Слушать этот музыкальный файл

слезы асфальта

[300x393]
Говорят, что страдают, любя.
Говорят, что любя, ненавидят.
Так, выходит, ЛЮБЛЮ я тебя?..

Но ведь мы же с тобою враги, -
Это каждый прохожий увидит...
Разобраться в себе помоги!

Пусть я знаю: того не вернуть,
Что забыто в далеких мечтаньях,
И придется продолжить свой путь,

Все равно всему вопреки,
Сквозь века, времена, расстоянья
Жду твой взгляд и пожатье руки...

[485x499]
Взавтра мій останній дзвоник.Я не вірю...Боже, як швидко пролинув цей час.Я пам*ятаю десь ще в лютому мріяла, щоб був цей час, але зараз я просто до сліз не хочу прощатися зі школою, з однокласниками...Я буду дуже сумуватиму, та я навіть вже сумую.Я надіюсь, що поступлю туди, куди хочу.Зараз в мене не має слів, сльози зараз вирвуться на волю....як це важко....

[699x466]
Под улыбкой слезу скрывая
Я в ночи о тебе мечтаю
Я люблю, я кричу, я плачу
Что же я в твоей жизни значу?

Я так долго тобой жила
Но не мной ты дышал, я знаю
Уходил не со мной вчера
А сегодня взглядом пронзаешь

Под улыбкой слезу скрывая
Я в ночи о тебе мечтаю
Я люблю, я кричу, я плачу
Что же я в твоей жизни значу?

Опять сотни преград, много дорог
И между нами другая
Но время летит, время идёт
Оно всегда всё решает

Всю до капли себя отдавая
Ничего взамен не желая
Я всегда прощала тебя
А ты просто обманывал меня

Под улыбкой слезу скрывая
Я в ночи о тебе мечтаю
Я люблю, я кричу, я плачу
Что же я в твоей жизни значу?

Опять сотни преград, много дорог
И между нами другая
Но время летит, время идёт
Оно всегда всё решает

Оно всегда всё решает..

Однажды ты поймёшь, что потерял меня,
Однажды ты проснёшься одиноким,
Во сне увидев то, как плачу я,
Ты вдруг поймёшь каким ты был жестоким.
Поймёшь тогда, кого ты потерял,
Поймёшь тот взгляд безудержно печальный.
Увидишь кем ты был, и кем ты стал.
Герой романов стильный и нахальный.
А я хотела чуточку тепла,
Хотела только быть с тобою рядом.
Но всё же я однажды поняла,
Что взгляд твой был сладчайшим ядом.
Ты не хотел любить кого-то,
Тебе хотелось быть на первом месте,
А в это время шёл ко дну,
Теряя всё, что ты имел когда-то.
...Глаза твои угрюмо смотрят в точку,
А в мыслях - одиночества обрыв.
Ты оборвал чужой любви цветочки,
Ни разу яда ягод не вкусив.
Ты потерял меня, свою удачу,
По сути, так и не узнав меня,
И вот однажды тихо ты заплачешь,
такими же слезами как и я..
[306x450]

-Ты ждала?




-Не очень...




-Дай обнять...




-Не трогай




-Мне уйти?




-Как хочешь...




-Постоим?




-Немного...




-Что с тобою?




-Не знаю...




-Разлюбила?




-Может...




-Ты совсем другая!Ну а я?




-Ты тоже...




-На душе?




-Несчастье




-Поделись...




-Устала....




-Что ты хочешь?




-Счастья!




-Всё?




-А разве мало?...

href="#">Результат теста:"" class="TESTSB" href="http://www.liveinternet.ru/tests.php?cmd=start&test_id=39560">Пройти этот тест

20 признаков влюбленности






Волна влюбленности уже накрыла тебя с головой или ты пока только раздумываешь над тем, а не познакомиться ли тебе поближе с новым парнем???


Запасись карандашом и листком бумаги и отметь, какие из утверждений иллюстрируют твое поведение в последнее время. А в конце подсчитай их количество и получи точный диагноз: влюблена или нет!

