Була в Харкові на весіллі у друзів.. Дійсно, воно все як у всіх, одні й ті ж звичаї, та ж сама послідовність, атрибути, але.. щось таки різниться.. Мабуть очі у всіх різні, і в кожного своє щастя. Я про наречених. І здається, що мені ніколи б не набридло дивитися у ті очі, в кого щасливі, в кого перелякані, в кого гордовиті, цікаві, занепокоєні і т.д. Було там покладання квітів до меморіалу і шкода, що в мене не було власного фотоапарату.. Живучи у маленькому містечку, я до таких видовищ не звикла просто :) Уся площа була заповнена нареченими у весільних сукнях. Хто в білому, хто в рожевому (наша була в світло-зеленому). Їх було стільки! Це б нагадувало бал у 19 столітті, якби не купки напівп'яних гостей, деякі з яких вигляд мали дуже кримінальний і ніяк не вписувалися в антураж 19-го століття зі своїми джинсами та кожанками в якості святкового одягу :)

[356x352]
Рада тебе бачити. :) Залишайся. І дякую за запрошення, я буваю на сторінці ukrainication і може невдовзі шось напишу, коли буде що. :)

Вже починається мандраж перед дорогою. Завжди чомусь хвилююся. Швидше б уже в автобус, перераховуючи подумки усі забуті речі, fleur у навушниках, темна дорога, що її розрізає світло фари (я завжди намагаюся сидіти спереді, коло водія) і починаються усілякі вигадки. Я наприклад завжди їдучі в автобусі вигадую собі, ніби автобус потрапляє в аварію, я усіх рятую, а мені тоді президент вручає медаль :)) або Яник, але в Яника я медаль не беру, бо мені огидно на нього дивитися і я тоді шось кажу і усі мене дивляться по телевізору і т.д. і т.п. А що? можу я хоч іноді думати про всяку дурню??

Капли по крыше
Не громче, не тише,
Мысли я шлю тебе, -
Слышишь?
Не слышишь..
Где-то они разобьются о стекла
Окон закрытых,
Темных и мокрых.
Я улыбаюсь,
В дожде растворяюсь,
Снова надеюсь..
И каюсь?
Не каюсь!
В чем виновата?
За нежность расплата
Боль за тепло мое?
Может быть хватит?
Но я не жалею
И снова лелею
Сказку иллюзий..
Нет, я не взрослею.
И не хочу расставаться
с надеждой
И значит все будет
Наверно как прежде.
...
Мысли-приветы,
Как отблески света,
Где-то за окнами
Думай об этом..

Є в мене один засіб як позбутися поганого настрою та важких думок хоча б на деякий час. Та він і не лише в мене є, мабуть будь-яка жінка про нього знає. Цей засіб - походити по магазинах і накупувати собі різних речей, а ще краще тих речей, які давно хотіла купити, та все було шкода грошей, чи якось думала обійдуся. А тут узяти і купити. Вчора так і зробила. Накупила собі усяких дрібниць цілу купу, вдома роздивлялася, приміряла, випробовувала, і взагалі гарно провела вечір. Хороший спосіб.. хоча звісно кожного дня так не походиш.. Треба шукати причину в собі..

[640x480]
сумносумносумносумно... і чого ж так сумно? може то хмари.. чи ще шось. Хоча зранку я сміялася, і навіть дуже безтурботно і весело сміялась. Моя кішка, поснідавши, почала ганяти по кімнатам як навіжена, її заносило на поворотах, і вона бігла вхолосту, на одному місці загрібала лапками, бо підлога слизька - така дуріпка! як же я її люблю.

В мене з'явилося ще одне чітке життєве переконання: ніколи не лізь в особисте життя іншої людини зі своїми думками і порадами, якщо ТЕБЕ ПРО ЦЕ НЕ ПРОСИЛИ! Бож є речі відносні, і кожен судить про них зі своєї вежі. Це як наприклад сказати дівчині, яка явно в даний момент задоволена своїм виглядом і чекає на компліменти в свою адресу, те, що з моєї точки зору є правдою, наприклад, що зачіска в неї невдала, чи сукня не пасує, чи "кофточка дурацкая". Як би вона це сприйняла? Як грубість, або заздрощі, або злобу, як завгодно, але нічого хорошого з цього не вийшло б. А це ж лише зовнішність.. я вже не кажу про почуття

[178x250]
Не сидиться мені на місці :) На вихідних знову їду до Харкова. На цей раз треба дуже багато чого встигнути. По-перше весілля Льошиного друга. Це я вже вдруге побуваю на весіллі і з великим задоволенням цього чекаю. Мені навіть не саме свято як таке доставляє задоволення, а скоріше спостереження за нареченою. Адже це день, коли вона найкрасивіша і найщасливіша за всіх присутніх, очі сяють, обличчя світиться. Хто його зна, як воно буде далі, але позбавити дівчину весілля - це, на мою думку, величезний егоїзм з боку хлопця. Але це лише моя скромна думка, над якою посміялися б люди з альтернативним мисленням.. :)) та байдуже. Отже весілля, а вже потім походи по спортивних магазинах у пошуках усіляких штучок для походу (ну там, спальники, комбінезончики і те де), і ще про дещо не забути б. Тож спокій нам лише снився. Але це нічого, відпочиватиму на пенсії, а зараз треба жити якомога більш наповнено, бо коли нічого не робиш, приходять сумні думки й оселяються у душі, і так їх важко звідти витурити, просто жах..

