Настроение сейчас - в раздумиях

Большинство моих стихов и поэм основано на реальных событиях.Этот не исключение.Родился довольно быстро и неожиданно прилег на бумагу.В центр стиха поставлен юноша,который больше всего подходил под взятый образ и он присутствует в моем списке друзей))
Місяць над Стирем висить одинокий,
Напроти юнак стоїть сіроокий.
Погляди два зведено вдаль -
На землю примара кинула шаль.
Віття дерев,сплетене густо
Навіює думку,що в небі то пусто...:
Немає зірок і місяця безликого,
І тіні парубка,постаттю великого.
Здається,що ілюзія подихом війнула,
Та ні...реальність це промайнула.
Силует юнака досить величний,
Одяг на ньому весь чорний - незвичний.
Схожий на постать нечистого він,
Але хочеться зробити пошани уклін.
Лицарська честь в образ упала,
Тінь сумління і страху невдовзі пропала...

[450x260]
[450x260]

Это цитата сообщения Nyu-Lucy Оригинальное сообщение

Настроение сейчас - как всегда,лутше всех))

В жизни я занимаю позицию некого вратаря,иногда нападаю,иногда жду,когда нападут на меня.Все сейчас кажется таким нереальным,множество абсурдных вещей делают вокруг,а ты находишься в центре всего этого,но в то же время,отделяя себя от бурлящей биомассы,желая видеть только определенных личностей.Некому может показаться что это депрессивный взгляд на мир,но нет))я нахожусь в спокойствии,а когда желаю сорвать себе крышу и оторваться по полной.иду в шумную компанию.Веду жизнь,как кот,гуляющий сам по себе и это замечательно))

[521x699]

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

песенка спокойная....на удивление многим))

Слушать этот музыкальный файл

Настроение сейчас - независимое

Бывает же такое,что окружающая среда надоедает и хочется с головой утонуть в покой и уют,не обращая внимания даже на зов из глубины души.Чтобы не разочаровать своего верховного надзирателя,лучше всего найти гармонию со своим телом,мозгами и душой.Иногда это кажется странным,но направляет на верное решение.Так будем же оптимистами-пофигистами и "НАС РАТЬ" на все - обратите внимание,это два отдельные слова.Прекрасный мир иллюзий и фантазий не всегда сбивает с пути,если при этом существует гармония между "троих единений".

[700x525]