1. Когда ты видишь Его, на душе становится как-то неспокойно и осмысленные слова заменяются "паразитами" типа "ну", "вот", "эээ…", "короче" и т. п.

2. В Его обществе ты робеешь, хотя раньше была уверена, что это старомодное чувство тебе в принципе несвойственно.

3. Вопрос: "Как я выгляжу?!" постоянно пульсирует в твоей голове во время вашего немногословного диалога.

4. На любой Его невинный вопрос, например: "Не подскажете, где тут ближайшая библиотека (кафе, филармония, туалет)?" ты не находишь ответа и в лучшем случае машешь рукой в неопределенном направлении: "Где-то там!"

5. С другими парнями ты общаешься легко и красиво, остришь и не боишься их обидеть, с Ним же опасаешься сделать ошибку и обдумываешь каждый свой шаг.







6. Увидев Его на вечеринке, ты теряешь покой: "Подойти — не подойти? Ждать, пока сам заметит? А может, пригласить танцевать? А вдруг он подумает, что я на него вешаюсь?" И для отвода глаз подходишь к тому парню, который тебе безразличен.

7. Заметив рядом с Ним девушку, любую: страшную или красивую, 15- или 40-летнюю, одноклассницу, подругу Его брата, коллегу по работе, сестру или даже маму — ты резюмируешь: "Ну конечно. Он не одинок!" И твое настроение падает до нуля.

8. После разговора с Ним ты долго раскладываешь по полочкам все, что сказал тебе Он и что ответила ему ты. И ругаешь себя за то, что говорила все не так и еще зачем-то глупо хихикнула. Теперь Он решит, что ты дура, и расскажет об этом всем своим друзьям.

9. Собираясь идти туда, где хотя бы гипотетически может оказаться Он, ты тщательно подбираешь гардероб, и макияж, и прическу, и парфюм, чтобы стать "мисс совершенство".

10. Ты случайно встречаешь его именно в тот момент, когда макияж, прическа, парфюм и супер-гардероб остались дома, а ты просто выскочила в соседнюю булочную за хлебом.

11. Книжку, которую Он вскользь посоветовал тебе прочесть, ты ищешь и находишь, даже если придется обойти все книжные магазины в городе или перерыть весь Интернет. Ты читаешь ее и в каком-то из героев видишь Его, а в какой-то из героинь, возможно, себя. Тебе кажется, что теперь ты знаешь о Нем нечто, чего не знают другие.

12. Накануне возможной встречи с ним ты кладешь в сумку альбомчик со своими удачными фотками с моря. На всякий случай. Ну, мало ли…

13. Ты навостряешь ушки, когда слышишь, что кто-то высказывает свое мнение о Нем. Тебе интересно все: кто его родители, с кем он встречался раньше, как учился в школе и т. п.

14. Ты проявляешь повышенный интерес ко всяческим гаданиям и способам узнать судьбу, даже тем, которые раньше казались тебе глупыми. Если нужно подставить имя парня, ты пишешь Его имя, а когда в результате выходит, что "он тебя бросит", перегадываешь еще несколько раз, пока не выпадет: "вы будете жить долго и счастливо и умрете в один день".

15. Узнав Его знак Зодиака, ты тут же сверяешь его совместимость со своим.

16. Зная, что он вот-вот войдет в комнату, ты заранее принимаешь красивую позу (почти как героиня фильма "За двумя зайцами": "Как принять? Стоя? Сидя? Лежа!"), садишься, положив ногу на ногу, и небрежно-красиво расправляешь юбку выше колен.

17. Если день обещает тебе встречу с Ним, ты просыпаешься легче, завтракаешь веселее, собираешься активнее и замечаешь вокруг мелкие радости в виде прыгающих на улице воробушков или целующейся на остановке парочки.

