знову.
мої грудневі музики з ласт.фм-у лежать і чекають, поки я їх тут повішу, але хай там, не хочу їх зараз чіпати.
знайшла чарівне – happy 2 b sad (назва, в принципі, доволі непогано описує те, що відбувається на ілюстраціях). зараз воно мене добряче чіпляє. наприклад, так:

[500x675]

або так:

за останній рік:

[616x377]

(тут про кожну музику можна розповідати цілу історію, і від музик – купа асоціацій, але що б я зараз не писала, то все будуть просто букви).

і ще розширена версія:

і щоб згадати, що то був за місяць – бо хороший усе-таки місяць виявився.
слухане в листопаді.

[617x388]

три інші

ше раз іра шувалова, яка точно знає шось, про шо я боюся.

[300x528]привітай мене з міста якого на мапі нема
привітай мене з міста далекого в нас тут зима
наші дні закороткі а відстані завеликі
а у тебе блаженна відсутність координат
просторових і часових. твоє місто сад
де із квітів тече нескінченний тягучий липень

просотай мені нитку із літа у сіре ніде
ти читав про героїв — і ось твій герой він іде
на двобій із потворою у лабіринтах провулків
в нескінченних порожніх кімнатах прийдешнього дня
будь змією змією мій янголе шкіру міняй
будь містичною мушлею плоть запроторюй за стулки

я твій лицар гавейн ланселот дон кіхот паладин
час хитає бичачими рогами. як я один
цього монстра звоюю пройду через тернії пішки?
будь мені аріадною янголе будь мені а
там побачимо. нас розривають зірки і слова
нам розлючені фурії фатуму ставлять підніжки

я твій лицар я твій менестрель ланселот містер ікс
проведи і лиши мене янголе. лета не стікс:
забувай — це вродливим і пещеним хлопчикам личить
наші завтрашні дні в нас за спинами гострять ножі
якщо літо скінчиться мій янголе просто біжи
через мохом порослі мости в авалони суничні

тільки знову і знову пиши мені звідти. на склі
на піску на камінні на вітрі на тілі на тлі
потемнілого листя на мокрому небі нічному
натомившися нищити монстрів в священній землі
я до тебе прийду —
і це буде дорога додому

Wanted, wanted: Dolores Haze.
Hair: brown. Lips: scarlet.
Age: five thousand three hundred days.
Profession: none, or "starlet"

Where are you hiding, Dolores Haze?
Why are you hiding, darling?
(I talk in a daze, I walk in a maze
I cannot get out, said the starling).

Where are you riding, Dolores Haze?
What make is the magic carpet?
Is a Cream Cougar the present craze?
And where are you parked, my car pet?

Who is your hero, Dolores Haze?
Still one of those blue-capped star-men?
Oh the balmy days and the palmy bays,
And the cars, and the bars, my Carmen!

Oh Dolores, that juke-box hurts!
Are you still dancin', darlin'?
(Both in worn levis, both in torn T-shirts,
And I, in my corner, snarlin').

Happy, happy is gnarled McFate
Touring the States with a child wife,
Plowing his Molly in every State
Among the protected wild life.

My Dolly, my folly! Her eyes were vair,
And never closed when I kissed her.
Know an old perfume called Soliel Vert?
Are you from Paris, mister?

L'autre soir un air froid d'opera m'alita;
Son fele -- bien fol est qui s'y fie!
Il neige, le decor s'ecroule, Lolita!
Lolita, qu'ai-je fait de ta vie?

Dying, dying, Lolita Haze,
Of hate and remorse, I'm dying.
And again my hairy fist I raise,
And again I hear you crying.

Officer, officer, there they go--
In the rain, where that lighted store is!
And her socks are white, and I love her so,
And her name is Haze, Dolores.

Officer, officer, there they are--
Dolores Haze and her lover!
Whip out your gun and follow that car.
Now tumble out and take cover.

Wanted, wanted: Dolores Haze.
Her dream-gray gaze never flinches.
Ninety pounds is all she weighs
With a height of sixty inches.

My car is limping, Dolores Haze,
And the last long lap is the hardest,
And I shall be dumped where the weed decays,
And the rest is rust and stardust.

(усе-таки англійською воно звучить безмежно ліпше, ніж у російській версії. суцільна музика. я закохалася в останню строфу.
о, і в мене сьогодні була остання пара з цією групою, й говорили ми якраз про «лоліту». дуже гарно й душевно вийшло, аж навіть трошки сумно, шо в нас лишився тільки залік. сподіваюся, наступного року теж матиму нагоду читати американську прозу)

писати сюди двічі на місяць – то не так уже й мало, зрештою.
жовтневе слухане:

[612x374]

+3 тижні

а поки я готуюся до пари (сьогодні майже екватор курсу; як швидко час летить), ловіть таке хороше:

skoll – brigitte bardot



(під неї неймовірно добре ходити по вулиці. та й весь альбом, який цією піснею починається, адурєнний. і мені подобається не знати, про шо вони співають).

слухане в вересні (п'ятничні скріншоти з ласт.фм-у якось непомітно стали традицією):

[615x375]

й ше за чотири тижні

справжня стаття, надрукована в справжньому журналі. досконалий зразок наукової лапідарності.
знайшла її, коли долала описану проблему й намагалася висунути з себе ну ше кілька сторіночок. виявилося дуже актуально.

