"Навіть на унітазі ти маєш сидіти, як на царському троні,
на дибі висіти із посмішкою апостола крізь вибиті зуби,
в драних черевиках ступати по землі, як дорогуща повія в товаристві,
де ніхто не спроможний оплатити її послуги".
Чому уся демократична громадськість сміялася над Рудьковським, коли він приїздив на інвалідному візку у суд? Чому усі зловтішалися над раптово смертельно хворим Цушком, вчорашнім рекордсменом із бігу? Чому не вірили у хвороби Медведька та Семенюк, які виникли одразу тільки-но їх намагалися зняти з посад?
А потім хвороби так само раптово зникли – і ці персонажі знову у недоторканих лавах борців за народне щастя.
Чомусь у наших можновладців, допоки вони при владі – залізне, як в Ілліча, здоров’я, а тільки-но підкрадається якийсь гембель, вони одразу беззахисні перед смертельною недугою та захищені від гніву правосуддя.
Може тому, що робота у владі – то синекура, а її позбавлення – страшний стрес? Тобто, захищаючи народні інтереси, вони не нервують, не напружуються, а захищаючи власні, переживають так, що спалюють здоров’я вщент?
Історія хвороби Тимошенко не вкладається у звичне насмішкувате сприймання народом хитрощів політиків.
Бо Рудьковського ніхто не виймав із інвалідного візка, примушуючи йти ногами, і не відслідковував та документував його вчорашні, перед жалісним візитом у суд, переміщення на "Астон-Мартіні".
Бо фотки хворої Семенюк на пляжі у Туреччині не стали кінцем її політичної кар’єри. Доведений журналістами обман для влади ще не привід для репресій проти своїх.
Бо колишній міністр в уряді Азарова Цушко, герой парканних надписів, так і не поніс кримінальну відповідальність за збройний напад, тільки уявіть собі(!), на Генпрокуратуру! При цьому навіть не перевищив свої службові повноваження і не зловживав ними!
Жодна влада не знущалася над жодним з них. Не намагалася принизити їх людську гідність, доводячи їх очевидний обман, прикритий медичними довідками.
А в Тимошенко довідки немає, тобто є – та, яка влада сама їй виписує.
Навіть якщо Тимошенко не настільки хвора, як вдає, намагатися принижувати її людську гідність для нормальної влади неприпустимо.
Скільки разів
Найбільшу економічну активність в 2011 році продемонстрував не бізнес, а влада. Аналіз подій року, що минув, показав, що Україні, як і раніше, нема чим похвалитися в області економіки та бізнесу: ні тобі блискучого продукту якої-небудь компанії, ні зльоту якогось талановитого бізнесмена, ні будь-якої надії на обіцяну стабільність і покращення життя. Все відбулося зовсім не так.
Влада за давнью традицією намагається не створювати умови для розвитку економіки та бізнесу, а всіляко регулювати підприємництво під виглядом боротьби з кризовими явищами. При цьому говорять, що так буде краще - тобто з одного боку тебе обіймають і цілують в обидві щоки, а з іншого вставляють ніж у спину.
Посилення податкового регулювання, створення неконкурентних умов, тиск на бізнес, обмеження соціальних і економічних прав жителів країни - таким був 2011 рік. Рік "реформ". "Економічна правда" відзначила 11 подій, які будуть мати наслідки в 2012 році.
1. Вступив в силу Податковий кодекс
Прийняття Кодексу супроводжувалося масовими протестами. Найбільше мітингували підприємці, які працюють за спрощеною системою оподаткування. В результаті податковий тиск на них посилився шляхом введення нових ставок податку та додаткових зборів.
Кодекс, який вступив в дію 1 січня, також ввів податок на депозити (з 2014 року) і на нерухомість. При цьому податок на прибуток з 1 квітня знижено з 25% до 23%, а з 2012 року він становитиме 21%, з 2013 - 19%, з 2014 - 16%. ПДВ знизиться з 20% до 17% з 2014 року.
2. Банки припинили кредитування у валюті
Спочатку заборону на валютне кредитування ввів Нацбанк в якості антикризових заходів. Коли ж закінчилася дія відповідних наказів НБУ, з'явилися нові - згідно з ними, на валютний кредит має право той, хто отримує валютну виручку.
Що ж до кредитування населення, то тут Нацбанк ввів жорсткі обмеження для банків і ті самі перестали кредитувати фізосіб взагалі. А Верховна рада заборонила валютні кредити на законодавчому рівні.
3. Дефіцит гречки
В Україні час від часу зникають з продажу товари, які виробляються в країні у величезній кількості. То цукор зникне, то борошно, то рис. У 2011 році настала черга гречки.
У минулому році купити цю крупу стало або неможливо, або невигідно. Ціна за кілограм гречки сягала 30 гривень. Уряд заявив, що він тут ні при чому, і пригрозив рітейлерам
Теледебати між кандидатами в Президенти України Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем на Першому національному телеканалі 01 лютого 2010.
Тимошенко, тюрьма, репрессии, диктатор, футбол, население, электорат, выборы, народ или ... занавес
Как говорил Попандополо: «Шото не нравицца мне сдешний режим, чувствую, шо мы накануне великого шухера».
Все события наступившего года в Украине будут плотно связаны с Юлей Тимошенко, нравится это кому-то или нет, но это факт. То, что в стране начались политические репрессии, это тоже факт, который признала вся мировая общественность. Относительное политическое затишье было связано с новогодними праздниками. Многие политики мира поняли, что дипломатическим языком с режимом Януковича говорить бесполезно, гопники-регионалы его не понимают. Новогодние каникулы закончились. Резкие заявления в адрес Украины, которые последнюю неделю звучат ежедневно из уст ведущих политиков мира, указывают на начавшуюся системную работу против режима Януковича. За последний год в Европу выехало большое количество украинских бизнесменов, которые не пожелали "ложиться под донецких".
