Иногда понимаеш,что женщины любят не тех,кого должны.......ПРОВЕРЕННО на опыте многих......если нет взаимности в любви-то она во мне умерает.......у умерает всё доброе во мне...я становлюсь жостким,злым и жестоким...и постоянно всем грублю.....скоро все будут снова говорить что я какойто не такой и убитый........я убитый!

В колонках играет - 50
Настроение сейчас - Непонятное

Думаю-может бросить дневник....ведь он забирает реальную жизнь,переводя её в что-то непонятное......погони за симпами и звёздами......нах надо..........

.

Знаете, у меня возникла странная сексуальная проблема и я хочу поведать Вам о ней. Итак слушайте. Однажды в в 11 часов, я вышел из дому и пошел гулять. Из темных переулков задувал сильный ветер и вдруг я увидел ее, ее звали Карина и она была просто великолепна!
- Хуелоп! - воскликнул я и потерял яйца.
Очнулся я на большой кровати, на ногах моих были кросовки. На письменном столе горела свеча, а за окном догорала качегарка, подожженная проклятыми психиатрами и мое сердце сейчас кусается.
Далее все происходило быстро - она вышла из ванной, медленно снимая с себя носки и обнажила свою превосходную грудь.
- Ах ты мой маленький Кенни, - сказала она и подошла ближе.
Мне стало хреново. В последний момент я успел взглянуть в ее глаза цвета гномиков и опять отбросил яйца. Тишина. Вдруг сквозь сон слышу: "Бросишь мне 16 палок, а?"
Я не знал, что мне и говорить, а только и сказал: "Писать на лобке". Далее она начала целовать мне живот и спускалась все ниже и ниже... О нет! Она дошла до этого... В ее руке сверкнул принтер, зачем? Может это новое направление похуизмa, однако времени для рассуждений было мало. Я вскочил с кровати и увидел фотографию: она голая с голым мужиком. А мужик то этот Брюс Уиллис. И к тому же он ее дед. ВО извращенка, я это сразу понял. Итак, я вскочил на подоконник. КАКОЙ УЖАС!!! Я стоял на карнизе 6-го этажа. Я закрыл глаза и прыгнул!


С уважением к товарищу психиатру, diesel.

Результат теста доступен по ссылке:
http://www.unreliz.ru/scripts/demo/stest/?id=50330

В колонках играет - slipknot
Настроение сейчас - Неплохое

Сука облом,на дачу не еду..........ладно пох.....

В колонках играет - slipknot
Настроение сейчас - Неплохое

"Блєск і ніщєта підарасів"





Дійові особи:
Василь: активний підарас-нєформал
Петро: пасівний підарас-нєформал, полюбовник і друг Василя
Микита: людожер-ідеаліст
Марат і Глєб: мандавошкі, які кусають Микиту за яйця. Постійно перебувають на вищезгаданому місці
Патрікєєвна: дружина Микити, манірна руда блядюга з елементами декадансу
Миша, Гриша діти Микити і Патрікєєвни, індивідуально невизначені, брудні і нахабні створіння, які хочуть колотись і нюхати клєй
Позитивна Енергія: непомітна і миршава хуна, яка іноді сидить на Василі
Заїбуня: страшна зубаста діаспорська потвора, що проповідує політкоректні цінності міддлкласу, хоча насправді хоче їбатися і гратися у паровозіка
Головні редактори конкуруючих між собою журналів «Гом» і «Бздюч»: бридкі кретини, продукти постсовкового снобізму
Телеоператори, стілісти, візажисти, іміджмейкери і проча наволоч



Дія перша

Ізбушка в російському стилі, розташована серед мальовничої галявини в нетрях синьо-зеленого кацапського лісу. На загал все дуже схоже на ілюстрації Білібіна до казки про Бабу-Ягу. Книга з таємничою назвою «Хайдеггер» з нетерпінням чекає свого читача, лежачи на пеньку. Біля ізбушкі Василь. Він старанно займається гімнастикою, обтиранням і прибиранням довкілля. Василь – здоровий лоуряка з накачаною тушкою, розмальованою агресивними малюнками. Проста і добра пика Василя дещо контрастує з його суто бойовим фюзєляжем. Це виглядає так, ніби до літака F16 замість його хижої мармизи приставили їбальник від АН-2. З кущів за Василем уважно стежить людожер Микита. Він озброєний армійським біноклем і мішком з мотузкою. Зовні Микита схожий на класичного урку 50-х років, але за цим суворим камуфляжем ховається ніжна душа.

