Оскільки нашою метою є максимальне розповсюдження цієї пісні, як певного ідейного продукту, ми звертаємося до всіх прихильників творчості "Тартака", "Нічлави" та просто однодумців з проханням якомога ширше сприяти цьому. Скачуйте пісню, викладайте на інших сайтах, пересилайте її друзям та знайомим - хай слухають самі й дають послухати іншим!
Ця невеличка акція не має жодного політичного підтексту - це виключного патріотична ініціатива.
Слава Україні! Героям Слава!
Скачати можна за цими посиланнями:
http://tartak.com.ua/diskografyia/
http://infostore.org/info/3887802
http://ibox.org.ua/76056/
http://fileshare.in.ua/430867
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Поплач за мною, мамо, коли я загину
За свою землю, за Україну.
Поплач за мною, сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому...
Тече сльоза, проорюючи зморшки,
І мама молиться: „хай поживе ще трошки".
Вже так давно не бачить сина свого,
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
[300x225]