Говорят, что на днях в одной из Европейских стран прошла закрытая встреча наших бизнесменов с Александром Тимошенко, который получил политическое убежище в Чехии. На встрече присутствовали несколько известных евродепутатов. О чем они говорили и что приняли, в народ решили не выносить. Но вчерашнее прямое заявление гос.секретаря Хиллари Клинтон "о поддержки Юлии Тимошенко и немедленном освобождении ее из застенок диктаторского режима" говорит очень о многом. Я думаю, что украинские чиновники и дипломаты умеют читать между строк послания Президента США.
А еще наши люди в Бундестаге говорят, что Германия начала инспекцию своих стадионов. С чего бы это вдруг и с какого перепугу???
И в Европейском суде тоже говорят, что примут решение в отношении Тимошенко уже в апреле, а в аккурат под 1 Мая это решение поступит в Украину для немедленного исполнения.
И вот те евродепутаты
Ну, вот. То, что рано или поздно должно было произойти, произошло. В том смысле, что когда гора теряет способность рожать мышей, она начинает плодить орков. Ибо ничем иным назвать последние заявления одного из главных идеологов РПЦ Всеволода Чаплина сложно.
Особенно показательно, что своими размышлениями председатель Отдела РПЦ по взаимоотношениям Церкви и общества (с показательной аббревиатурой – ОВЦО), делился с паствой аккурат в канун Рождества Христова.
Но если вы думаете, что протоиерей традиционно вещал о надеждах, добре и любви, которые несет в мир этот праздник, то фигушки.
Ибо 5 января, когда взоры православных христиан были устремлены в сторону Вифлеема, один из главных православных попов, прославлял войну. К которой, по его глубокому убеждению, должна готовиться Россия.
"Я думаю, что нужно подумать сегодня о мощном военном присутствии России во всех регионах, где люди просят защиты от оранжевых экспериментов, от разного рода цветных революций. Даже если России нужно будет участвовать в боевых действиях, этого не нужно сегодня бояться. Армии нужно, наконец, дать настоящую работу. Сетевых хомячков вполне можно было бы отправить в действующие войска. Те из них, кто выживут, наверное, станут людьми".
Для тех, кто не совсем в теме, напомню, что российские власти пренебрежительно называют сетевыми хомячками и бандерлогами тех граждан РФ, которые сперва не согласились с результатами выборов Госдуму. А затем еще и вышли на протестные акции. Организованные с помощью соцсетей. Однако, с учетом того, что в декабре на проспекте Сахарова в Москве собралось более 100 тысяч человек, власти начали понимать, что сетевые хомячки - это не только бессловесный интернет-планктон, а еще и реальная угроза режиму.
Поэтому РПЦ, давно образовавшая с режимом тандема триаду, и забила тревогу. Причем в лучших традициях Папы Урбана II, который в 1095 году дал старт многовековому марафону на крови под названием "Крестовые походы".
А почему нет? На носу 200-летие со дня начала Отечественной войны 1812 года. Почему бы его не отметить очередным подвигом русского оружия. В поддержание, так сказать, преемственности традиций и повышения в крови уровня патриотизма.
Понятно, что игры во врагов и войнушки и сегодня являются одним из важных инструментов отвлечения внимания населения от насущных проблем. Но обычно в современном христианском мире первичным разжигателем военных пожаров является власть светская. А тут на тебе:
"Во всех тех местах, где люди озабочены опасностью цветных экспериментов над теми или иными народами, Россия вполне может присутствовать, в том числе военным образом, полномасштабно, даже если это будет означать участие в боевых действиях. И вот в этих действиях должен участвовать, по крайней мере, весь мужской элемент нашего народа, включая тех самых несчастных хомячков, которые очевидно могут исправиться только тогда, когда они столкнутся с реальной мужской работой, с военной работой".
Словом, вставай весь мужской элемент правильного православного мира на битву с силой темною…
Скажете, не то Чаплин выпил или покурил?
Отнюдь.
Во-первых, свои кровожадные инстинкты Чаплин демонстрирует не первый раз.
В десятых числах декабря прошлого года, Чаплин в Германии принял участие в конференции "Христианское понимание прав человека: сложные вопросы", проходившей в Евангелической академии Бад Болля, при участии Отдела внешних церковных связей Московского патриархата, Сообщества протестантских церквей в Европе, Конференции европейских Церквей и Фонда Конрада Аденауэра. Где выступил с докладом "Богословское видение прав человека, политические традиции и реалии". Стержнем коего стал тезис о том, что с христианской точки зрения, оправдано жертвовать жизнями людей, ради поддержания территориальной целостности государства. Так и сказал ошалевшему собранию: "Ценности веры, святынь, Отечества для большинства православных христиан стоят выше, чем права человека, даже право на жизнь…
Во-вторых, поскольку самодеятельность церковного иерарха с учетом жесткой властной вертикали РПЦ, маловероятна, то месседж вполне реален. Мало того, опасен.
В том числе и потому, что родиной «оранжевых экспериментов» является Украина. И у нас по-прежнему есть, как сторонники, так и противники событий 2004 года.
Но это,
Такого в Україні ще не було - кількість арештів і обшуків у компаніях у 2011 році побила всі рекорди. Бізнес живе в страху - "одного разу прийдуть за ним, за тобою і за мною".
Рекорд був поставлений і за кількістю арештів чиновників вищого рангу. Багатьом здається, що більша частина арештів - справедлива. Але інша частина арештів викликає сумніви і підозри у політичній розправі.
