небагато, зате весело

[500x235]

було чудово.
усі моральні дилеми на тему "а може, не йти?" відразу відпали.
книгарня буде гарна. а люди були гарні. барди (один просто геніальний, інший примудрявся одночасно посміхатися і співати, ще один так сильно мружив очі, поки грав, що вони у нього весь час були заплющені), поети (о, ці поети... про них можна говорити нескінченно, якось, коли буде натхнення і сила багато писати), просто богема... таке шалене зосередження енергії, що просто страшно самій вибухнути.
мені подарували нарешті журнал з моїми текстами. і ще два номери, які після того виходили друком :) я ні разу не гальмую...
я навіть читала два вірші - одного свіжого, з яким ше не зжилася, іншого старого, від якого вже відвикла. може, було б шось інше, але не попередили ж, зарази :) а ше ніяк не відпускає враження, шо я все-таки паскудно пишу - принаймні гірше від інших. хоча, сподіваюся, то тільки суб'єктивна самокритика. у крайньому разі, іншим подобається - а я сподіваюся, шо в гарних поетів смак так само непоганий.
просто захват. і я тану в цьому захваті. а ше я буду постійним покупцем цієї маленької книгарні. чесно-чесно. бо книжки, які там є вже сьогодні, того однозначно варті.

мало того, шо він дав людству зброю масового знищення...
він ше й... кашмар просто.
[700x222]

Відкриття Української книгарні «Смолоскип»

Відбудеться 30 серпня 2007 року:

17:30-18:30 – офіційна частина
18:30-20:30 – музично-поетичне дійство “У нас є Книгарня!!!”

Участь у дійстві візьмуть молоді письменники – лауреати «Смолоскипа» як з Києва, так із інших міст України: Харкова, Сум, Полтави тощо. Свої музичні твори виконуватиме відомий бард Едуард Драч.

/Київ, вул. Межигірська,21/

колись у мережі знайшла чарівні фотографії з одного язичницького весілля - просто душа радіє =) нехай ще комусь приємно стане на них дивитися...
зараз намагаюся розібратися, який саме орнамент на вишиванках у наречених.

світлини...

і я не знаю, шо у мене зараз.
тягне на лірику.
най буде лірика.
марина цвєтаєва - осипові мандельштаму. (чомусь мені здається, шо його вона теж страшенно любила... таких слів не вдасться сказати тому, кого не любиш...)

Ты запрокидываешь голову
Затем, что ты гордец и враль.
Какого спутника веселого
Привел мне нынешний февраль!

Преследуемы оборванцами
И медленно пуская дым,
Торжественными чужестранцами
Проходим городом родным.

Чьи руки бережные нежили
Твои ресницы, красота,
И по каким терновалежиям
Лавровая твоя верста...—

Не спрашиваю. Дух мой алчущий
Переборол уже мечту.
В тебе божественного мальчика,—
Десятилетнего я чту.

Помедлим у реки, полощущей
Цветные бусы фонарей.
Я доведу тебя до площади,
Видавшей отроков-царей...

Мальчишескую боль высвистывай,
И сердце зажимай в горсти...
Мой хладнокровный, мой неистовый
Вольноотпущенник — прости!

молоде покоління каже:
опитування щодо смертної кари.
чесно, то не я...
цікаво, що проголосували поки шо більше людей, аніж відписалися.
спостерігатимемо...

на місці ктулхи я б раділа, шо за мною скучили такі кльові людинки :)
але ці великі древні такі вічно голодні, шо на інше їм залишається зовсім мало часу...
[698x241]

неймовірні котики від Makoto Muramatsu. якщо хтось знає, де таких можна знайти, діліться - бо лінк, намальований на самих картинках, не працює =(
[336x480]

В колонках играет - Gods Tower - When Life Ends

Іноді люблю записувати сни віршами,
Переважно неримованими, бо ж як можна заримувати
Електричний заряд твого голого тіла, яке лежить поруч, і
Цю несподівану зливу, ці запотілі вікна?

Нічними коліями рухаються потяги, наче
Електричний струм лініями мереж, наче бомжі в
Сторону пункту прийому склотари, наче заклопотані
Пішоходи на роботу, наче я до тебе.

