Це невірно, що Майдан пройшов, не залишивши після себе ніяких змін.

Дійсно дуже багато людей думають, що насправді нічого не змінилось. 




Може у владі і дійсно мало що змінилося, а от у свідомості киян відбулися певні зміни.
І якщо раніше ми «без надії сподівалися», то тепер кияни «борються, щоб побороти».

Яскравим прикладом цьому є сумнозвісний завод «Фанплит», що знаходиться у центрі трикутника між Березняками, Дарницею та Харківським масивом.
Тим, хто хоч раз був свідком того, як покривають лаком паркет, не треба роз’яснювати, яким повітрям годує мешканців Березняків, Дарниці та Харківського підприємство «Фанплит».

Для всіх інших коротка історія питання:
[499x344]
Заводу «Фанплит» більше 100 років. Тож і обладнання на заводі знало ще ті часи, коли зірками «Динамо» були  Банніков та Базілевич, а у «Франка» грав Яковченко.

Читать далее...

Слушать этот музыкальный файл

Важкий вік українського Гімну


Українському Гімну виповнилося 15 років. У 1992 році, через рік після всенародного референдуму, що підтвердив незалежність України, він був затверджений як державний. І хоча всім відомо, хто написав слова і музику для одного із символів України, мало кому відома історія створення Гімну.

Історія виникнення Національного Гімну України досліджувалася протягом багатьох десятиріч, найбільш активно — в період між двома світовими війнами на території Західної України та після Другої світової війни емігрантськими музикознавцями й істориками.
Текст до майбутньої пісні «Ще не вмерла Україна» написав відомий український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський (1839—1884). Він відомий як український патріот, котрий мав мужність не приховувати своїх переконань. П.Чубинський став одним з перших членів «Громади», що об’єднала в 1862 році кілька українофільських гуртків. За деякими даними, одним з його творів цього періоду став вірш «Ще не вмерла Україна». Незабаром П.Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюдинів» вислали в Архангельську губернію під нагляд поліції. Він поселився в Архангельську, де жив і працював довгих сім років. Інші дослідники затверджують, що вірш «Ще не вмерла Україна» П.Чубинський створив уже в Архангельську. У той час у це місто було заслано багато поляків, серед яких дуже популярним був твір-гімн «Еще польська не згинела» (відомий ще як «Марш Домбровського»). Захоплений патріотичним змістом пісні, П.Чубинський написав свій вірш, причому використав перший рядок польського гімну. Лише в одному дослідники сходяться: пісня «Ще не вмерла Україна» написана в 1862 році.
Автор музики нинішнього Державного Гімну України — отець Михайло Вербицький (1815—1870), якого вважають одним з перших українських композиторів-професіоналів у Галичині. Він писав хорові, вокальні, інструментальні твори, музику до театральних п’єс. Уперше надрукований у 1863 році, а з нотами — в 1865-му, твір став Гімном у 1917 році.
У 1917—1920 роках Гімн «Ще не вмерла Україна» не був законодавчо затверджений як єдиний Державний Гімн. Виконувалися й інші гімни.
Після Лютневої революції 1917 року Гімн «Ще не вмерла Україна» став майже обов’язковим атрибутом усіх маніфестацій, де висувалися українські національні вимоги. Заборонені колись слова й музика пісні стали широковідомими, набули значної популярності в Києві та Львові. З виникненням Української Народної Республіки ця пісня виконувала функцію Державного Гімну.
3 лютого 1944 року Президія Верховної ради СРСР видала указ «Про державні гімни радянських республік», згідно з яким усім союзним республікам належало прийняти власні гімни. Весною 1944 року в Києві була створена комісія з підготовки проекту гімну. Перед українськими поетами — учасниками конкурсу поставили досить відповідальне і разом з тим делікатне завдання: створити таку головну пісню, яка б повністю «вписувалася» в політико-ідеологічний контекст загальносоюзного гімну і разом з тим відображала українську національну специфіку. Лейтмотивом практично всіх поданих на конкурс віршованих варіантів українського гімну стало прославляння «старшого брата — великого російського народу» і «вождя всіх народів Й.Сталіна». Врешті-решт авторами слів Державного Гімну УРСР стали поети Павло Тичина і Микола Бажан, а музики — авторський колектив під керівництвом композитора Антона Лебединця.
Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, що підтвердив незалежність України, музична редакція Національного Гімну «Ще не вмерла Україна» була затверджена Державним Гімном. Це відбулося 15 січня 1992 року. Але тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України затвердила закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Виправлено перший рядок гімну — тепер він звучить «Ще не вмерла України і слава, і воля».
З ухваленням цього закону було завершено формування ст.20 Конституції.
І все б добре, але тільки слова українського Національного Гімну не всіх влаштовують. Багато громадян не згодні з першим рядком, а саме — з виразом «Ще не вмерла Україна…». Дійсно, виникає питання: «Чому Україна повинна вмирати?» До того ж психологами давно доведено, що кожне сказане і написане людиною слово має властивість упливати на життя не тільки окремих осіб, а й усього народу, всієї країни. Так може саме цим і пояснюється політична й економічна нестабільність в Україні та відставання її в розвитку від інших європейських країн? Адже не слід забувати, що «Як ви яхту назвете, так вона і попливе».