Якби ми жили у правовій державі, ми не стали б цей рейтинг складати, бо правоохоронна система, яка працює бездоганно, повинна бути майже непомітною. Але жоден із наведених нижче арештів і обшуків не може викликати довіри, бо у країні працює не правоохоронна, а каральна система.
Ми склали цей рейтинг, щоб не забути, в якій країні живемо, і щоб влада подивилася на результати своєї "діяльності" для поліпшення нашого життя вже сьогодні. 2012 рік також не обіцяє нічого доброго.
ТОП-5 МАСКИ-ШОУ 2011 РОКУ
1. "АвтоКрАЗ", "Росава", "Фінанси та кредит"
10 березня 2011 року податкова міліція провела вилучення документів у компанії "АвтоКрАЗ", яка належить Костянтину Жеваго, мільярдерові і прихильнику Юлії Тимошенко. Озброєні люди в масках увірвалися на завод і дотемна тримали співробітників під замком.
11 липня на шинний завод "Росава", також підконтрольний Жеваго, прийшли люди з СБУ. І в цей же день СБУ навідалася у банк Жеваго "Фінанси та кредит". І в цьому випадку виїмку документів проводили люди в масках і з автоматами.
Причини захоплення пояснені не були.
2. Укргазбанк
27 липня СБУ провела обшуки у керівників банку, який отримав рефінансування НБУ - згідно з офіційною версією, гроші розкрадено. Обшуки пройшли в квартирах голови правління Сергія Мамедова та його заступника Олени Дмитрієвої. Колишній власник банку - Василь Горбаль, член Партії регіонів і екс-губернатор Львівщини.
3. "Епіцентр" і "Фокстрот"
7 вересня СБУ провела обшук в будівельному гіпермаркеті "Епіцентр" у Києві. Люди в масках увірвалися в офіс і поклали людей на підлогу. Було проведене вилучення документів. Мережа супермаркетів належить секретарю Київради Галині Герезі, члену "Громадського активу Києва". Пізніше стало відомо, що їй пропонували поділитися бізнесом і нібито вона погодилася.
22 вересня міліція провела обшуки в мережі супермаркетів побутової техніки "Фокстрот". Співвласники компанії - бізнесмени Валерій Маковецький і Геннадій Виходцев. За деякими даними, їм теж пропонували поділитися бізнесом. Крім того, відомо, що нині покійний третій співвласник мережі Володимир Шульга був свідком у справі про отруєння Віктора Ющенка.
4. "ПростоПрінт"
У вересні УБОЗ Києва провела обшук, вилучення документів і устаткування у київській компанії "ПростоПрінт"
Originally posted by ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=88.3){kind=small}
oleg_leusenko at Януковича "огрели кувалдой" по голове
Письмо госсекретаря США Хиллари Клинтон к экс-премьеру и заключенной Юлии Тимошенко можно сравнить с ударом кувалды по голове нынешней власти. Об этом в ходе пресс-конференции заявил президент аналитического центра «Открытая политика» Игорь Жданов, передает НБН.
«Хочу обратить ваше внимание на вчерашнее письмо Хиллари Клинтон в адрес Тимошенко. Это уже не сигнал, это даже не намек, а прямой удар кувалдой по голове нынешней власти. Это не открытое письмо власти, а письмо лидеру оппозиции, который находится в тюрьме», – сказал он.
Кроме этого Жданов отметил, что следующим «звонком» для украинской власти может стать приезд Хиллари Клинтон в Украину. «Следующим шагом может стать приезд Клинтон в Украину, в Качановскую колонию, чтобы передать передачу для Тимошенко», – отметил эксперт.
Напомним, Хиллари Клинтон написала письмо Юлии Тимошенко, в котором заверила, что США продолжат добиваться освобождения Тимошенко и других политических заключенных в Украине.
[300x196]"Можна обманювати всіх недовго, можна довго обманювати небагатьох, але довго обманювати всіх – неможливо, " – Лінкольн казав це не про нас. Але це точно відтворює настрій України-2012.
У Вас теж є відчуття, що країна заслуговує на краще? Що – попри все розчарування і зневіру – довго ТАК бути не може? Цей текст – для Вас.
Це список фронтів, на яких веде війну команда Януковича. Це також список проблем влади: воюючи з усіма, режим сам замурував себе у фортецю, яка на очах перетворюється на в’язницю.
Отже, чому цей режим приречений?
1. Покоління
Між цією владою та молодою Україною – прірва. Для найактивнішої, найживішої частини суспільства президент, який не користується комп’ютером, - динозавр.
Це – більше, ніж конфлікт поколінь. Віктор Янукович і Микола Азаров – не ті, над ким піджартовують за старомодність, але поважають за мудрість. Цих сприймають "совком" і анахронізмом – як вуличний таксофон за 2 копійки, бритву "Нева" і "Тройной одеколон".
Україна, звичайно, – не Єгипет і не Лівія, де більше половини населення молодші 30 років. Але закони розвитку працюють однаково: молодь – із на голову кращою, ніж в "еліти", освітою і відчуттям сучасного світу – не терпітиме довго ситуації, коли політикою і бізнесом цілковито керують "вчорашні".
2. "Креативний клас"
Журналісти і письменники, PR-ники і професори – це специфічна, дуже різношерстна група, яку об’єднує одне – це люди, які своїм словом і думкою, розумом і серцем ведуть за собою інших. Пригадую слова Томенка: Помаранчевої революції не було б, якби ідея змін не полонила перед тим інтелектуалів. Сьогодні для них цей режим так само чужий.