18. Иногда ты ни с того ни с сего представляешь, как Он целует тебя, прижимает к себе, раздевает. С чего бы это? Ведь он пока только мило улыбается…

19. Когда во время первого свидания или просто дружеской вечеринки Его рука под столом случайно (или не случайно) дотрагивается до твоей руки, все твое тело внезапно пронизывает "электрический ток" и тебе становится так хорошо и тепло, что хочется задержать это мгновение навечно.

20. Тебе становятся интересны статьи с названиями вроде "Какие девушки нравятся мужчинам" и "20 признаков влюбленности", а также тесты на тему "Узнай, как он к тебе относится" и "Насколько ты сексуальна?".

Если с твоими собственными ощущениями совпали 15-20 признаков, это означает, что волна влюбленности уже накрыла тебя с головой так, что на поверхности колышется один лишь бантик. Желаю взаимности и… не утонуть!

Если ты обнаружила в себе 10-14 признаков — значит, влюбленность присутствует, но при этом "дружит" с головой. Ты боишься Его "спугнуть" и потому стараешься вести себя с ним так же, как и с другими парнями, внутренне надеясь, что он первым проявит инициативу.

Если ты можешь согласиться (с натяжкой) лишь с некоторыми (от 1 до 9) признаками — значит, ты пытаешься Читать далее...

[300x441]
Ночь. Аллея. Тёплый ветер,
Где-то в облаке - луна.
Я брожу одна на свете:
Света нет, и я одна.
Нет ни звука, ни движенья,
Время замерло вокруг -
Оно жаждет продолженья,
Будто самый лучший друг.
Я ж хочу, чтоб всё померкло,
Навсегда и вопреки,
Знаю - время лучший лекарь,
Но сейчас мы с ним враги.
Бой часов на башне старой
Мне забыться не даёт,
Скажет он, что я устала
А ещё - что всё пройдёт...
Погляжу я в небо чутко,
В небе - полная луна,
Постою ещё минутку,
И пойду домой... одна.

Перед свадьбой:

ОН: Ура! Наконец-то! Я уже дождаться не мог!
ОНА: Может мне уйти?
ОН: Нет, даже не думай об этом!
ОНА: Ты меня любишь?
ОН: Конечно!
ОНА: Ты мне когда-нибудь изменял?
ОН: Нет, как тебе такое в голову пришло?
ОНА: Будешь меня целовать?
ОН: Буду!
ОНА: Будешь меня бить?
ОН: Ни в коем случае!
ОНА: Могу тебе верить?

После свадьбы - читать снизу вверх.

[368x480]
Коли б тобі бажав я сліз, і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував Твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю!

[628x491]
Ця історія трапилася з випускниками однієї тернопільської школи. Імена героїв не змінено, бо вони вважають, що їхнє життя — приклад того, що справжнє кохання потрібно берегти, а згубивши — понад усе прагнути відшукати. Бо воно і лише воно є істинним сенсом нашого життя.
Юля та Роман вчилися в одному класі. Ще у 15-річному віці їх, через збіг імен та щиру любов, якої вони не приховували, називали не інакше, як Ромео та Джульєтта.

Коли навчалися у випускному класі, вже ніхто не сумнівався, що вони одружаться. Батьки обох були не проти — діти вчилися на “відмінно”, планували вступити до одного вузу. На випускному вечорі Роман та Юлія були найгарнішою парою.
Дівчина закінчила школу із золотою медаллю і легко вступила на факультет іноземних мов. Але Роман, який подав документи на той же факультет, несподівано “провалився”. Це стало ударом для хлопця, адже вони хотіли і далі вчитися разом, удвох ходити на заняття, складати іспити, отримати дипломи… А тепер його чекала армія, а Юлю — безтурботне студентське життя. Вперше між закоханими немов кішка пробігла — Роман нервував, ревнував, хоч і намагався це приховати. Проте настав вересень, Юля пішла на заняття, а Роман — працювати на завод, і все налагодилося. Він чекав її після лекцій, проводжав додому, дарував квіти.