Настроение сейчас - творческое

ЗНОВУ ПОБАЧИЛА ТЕБЕ Я СЬОГОДНІ,
ХОЧ І НА ФОТО,ЯК ЗАЙЦІ ВЕЛИКОДНІ
СТОЯЛИ ВИ ТАМ...
І ЗНОВУ ПЕЧАЛЬ СЕРЦЕ СКОРИЛА,
ТУГА ДУШУ МОЮ ПРИТЛУМИЛА...
ТА ПЛАКАТИ БІЛЬШ Я НЕ МОЖУ,
В ДУМКАХ БЕЗДУМНО Я ХОЖУ.
ЗНОВУ ПЕРЕБИРАЮ ТІ ФАКТИ З ЖИТТЯ,
ЯКІ ПОВ*ЯЗАЛИ НАШЕ З ТОБОЮ БУТТЯ.
ДОБРІ БУЛИ ТІ ПОДІЇ...
ЗАЛИШАЛИ МЕНІ ДОСИТЬ ВЕЛИКІ НАДІЇ.
МАРНИМ ВИЯВИЛОСЬ ЦЕ...
ЗАБУТИ ТРЕБА УСЕ...
ТА НЕ МОЖУ!СИЛЬНИЙ ПОКРИК ДУШІ
ПОВЕРТАЄ В ТІ ДНІ,КОЛИ БУЛИ МИ ОДНІ
НА СВІТАНКУ...
ДЯКУЮ ТОБІ,ЗА ВСЕ ТЕ ПРЕКРАСНЕ,
ЩО Я ВІДЧУВАЛА.
БАГАТО ЧОГО ТОДІ Я НЕ ЗНАЛА...
ХОЧ І НАДІЇ ВЕЛИКІ Я МАЛА...
НЕ МОЖУ ТАК ЖИТИ!
КОГОСЬ БИ ВБИТИ!
ХАЙ ТА Ж НАДІЯ
ЗІБ*Є МЕНЕ НАПОВАЛ!
НЕ ЗМОЖЕ «ТЕМНА МРІЯ»
ЧУДЕСА ТВОРИТИ,
ДОБРО І КОХАННЯ В ЛЮДЕЙ СЕЛИТИ!
ЗАМКНУТИСЬ В СОБІ – ЦЕ НЕ ВИХІД З ПІТЬМИ,
ОТ ЩО РОБИТЬСЯ З ТАКИМИ ЛЮДЬМИ!
СКІЛЬКИ ЩЕ БУДЕШ ТЕРЗАТИ МЕНЕ???
ЗАБЕРИ ІЗ МЕНЕ ТУ ЧАСТКУ СЕБЕ,
ЯКА ОСЕЛИЛАСЬ НА СЕРЦІ МОЄМУ...
СЛЬОЗИ ТУТ НІ ДО ЧОГО!
В ТОБІ НЕМАЄ «МОГО» НІЧОГО!
«ТВІЙ ЦВІТ» УСЕ УВІБРАВ!
ВІД СВІТУ ВЕЛИКОГО СКАРБ ЗАХОВАВ...
ЩО Ж...Я Б ТАКОЖ ТАК ВЧИНИЛА!
КОЖНОГО,ХТО Б НАБЛИЗИВСЯ ДО СКАРБУ ТОГО,
ЖОРСТОКО Б ПОБИЛА!
ТА БАГАТСТВО ЦЕ НЕ МОЄ...
СУНДУК І РЕМІНЬ – ВСЕ В НЬОГО Є!
ЩО Ж...НЕХАЙ Я БУДУ ЗАМКОМ,
ХРАНИТЕЛЕМ ЩАСТЯ ВАШОГО РАЗОМ ВЕЛИКОГО!
БУДУ СТОЯТИ СТОВБОМ...
АБИ ТІЛЬКИ ЩАСТЯ Й ДОБРОБУТ ПРИНЕСТИ,
БАГАТСТВО І РАДІСТЬ У ГЕНИ ВАМ ВПЛЕСТИ...
ЩОБ ВАШИМ НАЩАДКАМ ТЕЖ ТАЛАНИЛО,
НЕБЕСНЕ ЄСТВО СМІХ З ЛИЦЯ НЕ ЗМИЛО...
ЗА ВАС Я ГОРОЮ!
НЕ ТРЕБА МОЛЬБОЮ
МЕНЕ УМОВЛЯТИ!ХОЧА ТИ Й ТАК НЕ БУДЕШ...
Я ЗАВЖДИ ГОТОВА ДО ДІЙ!
ТІЛЬКИ ПРО ЩАСТЯ ТИ МРІЙ...
А Я ВСЕ ЗРОБЛЮ...
ДУМКА В МЕНЕ ДАВНО СИЛЬНА,
ОПЕРА ВИЙДЕ ЗОВСІМ «НЕ МИЛЬНА».
ВІДРІЖ ШМАТОЧОК ЩАСТЯ ДЛЯ МЕНЕ.
МЕНІ ЙОГО ВИСТАЧИТЬ,
ЩОБ ДУХ СВІЙ РОЗКРУТИТЬ І
ВІРУ ПО СВІТУ ПУСТИТЬ,ЩО
ДЛЯ МЕНЕ ТЕЖ Є МІСЦЕ В ЖИТТІ!
ЩО ХТОСЬ ЩЕ БУДЕ ЙТИ ЗІ МНОЮ В ПІТЬМІ!
І ЗНАЙДЕМ МИ СВІТЛО ТЬМЯНЕ В ТУНЕЛІ!
РОЗКРУТИМ НА БЛИСК ІСКРУ МАЛЕНЬКУ!
ТОДІ ЗГАДАЄШ МОЮ ПОСЛУГУ ШВИДЕНЬКУ!
ЗНАЙ,КОХАТИМУ ДАЛІ ТЕБЕ У ЖИТТІ,
АЛЕ БІЛЬШ НЕ ЗАЛИШУ ДЛЯ ТЕБЕ МІСЦЯ В «БУТТІ»,
СКРИНЮ З БАГАТСТВОМ ПОСТАВЛЮ Я ОСТОРОНЬ,
НА ЗАМКУ ЗАЛИШУ МАЛЕНЬКИЙ ВІДБИТОК ДУШІ,
ДЕ У ВИРІ ПЛАВАЮТЬ ВСІ ЗВ*ЯЗАНІ З ТОБОЮ СПОГАДИ МОЇ...
КОХАЮ Я...
ТА ВТІХА МОЯ
БАЧУ,НЕ В ТВОЇЙ ПЕРСОНІ.
НЕ ЗАБУДУ ТЕБЕ Я НІКОЛИ,
НАВІТЬ ПІСЛЯ ВИПУСКУ ЗІ ШКОЛИ...
СПІЛКУВАННЯ ХОЧУ ПРОДОВЖИТИ Й ДАЛІ...
В ОБІЙМАХ ЧИЇХОСЬ ТОНУТИМУ,
БУДУ ЩАСЛИВА...
ВСЕРІВНО ПРО ТЕБЕ ДУМАТИМУ...
ОХ,ЗНОВУ НОВА СТОРІНКА ЖИТТЯ...
НАБРИДЛО ВЖЕ СЛОВО «БУТТЯ»
ТРЕБА ЙТИ ВЕСЕЛИТИСЬ,ДАРУВАТИ ЛЮБОВ,
ЩОБ ЛЮДИ КОХАНІ ЗГАДАЛИ МЕНЕ ЗНОВ...