Справа не лише в особистості Януковича. (У цьому тексті буде багато персонально про нього, але це виправдано щодо людини, яка повністю підім’яла владу в країні і є очевидним символом цього режиму.)
Цей "креативний клас" досі сприймає як непорозуміння той факт, що лідером нації обрали чоловіка, який – з його "йолками"та Аннами Ахметовими, з його
Замість покращення інвестиційному клімату і перешкоджання масштабному відтоку капіталу, податківці продовжують тиск на громадян |
| [показать] |
Схоже на те, що креативності вітчизняних топ-податківців скоро заздритимуть навіть наймаститіші політтехнологи. Ще би пак: нещодавнє призначення головою фіскального відомства 31-річного екс-жителя Донбасу Олександра Клименка, вочевидь, спонукає до модерно-нестандартних (у порівнянні з ретро-«азаровщиною») форм і методів нещадної боротьби з економічним «підпіллям».
Митарі-«читачі»
Коли вірити бадьорій реляції новоспеченого очільника ДПС України з її офіційного сайту, то фіскальний креатив вже карколомно породжує соковиті й спілі плоди, навіть не встигши іще як слід дозріти, втілитися та системно вкорінитися в хирляве тільце вітчизняного малого й середнього бізнесу. Все надзвичай просто й геніально: відтепер податкові клерки (за одну й ту саму зарплату) змушені будуть прочитувати енну кількість на день приватних оголошень від роботодавців і надавачів дрібних послуг – з Інтернету, газет і зі придорожніх стовпів. І – вживати заходів щодо приховувачів доходів.
За словами пана Клименка, податкова «опрацювала» вже 6 тисяч оголошень із пропозиціями щодо роботи. І, мовляв, у кожному третьому випадку сума запропонованої зарплати відрізнялася від вказаної у податкових деклараціях. Голова ДПС навіть підтверджує це конкретним «кейсом»: «Наприклад, один з дніпропетровських підприємців офіційно виплачував працівникам 400 грн. Однак, в оголошенні про наявні вакансії сума запропонованого доходу була дещо інша – 1,2 тис грн.».Отже, у структурі ДПС, можливо, навіть з’явиться незабаром окремий підрозділ – умовно, департамент з читання приватних оголошень. От лишень не зайве буде підрахувати кількість казенно-податкових людино-годин і затрачених бюджетних коштів на це «підпільне» адміністрування фіскальним голіафом «тіньовиків»-давидів. І порівняти -- в «сухому висліді» -- із загальним обсягом «детінізованих» податків, що несплачені із прихованих 800 грн…
Генеалогія податкової «аморалі»
Приватний підприємець-киянин Леонід (котрий із 1999 року займається дрібно-оптовою торгівлею будматеріалами) порівняв відносини податкової і малого й середнього бізнесу з «боями без правил»: «Причому, бій – для першої, а правила – для другого. І ввесь час, скільки працюю, спостерігаю, як удари нижче пояса беззастережно приймає лишень одна сторона – підприємець. Судитися з податковою марно – навіть якщо ти правий за законом, суд все дно прийме її бік. Новий Податковий кодекс нічого не змінив на краще, в деяких речах – лише погіршив ситуацію. Загальне враження від цього документу: підприємець винен і повинен, а податківець має необмежені права карати, а значить – вимагати хабарі ще в більших масштабах, ніж це було при Кучмі. Одне слово, купа розмитих понять, які можна трактувати на будь-який розсуд, протиріч, а то й відвертого абсурду. Оголошення в газетах? Це – повна профанація, з якої вийде лишень пшик. Всіх в жодному разі не охоплять. Втім, дякую податківцям, що хоч попередили – тепер певний час просто не даватиму ніяких оголошень, вистачить поки що і напрацьованої бази клієнтів».
Втім, сьогодні мало хто з дрібних бізнесменів може бути на всі сто відсотків упевненим, що податкова не прийде до нього з несподіваними претензіями щодо несплачених податків, взятими «зі стелі» (чи з тих самих особистих оголошень), уже завтра. Тим паче, що схожі спроби вітчизняних митарів накрити всіх самозанятих щільним
[371x240]Контракт на поставку газа, подписанный с Россией в 2009 году, предусматривает изменение цены на газ без каких-либо штрафных санкций и сдачи национальных интересов
Об этом говорится в письме Тимошенко, написанном в Качановской колонии, где экс-премьер отбывает семилетний срок заключения.
«Контракт на поставку газа, подписанный с Российской Федерацией в 2009 году, предусматривает как формирование цены на газ по европейской формуле, так и изменение такой цены без каких-либо штрафных санкций и сдачи национальных интересов», - приводит текст письма пресс-служба БЮТ.
Для этого, по словам Тимошенко, пунктом 4 статьи 4 контракта предусмотрен специальный порядок. Процитирую этот пункт: «Если какая-либо из Сторон заявит, что обстоятельства на рынке топливно-энергетических товаров существенно изменились, по сравнению с тем, что Стороны обоснованно ожидали при заключении настоящего Контракта, и контрактная цена, указанная в пункте 4.1 настоящего Контракта, не отражает уровня цен рынка, то Стороны вступают в переговоры по пересмотру контрактной цены в соответствии с положениями настоящего Контракта».
«Если не хватает мозгов, специальности и природных способностей договориться так, как это сделала я в свое время, чтобы получить приемлемую скидку к цене на газ, рассчитанной по европейской формуле (и выйти, как мне удалось в 2009 году, на цену 232,98 долларов за тысячу кубометров) - то нужно воспользоваться указанным пунктом контракта, а не сдавать стратегические национальные интересы страны за теневые коррупционные откаты», - заявила Тимошенко.