І ось можна скачати наш Гімн, кому потрібно.

Настроение сейчас - ...добре...

Ці фотографії робилися на мобільний ще минулої осені. Хрещатик. З оглядового майданчика.

Читать далее

Ну і хто скаже, що вечірній Київ гірший за якийся там Лос-Анджелес?

Читать далее

Я вирішив знову взятися за цю спілку. На жаль, у мене майже не було часу нею займатись. Зараз його також обмаль, проте я всеж буду намагатися слідкувати і рекламувати нашу спілку.
Наша нова схема:

 

Название: Киевкая схема
Автор: Киевляне
Создана: 16.03.2008 14:43
Скопировали: 8 раз
Установили: 2 раз
Примерить схему | Cохранить себе

[202x260]
Гетман Иван Мазепа: Документы из архивных собраний Санкт-Петербурга. В 2 вып. Вып.1. 1687 - 1705 гг./ Сост. Т.Г. Таирова-Яковлева. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. - 255 с.

В первом выпуске - уникальные документы, в том числе материалы "Батуринского архива", вывезенные в 1708г. Меншиковым и публикуемые впервые. Универсалы гетмана, переписка с Меншиковым, российскими политическими деятелями, царские грамоты, письмо матери, стихи Мазепы.

А что лучше "Аквариум" или "Меридиан?

Не подскажете хороший спорт клуб в Киеве?

 

23.04.2007

В столичной подземке есть много интересных и уникальных объектов. На карты метрополитена их не наносят, да и экскурсий там не проводят. За почти 47 лет метрополитен обзавелся своими секретами: неизвестной станцией, необычным подъемником для вагонов...

 

В начале 90-х в Москве начали активно искать секретное правительственное метро. И нашли – по вентиляционным шахтам. В Киеве подобное "метро-2" так и не построили, но и без того в киевской подземке есть много интересных и уникальных объектов. На карты метрополитена их не наносят, да и экскурсий там не проводят. Но недостроенные станции, старые платформы, неоткрытые выходы – только вершина айсберга.

Станции киевской подземки интересны и сами по себе: во многих мегаполисах метро сугубо утилитарно, а архитектурная роскошь некоторых наших станций поражает туристов. "Дворцы для народа" – такой принцип строительства станций метро используется и сейчас. Хотя в советские времена метро имело еще и функцию объекта гражданской обороны: на старых линиях ГО-шных объектов предостаточно – и бомбоубежища, и даже туалеты в тоннелях.

Если о недостроенной "Львовской Браме" известно всем, то станция "Теличка" на картах не обозначена. Хотя она практически полностью готова, там есть платформы, и сейчас она может быть использована как аварийный выход. Станция может быть открыта довольно быстро: единственное, что там нужно сделать, – построить нормальный выход. Этот скрытый объект мы проезжаем перед въездом на Южный мост. Построенная "на вырост", среди полупустынной промзоны, станция оправдывает все проекты комплексной реконструкции Телички и создания там административного или делового центра.

