Рубрика: цікавий Київ
У цій рубриці Ви будете дізнаватись про найцікавіші місця нашого міста, і зможете відкрити для себе Київ, який досі не знали.

Двір з воронами
Сьогодні ми відкриваємо Вам дивовижне місце – двір з воронами! Здавалося б чого ми ще не знаємо в Києві? Наче побували вже в усіх цікавих місцях, але я впевнена, що цей дворик майже ніхто не знайшов! Звісно, адже він знаходиться на одній з маленьких вуличок міста. Заходячи у темний, непримітний дворик Ви побачите велику клітку, в якій і знаходяться три великих ворони. Утримує їх один із жителів будинку, він їх годує, прибирає за ними, слідкує за станом здоров’я. Три ворони – Кирил, Корбін і Карлуша, і у клітці їх тримають не для забави. Ще років 15 тому мисливці привезли ворона, якого вони випадково підбили в заміських лісах – так з’явився перший ворон. Трошки пізніше діти принесли ще одного маленького ворона, який випав з гнізда. А третього ворона забрали з Київського зоопарку. Коли всі вони були маленькими їх прив’язували за ноги, але так, щоб вони могли літати. І коли вони злітали всі голуби перелякано розліталися. І тоді було прийнято рішення збудувати клітку.
Звісно хотілось би бачити їх на свободі, адже доля птаха – літати і бути вільним! Але без турботи людини ворони загинуть.
Це не тільки цікаве місце, а ще й дуже романтичне. Часто на лавці у дворі сидять закохані пари і загадково дивляться на воронів, а іноді і підгодовують їх.
Тож, якщо буде вільний час завітайте до цього тихого дворику, що знаходиться на вулиці Рейтарській, 9, і не забудьте захопити щось їстівне!!!!!


Автор: Макуха Анна

Бр

Фаготик!!!!Олежик Михайлюта - мужчина моей мечты!

А вот и я!!! Не ждали, а я приперлася!!!потом статейку выкину, попозже(печатать - лень)

Дом Плачущей вдовы - один из самых красивых частных особняков в Киеве, был построен в 1907 г. архитектором Эдуардом Брадтманом по заказу полтавского купца Сергея Аршавского, в стиле модерн. Над правым балконом главного фасада можно заметить монограмму бывшего владельца особняка “СА”(Сергей Аршавский).
Главный фасад здания украшает грустное лицо женщины, из глаз которой по щекам текут “слезы”. Рассказывают, что на крыше здания есть резервуар, соединенный с глазами каналами. Во время дождя резервуар наполняется водой, которая потом каплями скатывается по щекам “плачущей вдовы”.
Адрес: ул. Лютеранская, 23

Неустроенный рай для туриста
Нынешний Кудрявец, он же летописный Копырев конец – самое подходящее место для музея под открытым небом. Было бы только кому им заняться



Эта местность в центре Киева всегда отличалась контрастами: в XI веке здесь соседствовали иудейский квартал и резиденция сына Ярослава Мудрого, в XIХ веке – духовная семинария и ликероводочный завод. Сейчас контрасты осовременились: рядом с брошенными старыми домами стоят роскошные офисы.

Воздвиженский спуск, больше известный как улица Смирнова-Ласточкина, давно полюбился киевским водителям. Это кратчайший путь из Старого города на Подол: соседний Адреевский спуск пешеходный, а Кудрявский выходит на вечно запруженную автомобилями Глыбочицкую. Многие еще помнят настоящий железнодорожный переезд возле Львовской площади. Между тем этот район – тот самый летописный Копырев конец, а по Вознесенскому спуску ездили еще при князьях.

Нынешнее название местности – Кудрявец – объясняется просто: еще в начале XIX века здесь были в основном небольшие частные домики и кудрявились обильные сады.

С летописным Копыревым концом сложнее: единого мнения до сих пор нет. Концом в те времена называли автономный, обособленный район города. А "Копырев" ряд историков связывают с существовавшим здесь иудейским кварталом – тут проживали ковары (или хазары). Отсюда и "Жидовские ворота" – второе название известной Львовской брамы. Есть версия, что здесь была таможня: "копар" в переводе с иврита означает "пеня", "выкуп".

Светофор для "пьяного" трамвая

Со второй половины XIX века Кудрявец превращается в один из центральных районов Киева: сказываются и массовые отселения с Печерска при строительстве крепости, и подольские наводнения. Строились многоэтажные доходные дома, а на улице Кудрявской в 1896 году был построен ликероводочный завод (торговая марка "Столичный стандарт"). Его высокие корпуса и сейчас украшают довольно пустынную улицу: ездят здесь разве что к офису "Укргазодобычи". В войну на заводе делали бутылки с зажигательной смесью, а немцы разливали минералку – народ должен был работать, а не напиваться.