Коли хлопця забирали до армії, закохані присягалися одне одному у вірності, домовлялися про часте листування. Так і було: Роман у довгих листах розповідав про своє життя в армії, Юля — про навчання. Але вона уникала подробиць про веселе студентське життя, інстинктивно відчуваючи ревнощі хлопця. Між тим веселощі захопили дівчину — відмінниця, вона не відчувала труднощів у навчанні, і в неї залишалося багато вільного часу. Спершу Юлія постійно сиділа в бібліотеці, не бажаючи брати участь у розвагах однокурсників — адже там, далеко, чекав її листів дорогий Ромчик. Йому було важко в армії — лагідний та романтичний за натурою, до того ж зі слабким здоров’ям, він ніяк не міг звикнути до суворого армійського режиму, неможливості усамітнитися, мріяти, читати разом з Юлею їхні улюблені книги.

Але минав час, і ледь не чернече життя, що складалося з незмінного маршруту “інститут-бібліотека-дім”, ставало все важчим для Юлі. Вона, найгарніша дівчина у класі, одна з найчарівніших на своєму курсі, почала нудьгувати. Так, вона продовжувала кохати Романа, але що поганого у тому, щоб піти, скажімо, на танці? І ось поступово дівчина почала урізноманітнювати свій вільний час, проводити його з інститутськими друзями. А потім на горизонті несподівано з’явився Ігор. Він був старший за Юлю на декілька років, уже здобув фах і працював. Ігор відверто залицявся до дівчини, і це було зовсім не схоже на їхні з Романом стосунки, такі звичні та теплі. Ігор, навпаки, був палким та наполегливим, постійно запрошував її кудись: не до парку чи кінотеатру, куди ходила Юля з Романом, а в ресторани і на природу. Але дівчина категорично відмовлялася. Гарне і легке життя по-своєму вабило її, але вона продовжувала кохати свого хлопця. Так тривало понад півтора року. Юля чекала Романа, а Ігор вперто залишався поряд. За цей час він став Юлі близьким другом.

І ось настав час Романового “дембеля”. Він повернувся, влаштувався на завод, де працював ще до армії, але чарівна казка їхніх з Юлею стосунків не повернулася. Щось невидиме зламалося і стало стіною між ними. Дівчина була студенткою третього курсу, відмінницею, красунею, вважалася своєю в так званій “елітній” компанії, та й просто дуже змінилася. А ось Роман повернувся таким же романтичним юнаком, переконаним, що за два роки нічого змінитися не могло.

Невдовзі між закоханими почалися сварки, і головним чином через те, що Роман хотів негайно одружуватися. Юля ж твердила, що необхідно зачекати — нехай коханий спершу вступить до вузу, а ще краще почекати, щоб вона закінчила свій інститут. Адже життя лише на стипендію — далеко не мед, і це вона побачила на досвіді своїх однокурсників, які вже одружилися. Роман ображався — він не хотів жити на її зарплату, а одразу піде вчитися на вечірнє відділення і працюватиме. Насправді ж Юля сама собі не хотіла зізнаватися, що просто не хоче зараз цього шлюбу: все так змінилося — і вона, і Роман, і їхні стосунки... От нехай мине час, все налагодиться, а тоді вже вони одружаться. Сварки змінювалися примиреннями, зовні їхні стосунки нагадували колишні — він зустрічав Юлю після занять, а після роботи йшов не до себе додому, а до неї, де дівчина і її батьки радо його зустрічали.

Та одного разу, прийшовши до інституту, він побачив, що Юля йде назустріч якомусь чоловікові, а той дарує їй не простий букетик, як він сам зазвичай, а розкішний оберемок троянд. Роман не став з’ясовувати, що й до чого, а розвернувся і пішов геть. Ревнощі засліпили його, і згодом він вже не слухав Юлиних пояснень про давнього друга Ігоря, котрий приїхав з відрядження і Читать далее...

