Саме так я називаю його подумки, а він про це не знає....

У мене ще такого ніколи не було.
Відчуваю, що живу днем сьогоднішнім, і кожного ранку починається нове життя, от тільки людей навколо я вже знаю (а дивно), і за ходом подій встигаю (навіть якщо вони тривалі, а не одноразові).
І ще .... я про роботу думаю тільки на роботі.
І таке враження, що не живу вдома (хоча я там щоночі сплю).
Учора купила кілька декорацій новорічних. Кажуть, скоро Він, новий, непередбачуваний, сутужний у плані фінансовому, але якщо щодня підліковуватись оптимізмом і вдячністю за ще один день, можна з глузду з’їхати від щастя.

Вчора після роботи потрапила в Його обійми.
І була п’яна без коньяку й шампана.....

Ще один день відбувся.

П.С. Можу дати поносити свою усмішку, якщо кому треба))))

Історія "Ввечері не сама" має продовження...

Я прокинулась щасливою...

І усміхненою....

Крім того, врешті знайшла, що обєднує юриста і філолога

Основним інструментом роботи і насолоди одного та іншого є Слово:), його трактування і гра....
А я то думала.....юрист і філолог абсолютно різні полюси....

- Мені дуже сподобалось, як ти рухаєшся. Не хочеш до нас в шоу-балет?
- Хочу!


....я навіть не спитала який....
....а вона сказала, що задзвонить після Нового року....

Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол Оригинальное сообщение

...Просто отак помістити їх у своє серце у категорію друзі, і носити там разом з іншими, серце ж багатокамерне і місця вистачає...

Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол Оригинальное сообщение

__________00:00:71__________

Він хотів би її цілувати, коли сонце сідає за обрій,

Він би так її обіймав - ніби це їх останній день,

А вона непостійна, може іноді навіть жорстока,

Вириває уламками серце із пробитих коханням грудей..

 

Вона любить свою країну і носить рожеве дрантя,

Має купу знайомих і друзів, та завжди висить в інтернеті,

Щиро вірить у те, що на світі так мало кохання,

І шукає його сліди на своїй віртуальній планеті...

 

Він любить холодну каву, свої кеди і сонячні ранки,

Завжди слухає рок, йому пофіг, що кажуть інші.

Він ховає у серці від світу свої незліковані рани

І в зошиті з програмування пише для неї вірші.

 

Він віддав би усе, щоб між ними пропала безодня,

Він  готовий життя тільки їй одній дарувати

Та вона надто вільна,  і мабуть занадто холодна

І у нього є вибір: або ЙТИ або все ж ДОЧЕКАТИСЬ...

[700x525]

Ммммм....
З ним було досить комфортно, в плані перебування і спілкування. Дорогою додому він навіть взяв мене за руку. А я не пручалась...Скидається не те, що ця дія вже не є для мене такою сакральною.
Він не з тих, кого хочеться ввічливо послати і неввічливо теж...
Сьогодні вранці він побажав мені приємного дня.
Я відповіла.

Я в такій дивній, спокійній рівновазі.....нічого не розумію....
Знаєте, як це, - з ним добре, але знаєш, що людина не зовсім твоя....

Это цитата сообщения Стрельцов Оригинальное сообщение

Куклы Барби в вязаных крючком нарядах



В вязаных крючком нарядах.
Просто ужасная красота!
Взяла у natalja1312

[519x699]
Далее...

друже, а ти усміхнись
впаде краплина на ніс...
змиється сум в калюжі,
будеш щасливим....дуже)))

Сьогодні йшла на роботу, ступала по інею і милувалась корпусом, в якому працюю. Чудове усе-таки місце. І відчувається, що його люблять багато людей. Днями посадили біля входу дві ялинки.
Газон щодня поливали, стригли, підмітали листя.... І завше посміхались, коли до них віталась....
На газоні - японська вишня, кажуть, буде навесні рясно рожевим цвісти....
Доріжки, тераса... Все якось так нереально... Чимось схоже на казку....

Але найприємніше те, що скоро зима, скоро вже рік, як я тут працюю.
І мені тут по-справжньому добре.
Так люблю своїх спів-робітників:)

Танец волны

Волна за волной набегают на неподвижный берег и вновь отступают, текут, колеблются, играют на просторе. Танец волн - неторопливый и задумчивый, могучий и бескрайний, как сам океан. Вечное стремление, вечная изменчивость - ведь скучно повторять одни и те же па. Волна танцует под гулкое дыхание моря и зовёт за собой души тех, чей танец - бесконечный путь [показать]

Пройти тест

Вздрогнув от неожиданности ты вновь открываешь глаза в своей комнате. На дворе глубокая ночь, но от пережитого хочется есть. Достав из холодильника кусочек торта, ты обещаешь себе завтра же начать заниматься спортом...пожалуй, танцами. И это будет... Классика

Если родители в детстве не отдали тебя на балет, не стоит рвать на себе волосы. На пуанты тебя ставить никто не собирается. И капустные листья есть никто не заставит. Просто классика - это то, с чего необходимо начинать. Лексика, отточенная не годами - веками. Её элементы есть в каждом танце, и ты сможешь их почувствовать.

