"Если нет того, что любишь, то полюбишь то, что есть."

Это цитата сообщения Little_KiVi Оригинальное сообщение

Иероглифы и их значение.

[699x452]
[650x464]
ПРОДОЛЖЕНИЕ.

Подруга:
- А потім він в мене запитав, з кого я люблю шашлик...

Ні, вона не Елочка-Людожерочка, - звичайна собі дівчина.

- А що то курличе в небі?
- То... (призадумавшись) То... Курлики!!!

Що ж то за звірі/птахи такі? Курлики?)))

Бідний, малесенький мій котик. Сьогодні він побився з великим котом, вдвічі більшим від нього. В п’ять годин ранку я прокинулась від шуму: гавкала собака, шипіли коти. Вийшла на вулицю. «Кис-кис», - і мій боєць пришкутильгав.
Скільки він встрявав у бійки, а на на цей раз… Його око опухло і до вечора продовжувало сльозитись. Закапую протизапальні краплі. Тільки б все зажило…

Огородники безуспешно пытаются вывести этот сорняк со своих огородов. Оказывается, за щирицей будущее?

Ученые всех стран бьются над улучшением качества белка хлебных злаков, и никак это не получается. Удается увеличить количества белка в зернах, но соотношение аминокислот в них так и оставляют желать лучшего. О чем речь?

Существуют так называемые незаменимые аминокислоты, не синтезируемые человеческим организмом. Продукты с повышенным содержанием незаменимых аминокислот -мечта человечества.

Красивое название амарант знакомо не всем. Куда понятнее синонимы - щирица, подсвекольник. Кто еще не понял, пусть вспомнит самый частый картофельный сорняк, высокий и стройный, обгоняющий картофельные кусты в росте.

Так вот древние инки и ацтеки тысячелетиями использовали для получения лепешек семена амаранта. Древние по-своему мудры. Ученые изучили семена амаранта. Результаты - ошеломили. Мало того, что рекордное количество белка - 16-18 % (у пшеницы в среднем - 12%). Главное, содержание важнейшей незаменимой аминокислоты лизина в 33, 5 раза выше, чем в пшенице. По мнению американских специалистов, амарант более ценный диетический продукт, чем пшеница, кукуруза, рис или соя.

Терпеливые энтузиасты, вручную собрав урожай на пустыре и измельчив на кофемолке, смогут убедиться, что по вкусовым качествам мука шприцы не уступает пшеничной.

В диетических магазинах США продаются продукты с добавкой из амаранта добрых трех десятков наименований - печенье, паста, замороженные хлебцы и т. д.

На заре перестройки новорожденные предприниматели, услышав об амаранте, закупили семена культурного американского вида и... просчитались. Семена щирицы малы, их переработка требует новых технических решений, что не так просто. Как сказал американский пропагандист Ломан, - "Вопрос состоит не в том, станет ли амарант главной зерновой культурой, а в том, когда он ею станет".
[634x420]
[500x375]

Третій літературно-музичний фестиваль «День Незалежності з Махном» відбудеться 23-24 серпня цього року в місті Гуляйполе Запорізької області.

В рамках фестивалю планується провести низку заходів, зокрема таких як: поетичний боді-арт, графіті-джем, байкер-шоу, кінопокази, професійне фаєр-шоу, майстер класи з гри на барабанах та графіті, «Махновський волейбол», поетичні читання від: сучасних українських письменників, білоруського десанту та презентація західного фронту молодої поезії, а також вечірня концертна програма у складі:


Zdob[si]Zdub (Молдова),

Крихітка Цахес (м.Київ),

Мертвий півень (м.Львів-Харків-Київ),

Бумбокс (м.Київ),

Фліт (м.Івано-Франківськ),

ДримбаДаДзига (м.Київ),

ТопОкрестра (м.Київ),

Джамбібум (Білорусь),

ІQ48 (Білорусь),

Собакі в космосі (м.Харків).

Фестиваль буде відбуватися на двох майданчиках. Вдень від спеки буде рятувати шикарний прохолодний величезний будинок культури, вечірня ж програма традиційно буде відбуватися на полі.