[200x267]
Marcus_the_sad, вітаю тебе у своєму щоденнику. Буду рада, якщо знайдеш, щось цікаве для себе, і ділитимешся своїми думками :)

[403x500]
Коли була в Харкові, бачила в парку зграйку кришнаїтів.. Грали собі у свої цимбали, чи бубни (не пам’ятаю вже, як то зветься), повторюючи без упину харекришнахарекришнакришнакришнахарехаре і те саме про Раму. Нікого не займали і навіть особливо не кликали вступати до секти. Колись я досить близько познайомилась із цією релігійною організацією. Ні, сама я ні в якому разі не входила до неї, але мені довелося побачити усе це майже із середини. Що рухає людьми, змушуючи їх, слов’ян, вступати до релігії, що сформувалася у зовсім іншому, у іноземному середовищі? Пошуки істини? По принципу добре там, де нас немає, або "у сусіда завжди корова товще". Чи може бажання виокремитися. Аякже! всі ідуть до церкви, всі хрестяться, батюшку слухають, а я піду до храму, вдягну білий одяг, побриюся наголо, лишивши такий собі кришнаїтський оселедець.. Хто його зна. Треба сказати, що я людина толерантна. І хоча для мене відмова від сексу та перехід до вегетаріанства на даному етапі життя цілком неприйнятні, все ж таки я вважаю, що то не моя справа, і релігія, то є право кожного. Але багато в них цікавих речей. От наприклад, у Бхагават-гіті (щось на кшталт кришнаїтської біблії) сказано, що якщо в цьому житті людина буде багато жерти і взагалі буде нестриманою у задоволенні своїх фізіологічних бажань, то вона в наступному житті переродиться свинею.. Якось дивно. Чому саме свинею. Я знаю тварин, які жеруть набагато більше. Вівці скажімо. Вони весь час їдять.. Хоча все зрозуміло. Будь яка релігія має на меті залякати людину, змусити її бути покірною через свій страх. А вівця – це не страшно. Хтось подумає: "вівця? ну то й що! хай буде вівця. Пастимусь десь на смарагдовому лужку і горя не знатиму, такий собі білий пухнастий комочок. І різати мене не будуть заради м’яса, бо ж у мене цінна вовна". Інша справа свиня.. Ніхто не хоче бути свинею.. Ви хочете? Я ні. Тому досить жерти.  Отаке безглуздя, любі друзі..

[600x450]
Вчора вдень лягла поперек ліжка, уткнулася обличчям кішці в пухнастий бік і проспала так 3 години. І сни мені снилися м'які, теплі й пухнасті. І дарма, що на понеділок треба було дві контрольні зробити.Маю я право хоч раз на рік поспати вдень??

[298x440]
Навіть не віриться.. Мені дали відпустку.. От іноді, правду кажучи, мені не щастить. Задумаю щось і чим більше умов для здійснення цього задуму, тим ймовірніше, що задум не справдиться. То там не дотягую, то там хтось підводить, то ще щось.. От задумала я наприклад поїхати на травневі свята у Карпати з туристами. Перешкод безліч. По-перше, керівник походу міг мене не взяти, бо я ще ніколи у важкі походи не ходила, та й взагалі ні в які не ходила. Тож він сказав, як будуть інші дівчата, то візьмемо мене. Дівчата будуть :)) По-друге, рішення я прийняла спонтанно, пару днів тому, тож могло не бути квитків. Але вони є і навіть вже куплені! Ще могли мені не дати відпустку, але і відпустка вже майже підписана. Щось це все підозріло :) Може я ще й пожалію, як піду в той похід.. чи зможу призвичаїтись до тих умов, до довгих переходів, до важких рюкзаків і холодних ночей? Як би там не було, але зараз мені хочеться страшенно поїхати.

[400x400]
Ну що ж.. Харків.. Вражень у мене ціла купа, але вони більшою мірою пов'язані із поїздкою за місто, ніж власне з Харковом, Читать далее...

Сьогодні їду до Харкова. На три дні. Сподіваюся там цікаво провести час, спочатку поїдемо до лісу, там буде спортивне орієнтування. А ще може скалолази тренуватимуться і вилазитимуть на величезне та товстезне дерево без гілок. Дуже страшно на них дивитися - вони ж бо не страхуються деякі і дивишся, затамувавши подих. Ще не знаю, чи зможу взяти участь, подивимось (не в скалолазанні, звісно, а в орієнтуванні. Щоби я полізла на те дерево! хе-хе). Потім може покатаємося на вєліках, потім погуляємо по магазинах з подружкою )) та ще Леха хотів, щоби ми усі сходили в якусь там особливу кав'ярню, щось там в ній нібито специфічне і незвичне. Потім напишу враження, як приїду.

