напрочь... вот сижу тут.... толи рад...толи не пойму.... в любом случае я всё ещё жду... как и обещал... стоит ли?... не знаю... но не могу иначе......

А на небі сонечко світило
Птички гавкали навкруги..
Мене всього трусило...
Бо нема у мене подруги)

якщо є що сказати....і ти це сказала(в)... Навіщо навмисно приховувати те, хто ти?... ... просто марні надії прокидаються... все таки я не все забув.... і десь в душі мені хочеться того, що було... не знаю як довго ще...я хочу все те забути... мені було боляче...дуже ...і дуже довго... і зараз колить інколи.... але ж не так як раніше... або добийте...або не грайтесь... я навмисно змушую себе не говорити з деким...хоча хочеться.... але... завжди є але... мені немає за що вибачатись... а ось декому гадаю є... інколи хочеться засунути свою гордість в свою дупу...але чомусь я це не роблю...

дякую одній людині, яка сама того не розуміючи, визволила мене... хоча і тут є деякий момент....

Жив був песик... все в нього було...і улюблена мисочка... і кісточка... але він був на прив'язі і його часто били... любили і били... і одного разу його просто вигнали...сказали, що непотрібен... що він гірший ніж його сусід по будці... і 2 собаки це занадто... ходив він довго сумний...без кісточки, без мисочки...і ось одна дівчинка прикормила його... він побіг за нею...а вона закрила за собою дверцята в під'їзді...і сказала- "вибач, але я не можу тебе приняти"... а песик все ходить біля її дому і просить їсти...чекає на неї....

Precious and fragile things
Need special handling
My God what have we done to You?

We always try to share
The tenderest of care
Now look what we have put You through...

Things get damaged
Things get broken
I thought we'd manage
But words left unspoken
Left us so brittle
There was so little left to give

Angels with silver wings
Shouldn't know suffering
I wish I could take the pain for You

If God has a master plan
That only He understands
I hope it's Your eyes He's seeing through

Things get damaged
Things get broken
I thought we'd manage
But words left unspoken
Left us so brittle
There was so little left to give

I pray You learn to trust
Have faith in both of us
And keep room in Your heart for two

Things get damaged
Things get broken
I thought we'd manage
But words left unspoken
Left us so brittle
There was so little left to give

Хочу спатки...і взагалі втомився....сьогодні знову її бачив).... все так як і було...але мені якось пофігу стало).... В мене є надія на краще)))))))))));)

Кілограм тротилу в моїй душі
Кілограм чогось, що вибухне згодом
Кілограм, а може трошки більше...
Того, що вибухне в мені....

Я перечитав весь свій журнал...бо у хлопців журнали, а у дівчат щоденники.... і мені стало дуже сумно(((((((((((((

Ось нарешті заплатив за інтернет)..буду тут писати знову).... сьогодні був в університеті.... бачив одну людину.... можливо навіть, хоча мало імовірно, що вона це прочитає.... але це не головне.... ми вімкнули посмішки.... привітались... і розійшлись.. дивно, але хоча я намагався забути, сьогодні моє сердечко забилось...і мені стало сумно... хочеться цій людині написати щось, позвонити....але на мою думку це буде зайвим...((( життя....

Скоро мені в посольство США...трошки нервую.... та ще й моя вчителька англійської мови "обрадувала" мене.... вона записала мене на олімпіаду з англійської мови....буду писати в наступний день після посольства......


Життя)

Я щось не можу... коли я зустрічаю своїх кентів починається такий голівуд, що просто не встояти.. Вчора такі гонки влаштували)... 150 км\год в місті...в мене друг чуть в штани не наклав) а потім той з ким я змагався попросився щоб я показав на що здатна моя машинка... даремно він так))) Сьогодні в "Нокаут" хочуть всі поїхати...а я щось і не знаю...

Oh, you cann't even imagine how i wanted to go to Miami...to see that beautiful white sand! That OCEAN)))) Fuck, I WANT IT NOW!))
[640x480]

Так ліньки ось збиратись і їхати в ICEA... але треба... хочу спати і щось мені здається, що я прихворів....

трошки помучився з укр мовою в Вісті)...в майкрософті чомусь вважають що вона має не кириличні букви))))

Ось встановив собі це чудо).. ну що скажу я вам красиво..жре багато, але наче швидше працює)... хоча до цього в мене була ХР яку мені ліньки було перевстановлювати аж цілий рік) Вирішив, що ось і прийшов час для Глісти))

Сегодня последний день в моей жизни...нет я не собираюсь покончить с собой...нет я не болен...со мной всё в полном порядке...просто я хочу проживать каждый день как будто это конец...и завтра никогда не наступит.... но надеятся, что всётаки наступит....

щось навіть і написати нічого не можу....

Як ви думаєте, коли в людини канікули, вона о 8 годині спить ще?... ось деякі вважають що НІ... %)...

НАстрій ніякий.... все паскудно... чомусь я згадаю те, чого вже немає....

Я КОЛИСЬ ЗАКІНЧУ ТУ КЛЯТУ КНИГУ........!!!!

"Знову ранок, а так ліньки вставати з ліжечка, воно таке м’якеньке і тепленьке. НІ, треба, а якщо треба, то треба. Ох, ранок. І ще й який, сесія, в самому розпалі. Ще один екзамен до якого я не готовий, але треба йти, може й пронесе, як зазвичай і бувало. Яка різниця скільки я отримаю, головне що отримаю, а не отримаю – прийду знову. Так, щось я залежався, потрібно все-таки вже прокидатись.
Кава, немає нічого ліпшого ніж чашечка міцної кави зранку. Ще б було б класно якби була сигаретка, але я не палю, кинув і вже досить давненько не брав в руки ту бридоту. Щось на дворі так тихо, хоча в мене райончик такий, що людей навіть на Новий Рік з трудом знайдеш. Пора вже виходити, ще не вистачало запізнитися на екзамен."

Він був вовком одинаком, в нього було все, його всі боялися. Але в цьому і була його трагедія. Всі вважали що він такий же як інші вовки, що він не здатен на щось більше. Що він лише шкірка і зубки здатні тільки роздирати плоть жертви на маленькі шматочки. Він хотів собі спокійне життя. Він зовсім не хотів нікого вбивати, але сурове життя змушувало його це робити. Він не мав змоги зробити щось інакше. Родився вовком, вовком і помре, песиком він ніколи не стане, не зможе…

В мене є майже все чого я прагнув...чого хотів.... те, чому багато хто позаздрить.... те, за що осудять... я бачив багато чого, робив багато чого...
спробув майже все, що хотів спобувати... але дечого в мене ніколи так і не було...і можливо і не буде...і це моя плата, за все те інше...


Як вовк, що виє на Місяць... самотній... хоч рядом і стадо таких же як він...але він не такий... в ньому є щось таке інше...що манить до нього і в той же час лякає... чудовий песик...але страшний.....