[566x692]

(шоб не виламувати собі очей читанням цих маленьких літерок – а маленькі літерки варто почитати, відгук рецензента який крутезний, – можете подивитися повну версію в нормальному форматі. але мені дуже подобається, як вона тут сфотографована).

зараз я займаюся одною з речей, які вмію робити по-справжньому погано.
замість того, шоб готуватися до своєї другої в житті пари, наприклад. (о так, раптом ви не знаєте – в четвер я провела першу пару з американської прози. поняття не маю, чи не втече половина студентів із цього курсу до наступного заняття... але навіть зараз думка про наступну пару викликає в мене усмішку. це те, шо я колись умітиму робити по-справжньому добре, а навряд чи шось має більше значення).

зі мною зараз прекрасний мертвий чоловік, який мене ніколи не підводив, і він мені каже:

We are here to help each other get through this thing, whatever it is.

і я йому вірю. і він мені каже:

In real life, as in Grand Opera, arias only make hopeless situations worse.

і я всміхаюся від того, бо це таки правильно. і він мені каже:

You were sick, but now you're well again, and there's work to do.

він повторює маленьку мантру:

You've been very sick! Now you're well again.
You've been very sick! Now you're well again.

тепер зі мною все добре. просто я була хвора. точно. він знає, про шо говорить.

така південна-південна готика. майже хрестоматійна. утім, чого я пишу «майже»? там є все, шо треба, і дуже гарне, фолкнер би зацінив. а музику грають хлопці з sons of perdition.

The Backwater Gospel




(дописую. їм пєчєньки, слухаю ліричну музику, відчуваю, як потихеньку повзе мій дах).

дашо, ти це заціниш:

Я заранее не согласен с тем упреком, который мне могут сделать некоторые почитатели писателя и критики моей книги, что я связал имя уважаемого писателя с извращением в области половой жизни. Как человек, Захер-Мазох, конечно, ничего не потеряет в глазах всех интеллигентных людей от того, что он был подвержен такой половой аномалии. Как автор, вследствие этого он нанес большой ущерб своим произведениям, ведь до того времени, пока он не предался своим извращенным наклонностям, он как богато одаренный писатель, наверно, создал бы еще много выдающегося, если бы был в половом отношении нормальным человеком. С этой точки зрения он показательный пример того огромного влияния, которое оказывает подовая жизнь, и в хорошем, и в дурном смысле, на духовную сторону человека.

зі "статевої психопатії" крафта-ебінга (1886 рік, до речі)

За исключением недостатка полового чувства во всем остальном К. совершенно нормален. Нет никаких указаний на психические дефекты, он любит уединение, человек сухой, рассудочный, не интересующийся чистым искусством, в то же время умный и сильный.

а потім у нього ше таке:

Сам он уже с детства был душевно ненормален: задумчив, вечно грустен, сильно раздражителен, вспыльчив, мечтателен, слабоумен. Он ненавидел женщин, любил уединение, много читал. Улыбался он лишь изредка, и то про себя, говорил всякую нелепость, делал глупости. В последние годы ненависть его к женщинам еще более усилилась, в особенности к беременным, от которых нельзя ждать ничего другого, кроме зла. Он ненавидел также и детей, проклинал произведших его на свет, проповедовал социалистические идеи.

і там ше стільки чарівних деталей =)

із книжки про релігійне читання (якшо комусь цікаво, ось:
Robert Detweiler – Breaking the fall: religious readings of contemporary fiction)

[555x457]

я не годна це гарно перекласти, тому буде без перекладу. але в цьому маленькому шматку зібралося багато актуальних мені відчуттів, прагнень і страхів, і хоча загалом книжка (її теоретичні настанови, висновки, позиція щодо самого релігійного читання, стилістика навіть) мені не занадто подобається, пасажі про текст болю й текст любові варті уваги.

такий гарний вірш коена про минущість – і водночас хорошість – слави земної.
мені від нього чомусь радісно.

[342x580]verbava –
***

У старому жовтому сонячному світлі
я проходжу до кухонного столу
де вірші про мене
лежать поруч із книжками
в яких я записаний
між мертвих і майбутніх Диланів

Ти ж розумієш
я не поспішаю проминати
Світло старе і жовте
та повінь де я трудився
дистилюючи по краплинці
у занедбаній маленькій лабораторії
що зветься моїм талантом

Я стою там мрійний спотілий
(ти знову в мене закохалася б)
мрію про сорочку краватку
білий костюм життя
нове життя в теплому місті
далеко від заздрісних занять
писемною мовою

Ти тільки глянь що літо
зробило з ромашками в моєму дворі
Їхні рештки мусять нагадувати мотлох
багатьом прихильникам капусти
(і якщо бути зовсім чесним
то й багатьом прихильникам ромашок)

(фото жовтого сонячного світла – brujo)

оригінал

сподіваюся, цей ранок у тебе добрий :)

[425x388]

усі ці штуки без приводу, але раптом ти з якоїсь усміхнешся. (пам'ятаєш, одна така вже була...)
(a softer world)

[700x253]

ше всякі...

ше зовсім трошки лишилося.

[473x590]

не знаю, в якому порядку правильніше. але вони мені обидві подобаються =)

[477x700]

і ше одна...

так, я все ше його читаю.
дякую =)

[700x493]

листівка від того самого дядька, який зробив оцю.