Напомним, Украина ведет с Россией длительные переговоры о снижении цены на газ, которую Киев считает несправедливой, а сами контракты – «кабальными». Ранее президент Украины Виктор Янукович заявил, что цена на российский газ для Украины не должна превышать 250 долларов за тысячу кубометров (в четвертом квартале 2011 года Киев покупает газ по цене около 400 долларов за тысячу кубометров). Киев надеялся до конца 2011 года завершить переговоры, однако этого не произошло. В декабре парламент принял бюджет на 2012 год, в котором заложена среднегодовая цена газа в размере 416 долларов за тысячу кубов.
[450x346]Влада втратила інстинкт самозбереження! Бо безкарність провокує нові злочини. Правлячу бидлоеліту вже можна сміливо називати людьми пекла. Давно втративши залишки честі і совісті, вони позбавилися останнього запобіжника – страху. Що автоматично перетворює їх на монстрів, наділених мало не небесними повноваженнями.
Їм все можна – красти мільйонами, здавати національні інтереси чужим країнам, тримати в бідності власний народ, фальшувати результати виборів та просто нахабно вбивати звичайних людей.
У той же час, проста людина, навіть за незначний проступок, моментально опиняється за гратами!
Маємо розгромлену, пограбовану країну, знищені соціальні гарантії, примітивний рівень життя, розтоптану справедливість і купу псевдосимволів, які ліберасти чомусь називають демократією.
Справжнє народовладдя давно підмінили партійно-олігархічними іграми, розповідаючи нам казочки про «вільні вибори», вірніше, змагання кількох гаманців за результати кількох кишенькових партій.
Наближаються чергові вибори чи то президента, не то парламенту, не то і тих і тих. На екрани масово виповзла вся ота політична наволоч, яка смокче народну кров, одночасно задурюючи людські голови.
Жодної тверезої програми виходу з кризи ніхто створити не спромігся! Лише дерибан – кому які посади, хто до яких фінансових потоків. І роблять це так, щоб відкрито обкрадаючи народ ще і СПОДОБАТИСЯ виборцям! Тобто, тому самому нужденному народу! Театр абсурду!
Між тим, дуже простий і дієвий вихід з оцих суспільних негараздів давно знайдено!
Маленька партія снайперів, виникнувши в Інтернеті як гумористичний проект, сформувала таку просту, дієву і чітку програму побудови нормального суспільства, що і досі не знайшлося жодного серйозного критика!
«10 патронів, 1000 арештів – і в Україні буде порядок!» - називається програма Партії снайперів.
Ми вважаємо, що епоха балаканини і розкрадання пройшла! Час звітувати і конкретно відповідати за скоєне.
Як це можна зробити?
Елементарно!
Приймається Закон «Про особливу відповідальність вищих органів державної влади». Дуже короткий. За корупцію, роботу на іноземні спецслужби, злочинний непрофесіоналізм, що призвели до погіршення життя народу, передбачити для чиновників (від глави райдержадміністрації і до Президента України включно), кримінальну відповідальність. Публічний розстріл, конфіскація майна у них і їх родичів, великі терміни позбавлення волі. Зрозуміло, після короткого слідства, суду.
Ще один Закон «Про особливу відповідальність суддів».
Тут все ще простіше. Три оскаржені судом вищої інстанції вироки – автоматична відставка. Якщо, в результаті судочинства зафіксований хабар, було нанесено шкоди громадянам – слідство, суд, кара. Аж до публічного розстрілу. Зрозуміло, конфіскація.
Ніякої недоторканності ні у кого бути не повинно!
Для державних чиновників, починаючи з районного рівня, ввести персональну відповідальність за стан справ в регіоні, галузі, державі. І публічний звіт, через кожні два роки діяльності. Не змогли – відставка, розслідування, суд. Вкрали – за грати! Багато вкрали – розстріл.
РДА, ОДА, Кабмін, Верховна Рада, Президент України – чиновники лише цих структур потрапляють під дію особливої відповідальності.
Для посилення ефекту, в зоні Чорнобильської АЕС, буде побудовано спеціальний концтабір на 3000 місць. Виключно для слуг народу! Хай зачищають територію і ремонтують саркофаг…
Що робити, тобто, з кого почати?
Це зрозуміло всім. Головні винуватці зубожіння країни – її керівники.
Хто заважає заарештувати Першого і Другого Президентів України разом з родичами? Плюс їх найближче оточення з Кабміну, Верховної Ради (з родичами). Скоріш за все, така доля буде очікувати і Третього Президента (після закінчення повноважень).
Довели – відповідайте!
Все елементарно – ці люди прийшли до влади з державної служби. Перебували лише на ній! Звідки мільярди? Слідство, суд, конфіскація – концтабір. Без розмов про ліберастичні цінності! Вкрали – відповідайте!
За цією ж схемою треба
Originally posted by dr_jfrost at Диктатуру власти уничтожит диктатура народа
Во многих комментариях на злободневные политические и экономические темы все чаще звучит вопрос - что делать?
В свое время этот вопрос был поднят накануне октябрьской революции 1917 года. Вобщем то, сегодня можно уверенно говорить о том, что у нас сложилась классическая предреволюционная ситуация - очевидно, что власть не может управлять по-новому, а народ не желает жить по-старому.
Почти сто лет назад конфликт между властью и народом был разрешен революционным путем, выстрел Авроры, захват Зимнего, телеграфа, банков и мостов... Революция прошла почти мирно, как наши последние выборы - кровь и смерть были потом.
Впрочем, ничего хорошего народу большевики не принесли, узурпировав власть и истребив здравомыслящую интеллигенции, просто как оппозицию, они вновь столкнулись с вопросом - что делать?
