моє тіло пропахло твоїм іменем
почуваюсь беззахисною такою
якщо тільки захочеш усю бери мене
по моєму тілу веди рукою

якщо тільки запрагнеш цілуй кусай мене
обривай моє дихання на півслові
я на тебе дивитимусь як незаймана
я в обійми твої стікатиму кров'ю

і ніхто з нас не знатиме чи це воля чи
одержимість яку довели до краю
якщо хочеш роби моїм пальцям боляче
мої пальці самі без тебе вмирають

отак. після добрих півроку нічого-не-писання нарешті прийшло. почалося з простої футболки (про неї й мав бути перший рядок, але потім подумалося, шо не те... не те), з імені, з мрії про його руки... закінчилося трошки надто жорстоко, мабуть - але я не вмію писати добрих віршів (дядько фройд би іронічно посміхнувся, але ж я знаю, і мене не гребе).
не знаю, чи то значить, шо я нарешті почну писати. хотілося б. настрій зате хороший - потиху відчуваю в собі прокидання чогось дуже приємного. мабуть, так почуваються вагітні =)
ну все, ми на п'янку, а всім - ночі темної.

коротше, весела тварь.
мабуть, усі великі древні досі не розуміють, як можна було придумати таких ідіотів...
[700x236]

на честь усього, шо має честь відбутися - вірші сашка ірванця.
про ніч. про україну. про те, шо іноді все ж буває самотньо. про гарний альбом ді апокіліптішен райтерів :)

EINE KLEINE NACHTMUSIK

Від Дону до Сяну
Лежиш, осіянна.
Від Тігра з Ефратом лежиш аж до Осло й Баранович.
Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько,
І я тобі, ненько, кажу по-синівськи “Добраніч…”
Та перше, ніж ти свої очі, мов брами, до завтра причиниш,
Давай спом’янемо усіх,
Що не сплять ції ночі, з причини, або без причини:
Твої космонавти
На станції “Тризуб” так само летять по орбіті;
Твої костоправи
Так само стуляють щелепи, коліна і лікті побиті;
Твої педерасти
Так само приймають (або не приймають) закони,
Або закидають за комин, або закладають за комір;
Твої мільйонери
Так само рахують так само набуті мільйони;
Твої офіцери
Вчать мову й муштрують іще не готові Десну перейти батальйони;
Твої Роксоляни
Попід “Брістолями”
Йдуть заміж по п’ять разів за ніч.
Гірка і пречиста, свята й ненависна,
Добраніч, вітчизно, добраніч, вітчизно, добраніч…
Все інше заснуло. В лісах твоїх сплять, обійнявшись, звірята.
Поклався осел з бараном, а тигр, наче з братом, з ефратом.
На водах морів твоїх сплять кораблі:

криголами, сейнери, траулери, китобої, канонерки, джонки, чайки
катамарани, есмінці, авіаносці, крейсери, катери, тримарани, байдарки,
каное, галери, моторки, галеони, яхти, барки, баржі, рудовози, танкери,
міноносці, кліпери, -

а окремо від них – каравели й гондоли.

Сплять люди в будинках, і навіть поети –

оті джони донни твої, дон жуани, гандони, -

Й вони навіть сплять у якихось альковах, і наче в оковах –
В обіймах своїх маргарит, припадочних і припадкових.
Поетів ти завтра у шати вбереш і у рами обрамиш,
Лиш встанеш раненько і з шатів тих соплі і кров відпереш.
Тож добраніч, вітчизно, добраніч…
Вже й я відпливаю, але відчуваю, як десь, у містах їхніх рідних
До сну вже схиляє і двох побратимів моїх богорівних.
І ми вже лягаєм, набік відкладаєм болючі свої 3 (три) пера,
І вже засинаєм, і вже не встигаєм

востаннє тобі побажати добра…

Ніч.

ще трошки коміксів про ктулху великого і узасного - цього разу про те, чим займаються боги, коли не їдять ;)
[698x243]

[389x322]
вони так схожі на справжніх діток, шо в перший момент просто стає страшно - як дітки можуть бути такими крихітними?
авторка цих ляльок - камілла аллен. на жаль, про неї я практично ніц не знайшла, крім прізвища фоток її витворів... але вражає.
решта - в коментах.

