[295x698]
Настроение сейчас - НормальнеНебогослужбовий одяг - це підрясник і ряса. Вони заміняють духовенству повсякденний одяг. До них треба додати скуфію (або скуфєйку) як основний повсякденний головний убір.
Підрясник – нижнє одіяння духовенства, вівтарників (паламарів) і піддияконів (іподияконів). Це довге до п'ят одіяння з наглухо застебнутим коміром і вузькими рукавами. У ченців він обов'язково чорного кольору, в інших він може бути темно-синього, коричневого, сірого кольору або білого для літа.
Ряса – верхнє одіяння духовенства. Церковнослужителі, що не мають священного сану, її не носять. Ряса ширша від підрясника, із широкими рукавами, найчастіше чорного кольору. Можна нагадати що існує три священницькі сани - дияконський, священицький і єпископський.
Усі богослужіння, крім літургії, священник звершує у підряснику і рясі, поверх яких одягаються ще і богослужбові одіяння – ризи. Коли священник готується служити літургію, він знімає рясу і на підрясник надягає стихар і ризи. Диякон служить у підряснику, поверх якого надіває стихар. Єпископ звершує усі богослужіння в підряснику, на якому надіває особливі святительські ризи. Утім, деякі молебні, литії, келійні священнослужіння єпископ може служити в підряснику, рясі і мантії, поверх яких надітий єпитрахиль.
Усі церковні одежі мають свою історію і глибоко символічні, тому в своїй основі незмінні. Підрясник і ряса нагадують одяг Спасителя. Слово "ряса" у перекладі з грецької мови значить витертий, поношений одяг. Саме такий одяг носив наш Господь, такий же належало носити і ченцям у древній Церкві. З монастирів вона прийшла до всього духовенства.
Символічне значення підрясника і ряси – свідчення відчуженості від земної суєти, знаходження духовного спокою. Ці одежі як образ одіяння, яке носив Христос, означають, що духовенство і монашество наслідують Його життя.
Довге одіяння духовенства є також знаком Божої благодаті, що мовби огортає священнослужителя зверху до низу, що покриває всі людські немочі. Підрясник монаха підперезаний шкіряним поясом – це ще й образ волосяниці і пояса, які носили в пустелі Йоан Хреститель і отці-пустельники, що його наслідували.
Чорний колір – це, по суті, відсутність світла, тому що лежить за межами спектра. Одежі духовенства чорного кольору тому, що означають покаяння і досконалий спокій, що панує в їхніх душах, відсутність рухів пристрасті, відчуженість від усього суєтного і зосередженість на внутрішнім житті. Ці одіяння свідчать, до якого стану ми повинні наближатися.
Історія розвитку священного оягу
Підрясник
У Візантії після 6-го Вселенського собору (691 р.) узаконено, щоб священники і всі клирики, як люди особливі у суспільстві, одягались у свої спеціальні одежі. У правилах цього собору читаємо: «ніхто з клириків хай не одягається в неналежну одежу, ані перебуваючи в місті, ані будучи в дорозі: але кожен з них хай вживає одяг уже визначений для клириків».
Це узаконення чи звичай не слід розуміти в такий спосіб, що для священників винайшли якусь нову одежу, нову форму. Але це слід розуміти в такий спосіб, що із багатьох видів одеж, які існували в мирян, духовенство самі собі засвоїли один відомий вид одягу найбільш для них пристойний.
Сьогодні священники мають дві повсякденні одежі: підрясник і рясу.
До появи сучасної ряси (рясу ми запозичили від греків у першій половині 17 ст.) у священників була одна вихідна одежа: іматій-однорядка. Однорядка була вихідною одежею не лише священників і дияконів, але й усіх клириків, тобто читців і співців (паламарів).
Іматій із найдавніших часів був національним одягом греків і представляв собою безрукавну накидку або плащ. Однак, у пізніших візантійських греків виник ще інший іматій, запозичений зі сходу, який по-іншому називався каввадій. Це вже була одежа надягальна і рукавна.
Іматій-каввадій із чорної матерії вживався як траурний одяг. Із одеж, які вживали у світі, священники вибрали одяг траурний, оскільки він найбільше їм личив, як одяг найскромніший та найпоміркованіший. Отож, іматій священника повинен був мати траурний колір: чорний або темно-червоний.
Святий Симеон Солунський окреслює іматій як одежу з рукавами, довжиною до п’ят. Іматій – широкий, але не з широкими рукавами. Він з рукавами, які виходять із стану, представляє хрест.
Читці перепоясували свій іматій поясом, оскільки «їх завдання служити», а священники не носили поясів. Сучасний звичай носіння поясів по підряснику священники запозичили від монахів разом із носінням ряси.
У мініатюрах одного руського рукопису другої половини 16 ст. знаходимо зображення іматія-однорядки. Це довгий до п’ят і досить широкий просторий халат, з прямим станом, без талії, з досить широким відкладним заокругленим на кінцях коміром (шаль), із рукавами як у нинішніх підрясників, з кінцями, що щільно обхоплюють кісті рук.
Читать далее...