Ну і хулі, якщо цю партію програно, немає
Втрачених і знайдених поколінь, є
Лікеро-горілчані заводи, є гори вбитих
Нікотином коней, є століття абортів і
Гомосексуальних батюшок московського
Патріархату, жоден месія не витягне нас із
Цього лайна, залишається переселитися на
Інші планети, ловити рибу в інших озерах, не
Харчуватися в цих фастфудах, не виригувати
Це тепло пиво, не згадувати покійних
Друзів, перший сексуальний досвід, дату
Нашого знайомства, забути улюблені вірші,
Забити на політику, на блядство під назвою
Ринкова економіка, перетинати нейтральні зони в
Пошуках цивілізації, наша
Країна ацтеків, наші буддисти, наш Коран,
Наше мальборо.

Але треба випити, бо Бог дивиться на мене і
Каже:
«Мене звати Бонд.
Джеймс Бонд».

/андрій любка. я його не знаю, але це один з моїх улюблених поетів.../

угу, таке теж буває...
[698x253]

В колонках играет - Vicious Crusade - Breath of life

казали ж мені - не пиши, поки можеш не писати. треба було ловити кайф від того, шо можу =)
бо зараз уже не виходить, але якесь таке враження, наче помаленьку розучуюся. а може, то просто я ше не вклинилася в ці відчуття, ше не згадала, як треба писати.
ше одна штука. але це... не треба питати, де там вірші - сама чудово знаю ;)

відколи у мене болить шкіра
я навчилася усміхатися
не піднімаючи лівого кутика губ

відколи у мене болить серце
я навчилася плакати вдаючи
що нікого нема довкола

відколи ти болиш
у всіх моїх суглобах
я навчилася спати
не перевертаючись на спину
і писати вірші
без жодного важливого слова

от тільки думати про тебе
зі звичним виразом обличчя
не можу навчитися
мабуть то цвяшки в суглобах
ніяк не дають спокою

обіцяла - і одразу роблю.
фотки наші - з минулорічних купальських гулянок (на жаль, цього року не втрапили, та й стрьомно було якось на нивки в ліс пертися... ну, то таке, то несуттєво).
гарні фолкові молоді люди (о, як ми себе любимо )

а от і ми...

Он увидел ее и погиб.
А может быть - он увидел ее и она погибла, как взглянуть.
Он пригласил ее на танец. В следующих танцах она ему отказала,
намекнув, что он плохо танцует.
Он окончил школу современных, а заодно и бальных танцев.
От прогулки с ним она отказалась, дав понять, как должен одеваться
настоящий мужчина.
Он перевернул подшивки журналов мод, далі...

наприклад, про те, як важко жити, коли у тебе велика родина...
[500x507]

В колонках играет - Vicious Crusade - Hurt

/може, знову боян - ну шо ж, мене просто страшенно проперло, і я навіть знаю, хто це теж зрозуміє...
цитую мовою оригіналу і без цензури;)/

Драккар скандинавов находится в море - шторм, корабль носит, словно ореховую скорлупу, воины медленно готовятся к своей смерти...

Тут разверзаются тучи, и слышится глас:

- Викинги, вы в меня верите?!

Викинги:

- Один! Верим! Верим!

Один:

- Ну, тогда одевайте свои доспехи!

Викинги быстро одеваются, кто во что может.

Один:

- Викинги, дети мои - вы в меня верите?!

Викинги:

- Верим, великий Один! Верим!

Один:

- Ну, тогда берите своё оружие! И прыгайте за борт!

Викинги похватали всё оружие и попрыгали за борт...

Тут вновь рядом с первым просветом разверзаются облака и другой громогласный голос гласит:

- Локи - ну вот на хуя, а?!!

К стеклу прильнув лицом как скорбный страж
А подо мной внизу ночное небо
А на мою ладонь легли равнины
В недвижности двойного горизонта
К стеклу прильнув лицом как скорбный страж
Ищу тебя за гранью ожиданья
За гранью самого себя
Я так тебя люблю что я уже не знаю
Кого из нас двоих здесь нет

/элюар/

скуууучила...

старий-старий дотеп про котів... колись він у мене навіть на стіні висів.
боян, але симпатично.

читати

цього разу - історії про те, як гарно ктулху вміє користуватися відкривачками для консерв...
[600x593]

чи є межа маразму?
нє, нема межі маразму...
і ця мила казочка - ше один того доказ...
[600x430]