[281x350]
Улюблений столик біля вікна в улюбленій кав’ярні знову був вільний. Авжеж, кому захочеться о дев'ятій ранку пхатися у такі світи, щоб випити горнятко кави? Я ж завше смакувала той ароматний напій тільки в цій маленькій кав’ярні на самому краєчку міста. Можливо, через те, що кава тут була якась особлива, а може, тому, що тут жили мої спогади й народжувалися мрії...
Своє перше, а тому незабутнє кохання я зустріла саме тут одного сірого туманного ранку. Дивак у в’язаній шапочці й строкатому шарфі щоранку сідав за столик навпроти й замовляв таке саме „Еспресо”. Він брав свіжий номер газети й удавав, ніби зосереджено читає новини. Насправді ж через дірочку, що її майстерно продирав у газетному папері, спостерігав за мною.Я вдавала, ніби вивчаю пейзаж за вікном, хоча знала, що йому подобається дивитися на мене, і від цього ставало особливо тепло ( а може, то грів душу й тіло улюблений напій?..).
Гра в підглядання тривала б, напевно, до нескінченності, бо він вочевидь був не із відчайдухів. Я вирішила взяти ініціативу у власні руки. Якогось ранку я просто підійшла до нього й запропонувала випити кави. Орест (виявляється, його й звали оригінально!) ледь не ошпарився від несподіванки. Оговтавшись, таки пересів за мій столик. Відтоді ми щоранку приходили до цієї кав’ярні, щоб почати день разом.
Виявилося, що Орест працює в одній з найвідоміших лікарень міста кардіологом. Я - за фахом психолог, любила жартувати, що наші професії – споріднені, бо ми лікуєм той самий орган, тільки-от різними методами...
Довгі ранкові кавування, звісно, переросли у почуття – справжнє, щире і шалене. Нам було так добре разом, що світ навколо здавався веселковим і сповненим щастя. Маленька кав’ярня віднині стала островом для двох сердець. Ми розуміли одне одного з півслова, відчували, що є половинками одного цілого.
У нашому житті були й гори, і відпочинок на морі, але однаково, повертаючись до міста, ми кожен ранок починали у маленькій кавовій оазі з горнятка запашного напою. Вона тішилася з цього і ... боялася. Боялася майбутнього.
„Усе так добре, що аж страшно”, - ця думка дедалі частіш непокоїла мене й підступним черв’ячком точила мозок. Орест тільки сміявся з її побоювань і благав не думати про лихе, мовляв, негативні думки матеріалізуються... А якось після чергового мого нападу страху просто надягнув мені на палець обручку з рубіновим сердечком. Я аж подивувалася з того, що він вчинив так сміливо. Але противитися й не збиралася – давно ж бо чекала, коли Орест нарешті зважиться освідчитися...
А наступного тижня проводжала його до аеропорту. Сама ж переконала його не відмовлятися від пропозиції попрацювати за кордоном.
...Довгі тижні виливалися у ще довші місяці чекання. Я щодня писала йому листи. І щодня отримувала послання від нього. В одному з них Орест повідомив, що його контракт продовжують, а тому запрошував мене до себе. Однак я завагалася, чи варто мені кидати налагоджене життя в рідному місті й мчати за кордон – у невідоме. І я, така смілива й рішуча, не наважилася.
Листи від Ореста почали надходити рідше. Та й я не мала часу, аби на них відповідати, бо якраз фортуна повернулася до мене обличчям. І я вирішила, що кар’єра – головне... Хоча й дня не минало, щоб вона не завітала до улюбленої кав’ярні на горнятко улюбленого „Еспресо”. Ковтала сльози упереміш із кавою і, сильна і впевнена у собі, йшла на роботу...
...Спливли роки. Я досягла неймовірних вершин у кар’єрі.Пізніше навіть заміж вийшла. Але шлюб не витримав випробування на міцність, бо я постійно порівнювала чоловіка з Орестом... Такими ж безперспективними виявилися й інші її романи – жоден чоловік не міг дорівнятися до коханого.
... Взимку знову був такий ранок, як багато років тому, коли дивак у в’язаній шапочці й картатому шарфі спостерігав за мною крізь дірку в газеті. От би повернути ті роки! Як багато я змінила б у власному житті! Задумливо сьорбаючи каву, я дивилася у вікно на і вкотре переживала подумки найпрекрасніші миті свого життя. „Дівчино з ароматом кави, може, ти вже не будеш така горда й нарешті погодишся стати моєю дружиною?”. Спочатку я подумала, що втрачаю глузд. Але запитання знову виринуло з динаміка. Назустріч ішов симпатичний пан з букетом квітів. „Сподіваюся, ти не пожбурила кудись ту обручку, що її колись тобі подарував? Оксано, якби ти знала, як довго я до тебе йшов... Думав, що зможу влаштувати життя без тебе. Навіть одружився. Але нічого не вийшло – ми з дружиною виявилися надто різними... Знаєш, тепер ніхто не заперечить, що ми з тобою – половинки одного цілого!”.
Нам знадобилося багато часу, щоб збагнути, що наше призначення на цій землі – бути разом. Кар’єра, статки, визнання – ніщо, коли поряд нема коханої людини, коли поряд не б’ється рідне сердечко. Я здолала вершини, щоб усвідомити, що увесь цей час просто тамувала біль втрати. Він, здобувши славу, зрозумів, що найбільше Читать далее...