Следующей за "Лукьяновской" станцией могла быть "Герцена" или "Загоровская". Во дворе Института международных отношений долгое время даже стоял щит, информировавший о ее строительстве. Но потом, наверное, решили сэкономить и открыли сразу "Дорогожичи".

Малоизвестен тоннель-мост между "Берестейской" и "Нивками", по которому идут поезда. Он проходит над железной дорогой, а прямо по нему проложена проезжая часть проспекта Победы, в направлении Святошина. Правда, сделали так не сразу: какое-то время тоннель просто шел над землей, лишь со временем строение превратилось в первый (и до открытия Подольского моста – единственный) двухэтажный мост в Киеве.

На некоторых станциях мы видим просачивающуюся воду, да и тоннели кое-где идут вблизи рек или больших озер. На случай затопления на таких станциях есть гермоворота – огромные металлические задвижки, толщиной 30–40 сантиметров, которые герметически блокируют станцию. Этим система метро подобна подводной лодке, разделенной на отсеки для повышения живучести.

Лифт для вагонов

6 ноября 1960 года в Киеве пошли первые поезда метрополитена, действовало всего пять станций, на нынешней красной линии. Тогда еще трехвагонные поезда начинали свой путь у железнодорожного вокзала и ехали до станции "Днепр". Но ведь мост метро открыли только в 1965 году! А до этого поезда останавливались перед самым обрывом над рекой: к открытию метрополитена построили участок моста над набережной и станцию; через Днепр только начинали строительство мостового перехода.

Но как же вагоны попали в подземные тоннели – депо "Дарница" ведь находится на левом берегу? Строить наклонный тоннель для поездов с железнодорожного вокзала оказалось слишком дорого, и в Киеве нашли интересное и оригинальное решение.

Как и сейчас, вагоны прибывали в Киев на железнодорожную станцию "Дарница" в составе спецпоездов. Дальше по специально проложенным путям они попадали на трамвайную линию через Днепр по мосту Патона (эти рельсы были изначально рассчитаны на прохождение грузовых поездов – из стратегических соображений), и по набережной трамвайной линии прямо к станции "Днепр".

Здесь начинается самое интересное: вагон подъезжал под мост, и на поворотном круге разворачивался на 90 градусов (такие круги существуют в каждом депо). Оказавшись точно под станцией, вагон поднимался вверх на подъемнике, вместе с частью рельсового полотна! Попав на станцию,

Читать далее...

Думаю, что всем надоели пробки на дорогах.
Я, правда, не могу избавить Киев от них, но могу утром и вечером давать  о них он-лайн информацию.
Кому нужно - может смело добавлять меня в ленту друзей.

ЗЫ. За помощь - буду благодарен.

ЗЗЫ. Модераторам - не сочтите за рекламу. Если водите машину - Вы меня поймете.

Привіт!
Хто туту є, пишіть до моєї аськи чи комент до новини - знакомства- будемо зустрічатися, бо я шукаю нових друзів серед киян!!!ЧЕКАЮ!!!!!!

Настроение сейчас - так собі - інет глюкує)))
В колонках играет - Dum spiri spero

Ось у мене таке питання з'явилось: у кого який провайдер мобільного?) Тут раніше було запрошення на Київстар, проте... ну не знаю) Я і своїм ГолденТелекомом задоволена) Дзвонить - і на тому красно дякую)