Сьогодні якийсь дурнуватий сон наснився.. Ніби я разом з якимись людьми маю брати участь у змаганнях, для чого нас поділили на команди і запустили в покинутий багатоповерховий старовинний замок. І завдання було шукати усілякі залізні речі, бігти до початку і приклеювати ці речі до величезних магнітів. Які різнокольорові. У кожної команди свій магніт. І от я потрапила відразу на третій чи другий поверх і бігаю, шукаю те залізяччя, і раптом усвідомлюю, що я не пам'ятаю якого кольору мій магніт, і людей зі своєї команди не пам'ятаю. І разом з тим розумію, що якщо я не буду бігати туди сюди і виконувати свою частину внеску, то буде мені шось справді жахливе.. Гм, якби я вірила тлумаченням снів, то навіть не знаю, що б треба було в тому тлумачнику шукати..
[600x455]

Дякую за симпатію , щойно її помітила ))))

є в мене така собі таємна скринька.. Я туди ховаю речі. Різні. Наприклад там є: обгортка від шоколадки, квиток на трамвай чи тролейбус у Орлі, недопалена сигарета, стрічка, заляпана клеєм саморобна валентинка, пір'їна і ще багато чого. Здавалося б безглуздий набір речей, але.. Я її вже давно укомплектовую, ту скриньку. Кожна річ означає якусь людину чи подію, нагадує про неї. Колись я найбільше боялась, що час позтирає з пам'яті усе, що мені було дорого колись. Але якось друг сказав: якщо будеш хапатися за минуле, в тебе ніколи не буде майбутнього.
Вчора перебирала ті речі.. Спогади як спалахи, як старенька затерта книжка з дитинства, знайдена під піаніно, яке не здвигали з місця 15 років. Гортаєш її пожовклі сторінки і починаєш почуватися так само як тоді. А тоді ж бо все було інакше. По-іншому світило сонце. І повітря було не таке.. Якось сумно і дивно.
Мабуть і правда треба ту скриньку викинути..
[639x433]

Читаю анкету на сайте знакомств
Ваше образование:
-Пту
Что для вас наивысшее счастье?
-семачки пасаны с района
Ваш любимый музыкальный исполнитель:
-шнур
Самое недавнее ваше достижение:
-кепку купил
Самая недавняя неудача / потеря:
-кепку потерял
Какую цель ставите перед собой сейчас?
-купить кепку
Если бы у вас была масса свободного времени, чем бы вы занялись?
-семачки пасаны с района
Одним словом - каким вы видитесь окружающим людям?
-правильный пасан с района
Ваш любимый исторический персонаж:
-чингиз-хан
Что было бы для вас самым большим несчастьем?
-еще раз потерять кепку
Ваши любимые писатели:
-Рэй Брэдбери, Стругацкие, Айзек Азимов, Ричард Бах, Басё, Миямото Мусаси

[400x300]
***
И вот уже розовым снегом
Весенняя сакура нас осыпает,
А он на ресницах твоих оседает -
Не тает, сияет под солнечным небом.

Ты только надеялась, я уже знала,
Что с дальних морей возвращаются птицы,
И в сердце мечта, она вновь колосится,
Пускает ростки через камни и скалы.

Мы вместе гуляли в просторной одежде
Среди оживающих розовых веток,
Одну за другой выпускали из клеток
Оранжевых птиц нашей первой надежды

[400x395]
Нещодавно змусили мене замислитися над цінністю того, що завжди здавалося беззаперечно цінним та необхідним в житті. Я щодо розуму. От наприклад є двоє. Один з дитинства читав, мав різноманітні інтелектуальні захоплення, розвивався і самовдосконалювався, здобував вищу освіту тощо. А інший цілі дні проводив з друзями, біганина, прогули школи, ПТУ в кращому випадку. І що ми бачимо в майбутньому? Той перший почуває себе нещасним. Він не може знайти друзів, бо далеко не всі поділяють його погляди і переконання, до яких він дійшов шляхом нескінченних роздумів та помилок; він не може знайти собі пару, бо та здається дурною, інша вульгарною, третя порожньою. Робота теж потрібна особлива, творча, ні в якому разі не одноманітна. А це все ой як важко підібрати, знайти.. результат - людина нещасна. А що ж той, другий? А тому простіше. В нього претензій немає таких. Кожен, хто може з ним повеселитися та допомогти перевезти меблі - вже друг. Дівчина аби була гарна, або вірна, або добра хазяйка, а більше нічого й не потрібно. І йому добре живеться, ніякі думки його не гризуть, ніякі депресії.. Що ж виходить.. А виходить так що розум, освіта, психологічна чуттєвість з одного боку розширюють горизонти свідомості, відкривають величезний світ, недоступний багатьом іншим людям, а з іншого боку, вони обмежують людину, обмежують її вибір, роблять неможливим її задоволення життям.