взято з: http://www.gulaypole.info/

Запоріжани, гуляйпільці, якщо тут такі є, як вам подія?
Їдемо? :)))

Перевтілення

Осінній ранок обдає холодом. В повітрі висить волога. Здається, наче цілі краплини висять в повітрі, і коли ти вдихаєш, осідають в легенях приємним холодком. Я йду по одній із вуличок старого Львова. По обидва боки від мене зводи будинків з балконами і з червоною геранню на цих балконах. Під ногами відполірована мільйонами ніг бруківка. Падає листя…
Скільки століть цьому місту? Скільки літ цій бруківці? А будинкам? Які події пам’ятають ці вулиці? Хто, які люди ступали по цьому камінню?
…Здається, я поза часом і поза простором.
Я – пані в маленькому капелюшку і в сукні до п’ят. Я щойно ступила в ранкову прохолоду вулиці і вологе повітря ще обпікає мої легені. Моя голова ще повна нічних снів-мрій, і ледь помітна посмішка ще світиться на моєму обличчі. Я це розумію, коли відчуваю цікаві погляди прохожих на своєму обличчі. Час одягати маску. Я йду по засланому бруківкою тротуарі і мої підбори лунко постукують в такт моїм крокам.
Я йду цими наповненими історією вулицями, де, здається, кожний камінь має свою таємницю. Я, та, що останнім часом ідентифікує себе простим «Свєтка», до якого аж ніяк не в’яжеться «пані», та, що вважає своїм найулюбленішим одягом джинси і взуття без підборів, та, що для опису свого характеру ніколи не застосовує слово «жіночність», я йду, і відчуваю, як краса і таємничість цього міста захоплюють мою душу, відчуваю, ніби перенеслась на кілька сторіч в минуле. Це дійсно я – пані в довгій сукні, що йде по вулиці легко постукуючи каблучками. Це я посміхаюся таємничою посмішкою, примушуючи поодиноких перехожих оглядатися мені в слід. Я відчуваю, як чари цього міста огортають мене і наповнюють все моє єство загадковістю і жіночністю.
Гуркіт проїжджаючого автомобіля повертає мене в реальність. Ще встигаю подумати: «А де ж поділися кінні екіпажі?..» Я живу в час атомної зброї, штучних супутників, Інтернету і хмарочосів зі скла і бетону. Я ношу джинси і не випускаю з рук мобільний телефон.
Життя іде, все навкруги стрімко змінюється, змінюють один одного покоління людей, заростають мохом їхні імена на кладовищ них плитах, забуваються їхні діла. А це місто стоїть, як і століття тому. І про те, що зараз 21-ий вік, тут нагадують лиш трохи змінивші свій вигляд магазинні вивіски, рекламні щити і плакати, та ще автомобілі, що наче жуки, неспішно повзуть по своїх справах вузькими вуличками. І якщо стати і прислухатись, то, можливо, вам пощастить, і ви відчуєте відлуння кроків мільйонів людей, що ходили колись цими вулицями і творили історію цього міста. Місто не змінилось, воно лиш злегка поміняло декорації...

ФОТО ЛЬВОВА

— Почему ты ничего не говоришь?
— Когда я ничего не говорю, это хороший признак: значит, я оробел. А когда я робею, это очень хороший признак: значит, я смущен. А когда я смущаюсь, это совсем хороший признак: значит, я влюблён. Но когда я влюбляюсь, это очень плохой признак

[280x550]
Накинь на плечі плащ,
Надворі дощ іде,
Прощаючись не плач
Ніколи і ніде.

Замолено гріхи,
Замовлено таксі,
Розходяться шляхи,
Прощайся, як усі.

Болить - переболить,
Пора іти - іди,
Прощайся не на мить,
Прощайся назавжди.

Йдучи дверей не муч,
Ступивши на поріг,
Сховай подалі ключ,
Щоб він знайтись не міг.

В сирий пісок зарий
І не шкодуй за ним -
Все одно замок старий
Заміниться новим.

Іржа той ключ знайде,
Не кайсь і не карайсь.
Іди, як дощ іде,
Як дощ, не озирайсь.