РОЗДУМИ ПРО СУЧАСНУ УКРАЇНСЬКУ ЕСТРАДУ

Зараз багато говорять про те, щоб вивести українську пісню та українську естраду на сучасний світовий рівень.
Але біда в тім , український шоу-бізнес йде далеко позаду не тільки світових досягнень , але й набагато кроків відстає від російської музичної когорти.
Чому це так ? Українська естрада на протязі багатьох років була зорієнтована на російських виконавців і російського слухача і по своїй суті копіювала музичні штампи , які здавалися найкращими.Тоді це була музична територія колишнього СРСР , закрита від згубного впливу Заходу та його музики.
Безумовно , на той час живим ковтком повітря стала поява поява на Україні таких музичних метрів , як В.Івасюк.Після його трагічної загибелі українська естрада стала російськомовною і втратила тим самим свої витоки , свою колоритність і неповторність.Цей процес заторкнув не тільки українську пісню , а й українську мову взагалі.
Сьогодення сучасної української естради характеризується відсутністю зірок світового рівня.
Виступ на "Євробаченні" О.Пономарьова дає надію на близьку зміну цих обставин.Олександр - досвідчений співак з академічною вокальною освітою, гарним смаком і сильним голосом.
Чим же відрізняються відомі світові виконавці від росіян та українців?
Перш за все - сильними голосами з прекрасним діапазоном звучання, (як правило, цей діапазон досягає двох октав ), високою культурою виконання, спроможністю динамічної зміни ритміки пісень, мелодійністю і незвичайністю музичних обробок і оранжування , вірного і повного розкриття і унікальності вокального потенціалу голосу , від самих низьких нот до самих високих ,так не схожих на звичні пісні російських виконавців.
Адже взагалі всі російські хіти пишуться під певного виконавця з можливостями його голосового діапазону. Якщо "діапазону" немає взагалі , тобто виконавець не співає, а мелодійно промовляє слова ( основна маса віконавців), то пісня пишеться у визначеному діапазоні виконавця, який краще б розкривав можливості його голосу, без особливих "стрибків" на високі ноти , недосяжні для посереднього виконавця. Низькі вокальні дані приховуються атрибутикою шоу і спецефектів для того , щоб переключити її на зорові образи.
Сильний і красивий голос - це діамант, який шліфується на протязі довгого часу і проходить всі стадії від діаманта неограненого до сліпучо-сяючого. На нашій естраді на сотні виконавців - лиш декілька діамантів. Решта - напівдорогоцінні і завершують ряд безталанні повністю.
У світових виконавців - що не виступ - перш за все шоу , яке в своїй основі передбачає високі вокальні данні віконавця. Там ніхто не співає під фонограму. Адже західний слухач не звик викидати на вітер 100 $ за квиток, щоб насолодитися фонограмою "+1"( накладання голосу, записаного на студії на відповідну музику), бо виконавець ризикує бути закиданним гнилими помідорами.
У російському та українському шоу-бізнесі все навпаки. Основна маса співаків під час концертів використовує в своїй практиці "+1".Якщо ви , прийшовши на концерт хочете для себе визначити , співає віконавець під фоноргаму чи ні, придивіться до його рухів.Якщо він жваво носиться по сцені разом зі своїм шоу- балетом, на 100 відсотків він співає під "+1".
Будь-який досвідчений професійний співак скаже вам про те, що рухаючись на сцені протягом 2-3 хвилин, неможливо правильно і чисто виспівати жодної музичної фрази, а високі ноти - і подавно, бо легко забивається дихання. Якщо ви пробіжете 100 метрів кросом, чи зможете проспівати хоча б одну фразу? Спробуйте.
На жаль, спів під "фанеру" став дуже популярним. Адже дати в день 2-3 концерти "вживу" неможливо взагалі , бо голос - це перш за все інструмент , який сідає від перевантаження.
Другим слабим аспектом сучасної української естради є тексти пісень.
"Мамо, подивіться у вікно - полетіло НЛО", "Купила мати коника, а коник хоч куди…", "Мертві бджоли (3) не гудуть" (!?) - ну що це таке? Коли чуєш з екрану ТV такі текстовки, стає соромно не тільки за низький рівень культури сучасних українських поетів, а і за всю українську літературу взагалі. Не зрозуміло, як такі тексти пісень просичуються на сцену і живуть своїм життям до тих пір , доки сатирики та пародисти не висміють їх, як це робить М.Задорнов. Здається, і мелодика у пісні є, і виконавець непоганий, а текст -повна рифмована нісенітниця з елементарними римами. Послухаєш таку "пісеньку", і виникає запитання: про що ж вона? Буває , що ні про що.Який же слід залише у свідомості слухача такий витвір і які почуття збуджує? Адже ловиш себе на думці, що крім ритміки і ледь уловимих дуже-дуже знайомих музичних обертів із інших пісень ти вже чув, десь, у когось це вже було і використовувалось. Це фактично музичний плагіат.
Не дивлячись на все, на російській і українській сцені є виконавці спроможні вголос заявити про себе. У Росії - це М.Басков та О.Сєров , в Україні - О.Пономарьов, Т. Повалій.
Хочеться вірити , що українська естрада з часом здобуде свої Читать далее...