Ответа не нашли до 1991 года.
Затем пришел 2004 год - тогда, кажется, ответ нашелся - все одобрили бандитам тюрьмы, а власть народу. В августе 2005 года решение проблемы с тюрьмами и властью отложили. До сего времени народ принадлежит власти, а в тюрьмах те кто составляет ей проблемы.
Сидят, самые эффективные, по-ленински, агитаторы, способные поднять массы.
Команда Януковича вероятно сильно штудировала труды великого политтехнолога Ульянова в поисках ответа на вопрос "Что делать?" и как бороться с контрреволюцией, задолго перед тем как прийти к власти бескровным путем. Чтобы впоследствии защитить ее террором.
Сегодня многие обвиняют оппозицию в том, что она не желает силой устранить нынешний режим. Вполне естественное ожидание граждан, власть их достала.
Собственно этого и ждет режим, постоянно провоцируя оппозицию - то незаконными арестами Юрия Луценко и Юлии Тимошенкр, то стеной из автозаков на Владимирской в День Независимости. Если бы тогда многотысяная колонна смела и замяла несколько "беркутовцев", а те "защищаясь", ликвидировали несколько десятков участников мирной ходы, многих организаторов шествия посадили бы надолго, а политические партии запретили. Так, как это сделал с коммунистами Адольф Гитлер после поджога рейхстага.
Так все же - что делать?
Невзирая на то, что грядущие парламентские выборы уже успели объявить такими, что пройдут с фальсификациями и подкупом на пользу власти, распределили проценты между провластными и оппозиционными партиями в соотношении 50x50, без учета мажоритарщиков, необходимо серьезно готовиться к выборам.
Нужно убедить людей, зомбированных телевизором, жадных на гречку, сотню гривен и хаявную водку, проголосовать за тех, кто никогда не пойдет на компромисс с режимом. Необходимо больше писать на блогах, отправлять истину, отделенную от лжи друзьям и знакомым, распечатывать ее для тех у кого нет интернета.
Важно делать ставку на более сильного, способного противостоять власти, не распылиться, не позволить, чтобы ваш голос пропал.
Только демократическое парламентское большинство, которое мы еще пока в состоянии обеспечить путем своего выбора может изменить нынешнюю ситуацию. Это первый, но сейчас самый важный этап и ответ на вопрос - что делать.
Это личное мнение, допускается, что сказано не все, так и должно быть, оно должно быть расширено, если нужно подправлено, уточнено.
P.S.
"Никто не даст нам избавленья - ни Бог, ни царь и не герой..." Так прокомментировал один из читателей предыдущую статьи "Кто сделает украинскую революцию".
Originally posted by dr_jfrost at Кто сделает украинскую революцию
[450x338]
Сейчас многие эксперты сетуют на то, что украинский политикум переживает кризис, в частности из за отсутствием новой элиты. А ведь действительно, собственно где ей взяться, если все телеканалы и сайты принадлежат элите старой. Скажите, вы видели в последнее время кого то из молодых политиков на иок шоу у Савина Шустера или Евгения Кисилева? Нет их, к сожалению, и на рейтинговых сайтах.
Политическое телевидение с его большой аудиторий предпочитает иметь дело с маститыми и состоятельными персонами. Оно пока еще является фабрикой попсовых политиков.
Так, к примеру, благодаря телевизору и Савику Шустеру стал узнаваемым и популярным Арсений Яценюк. Похожую телепривлекательность, кстати, приобрел и Олег Тягнибок, лидер радикальных националистов.
Однако, в скором времени украинское политическое телевидение заменит блогосфера, она даст возможность миллионам сделать правильный выбор в пользу прогресса и демократии, новой политической элиты.
Следует отметить, что блоги среди украинских политиков стали модными после победы Барака Обамы на президентских выборах. Чернокожего кандидата тогда поддержала блогосфера, он сумел набрать большее количество голосов в сравнении с консервативным Джоном Маккейном.
Опыт американского президента использует и Дмитрий Медведев, у него большое число кликнувших "нравится", но все же недостаточное для того, чтобы стать еще раз президентом России.
Первым из украинских политиков в блогеры подался Арсений Яценюк. По всей видимости неудачно, поскольку поручил общение от своего имени одиозному Вовке Петрову. Тот, перепутав аккаунты, выдал что о какой то маме и исправлении нужды неестественным способом.
Впоследствии Яценюк закрыл практически все свои блоги, мотивировав это постоянными хакерскими атаками. Поэтому тихо ушел из блогосферы на Интер.
Если говорить об Арсении Яценюке и блогосфере, можна константировать, что политик все же сохранил аккаунт на фейсбуке, но похоже использует его для того, чтобы наблюдать за другими. Малозначительные твиты и "лайки" не делают ему чести в блогосфере. Это подтверждается последним опросом Мустафы Наема, фронт Яценюка не популярен в настоящее время среди блогеров.
Откровенно говоря, миленьким выглядит блог политика Натальи Королевской, также пытающейся позиционировать себя представителем новой элиты.
О блогах представителей сегодняшней власти вообще стоит умалчивать, попытки Николая Азарова стать популярным в блогосфере увенчались полной катастрофой. Премьер-миниистр так и не понял, что настоящие блогеры, это не аккредитованные журналисты. Они не любят лжи и лицемерия, это здравомыслящая, свободолюбивая аудитория, самовыражающая себя не только в виртуальной жизни.
Прошедший год продемонстрировал силу блогосферы, российская революция блогеров прекрасный тому пример. Они проявили единство, решительность, а главное способность выйти из мира виртуального для того чтобы изменить мир реальный.