Марійка Бурмака "Дощ"

- Я хочу пюре. И котлету хочу. А ти?
- А я не хочу.
- А що ти хочеш?
- Нічого не хочу…
- Як ти нічого не хочеш? Ти повинна чогось хотіти!
- Я хочу стати хмаринкою, щоб танути в небі. Подалі від всіх проблем, подалі від всіх бажань…

Як говорить Неля, життя таке - воно бентежить...

Это цитата сообщения Ёлка-Моталка Оригинальное сообщение

ПЕРЛЫ ПРЕПОДОВ.....

Препод диктует быстро. Молодой человек, не успевая что-то записать, поворачивается к девушкам списать.
Препод: "Студент, не приставайте к девушкам. Лучше меня вам никто не даст!"

Ты в туалет? Помочи заодно и тряпку.

А сейчас посмотрите на картинку, которую я, к сожалению, стер.

Посмотрите на меня - перед вами молекула водорода...

Пусть вон тот желтый кубик будет для наглядности синим шариком.

А сейчас открываем половые органы и внимательно их изучаем!

Я не могу, когда на меня смотрят 25 глаз!

Запись в дневнике: "Пришел на урок физкультуры без трусов."

Запись в дневнике: Ваш ребенок боится козла больше, чем меня. Физрук.

Пpопиловый спиpт пить нельзя, поэтому его фоpмулу писать не будем.

Нарисуем бесконечно малый треугольник. Нет плохо видно - нарисуем побольше.

Я пошла в туалет, сидите тихо, дверь открыта, я всё слышу.

Учитель астрономии: "Ребята, Земля, она ведь крутится набекрень. И вот угол этого бекреня равен..."

Запись в дневнике: На уроке ботаники съел наглядное пособие. Тов. родители, давайте деньги ребенку на завтрак!

Лектор опоздавшей девушке: Девушка, ну, раз вы пришли, то раздевайся и работай.

Студент, вы что, действительно такой умный? -Кто, я? -Ну не я же!

Знания половым путем не передаются.

Девушка в заду, пересядьте ко мне на переднее место.

7 - число магическое: 7 дней в неделе, 7 пальцев на руке...

Герой-десантник способен остановить танк с помощью малой саперной лопатки, а при наличии большой - его и закопать.

После Павла I на российском престоле женщин больше не было.

Летят N самолетов, нет N мало - К и оба реактивные...

Спросит вас продавец в магазине формулу Гаусса-Остроградского... А вы ее не знаете!

Студентам из Африки просьба сдать хвосты

Возмете график и крестиками поставите галочки.

Давайте для простоты возьмем матрицу 7-го порядка.

Запись в дневнике: "Кувыркался без мата."

Я завтра неожиданно дам вам контрольную.

"Всем встать - я кончил!" - сказал один преподаватель закончив лекцию...

Школа. Урок в 11 классе. Тема сложная. Ученики ноют:
- Ну давайте не будем сегодня задачи решать, так домой хочется!
Уставшая, мало что сама соображающая, учительница:
- Я вот тоже сегодня проснулась и подумала - так домой хочется!
В классе, конечно, хохот и закономерные вопросы - а где же вы проснулись?
Долго пришлось объяснять, что - дома, а в школу идти тоже очень не хотелось.

Слово allways вам о чем-нибудь говорит? Девочки, опустите руки!

Мальчики, теперь понятно, почему вас девочки не уважают - вашего достоинства не видно.

Советские микропроцессоры - самые лучшие микропроцессоры в мире: имеют 16
ножек и... две ручки - для переноски.

ГО: при бомжке большую опасность представляют осколки стёкол, поэтому при угрозе нападения промежности надо закладывать кирпичами

Вы мне врете, товарищ студент, но я вам верю.

Всё, я кончил, сотрите с доски!

Это будет абсолютно точно равно приблизительно следующему...

Молодой человек после пары, на которую не ходил, встречает лектора (того самого):
МЧ - Извините, я немного опоздал...):
Л - Да ты вообще ни хрена не пришел!>

Запись в дисциплинарной тетради: Жонглировал яйцами на перемене.

Тихо подкрался, бесшумно лязгая гусеницами...

Я академиев не кончал, но высшее образованое вам даду!

