Настроение сейчас - дивне

Знову вкотре впевнююсь, що під ледачий камінь вода не тече. Але так не завжди.

Буває таке, що чим більше шукаєш - тим довше не можеш знайти. Коли чим більше стараєшся, тим гірше виходить. Від чого це залежить? Може, від настрою? Чи від якихось інших факторів? І чомусь вилазить такий випадок тоді, коли він тобі найменше потрібен!

А є інший варіант. Сидиш, чекаєш поки все, що тобі треба, станеться саме. А потім подумаєш - чого я чекаю? і як тільки починаєш шукати - зразу все знаходиш.

Ну от від яких факторів це залежить?! От би мати можливість, якщо не викликати такі стани, то хоча б передбачувати їх! Треба навчитись. Правильно, треба вчитись. І буду вчитись.

Если я погода, то...	гроза вночі
Если я оружие, то...	коса
Если я фрукт, то...	яблуко
Если я металл, то...	срібло
Если я сюжет, то...	фантастичний
Если я ягода, то...	черешня
Если я музыкальный инструмент, то...	барабан
Если я драгоценный камень, то...	чорний агат
Если я время суток, то...	сумерки
Если я стиль архитектуры, то...	неоготика
Если я запах, то...	кориця
Если я танец, то...	східний
Если я мебель, то...	китайський секретер
Если я напиток, то...	міцний чорний чай
Если утолить жажду, то...	водою
Если я месяц, то...	вересень
Если я историческая эпоха, то...	слов'янське язичество
Если я цвет, то...	чорний
Если я настроение, то...	іронічний

Читать далее...

В колонках играет - Карл Орф
Настроение сейчас - дурний настрій

Гм... Чомусь це все мені здається безглуздим. Нащо ці записи тут? Я ж пишу не для себе. Точніше для себе але не в першу чергу. Я надіялась вільно висловлювати свої думки, але я не відчуваю волі. Просто тому, що це можуть прочитати мої друзі. Не те що б у мене було що написати такого, що буде їм неприємно, але сам факт...


А з іншої сторони, чому я повинна задумуватись над цим? Це у мене куку за муню заходить... Напевно від нічогонеробіння. У мене завжди було поняття вищого кайфу - книжка, м'який диван, щось смачне пожувати і щоб ніхто не чіпав, нікуди не тягнув, і щоб просто мені дали спокій. Але ж кайф він тому кайф, що його мало. А от тепер починаю злегка скучати. Тому і в голові буба назріває. Треба зайнятись якоюсь корисною і правильною справою... Піду я на якісь танці і айкідо. Тоді і всякі дурниці не будуть до мене чіпатись.

В колонках играет - дощ за вікном
Настроение сейчас - ліричне

Ну от... На три дні приїжджали друзі. Напевно, останній справджні друзі які у мене є. А скількидрузів має бути? Напевно, я нию безпричинно - у декого немає друзів взагалі.

Шкода що вони вже поїхали. Мені було добре з ними. Добре і легко. Я не завжди знала що говорити, але... мені добре було. А от тепер... напевно теж добре... тільки інакше.

Тільки дощ на вулиці. Хмари, холод і вода. Багато води.

Настроение сейчас - Гм-гм...

Ну от. Була сьогодні в школі, забрала додатки до атестата. Дізналась що буду мати золоту медаль. І не відчула ніяких емоцій... Ні радості, ні задоволення... Просто байдужість - ну медаль і медаль, фіг з нею. Мене дивує - чого так? Я ж так працювала на неї... Мала би відчути хоча б задоволення від доброї оцінки моєї праці... А мені байдуже було.
Друг сказав що це через те, що вона мені непотрібна була. Вона дійсно була мені непотрібна. Я на неї працювала тільки з принципу - я таки її дістану як уже так близько підійшла! Але у нашій державі медаль ні на що не впливає. Так що це чисто задовільнення мого его.

Ну та добре, лабуда це все! Головне те, що у мене починається чисте і нічим не розбавлене літо!)))