В прошлом году начала возрождаться и украинская политическая блогосфера, появилось много ярких, смелых, молодых и острых на ум личностей, действительно представителей новой политической элиты Украины. Их число будет расти и реальное будущее Украины будут делать они.
Завершение несколько пафосное, но искреннее, хочется лучшего себе и другим.
Наша сучасна влада таки увійде в історію – своєю абсолютною неадекватністю.
Правда, враження таке, що вони про історію не думають. Бо, по-перше, неосвічені з усіма своїми науковими ступенями, а по-друге, навряд чи розуміють, що воно таке в прямому сенсі цього слова. Чи турбує їх, що вони, а разом з ними, на жаль, і народ, який їх обрав, незабаром будуть виглядати як актори театру абсурду? При цьому вони – як герої-злодюги, а народ – як таки собі недоумки?
Те, що робить сьогодні українська влада, не робив в Європі останні п’ятдесят років ніхто. Саме вона запровадила ноу хау у вигляді кидання за грати своїх попередників. Цього не було ніде: ані в Росії, ані, навіть, у Білорусі. Але не це, звичайно, дивує – а те, наскільки неадекватно і на шкоду собі вони проводять свою політику.
Запхавши за грати двох провідних лідерів опозиції – Юлію Тимошенко та Юрія Луценка – вони не довели абсолютно нічого з того, що їм інкримінують. Тобто, улюблений вираз політичних противників Тимошенко «Юля воровка», тепер повторюють тільки навіжені бабусі та дідусі, які навіть і телебачення не дивляться. Бо всі звинувачення у «газовій справі» проти неї розвалилися: її дії не є кримінально караними. А Юрій Луценко взагалі не вчиняв дій, щодо яких можна було б ставити питання про злочин. Усе було б просто смішно, якби не було так сумно. Справа Тимошенко, відверте знущання влади над нею, трохи відволікло увагу суспільства від того, що Луценко зовсім не винуватий. Чому ж його тримають під вартою без жодної законної підстави? Я думаю, – виключно через те, що у нашої влади манія переслідування, що .вона просто боїться Луценка до нестями.
Нещодавно я зустрілась зі своїм давнім знайомим, який запитав мене, чи міг Юрій Луценко передбачити, що його кинуть за грати. Я нагадала йому 2006 рік, прем’єрство Януковича – і те, як Луценко відразу почали переслідувати за його відвертість, щирість і неабияке вміння сказати влучне слово. «Він знав, що його можуть переслідувати і не виїхав з України? То він просто герой!» – сказав мій співрозмовник.
Так, герой. В’язень сумління – як за часів «застою». І не в інтересах далекоглядної влади творити подібні феномени. Але вона недалекоглядна, і, звичайно, цього не розуміє. Мене вразив уривок із щоденника Юрія Луценко, надрукований в журналі «Країна». Один день звичайного лук’янівського в’язня. А скільки можна дізнатися про цю людину, мужню і чесну. З цих записок видно, що для нього його родина – це все. Чи не знав він, що його дружина і сини будуть піддані брутальним і нахабним репресіям, що страждати буде не тільки він, а й вони також? Знав, безумовно. Але в нього вистачило мужності казати правду про владу, називати речі своїми іменами. Говорити про їхні корупційні схеми, про стосунки «по понятіям». Так робили дисиденти в 60-80-х.. Не думала, що історія може повернутися в минуле.
Помста і страх – от що керує нашою навіженою владою в процесах Тимошенко і Луценка.
Два провідні опоненти заарештовані за вигаданими звинуваченнями. Мета – тримати їх за гратами, щоб не заважали на виборах, бо лячно. Мають надію, що це підвищить їх рейтинг, зросте число прихильників? Але ж знизилися!
По самым пессимистичным прогнозам обвала национальной валюты украинцам стоит ждать уже в начале весны.
Оптимисты уверяют, что власть любой ценой удержит курс не выше 8,1 грн. за доллар до парламентских выборов. Реалисты говорят о середине года. Мол, дотянем до Евро 2012, это валютное вливание позволит продержаться еще месяц-два. В то, что в следующий новый год Украина войдет со старым курсом, не верит никто.
Чиновники по обязанности рассуждают о стабильности курса и мощных рычагах в руках НБУ, но даже беглое знакомство с этими рычагами разрушает их мифическую мощность. Умный человек из Америки, господин Франклин когда-то советовал – трать на один пенс меньше, чем зарабатываешь. Ну, наши вожди знают его только по портретам, так что тратят – сколько хотят. А народ уже затянул пояса до последней дырочки - некуда дальше.
Игры с облигациями внутреннего госзайма окончились – гривневые долговые обязательства украинского правительства оставляют покупателей равнодушными, независимо от процента. Серьезный инвестор прекрасно знает, когда его собираются «кинуть». Кого из украинских банкиров можно было заставить покупать ОВГЗ с помощью административного давления – уже заставили. Теперь ОВГЗ находят покупателя только при гарантированной привязке к доллару. Как мы писали раньше - причины объективные, но от этого не легче.
Какие еще мощные рычаги были у НБУ? Ну, конечно, кредиты МВФ. Все понимали, что бесконечно занимать и перезанимать нельзя, но успокаивали себя тем, что «на наш век хватит». Какое-то время хватало. Но теперь МВФ уперся – живите, говорит, по средствам. А отдавать долги надо. Можно, как на закате «союзе нерушимого» всем обещать и делать вид, что все хорошо. Но это временная мера и к ней рискнул прибегнуть только премьер Николай Азаров. Комментируя конфликт с МВФ, он гордо заявил, что Украина прекрасна обошлась без кредитов. Это чистое вранье – вместо денег МВФ в Украину хлынул поток рублей из Москвы. Что с точки зрения политических рисков, куда большая угроза, чем баксы МВФ. И эти долги тоже придется отдавать. Правда, уже не Азарову, а нам.