Ні, я звичайно розумію, що це співтовариство не дуже таке активне, та проте коли вже ставите анті, чи не могли би ви підписуватись? А то у нас одна анті і навіть ніякої записочки нема, а за що, коли, чому - гадайте люди самі.

Люди, переходимо на Київстар!!!

Підтримаймо національго мобільного оператора!!

Хай наші кошти хоча б частково залишаться у нашій державі! Їй потрібно розвиватися! Їй потрібно розвиватися! Україна ще така молода, їй так потрібна саме твоя підтримка!! Давайте разом підтримаємо!

Розмісти цей пост у себе в щоденнику, доведи, що ти патріот, що любих свою країну та своє місто!
[698x86]

[699x466]

дiвiсь на свiт по киiвскi

извините, вы не знаете где в Киеве школа танцев "Гарде"? Если правильно поможете (скажете) ДАМ 5 СИМП!!!

Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє.

Аби живі, а що голі - то нічого: колись і наша візьме.

Або волю здобути, або дома не бувати.

А йому щодня неділя.

Аби день переднювати та ніч переночувати.

Аби цвіт, а ягідки будуть.

Аж на третій яр чути ваш базар!

Аж до діброви чути ваші розмови!

Або розумне казати, або зовсім мовчати.

Аби день до вечора.

Аби голова на в'язах, а розум дарма!

Або грай, або гроші вертай!

Або пан, або пропав!

А вдарило б на тебе з ясного сонця!

Аби шия - ярмо буде.

Аби руки і охота, буде зроблена робота.

Аби розум - щастя буде.

Або полковник, або покійник.

Або рибку їсти, або на дно сісти.

Або зі щитом, або на щиті.

Або зиск, або втрата.

Ані з плечей, ані з очей.

В колонках играет - Мика Ньютон "Теплая река"