[640x423]
Щастя приходить разом з горем, сльози з посмішкою, а кохання.....з стражданням.Але єдині ліки від страждання - це кохання.

Щастя ходить так близько біля нас, але ми його, на жаль, не помічаємо.Чому????Для кожного розуміння "щастя" різне.Для когось просто ходити з коханим під зірками, для когось мати шикарний дім, для когось жити в сільській хаті, для когось мати дітей, для когось бачити і посміхатися сонцю, для когось відчувати тепло коханого, для кожного щось своє.Для мене щастя жити, дихати, відчувати, кохати, сміятися і плакати водночас.Також у моїх мріях - це той єдиний, який заставляє битися моє серце швидше і повільніше водночас.
[240x332]

[469x650]
Говоришь: «Подожди, вот закончу дела,
Будет встреча». Конечно же, будет!
Я весь день, я всю ночь проводила без сна:
«Он,– сквозь плач говорю, – не забудет».

Пролетают минуты, а мой календарь
Истощился совсем, исхудался…
За окном и в душе безотрадная хмарь –
Вот еще один год не удался.

Ожидание, словно нещадная корь
Выжигает мне сердце до пепла.
Говоришь: «Подожди. Я приду. Не неволь».
Я кричу: «Я устала! Ну где ты?!»

…Пролетают года, остывают сердца…
Будет встреча? Конечно, не будет!
Вспомянув о своих делах без конца,
Ты другой говоришь: «Не забуду».

[500x394]
Ось зараз сиджу і думаю про останній дзвоник, про випускний.Наче до випускного ще так довго, але час такий швидкоплинний, що потрібно ловити і цінувати кожну хвилиночку щастя, щастя останніх хвилин у школі...Я сумуватиму за нею...Пройдуть екзамени, я сяду за комп*ютер, прочитаю цей пост і буду радіти, адже тоді пролинуть всі хвилювання.Боже, допоможи!!!!

[319x425]

Слезы рукой вытирая
…И слезы рукой вытирая,
Сожмешь в руке мокрый платок.
На чувствах мальчишки играя,
Ты скажешь: "Прощай, паренек!"
Зачем ты уходишь, ведь любишь
Лишь только его одного?
И знаешь, что больше не будешь
Так сильно любить никого.

Хотите быть вместе, но что же
Мешает друг друга любить?
Уходишь…Но знаешь, он тоже
Не сможет тебя позабыть!
В груди сжимает сердце больно,
И серый дождик бьет в лицо.
И плакать хочется невольно
Над тем печальнейшим концом.