка. Доведеться додому йти пішки. З центру йти зовсім недовго! А завтра буде тендітна троянда і купа вибачень. Я не хочу троянд і гвоздик, мені потрібні ромашки. Ти чуєш?! Я хочу ромашок. Але ти придумуєш купу непотрібних пояснень і абсолютно ігноруєш мій навіжений крик. Троянда ламається навпіл і летить в смітник. Нарешті ти спромігся вимовити: “Щось не так, мала?” Все не так: і моє вічне чекання, і твої вічні вибачення. Безглузді квіти, коли я так хочу ромашок! А зовсім поруч стоїть щасливий закоханий з оберемком ромашок і чекає свою єдину. Вона летить до нього на крилах любові та, підійшовши, розчаровано вигукує: “Невже знову ромашки?! Як обридло!” І ось беззахисні квіти летять в смітник. Який парадокс! А я так хотіла ромашок…
[300x237]

сори за отсутствие! болею я! ага чет совсем ослабла! но ето не надолго! зато лечусь чаем с мьятой и много размышляю! наверно пора взрослеть и становится серйозной вот! ток не получается пока! хочу назад в сладкое детство!
[500x375]

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

Фотографии Helen_SMARKUTSKA : отдых на природе!

отдых на природе!

Ти любив соняшники, а я спортивні автомобілі. Ти курив Winston, а я бігала щоранку і робила зарядку. Ми були, як Сонце і Місяць, як Небо і Земля. Такі різні, унікальні особистості! Ти прагнув мене, а я свободи. Ти посягнув на мій час, а я зникла з твого життя. Не картай себе, адже я у всьому винна. Народжена бути вільною не захоче жити у клітці навіть золотій! Щож, може тобі варто змиритися?! Я не з тих, хто змінює своє рішення! Я – вільна птаха з палаючими крилами. Не торкайся, бо обпечешся! Я любила височінь, а ти твердо стояв на землі. Ніколи не слухав моїх порад, тому і обпікся. Спробував злетіти разом зі мною, але стрімко впав, так і не наздогнавши мене! Твоє падіння було фатальним. Ні, ти не помер, просто у тобі щось зламалося. Ти втратив сенс життя, не хотів боротися далі. А я боролася, і продовжую це робити Адже усе життя проходить в боротьбі, в прагненні до кращого. Я нічого не обіцяла тобі. Покликала - і ти пішов за мною. Але тобі не вистачило сил. Ти впав і піднятися уже не мав змоги. А я йшла далі, не озираючись. Я не бачила твого падіння і не могла тобі допомогти. Чи просто не хотіла?! Адже ти посягнув на найдорожче, що у мене було – мій час! З усіх втрат втрата часу для мене найтяжча. Нехай говорять, що я егоїстка. У мене такі ж почуття, як і в інших. Мені також болить всередині, я також плачу. Просто цього ніхто не бачить. Адже слабкодухим не місце у цьому безжальному світі! Може ти мені ніколи не пробачиш, але я вже пробачила тобі давно! І друзями ми не будемо. Між нами назавжди виросла стіна, яку ми ніколи не зможемо зруйнувати!
[637x298]

Завтра май! еще немножко ближе к лету! но беда в том что от етого лета я ничего не жду! я просто устала ждать и не знаю что делать дальше! я потерялась
[278x376]

Слушать этот музыкальный файл

ну як же без Billy!!!