усі в передчутті свят...
трошки святкового настрою =)
[378x576]

грицько чубай,
ЛІТО

Двоє несамовито, двоє задихано
Завчили одне одного напам'ять,
Як хрестоматійні вірші
І навіть пісок та трава тепер безсилі
Створити їм ілюзії таємності
І не можуть врятувати їх

Двоє несамовитих жаркого полудня
Мовчки сидять у кімнаті
Думають про Єдиного,
Хто міг би їм принести порятунок
Думають про сніг
Який міг би їх надовго закидати

Чути знадвору шелест піску
Чути знадвору шелест трави
Чути знадвору голос продавця морозива
Чути знадвору шелест піску

я чудово знаю, який сьогодні день.
просто настрій правильний. радісний =)
і - попереджаючи питання - з моїм особистим життям все кльово, але я, як кожен хронічний декадент, просто отримую насолоду від таких штук.

геніальні листівки від meish

тут.

ех... і таке буває...
[697x239]

дуже-дуже гарні крилаті тварі...
[467x699]

А в очах твоїх падав сніг…
Падав сніг на догоду січневі.
Я вкотре увійти не міг
У свої вечори коричневі.
Увіскритись би в блиск вітрин.
Затінитись би в тьму смерекову…
Може я і не той один,
Що колись був знайомий декому.
Сивий вітер любив мене,
Добрі звірі по снах стрічалися.
Ми не знали, що це мине.
Ми забули, як це почалося.
Налипає до босих ніг
Свіжа паморозь, мов із терну вся.
Не дивись мені вслід — то гріх.
Це не правда, що я не вернуся.

(с) роман скиба.

на жаль, автора не знаю - просто надибалася десь невеличка підбірка дуже гарних малюнків по дереву.
[526x398]

складні стосунки великих древніх з музикою, я вам чесно кажу...
васю пам'ятаєте? =))
[698x253]

колись знайомі мені розповіли, шо хочуть багато дітей - і всіх їх назвати славками. на логічне запитання "а розрізняти по батькові будете?" вони відповіли, шо насправді славків є понад сорок - і всі різні, і серед тих імен тільки одне чи два несимпатичні.
потім виявилося, шо чоловічих імен з коренем -слав- насправді біля вісімдесяти, а жіночих - понад шістдесят (то не дискримінація, деякі з тих імен дівчаткам точно не пасували б). а ше є багато-багато інших чудових слов'янських імен, які так і хочеться приміряти на себе. /от я і допримірялася =)/
наскільки я розумію, частина з цих імен насправді відновлена за різними історичними документами (оскільки навіть після приходу християнства на терени київської русі простий народ користувався зрозумілими язичницькими іменами), а частина просто створена за аналогією... але від того вони стають не менш цікавими. колись досить довго над цим посиділа, позбирала інфу з різних ресурсів, і от тепер маю такий собі списочок...

почитати реєстр...

тихо і тепло...

є така французька контора - lochers. там мила швейцарська жінка-дизайнер робить кофтинки для інших милих жінок; признаюся чесно, просто чарівні кофтинки. я ше не вирішила, яку саме собі хочу, але вибір надзвичайно широкий...

подивитися...

ктулху треба любити і шанувати - як і всіх інших кльових великих древніх. інакше вони повернуться не самі... ;)

з.і. зелений очі не дуже ріже? бо у мене сьогодні приступ розвиненого дальтонізму...
[500x494]

ок. просто вірші. бо я так само просто не знаю, шо можна сказати цього надто спекотного літнього вечора.

[326x698]


тарас федюк. /він свого роду геній/

Я так тебе люблю.
За Вінницею – осінь.
Іще Південний, а
уже холодний Буг,
Із винниць п’яний дим
лежить в пожовклім просі,
І жовтий листопад
в долоні білій вщух...

Я так тебе люблю.
Моїх молитв анданте...
А ти смієшся десь
і скрипка виграє...
Тобі танцює зал
і грають оркестранти,
Тобі якийсь мужик
вино червоне п’є.

Я думав, воля – це
коли вуздечка срібна,
І чорний кінь, і степ
без ворогів і меж...
А воля – це коли,
нікому не потрібний,
Ідеш крізь листопад,
який нікому теж...

аааааааа, шо я знайшла!!!

а саме...

те, шо я скучаю, зовсім не значить, шо ктулху не буде. навпаки. він піднімає настрій =)

цього разу - складні взаємостосунки творців і творінь на прикладі ктулху і шоггі. богам так важко живеться...
[700x250]