Небагато знайдеться у світі міст, навколо виникнення яких відбувалося би так багато суперечок у середовищі учених-істориків, як навколо заснування Києва. Початок цим спорам поклав ще Нестор Літописець, який у своїй "Повісті временних років" помістив легенду, відповідно до якої апостол Андрій побував у Подніпров'ї в 1 ст. н.е. та на одній з київських гір водрузив хрест як символ майбутнього міста.
Археологічні розкопки свідчать, що територія нинішнього Києва була заселена ще в 1 столітті до н.е. Виниклі тут поселення досягли свого найвищого розвитку у 3 столітті, після чого зникли. З 4 століття тут стали постійно проживати слов'янські племена. У 5 столітті з'являються перші поселення на горах Замковій, Старокиївській й ін. Саме з цього часу й обчислюється "вік" Києва.
Однак все одно дата заснування Києва й етнічне походження його засновників викликають суперечки. Початкові кроки міста над Дніпром найчастіше зв'язують не зі слов'янами, а з іншими народами - сарматами, готами, гунами, норманами, аварами. Так, наприклад, Київ ототожнювали з легендарним готським містом Данпарстадом, а його засновником називали готського короля Германаріха. Скоріше за все, таке місто дійсно існувало, однак навряд чи воно знаходилось на території нинішнього Києва. За народною легендою три брати – Кий, Щек і Хорив та сестра їх Либідь заснували на цих дніпровських схилах місто і нарекли його на честь старшого брата Києвом. Існують ще десятки різних версій виникнення Києва.
Спочатку Київ був невеликим містом - центром Полянського союзу племен. Згодом слов'янські союзи переросли в Давньоруську державу, разом з ними рос і Київ, поступово перетворюючись у "стольний град".
У середині 9 століття в Києві правили князі Аскольд і Дир - останні представники династії Кия. У 882 році місто було захоплено новгородським князем Олегом, Аскольд і Дир були вбиті. На правому березі Дніпра в Києві існує меморіальний комплекс "Аскольдова могила", що знаходиться на тому місці, де за легендою був похований князь Аскольд.
Князь Олег проголосив Київ столицею Русі (до цього столицею був Новгород) і вимовив свої знамениті слова: " “Се буди мати градамъ русскимъ!".
Розташування столиці саме в цьому місці було обумовлено не тільки сприятливим кліматом, красою природи і багатством навколишньої місцевості, але і наступними причинами. Київ знаходиться там, де Дніпро, прийнявши найбільші притоки - Прип’ять і Десну, повертає на Схід, убік кочових народів. Саме тут повинен був затвердитися головний захист від них, тут же було і збірне місце для російських човнів, що відправлялися в Чорне море.
В роки князювання Олега Русь звільнилася від залежності перед Хазарським каганатом. Олег здійснив 2 переможних походи на Царград - у 907 і 911 рр. У російсько-візантійському договорі 911 року Київ виступає вже як загальновизнана столиця Русі.
При спадкоємцях Олега, князі Ігорі і княгині Ользі, Київ ріс і зміцнювався, але в основному залишався дерев'яним містом. Тільки в останні роки правління Ольги починається кам'яне будівництво.
Князь Святослав проводив велику частину свого часу в походах і битвах, і рідко бував у Києві. Цим скористалися печенізькі хани, які у відсутності князя в 968 році обложили Київ, однак місто їм захопити не вдалося.
Після прийняття в 988 році князем Володимиром християнства і "хрещення Русі" Київ стає центром православ'я на Русі. У цей час почалося будівництво багатьох храмів і монастирів, а ідола язичеського бога Перуна прилюдно скинули в Дніпро. Хроніст початку 11 століття відзначав, що "у великому місті Києві нараховується 400 церков, 8 торговищ і надзвичайне скупчення народу".
Найбільшої слави стародавній Київ досяг у роки правління Ярослава Мудрого (1019-1054). Ярослав розширив територію міста і відгородив його стіною і валом, у яких з чотирьох сторін були установлені ворота: на північному сході - Градські, на південно-заході - Золоті, на півночі - Жидівські, на півдні - Лядські. Дехто дорікав князя в марнотратності - мов, до чого ця позолота на воротах, та й самі вони занадто великі, але Ярослав знав, що робить. Ворота - це обличчя міста: нехай усі - і друзі, і вороги - відразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ. І нові храми поставив князь у Києві: Георгіївський, Іринінський і головну церкву землі Російської - Софійський собор, побудований на місці перемоги над печенігами в 1037 році. В останні роки правління Ярослава була закладена Києво-Печерська лавра - перший російський монастир. При Ярославі також уперше на Русі складений звід законів - "Російська правда".
Після смерті Ярослава Мудрого пішов начебто не тільки князь, але і слава та могутність Києва. При деяких князях місто ще продовжувало прикрашатися, однак багато хто з них переслідував тільки особисті цілі. Вони зневажали інтересами не тільки Києва, але і всієї Русі, самі приводили в неї ворогів і з ними разом розоряли і країну, і її столицю.
Історія князівського Києва закінчується в 1240 році штурмом міста військами монгольського хана Батия. При штурмі були Читать далее...

Софійський собор (11 в.; дзвіниця 17-19 ст.), Золоті ворота (11 в.), Видубицький монастир (11 в.), церква Спасу на Берестові (кін. 11 - нач. 12 ст.), Кирилівська церква (12 в.), Києво-Печерська лавра (11-18 ст.), Андріївська церква (18 в., проект В. В. Растреллі), Володимирський собор (19 ст.), Хрещатик (1947-54), пам'ятник у Баб’єму Ярі (1976, скульптори М. Г. і Б. Н. Лисенко, В. В. Сухенко, А. П. Витрик) і ще кілька архітектурних визначних пам'яток ("Будинок з химерами", пам'ятник Невідомому солдатові, пам'ятник засновникам Києва).
[699x366]