Построиться в верхнем правом углу зала.

Все это называется одним словом: устойчивость решений системы дифференциальных уравнений.

Вы уже достаточно взрослые, чтобы поговорить с вами о том, как устроена печень.

Итак, мои юные партизаны, начинаю допрос по прошлой теме.

Ребята, уходя переворачивайте, пожалуйста, парты и стулья.

Сперматозоид соединяется с яйцеклеткой, и потом получаются такие красавцы, как вы.

Откачаем оттуда вакуум...

Когда Князь Владимир, по традиции, умер, начались междоусобицы.

Вы что, первый раз с Луны свалились?

- Кто здесь сидит из 9Б?
- Я. А что?
- Из какого ты класса?


Я жалею студентов, но на экзамене я сам себя не узнаю, я невменяем!

Это цитата сообщения ЛОЛище Оригинальное сообщение

Уже в продаже!!

Итак вы приобрели себе эмо!
первым делом проверьте его половые признаки! если вы таковых не обнаружили, значит это тру эмо!

1. если ваш эмо вдруг ни с того ни с сего начинает плакать, биться головой об стенку и орать, что его никто не любит, покормите его и тогда дикий ор превратится в мелодичное нытье.

2. Обязательно уберите из поля зрения вашего эмо все колющие и режущие предметы, эмо склонны к позерству и часто режут вены! умереть может он и не умрет, но ваш новый диван будет окончательно испорчен!

3. Обязательно заведите своему эмо дневник, куда он будет писать о том, что его никто не любит! дневник желательно завести электронный! и запомните! если вы захотите почитать, что там пишет ваш питомец, лучше делайте это в его отсутствие. Иначе потом истерик не оберетесь!

4. Постоянно следите за внешним видом вашего эмо! особенно за его челкой! она требует отдельного ухода! если за челкой не следить ваш эмо может впасть в долгую и затяжную депрессию! постоянно подкрашивайте ногти на руках черным лаком и следите за количеством значков! чем больше значков на вашем эмо, тем труевее он смотрится!

5. постарайтесь сделать так, чтобы ваш эмо отрывался от зеркала на еду и сон! Это очень важно!

6. побольше фотографируйте вашего эмо!

7. если ваше эмо все-таки предприняло удачную попытку самоубийства,не расстраивайтесь и заведите себе гота! они проще в обращении.

острие (с)

Это цитата сообщения Nocticula Оригинальное сообщение

Ви - українці?

Ви - українці?

Не важливо чи любиш ти сало, чи носиш  вишиту сорочку і чи знаєш абсолютно всі слова українського гімну. Може ти й не перепливав Дніпро, може й не вмієш танцювати естрадний чи бойовий гопак. На твоєму столі не обов'язково лежить "Кобзар", а на стіні не висять розшиті рушники. Твоя кров червона, а не жовто-блакитна.

Я сама часом така, хоча в моєму випадку багато чого є в наявності. Я пам’ятаю українських героїв і вболіваю за українську гордість. Я бачила цю землю і з ілюмінатора Боїнга, і з вікна міжнародного потягу, але я повернулася. Мені не потрібні неонові міста, височенні хмарочоси, «силіконові долини»... Я не буду жити там, де вулиці без імен, а люди не пам’ятають свої корені. Я залишуся тут. Тут земля ще не охолонула від вогню, і ще не стерлися на плитах імена незабутих предків. Тут дівчата читають в метро та пишуть вірші на парах по термодинаміці (сама була одною з таких). Тут на грошах поети, а не президенти. Тут жартують смішно й посміхаються чесно.
Ви можете викреслити з документів, але із серця не викреслити п'яту графу.

Я - українка.

Я люблю вузькі вулиці Західної й проспекти Східної. Окрім Києва мені стали рідними інтелігентний Львів, барвистий Ужгород, чарівна Умань, безтурботна Одеса, діловитий Донецьк, історична Полтава, і багато багато інших українських міст. Я не вірю всім патріотам на трибунах, але вірю патріотам, які боролися за цю землю, за нас. Я вірю в цю країну: я довіряю цьому повітрю - воно тримає купол, цим людям - вони вміють дотримувати слова. Я люблю стукіт каблучків по плитці Хрещатика та кладкам  Андріївського узвозу, скрипіння снігу в Карпатах і шурхотіння кримської гальки. Мені ніколи не забути української колискової й поцілунку під рідними зорями.
А ще: навіть коли я далеко, Вона (Україна) приходить до мене в снах. І мої діти народяться на цій землі, в цій державі.