Василь:
Недосконалість світу заїбала
І завела в ці нетрі нас с дружком:
Ми не бажали більше брати участь
У змаганні всіх тих нєдоносків,
Що цілий день тільки і думають про те,
Яким би робом їм залізти в тєлєвізор,
В маленьку цю коробочку
Із сурлом чорнопиким,
Що продукує цінності духовні,
А сам, падлюка, зроблен із пластмаси,
Яка до світу матер’яльного належить.
З цим парадоксом заїбався я –
Не хочу більше я дивитись на блядєй,
На тлі яких опецькуватий недоумок
Викручує фігури рітуальні
Своєю сракою колгоспною, в перерві
Між засіданням в парламенті.
Там про духовність трохи попиздів –
І знов біжить співати в тєлєвізор.
І шо за жизнь в людей, чому не міг
Він всидіти на місці, у колгоспі?
Він був би там завклубом, в дівчатам
Співав би він про кропиву їбучу,
Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
І з того часу він забуть її не може,
Бо срака ще йому болить і досі...

Але хіба один він засмердів
Повітря наше чисте і прозоре?
Ось подивись на тьолку дурнувату,
Що з пацаном на шкірянім дівані
Пиздять про хуйзнашо. Вона йому:
«Ги-ги», а він їй: «Ги-ии».
Так півтори години
Вони спілкуються. Я йобаний цей ящик
Затяг в мішку на гору, звідки видно
Лани широкополі, забудовані потворними
Будинками для бідних...
Там я посцяв і трохи покурив,
А потім пизданув його безжально носаком
Американського важкого черевика
(Так раньше в «Крокодилі» малювали
Жахливих упизднів, що пиздять Дядю Тома).
І ящик поскакав, як молодий гепард,
Аж раптом на шляху його з’явилась
Пружна і біла храмова стіна.
І вперше тут його зауважав я:
Він не звернув, він впертим чорним лобом
Хуйнув об ту стіну і розлетілись
Із охуєнним вибухом мозги його японські.
Я ніби чув його останній подих
І крик: «Банзай тено!», між тим біля стіни
Вже дітвора цинічно бавилась його кишками:
Що ж – він жив хуйово,
Помер – як герой.
Нам звична жизнь, як старий гєморой,
А смерть незвична нам, і це – буття закони,
Бо всяка жизнь – слабенькі виєбони,
У порівнянні з смертю кожен з нас
Всього лиш мєлкій і труслівий підарас.

Але і тут, в місціх цих пасторальних
Нам спокою нема, я чув, шо репортери
Шось про нас пронюхали, то, мабуть,
Цей нєдоносок напиздів, що хвастається
Всім, який він є успішний,
А ми його з Петром їбали вдвох –
Він тільки верещав,
І нам з Петром на пам’ять
Подарував по кєпочці.

Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний ещений «ірокєз». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами.

Петро:
- Кукаріку! Кукаріку!

Василь:
Прокинувся дружок мій інфантільний
І криками Аврору зустрічає!

Микита (з кущів):
Того не знає він, що замість Єос
Рожевоперстої – зустріне він мене!
Щоправда, пальчиків рожевих я не маю,
Натомвсть маю ніж і Читать далее...

В колонках играет - а хрен его знает чё там играет...
Настроение сейчас - Позитивное

18 дней лета прошло,жду не дождусь,когда уеду к другу на дачу на 2 недели.Будем там жить на пиве и косяках.Естественно всё будет происходить с участвием байков.

[700x525]

В колонках играет - Ничего
Настроение сейчас - Позитивное

Скопируй это сообщение себе в дневник вместе со всеми никами и
допиши свой.Посмотрим, как скоро паровозик обогнет весь Живой
Интернет и вернется обратно к тебе!

Girl-Princess
Танцующая_Белка
Pussikitty
Merzocci

В колонках играет - Ничего
Настроение сейчас - Позитивное

Господа-делаем выводы!

[570x412]

Смотреть всем-http://www.youtube.com/watch?v=SHbcMeojteY&mode=related&search=

В колонках играет - Limp Bizkit
Настроение сейчас - Спокойное

Вчера был на репетиции.....устал капец......но было весело!Надеюсь выступим удачно.

[440x260]

В колонках играет - Ничего
Настроение сейчас - Непонятное

Писать нечего...Прохожу тестики...Сижу в QIPе и говорю по телефону...странное начало лета.....

[600x500]

В колонках играет - Ничего
Настроение сейчас - Лутше некуда

Лето!!!92 дня отдыха!Будет рульно!

[500x375]