[500x368]

Десь далеко,за холодними морями
Суша стояла,омита дощами.
Замок був на ній величенький.
А вньому жив принц - зовсім маленький.
Щоночі на острів прибували купці,
Своєї справи були ті митці...
З принцом маленьким вони шахрували,
Нажаль таємниці його ніколи не знали.
Принц добрі очі змалечку мав,
Та була проблема у нього - не відчував...
Колись закохався він у селянку,
Батька його віддану бранку.
Про відчуття свої одразу ж сказав,
Отут-то гнів батька його і спіткав.
Розсердився старець,що син його рідний
Забажав бранку звільнити - негідний!
Батько той був злим відьмаком,
Злетів і промовив:"Зійшовся ти з чаклуном!
Якщо не замкнеш зараз свої почуття,
Нездатен будеш ніколи на відчуття!
Крім того,станеш маленьким на зріст,
Що жодна жінка не гляне на лист
Від тебе,з фронту кохання присланий...
Тож думай хутчіш кому всеж ти відданий!"
Та принц вперто стояв на своєму,
Хотів селянку посватать в дружину,
Хоч батько й вважав її за нікчему.
Розгніваний старець вмить побліднів,
Що принц з переляку аж сполотнів.
Батько дотримався гнівного слова:
"Закінчилась тут наша розмова!"
Відправив свого сина за море,
Наслав на нього любовне горе.
З тих пір принц нічого не відчував,
Не можна сказати,що він невимовно страждав,
Ні...він просто собі існував.
А світ і час кружляли довколо малого,
А він ні на що не дивився,
Міг розуміти тільки німого.
Чари ці розбивалися теж відчуттям,
Дівчина мала кохать до нестям
Цю,тепер неістоту,черству душею...
І сталося так...Одна кололівна
Побачила раз юнака мовчазного...
Дівчина була та чарівна,
Не одне серце скорила принца видатного.
Вмить,тільки призналась царівна в коханні,
Чари розвіялись,і юнак замер у чеканні.
Серце затріпотало,душа запалала:
"Може бранка мене ще чекала?"
Кинувся він з мурів високих,
Не схотів царівни обіймів широких.
А мур височенький,метрів з п*ятсот...
Не стало принца,розбився,як птах,
Батько-чаклун,що був вже в літах,
Відчув це і теж самогубством покінчив життя,
Царівна ридала:"Хто ж тепер
розділить зі мною буття?"
А бранка залишилась жити щасливо,
Нічого не знавши про принца,
Що через неї загинув так сміло.

