byenreГЕТТО АНГЕЛІВ
(кіносценарій)
1. Головний герой
2. Головна героїня
3. Бос
4. Поетеса
5. Співак
6. Хакер
7. Фотограф
8. Модель
9. Пацан (три штуки)
10. Янгол (два штуки)
11. Массовка
Перша сцена. Вулиця. Відео йде в тусклому кольоровому зображенні.
Головний герой (Гг) йде по парку. Вигляд пригнічений. Руки в карманах. Сідає на лавочку.
По тому ж парку йде гурт. Троє хлопців. Йдуть і розмовляють:
Перший пацан: Хлопці, в мене в кульочку є отрута для жуків
Другий: звідкіля?
Перший: та діду несу.
Третій: навіщо?
Перший: та йому треба для огороду.
Помічають Гг. Це їх знайомий. Підходять. Вітаються та підсаджуються. Питають, що з ним не так. Він розповідає, що в нього вирубався Інтернет. Хлопці починають його сварити. Мовляв, ти зі своїм Інтернетом зовсім забув про друзів. Сидиш весь час за он лайн іграми і забиваєш на реальне життя. Гг тільки відмахується. Раптом Гг побачив пляшку, взяв її й ковтнув. Хлопці це помітили тільки коли він почав давитися.
Перший: ти сказився? Там же отрута!!!
Другий третій: що ж робити?!
Перший: два пальця в рот!! Хутко!
Але Гг починає втрачати свідомість. Починається метушня. Картинка поступово темнішає. Доки зовсім не настає темрява.
Друга сцена. Темрява. Лунають тільки два голоси.
Гол.гер.: Де я?
Голос: Побачиш.
Гол.гер.: Хто це?
Голос: Дізнаєшся.
Гол.гер.: Хто я?
Голос: Згадаєш.
Третя сцена. Якісь руїни. Чорно-біле відео.
Гг «прокидається» та озирається навкруги. Чує позаду голос. «Ну що, оклигав?». Озирається. Позаду стоїть хлопець.
Гг: ти хто?
Невідомий тільки посміхається, та підходить до нього.
Гг: що це за місце?
Невідомий ще більше посміхається.
Гг: я що, помер?
Бос: Нарешті ти задав правильне питання. Так. Твоє нагальне земне життя скінчилося. І тепер ти тут. Відповім на твоє попереднє питання – це щось на зразок раю. Але, для так би мовити хороших людей, які щоправда не заслужили на справжній рай. Так би мовити – це гетто ангелів. Я тут головний, можеш називати мене босом.
Гг: от такої…(розгублений), а чому все навкруги чорно-біле?
Бос: Ти як своє життя жив? Думаю не надто яскраво. (проникливо дивиться). А якщо жив сіро, то і рай для тебе буде безбарвним Зрозуміло, Інтернет… Тут багато таких як ти, що не бачать кольорів, але такі не всі, є ті що й бачать, але наприклад, не мають слуху. Ото я маю клопоту з ними. Гаразд, ходімо до інших.
Гг: Інших?
Бос: а ти думав ти один тут зі мною будеш? Ні хлопче, не треба мені такої радості.
Четверта сцена. Бос та Гг йдуть від точки прибуття, до місця з іншими «ангелами». Зупиняються.
Бос: так, усім увага!!! До нас приєднався новенький, так що прошу любити і жалувати.
Навколо усі встають і не радісно вітаються.
Бос: ну що, новенький, знайомся тут, а мені треба зустріти ще одного клієнта. (йде й похмуро бормоче собі під носа) щось вас багато останнім часом…
Гг: всім привіт. (знітився) мені хтось розкаже що відбувається?
До Гг підходить дівчина.(поетеса)
Поетеса: а що казати? (іронічно посміхається) Бос все на початку розповідає, при чому зрозуміло. Принаймні, для більшості людей.
Гг: так я і думав. Але ж все так несподівано..
Поетеса: ну, ніхто ж такого не очікував (лагідно) але не все так погано
Гг: тобто?
Поетеса: ну ти ж не думаєш що тут навічно? Нас всіх чекає реінкарнація.
Гг: перевтілення? Не думав що ця штука й справді існує.
Поетеса: я теж, але добре що вона є. Інакше сидіти нам тут вічно.
Обидва поступово переходять в приміщення.
Поетеса: за що тут?
Гг: я? ой, навіть не знаю. Скоріше із-за того, що я весь час проводив за компом.
Поетеса: зрозуміло)) тут таких вистачає. Але хочу тобі відразу сказати, ти тут не із-за цього, точніше не зовсім із-за цього. Тут всі знаходяться тому що заривали свої таланти та своє призначення в землю.
Гг: це як?
Поетеса: от я наприклад, не висіла за компом, але моє призначення було писати вірші. І я їх писала, але так соромилася, що все спалювала. Тепер я весь час чую оплески, які могла б чути в реальному житті.
Гг: як прикро. І багато ти спалила?
Поетеса: В мене була така зелена папка, де зберігалося близько 200 моїх віршів. І одного разу, я дала почитати один з них своїй подрузі, вона розсміялася з мене. В той же вечір я все спалила.
Поетеса сумно сідає. Гг сідає поруч.
Гг: ти пам’ятаєш свої вірші?
Поетеса: тільки один
Поетеса починає розповідати свого вірша. Під це дійство збираються інші мешканці гетто. Коли вона скінчила, заговорив один хлопець (хакер)
Хакер: ну що, познайомимось? Я хакер. Попав сюди із-за того, що весь час приділяв компам. В результаті довбануло струмом. (посміхається). Але ж це не кінець світу? Я в плані, звичайно нам кінець, але ж коли ми переродимося, буде ж інший час. І я опинюся в майбутньому (захоплено) а там же такі технології…
На нього всі дивляться трохи сумно. Подає голос інший хлопець. (співак)
Співак: весь час так. Йому мабуть добряче довбануло мізки. А так, ледь не забув, я тут із-за того що хоч і мав хист до співу, але підкорившись батькам пішов на юриста… Але то було
Читать далее...