Я українка.

Эта запись – она здесь не первая. Для меня важно – она первая после всех предыдущих записей.
Это новое для меня ощущение – иметь в своей душе уголки, куда я панически боюсь заглядывать. В своей любви к самокопанию я тщательно избегаю их. Так что старые записи я закрыла, прежде всего, от себя, чтобы не маячили лишним напоминанием.
Итак, знакомьтесь, новая Я! Нравлюсь ли я вам или нет, мне на это абсолютно наплевать. Хотя я и задумываюсь, если люди резко меняют отношение ко мне.
Плохим ли человеком вы меня считаете или хорошим, добрым или злым, умным или глупым, красавицей или уродиной – это ваше личное субъективное мнение. И всегда найдутся люди, в которых мнение обо мне будет прямо противоположным. Всем мил не будешь)) А я теперь точно знаю, что без меня мир был бы неполон. Не могу здесь не сказать: это такое неописуемое чувство – когда в твоей душе ненависть к самой себе уступает место уважению (ведь всем нам есть за что себя любить и уважать, просто мы иногда не замечаем этого).
Итак, я поменяла отношение к себе, а это повод начать с начала. Если я и не могу начать новую жизнь, то новую страничку в дневнике – всегда пожалуйста, что я и делаю))

Это цитата сообщения pektoral Оригинальное сообщение

Naive. Super

Україна єднає серця.
На самотньому березі моря сиділа замріяна дівчина. Курчаве золоте волосся, великі чорні, як ніч, очі приваблювали своєю глибиною. Її втомлене та тривожне обличчя з надією дивилось в прозору воду. Веселе сонячне проміння лагідно торкалось блискучих камінців. Північний вітерець грав з волоссям, але на її вустах так і не з’явилася посмішка. Вона торкалась пальчиками до хвиль, які лоскочуть, як кошеня. Все наче б то було тихо і спокійно, здавалось, що чутно, як море шепоче свої східні казки, але в її голові вже давно прокинулась думка: «Батьківщина, де вона?» І дівчисько поринуло в світ своїх мрій та думок...
...Перший раз я побачила сонце тут, воно посміхаючись подарувало моєму волоссю свій колір. Я простягнула до нього свої крихітні ручки та засміялась, засміялось і сонечко. Перше повітря, яке увійшло в мене не було українським. Воно принесло з собою незабутній запах волошки та хліба. Навіть перші кроки я зробила на цій землі. Тоді чому ж так тремтить серце, коли чую слово Україна? Чому всією своєю природою прагну опинитися там? Чому коли переїжджаю кордон, хочеться цілувати землю і кожного, хто зустрінеться на дорозі? Тож де моя Батьківщина?
Україна стала моїм життям. Я наче її маленька частинка, хоча зрозуміти це неможливо. Кожного разу, коли приходжу в свою російську школу, розповідаю однокласникам про Україну, хоча й добре знаю, що зустріну їх дратуючі погляди. Але нічого не можу з собою зробити і кожне третє слово починається з наймиліших літер: «У», «К» та «Р». Що я від них хочу? Для них Україна – звичайна, як для мене Франція або Казахстан. Але як? Як може бути людина до України байдужа?
Хіба їх не дивує неповторна природа? Ці безкрайні поля жита, чисте небо, глибокі ріки кришталевої води, рідні гори, темні букові ліси і море, наше прекрасне Чорне море. Якби вони тільки знали, як хочеться знову лежати коло верби, що росте біля ставка і вдихати аромат диких квітів.
А потім я стаю піснею, бо саме так впереше познайомилась з Україною, коли мама співала колискову. Я така близька кожному з вас, така повільна і м’яка. Я всюди, де є українці. Працюю і відпочиваю, радію і сумую разом з ними. Вони бережно передають мене один одному. Я досягаю серця нової людини, входжу глибоко в нього, знаходжу душу та наповнюю її всю. Потім вириваюся новою мелодією, але не менш чудовою. Я створена викликати усмішку і сльози. Я створена зберігати пам’ять та допомогати людям завжди. Вони дарують мене одне одному, де б не були. Саме так я відвідала вже весь світ, кожен куточок, де ступав українець. І я ніколи не загину, бо я вічна, як і мій народ.