Идем дальше? Что там осталось из рычагов? Последнее средство – административное давление на валютный рынок? Обмен валюты по паспортам? Уже сделали. Это просто немного добавило паники, загнало часть операций в тень и приблизило неизбежную развязку. Вытрясти из предпринимателей еще больше налогов? И это уже сделали. Безработных все больше, народ все беднее.
Все эти игры в твердый курс на фоне активного воровства по всей чиновничьей вертикали были обречены на провал. Если в стране нет гарантий защиты бизнеса от государственной мафии, если нет простой и понятной налоговой системы, нет справедливого правосудия, а есть коррупция, рейдерство и вседозволенность разного рода кровосись – экономика будет хиреть. Примеров достаточно – сравните ГДР и ФРГ или Северную и Южную Корею. Отсутствие гражданских свобод и свободного рынка экономику убивает. И что мы сейчас видим?
Дефицит платежного баланса Украины за год с ноября 2010 по ноябрь 2011 вырос в шесть раз. Это официальное сообщение НБУ. Дефицит торгового баланса превышает 10 миллиардов долларов. Экспорт падает. Импорт, в котором более 70% составляет российский газ, растет в цене вместе с этим газом. Кроме того, украинский инвестиционный климат, ухудшение которого в 2011 году зафиксировал ряд международных рейтингов, не способствует притоку инвестиций. Поищи дурака, который инвестирует туда, где у него предприятие могут просто отобрать. Кончились.
Последним реальным рычагом, благодаря которому Нацбанк удерживал и продолжает удерживать курс гривны остаются валютные интервенции. Ежедневные валютные интервенции. Но поскольку мы тратим больше, чем зарабатываем, тумбочка с резервами НБУ рано или поздно опустеет. Вопрос уже не звучит в виде гипотетического «если?» , он звучит в виде простого и конкретного «когда?»
"Резервы, по моим данным, за последние три месяца просели на 7 миллиардов долларов, местные бюджеты пусты (как тут не вспомнить предновогодние блокады от казначейства), отрицательное торговое сальдо за десять месяцев 2011 года - 11,372 млрд долларов. В такой ситуации у курса есть два варианта: он вырастет или до 9 гривен за доллар, или выше 11 гривен", - говорит бывший глава НБУ, нардеп Арсений Яценюк.
"На сегодня внешний долг достиг
Два місяці тому Віктор Янукович обурювався у інтерв'ю Віталію Коротичу про те, як Європа зверхньо ставиться до його інтеграційних зусиль.
"Ми не бідні родичі!" – заявляв Янукович, ледь тримаючи себе в руках.
Він правий. "Бідні родичі" – це вони, європейці. І протягом останнього місяця Янукович мав нагоду в цьому переконатися
Отже, уже скоро місяць як скандал паралізував діяльність президента Німеччини Крістіана Вульфа.
Тієї самої Німеччини, яка зіпсувала настрій Януковичу, поставивши у залежність подальшу євроінтеграцію з припиненням ним політичних репресій та згортання демократії.
У чому ж причина неприємностей німецького колеги Януковича?
Виявилося, що ще до обрання (!) на посаду президента, будучи главою уряду землі Нижня Саксонія, Вульф отримав приватний кредит у одного місцевого бізнесмена, а згодом промовчав на питання, чи мав він з цим бізнесменом ділові стосунки.
Кредит президенту Німеччини був потрібен для придбання приватного будинку.
У грудні 2011 року про це написала газета "Більд", після чого Вульф спробував вплинути на редакцію цього видання, а також на видавничий дім "Шпрінгер".
Це сколихнуло німецьке суспільство, і під офіційною штаб-квартирою президента Німеччини в Берліні проходять тепер акції протесту. При чому жоден районний суд їх навіть не забороняє.
А тепер – увага! Через що розгорівся весь цей сир-бор.
Отже, це – фотографія того самого приватного будинку президента Німеччини, заради якого він взяв – ні, не хабар, а кредит! – через що зараз смертельно шкодує і змушений публічно вибачатися.
Здається, навіть родина Клюєва у Австрії живе в соліднішому будинку, ніж німецький президент.
І скажіть, хто після цього справді є бідним родичем? Крістіан Вульф з цим будиночком, який за розмірами менший за комендатуру в "Межигір'ї"?
Чи
- Захиститись від народу?
Можна.(Ненадовго).
Межигір’ям привид бродить,
Лаписьками човга.
А від нього недалеко,
Шибениця нова.
МВС й служба безпеки,
То її основа.
- Огорожа,- то щити,
Беркутят, що здохли.
Стервами паркан пахтить,
Та донецьким лохом.
Стовп же склали із кийків,
Й мєнтівських шолóмів,
А мотузку з байстрюків,
Originally posted by ibigdan at Рождественские пожелания от РПЦ МП
Я думаю, что нужно подумать сегодня о мощном военном присутствии России во всех регионах, где люди просят защиты от оранжевых экспериментов, от разного рода цветных революций. Даже если России нужно будет участвовать в боевых действиях, этого не нужно сегодня бояться. Армии нужно наконец дать настоящую работу. Сетевых хомячков вполне можно было бы отправить в действующие войска. Те из них, кто выживут, наверное, станут людьми.
Протоиерей Чаплин, председатель Синодального отдела по взаимодействию Церкви и общества Московского Патриархата, член Общественной палаты РФ.
Мне искренне жаль, что большевики этих мудаков в рясах не добили. Потому что те, которые выжили, людьми не стали.