Между тем на Кудрявскую можно попасть и со стороны Львовской площади, по ныне пешеходному Петровскому мосту. Предполагается, что его построили еще в 1856-м, через три года после известного Цепного моста через Днепр. В это время здесь размещался ряд роскошных усадеб, а под мостом был организован проезд к Петровской улице.

Капитальный ремонт моста обещали сделать еще в конце 2001 года, однако с тех пор лишь заблокировали движение автомобилей. Здесь по-прежнему красуется щит о решении горадминистрации закрыть движение, а в ответственном за мост отделе эксплуатации мостов и гидротехнических сооружений "Киевавтодора" комментировать ситуацию отказались.

Сейчас уже и забыли, что в 1960–70 годах по этому мосту ездил... трамвай! Нет, здесь не пролегал ни один из городских маршрутов, по рельсам доставлялись грузы для того самого ликероводочного завода. Интересно, что светофор для "алкогольного трамвая" до сих пор работает: теперь для выезда со двора у кинотеатра имени Чапаева. И педантичная дорожная служба даже наносит дорожную разметку!

Между тем трамвайные грузовозы завод использовал еще в 30-е годы, а линия по мосту возникла из-за снятия путей – цистерны со спиртом и ящики с водкой возили и по Артема, и по Обсерваторной. Грузовые трамваи стали детищем плана электрификации ГОЭЛРО: они возили даже известную минералку "Нарзан" в Кисловодске. Терминал располагался у станции "Киев-Товарный", а один из трамвайных электровозов сохранился и будет экспонироваться в музее электротранспорта.

Копырев конец поделили православные и католики

Подступы к старому мостику все же укрепили: при строительстве греко-католического храма Василия Великого. Первая в Киеве церковь в современном стиле, построенная по проекту архитектора Ларисы Скорик, вызвала много дискуссий, однако вписалась в довольно пеструю застройку местности.

В разное время здесь располагались храмы разных религий: иудейский Копырев конец в XI веке становится резиденцией сына Ярослава Мудрого Святослава, который основывает здесь монастырь святого Симеона, располагавшийся примерно на месте нынешнего храма. С 1604 года здесь находится дворец католического епископа – бискупа, отчего эта местность и часть Подола у Житнего рынка называли Бискупщиной. В 1718 году возводят Вознесенскую церковь, давшую название спуску. Деревянная церковь просуществовала до конца XIX века, а сейчас на ее месте находится больница для ученых. В конце XIX века неподалеку сооружается огромный комплекс зданий для духовной семинарии. До этого семинария занимала здания бывшей Киево-Могилянской академии на Подоле, однако площадей не хватало, особенно общежитий для семинаристов. Семинария стала наследницей старой Могилянки: в 1817 году общеобразовательную академию превратили в исключительно духовную. История семинарии теряется после гражданской войны, а в здании с 1924 года находится Национальная академия Читать далее...

Фыррррррррррррр

Это цитата сообщения kvito4ka06 Оригинальное сообщение

сколько раз эти фразы помогали мне в трудные минуты...

Габриэль Гарсиа Маркес

• Я люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда я с тобой.


• Ни один человек не заслуживает твоих слез, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать.


• Только потому что кто-то не любит тебя так, как тебе хочется, не значит, что он не любит тебя всей душой.


• Настоящий друг – это тот, кто будет держать тебя за руку и чувствовать твое сердце.


• Худший способ скучать по человеку – это быть с ним и понимать, что он никогда не будет твоим.


• Никогда не переставай улыбаться, даже когда тебе грустно, кто-то может влюбиться в твою улыбку.


• Возможно, в этом мире ты всего лишь человек, но для кого-то ты – весь мир.


• Не трать время на человека, который не стремиться провести его с тобой.


• Возможно, Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей до того, как встретим того единственного человека. Чтобы, когда это случится, мы были благодарны.


• Не плачь, потому что это закончилось. Улыбнись, потому что это было.


• Всегда найдутся люди, которые причинят тебе боль. Нужно продолжать верить людям, просто быть чуть осторожнее.


• Стань лучше и сам пойми, кто ты, прежде чем встретишь нового человека и будешь надеяться, что он тебя поймет.


• Не прилагай столько усилий, все самое лучшее случается неожиданно.