Раптом я відчуваю, що стала сильна, гарна, мною пишаються, мною говорять. Так, я – мова. І не просто, а українська – мова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та Григорія Сковороди. Я найкраща в світі і рідна для 56 мільйонів людей, що мешкають на Землі. І я не хочу загинути! Я хочу та маю право бути! Бо без мене не буде і вас – українці. Говоріть мною, пишіть мною, слухайте мене. Хіба я цього не варта? Чому з кожним роком все більше людей відштовхує мене? Будь ласка, впустіть мене в своє серце і я відкрию вам свою красу та неповторність.
Знову коловорот. Хто я? Де я? Я б’юся і мені боляче, допоможіть! Я кричу, але мене ніхто не чує, я випромінюю яскраве світло в темряві, але мене ніхто не бачить. Я – щире українське серце. Я – люблю, люблю все, всіх людей, всю Землю, весь світ. Я – чисте, справедливе і прагну до світла. Мені боляче дивитись на війни, голод, знищення природи. Мене всі ображають, хоча й не знають що я таке. Вони не здатні заглянути в мене. І я боюся. Мені жахливо, бо я невпевнено в майбутньому, не знаю що робити і загубилось в цьому великому світі кривди. Я не хочу бути самотнім і відчуваю щось рідне, подібне до мене. Мені тепло і затишно поряд з ним, я його ніколи не покину. Нас немов єднає якась невідома сила.
І от я лечу на чарівних крилах. Я прокинаюсь і не можу повірити, я – Україна! З моїх губ зривається крик, по очах ллються сльози. Я не можу більше мовчати! Діти мої, любі, рідні, єдині! Хоч я і молода, але багато пережила. Вам здається, що мені п’ятнадцять років, але ні. Я виростила ваших предків і роститиму ваших нащадків. Не покидайте мене, бо я слабка. Зараз я не виживу без вашої підтримки. Колись ви були нерозумними, такими милими і не вміли нічого робити. Я кормила, одягала, вчила вас. А тепер ви піднялися, стали добрими, талановитими та гарними людьми. Я пишаюся вами! Вам стало мало місця в мені і ви розійшлись по всьому світу. Але й там ви не забули вашу Неньку. Ви прославляєте мене за кордоном. І всі мої сусіди знають, хто я така. Ми молимо Господа одне за одного і любимо одне одного більше всього на світі. Але я прошу вас, вертайтеся, вертайтеся до мене, хоча б в гості, тому що це просто необхідно, як для мене, так і для вас. Я чекатиму на вас, ваших дітей та онуків. Ви – найдорожче, що в мене є. Коли ви всі це зрозумієте? Чому дехто з вас не цінує те, що живе в мені, не Читать далее...

Это цитата сообщения AlexanderAsk Оригинальное сообщение

Некоторые полезные "хитрости" в поисковике Google.

[300x300]

У поисковика Google есть такие возможности, о которых многие не то что не догадываются, а просто даже и не думают, что такое возможно. И вот некоторые из них:

1. Для того, чтобы искать разные форматы файлов набирайте такой запрос: слово filetype:format (где "слово" - ваш поисковый запрос, а "format" - формат нужных файлов). Например, "книга filetype:pdf".

2. Для поиска по разным доменным зонам набирайте запрос вида: слово site:.zona (где "слово" - ваш поисковый запрос, ".zona" - нужная доменная зона). Например, "блог site:.ru"

3. Для поиска значений и пояснений английских слов используйте запрос вида: define:word (где "word" - слово, значение которого ищется). Например, "define:blog".

4. Можно узнавать местное время в том или ином городе. Например, по запросу "time london" вам покажут какое сейчас время в Лондоне.