В колонках играет - Зигги Марли
Настроение сейчас - ностальгия

Только вчера я приехала с отдыха(интеграция польской-украинской группы).С совершенно пустой головой и нерабочими руками.Дрожащие пальци еле держат ручку,потерянные глаза в недоумении шастают с одного листа бумаги на другой.Наконец дневник приобретен после двух недель учебы,учебники более менее сложены,а Темная Мечта все еще не может понять что за суматоха вокруг твориться,куда все спешат в строгих костюмах))ех.....назад хочу в лагерь на Свитязь))вцепила себе несколько поляков...теперь парень есть в Познани))интересно так...на две недели....только скучаю..видимо стервой мне не бывать))

[показать]
В колонках играет - Dark Traquliti

Рок-н-рол,рок-н-рол!
Вийди,друже на танцпол!
Покажи рукою вліво,
Задом струсни сміло!
Скрикни дико один раз:
"З рок-н-ролом просто клас!"
В праву руку візьми пиво,
В другу-дівку,просто диво!
Закрути шалений драйв,
Буде схоже це на дикий джайв!
Після танцю всі спочинем,
Тіло чим подалі кинем.
Вип*єм пива іще раз
І ніщо не спинить нас!
Після співу в ліжко сміло пригай,
А на ранок звідти шмигай.
З тіла вийде алкоголь,
Зрозумієш що ти ноль...
Швидко ти тоді партнера кинеш,
П*яна рожа...вже не вплинеш...:)
Секс і пиво - ще раз так!
А хто проти,тому фак!
Такі розваги до душі,
На п*яну бошку - всі путі!
Кльово так гудіти,
Серед безладу цього
Мало що розуміти...

В колонках играет - ClockWorkTimes
Настроение сейчас - Про эмиков

вчера ч вернулась домой из большого города Киева...как приятно очутиться опять на своей кровати,под своим одеялом и в нежном сиянии звезд,которое излучают обои....ех,везде хорошо,но ома лучше:))

[700x525]
ось ще один день,ще одна сторінка життя,вирвана з книги і пущена вільно літати за вітром...наче все добре,та щось непокоїть...в душі панк,а вираз обличчя готичний:))і таке виявляється буває:))

В колонках играет - Думы о жизни:)))
Настроение сейчас - Игрывое

Знову дума я про далеке життя,
Не підказує долі моє незрадливе чуття.
Думу розлогу хочу довести в кінець,
Як чоловік веде жінку під вінець.
Життя прекрасне,повне пригод,
Існує безліч чудесних нагод
В щастя велике поринути
І світ реальний покинути
На деякий час...
Ніколи не забувайте про нас!
Ми,як ангели небесні,
Ще прийде наш час!
Тортури і муки тілесні -
Витримаєм все!
Ти ще побачиш наше лице!
Навчуся я ще літати
І тоді будеш ти знати
Про моє існування
І те велике намагання
Показати себе...
Ще не розпирало так мене
Від примітивної показухи цієї,
Від руху крові всієї
По спітнілому тілу.
Ніколи не забувайте про нас!
Ми,як ангели небесні,
Ще прийде наш час!
Тортури і муки тілесні -
Витримаєм все!
ти ще побачиш наше лице!
Хочу ввірватись у сон,
Не можу вибрати тон
Того полотнадля "спати",
Яке прагну розфарбувати.
Тінь впала на сонце,
Вітер буянить в віконце,
А тобі все ще не спиться,
Серце на когось злиться,
Сам не знаєш на кого
Ніколи не забувайте про нас!
Ми,як ангели небесні,
Ще прийде наш час!
Тортури і муки тілесні -
Витримаєм все!
Ти ще побачиш наше лице!

[640x480]