Чому людству не вистачає толерантності?
Це питання є досить болючим на сьогоднішній день. Перш за все варто визначити значення цього слова, оскільки половина з тих хто вживає це слово не розуміє сенсу. З латинської мови „tolerantia” означає терпіння.
В сучасному суспільстві толерантність – терпимість по відношенню до інших думок, вчинків, здатність відноситися до них без роздратування.
Чому постала така проблема? Чому люди не хочуть прислухатися до інших, поважати інших?Чому вони прислухаються лише до свого „Я”?
Мабуть ця проблема „зарита” саме у вихованні, зокрема у сімейному, бо саме в сім’ї закладаються основи толеренатності, тобто вміння поважати чужу думку, вчинок, поважати людей іншої національності, іншого світогляду, іншого віросповідання і т.д. Також важливу роль у формуванні торлерантності відіграють навчальні заклади. Тож недарма зараз готують спеціальний курс „Толерантність”, розробляють методики викладання, різні підходи до навчання. Я вважаю цей крок необхідним у сучасному суспільстві.
За таким курсом дітей можуть навчити не тільки приймати чужу думку, а й формування негативного відношення до насилля і агресії; формування поваги до себе й інших людей, до їх культури; розвитку здатності до толерантного спілкування, до конструктивної взаємодії з представниками соціума незалежно від їх приналежності і світогліду.
Тож входження такого курсу в шкільну програму є дуже важливим кроком у формуванні „справжньої” людини, а також цей курс допоможе у дорослому житті уникнути багатьох проблем, конфліктів.

Это цитата сообщения Клим_Чугункин Оригинальное сообщение

Хламчег прошлого века)


[560x700]

А спорим моя аватарка самая оригинальная!!!!!!!!!!!!!!!!1

Наскільки українські вищі навчальні заклади пристосовані до Болонської системи? Для студентів це одне з найболючіших питань, які постають останнім часом дуже часто. Окрім того, що молодь взагалі ніхто не питав про прийняття болонської системи, просто поставили перед фактом, ще й нормальне впровадження не можуть забезпечити. І кому це потрібно? Тут можна використати російську приказку „без меня меня женили”, на нас експериментують, як на кроликах.
Зрозуміло, що Болонська система є однією зі складових процесу євроінтеграції і зрозуміле прагнення України ввійти у єдиний європейський загальноосвітній простір. Але для впровадження системи потрібні умови і зусилля багатьох людей. З 2005 року небагато змінилося. Хоч ми і наближаємося до європейського рівня, але дуже повільно.
Якщо подивитися реально на стан речей, то ми побачимо абсолютно непристосовані до Болонського процесу навчальні заклади. Навіть половини із запланованого не реалізовано.
Одним з основних завдань Болонського процесу є можливість студентів легко переїжджати з однієї країни в іншу з метою подальшого навчання або працевлаштування. Наскільки відомо, студенти зіштовхуються з великими труднощами, намагаючись виїхати за межі країни. Отже, ця частина не реалізувалася, йдемо далі. Кредитно-модульна система передбачає автономну роботу студента, тобто самостійне опрацювання матеріалу. Для цього потрібні певні умови, зокрема доступ до матеріалу, який необхідно опрацювати. Бібліотеки не можуть забезпечити студентів підручниками через їх відсутність або ж заангажованість радянськими думками. Для отримання інформації можна використовувати інтернет, але ж такої можливості студенти також позбавлені. Таким чином питання автономної роботи студента є проблематичним.
За Болонським процесом студент має протягом семестру набрати необхідну кількість балів і не здавати екзамени і заліки, але це реалізувати також дуже важко, адже в групи набирається велика кількість студентів через те, що бракує аудиторій. Також ми зіштовхнулися з проблемою оцінювання знань. В кожного викладача є своя система і студенти плутаються в них.
Ще існує проблема нестачі спеціалістів-викладачів, за європейською системою студент має право обирати того викладача, який йому більше подобається, у нас же такого вибору немає.
Це все далеко не повний перелік проблем, з якими щодня зіштовхується студент. Скільки ще часу і коштів необхідно аби реалізувати Болонську систему повною мірою? Це питання так і залишається відкритим.

Слушать этот музыкальный файл

Это цитата сообщения justexe Оригинальное сообщение

Такс...вообщем хоть и не праздичный, но прикол)))

Америкосы учат русский язык:

[700x534]

[700x697]

[666x699]

З.Ы. И ТАКИ ВСЕХ С ПРАЗДНИКАМИ - ТАК КАК СЕГОДНЯ НЕ ТОЛЬКО ДЕНЬ СВЯТОГО НИКОЛАЯ, А ЕЩЕ И ДЕНЬ АДВОКАТУРЫ И КУРБАН БАЙРАМ)))))))))))))