5. Также можно узнать погоду, но это, наверное, в основном для городов США. Запрос вида "new yourk weather". Также вместо названия города можно написать просто почтовый индекс.

6. У Google есть и калькулятор. Например, "5 + 4" или "9 * 2". Или даже можно так: "12 + 34 - 56 * 7 / 8"

7. Можно узнать курсы валют. Например, при запросе "1 USD in EUR" вам покажут курс доллара по отношению в евро.

8. А для деловых людей есть возможность посмотреть стоимость акций. Например, запрос "stocks:MSFT" выдаст акции компании Microsoft (MSFT - название компании на бирже).

9. Конвертор валют. Нужно набрать, например, "1000 usd to euro" и вы узнаете сколько евро будет в 1000 долларов по курсу на момент запроса.

10. Конвертор температур. Например, по запросу "40 C to F" Google выдаст вам сколько градусов в Форенгейтах будет 40 градусов Цельсия.

11. Конвертор дистанций. Если захотите узнать, сколько будет "400 kilometers to miles", то  вам покажут сколько миль составляют 400 километров.

Читать далее...

Почти ровно год назад я начала вести этот днев. Сколько же всего изменилось за этот год! Сколько событий произошло... Изменилась я, мое мировозрение.
Где-то вначале днева я пообещала, что буду здесь писать до тех пор, пока не найду себя, пока не пойму себя. Я это узнала. Тоесть, себя до конца я, конечно, не познала. Но в том, что меня интересовало в себе, я разобралась. И разочеровалась. И пережила разочерование.
Я теперь знаю свою душу. И знаю, что нельзя показывать её еще кому-нибудь. Нельзя никому открывать секретов. Люди не хотят о них знать. Люди не могут их понять, как бы они не уверяли тебя, что понимают. Просто потому, что у них такие же души, и они тоже пытаются понять себя. И на то, чтоб понять еще чью-то душу, у них не остается времени.
Отвлеклась. Итак, я уже год веду этот днев. Это долго для меня - так долго заниматься каким-то делом.
Но он еще не выполнил всех своих предназначений.
У меня еще много вопросов к этому миру. Я еще многое хочу понять. Я еще жду, чтоб моя жизнь более-менее устаканилась. И вообще, у меня даже цели в жизни нет конкретной. Все меняется-меняется... Значит, еще есть над чем думать. Еще есть надежда, чтоб жить и о чем-то мечтать. И испытывать счастье от того, что мечты все-таки сбываются, и испытывать разочерование от того, что большинство из них все-таки не сбываются. И ждать, и верить...
Жизнь продолжается, хоть и часто кажется, что вот-вот все рухнет.
Значит, имеет смысл вести дневник дальше)

Подпишись на мой дневник, а я подпишусь на твой...
Комменти мой дневник, а я в ответ буду твой...
Просто так мы ничего не делаем...
А иначе никак!(
А иначе мы отписываемся, открещиваемся от всех молчащих (от всех, от которых мало пользы, тоесть никакого рейтинга, ага?...)

Реально, достало это.

Свет мой ясный, что не весел?
Мир вокруг широк и светел.
Солнце в неба вышине
Улыбается тебе.
Жива вся твоя родня.
Рады все тебе друзья.
- Что ж ты, друг мой, нос повесил?
Мир вокруг широк и светел…
- Сам не знаю, что случилось,
Сердце инеем покрылось,
Мохом обросла душа,
Погибаю не спеша…
Солнце – желтое пятно,
В тучах спряталось давно.
Вся родня живет премило,
Обо мне она забыла.
Я ж забыл друзей моих,
И учуся жить без них.
Смыл я краску – щели видно,
Пред людьми – душа без пудры.
И не даром говорят, - в глазах моих
Душу угадать не трудно.
Только все уходят, угадав,
Что с моей душой беда.
И живу я, дверь захлопнув,
Исцеленья жду, как чуда.
Быть одним и ждать кого-то,
Ждать тепла, свое жалеть.
Болен я, ну так же, люди?
Жаль, что это не проостуда.
Никому не пожелаю
Я душой вот так болеть.
Мир простит, что я не весел.
Как и я он черн внутри, снаружи светел.

8 апреля 2008