В мене болить голове і то є величезною проблемою...Хочу здохнути зараз.
Здається я загубила фотокамеру.
Повний піздець.
Настроение сейчас - стомленно-сонне
Спати дуже хочеться,але через переживання не можу заснути...
Не знаю шо і робити з унівеситетськими боргами.
....................................................
Завтра з групою своєю йдемо до нічного клубу,але цей факт у мене не викликає багато радості,бо я не дуже люблю клубняк...
Ну це буде взагалі жостко ,якшо я прийду у клуб і буду через плеєр слухати свою музику...а не це тунц-тунц...
................................................
Взагалі мені дуже сумно...
Підіймає мені настрій квитки на Скрябін...та те шо у суботу на день міста приїде Океан)
Ще б Другу Ріку побачити,але це ладно...
Нехай Валєрчик одужує...
............................................
А мені снився Кузьма)Все,це діагноз)))))
.................................................
Я дуже ....Я думаю...
всьо то є маячня
Може хтось мені поясне як зробиться повним пофігістом,а?
"...і не вірить ніхто,що ним зацікавилося зло..."
Настроение сейчас - супер!!!!
Зараз у мене в долонях знаходяться квитки на концерт Скрябіну у нас у Запоріжжя 9го жовтня!
Моє щастя безмежне)
Цілий день стрибаю від щастя.
Бо Скрябін,то є одна з моїх улюблених груп)
Кузьма ?)А хто не любить Кузьму?
Дотепник з розумними піснями)
ААААААААррррррр)))))
Я щаслива)
Я впереше побчу Андрія вживу)Для мене то є велике щастя,бо в його піснях я знаходила істину...
Хоча моїм улюбленим гутром завжди був Океан Ельзи...
Але...Скрябін,для мене то краще)
То більше для людей,звичайних людей)Як ж я люблю Андрія....просто я дуже щаслива,що й не можу й потрібних слів знайти...
"...ніби близько ми- так далеко..."
Настроение сейчас - ностальгічно-сумне
Якось важко писати українською мені стало,бо дуже давно нею не користувалась.Чому?Та я й того не знаю...Чому я вирішила кинути своє дитіще на російській та прийти до нового щоденника,щоб писати свої брєдні й рідною мовою.
Якось дико та сумбурно в мене виходить.Але я зовсім не про говорити хотіла.
А ось про що...
Я чомусь іноді себе дуже дивую...
Я якийсь на голову бахнутий цинік,а іноді як стрельне щось,що плакати хочеться та проситися на ручки...
Ось той бахнутий день до мене знову прийшов.
І всі мої самодокази,що кохання то є зло!Та й взагалі не то що зло,а штука та любов тупа і незрозуміла...
Чи то тупа я й незрозуміла,бо чомусь в мене в голові стирчить глибоку у мозці прапорець з написом,що кохання-нема і все то є міф.
Тупий і для тупих.
І шо я таке мелю?
Бо ж сама зависливо задивлюсь на закохані парочки...і може вони й тупі,але чомусь тупою тоді Я себе почуває....
О,це самий брєд із всєх брєдов...
Мабуть українська мова відкрила якийсь таємний відділ мого хворого мозку і я зовсім того...ну кризанулась...
Е-ех...наговрила кучу всяких штук,а хотілось сказати просто ,що кохання хочеться...
А чому захотілось...бо згадала ті часи коли відчувала себе коханою і то є прекрасно.
Як тупо б то не було,але то прекрасно.
І так хочеться вдаритись об землю і хоч на мить повернути то....відчути знову...
Поки ще можу...
Цей щоденник україномовний.
А я Ангел.Свіжоморожений.Тушка.
Моє життя це одне скиглиння,сигарети та енергетики.
Я неможлива людина.Треба мене перевиховувати.
Я цинік ...майже ＾＿＾