Пройти тест

Из шкатулки вырывается музыка. Вы узнаёте в ней... Вальс

Быстрый, а может быть, и медленный. Однажды вам протянут руку и улыбнутся, приглашая на танец. "Почему бы и нет?" - подумаете вы и закружитесь в вальсе. И сами не заметите, как мир перестанет для вас существовать - останетесь только вы, ваш партнёр и музыка. Сначала в неё вплетется пение птиц, потом смех, а потом тёплый свет - и останутся с вами навсегда. Этот танец подарит вам легкость - вы будете парить в метре над землей, и сами сначала не заметите этого. А когда заметите, весело рассмеетесь, ничуть не удивившись. Действительно, а разве могло быть иначе?

Пройти тест

Твой танец страсти... [показать]

Пройти тест

твой танец - под дождем, и под руку с тобой - искренность.

- Не зачем скрывать чувства, ты воспринимаешь мир таким, какой он есть, в твоих глазах отражается прозрачное небо, и ты протягиваешь руки ему навстречу. Как и мир ты радуешься дождю и радуге и всему что есть вокруг, ибо видешь настоящую красоту мира.

Пройти тест

Вы пахнете лесом после дождя

Глубиа характера вашего несёт в себе много талантов. А я посоветую купить маленький домик в лесу, чтобы дать проявиться этим талантам.

Пройти тест

[300x322]
Щойно вичитала в мудрому журнальчику фразу якогось мудрого бізнесмена : Я лінивий. Тому я готовий прикласти нелюдських зусиль, щоб нічого не робити.

Прикольно?

Чоловік каже, що лінивий і "между строк" зізнається, що працює, як кінь! А я?

Я щодня повертаюсь до думки, що моє тіло може дуже багато. Я ж, якби захотіла могла б в дульку скрутитись, але тут виникає оцей великий шмат неприєсностей, який називають "лінь" - не вистачає часу, далеко їхати, багато платити....
Наразі ходжу на фітнес, щоправда лише двічі на тиждень, а можна ж щодня....

Я вже вічність не танцювала....
Вічність.....
Вічність........

Сьогодні запросили на вечірку.....
А раптом це буде банальна дискотека і мені забажається вийти через 5 хв. після початку....
Це знову лінь?
Чи я просто звикла сумніватись?

Я хотіла зайти сюди надцять разів.....на день......
Написати, вилити і зрозуміти себе......
Зрозуміти цю нез’ясовну радість від елементарних речей.......
Про щось сказати вголос, але у порожній кімнаті.....
Я живу в осені і мені не боляче дивитись, як облітає листя....
Мені хочеться так багато говорити, але не можу з конкретними людьми....
Якщо згадаю, що саме мала написати за цей тиждень неодмінно це зроблю......

Враження від поїздки замками. То було ще в далеку неділю.
Мені бракувало втечі. Орест і Оксана її успішно зорганізували «вдячна усмішка», і подарували день поза Львовом. Я повернулась втомлена і свіжа. Це було майже 10 годин насолоди, переосмислення і відчуттів – вітер, прохолода, стіни, які варто читати, радість, сміх, і ще одне загадане бажання, досить прагматичне....(попереднє здійснилось) Мабуть, старію...
Завершився день мандрів мандрівним другом з гітарою, і ніжними пісеньками все про те ж, чого бракує....

Тиждень минув якось насичено. На диво.
Була ніжність, обійми, усмішки...
Люди з сонцесяйною енергетикою, яких давно не бачила.
Було ненаситне бажання кожен вечір проводити поза домом, відчуваючи присутність чоловічої енергії...

Так дивно, коли раптом тобі показують і дають відчути те, без чого стає нестерпно... Але показують ненадовго, і я знов залишаюсь без цього. Але тепер з чітким усвідомленням......і від чуттєвою пам’яттю...

Складно.....

Півтижня я з роботи йшла вчасно о18.00. Другі півтижня - невчасно. І відповідно встигала мало, встигала виспатись....

Тепер мені сумно. Завтра піду туди, де, кажуть, мій дідусик. А я знаю, що його там немає......Але піду....Буду спілкуватись з ним дорогою...Він давно не приходив – ні сном, ні дотиком, ні відчуттям, а раніше приходив спитати, як справи.....

І причина не в ньому, а в мені....За усіма оцими справами буденними ховаюсь, ховаюсь, і скоро голос внутрішній вже не буде здатним пробитись назовні......А колись я відчувала речі, і видавалось мені все реальним.....

А оце вже не старію.....це черствію.....

Яке ваше відкриття у житті найбільше вас вразило?
Про що ви часто згадуєте (з дитинства)?

А потім я вам розкажу про своє...і чому спитала:)

Коли дають якесь завдання, волію робити його самостійно, і якщо ніхто не помічає, що я це виконую - це не означає, що я про це забула!!! Не хочу робити вигляд, що працюю......Не змушуйте....