Это цитата сообщения Alialanda Оригинальное сообщение

Говорят, в жизни каждого человека есть

«Один Можновладець, який слугуватиме тобі “дахом” і не дасть загинути голодною смертю, допоки не набрав сили;
один Мудрець, котрий розповість про тебе іншим;
один Екзальтований послідовник, що апріорі вірить кожному твоєму поруху;
один Скептик, тщо знає не менше за тебе;
один Близький за духом;
один Блукалець, котрий шукає того, чого і ти;
один Злодій, якого ти перевиховав;
один Мрійник, який чує те, чого не чують інші;
один Сновида, який будує власну реальність;
один Митець, котрий знає навіть те, ким ти був у позаминулому житті...”

Якось неправильно постійно виходить.
Як було в соєму класі? Одна моя подруга - Софі, зазвичай мала чудові ідеї щодо розв'язування задач з фізики, інша - Іра, мала сильнішу теоретичну базу ніж я. Але вважалось що найкраще фізику знаю я. Чому так?


Я не знаходжу у собі оригінальності. Немає нічого, що я би робила краще ніж інше. Немає нічого, по чому можна вирізнити мене серед моїх друзів. Я серединка на половинку. А ще лицемірка. Напевно єдине що я можу трошки краще ніж інші, так це пристосовуватись. Я знаю що, коли, кому і як сказати, щоб мені було добре. Я кажу людям те, що вони хочуть почути.

Я намагаюсь бути комунікативною і активною. Напевно у мене виходить, якщо у мене стільки знайомих. Але це чомусь несправжнє.

Дуже неприємно усвідомлювати себе пустою. Дзеркалом. Воно віддзеркалює все, але саме воно безіндивідуальне. Я все-таки не зовсім дзеркало, у мене є індивідуальність. Але що в мені особливе? Я не хочу бути посередністю.

Може я просто не знайшла?... Значить буду шукати.

Життя така смішна штука... Смертельно смішна. Дії людей, їх думки, їх бажання. Як це деколи безглуздо. Безглуздо і смішно. І в той же час серйозно і зрозуміло.

Дивлячись на щось, ми думаємо, надіємось що те, на що ми дивимось - реальне. Яка гарна ідея висловлена в "Матриці". Якщо все навколо - сон, то чи не значить це тоді, що і життя - це сон. Ми всі спимо... І ми глюки для кожного з нас, просто сни. А що ж тоді робиться коли ми вмираємо? Ми прокидаємось?...


Життя - така цікава гра. Правда, не для всіх.
Є ті, хто грає.
Є ті, ким грають.
Є ті, хто спостерігає за грою.
І є ті, хто придумує правила.

Кожна з мілких людинок бажає бути гравцем. Вершителем Чужих Доль. Саме з великої літери. І кожна з людинок усвідомлює, що вона лиш незначна шахматна фігура, і це в кращому випадку. А в гіршому - просто пилинка на гральній дошці.

Ну і яка тут мораль? Всі баби дури, всі мужики сволочі, і щастя в труді.

В колонках играет - Era - Impero
Настроение сейчас - дивний

Дивно.

Якщо людина має якусь залежність, особливо незначну залежність, то не завжди хоче від неї відмовитись. Вона чіпляється за неї, і навіть кажучи всім що не хоче її, всеодно не може від неї відмовитись. Мені здається виною тут певна потреба людини в постійному джерелі можливості себе пожаліти. Вона розповідає всім і їй співчувають. А відмовитись від цього тяжко.

Я давно признала себе рабинею окулярів. Але вперто довго відмовлялась від лінз, які зменшують цю залежність, кажучи що мені з ними незручно. Дивна я.

Буду намагатись позбавитись рабства.

[156x209]
В колонках играет - Фльор - Синие тени
Настроение сейчас - ліниве

Дивилась сьогодні по дурному ящику програму про відьом. Задумалась. Всім відомо що відьми літають на шабаш. Там було сказано, що деколи вони не пам'ятають куди літали. В такому випадку - як "всі" дізнались про ці шабаші? Деякі відьми не пам'ятали. І мені дужжжже мало віриться що ішні відьми, які щось пам'ятали, розказали би щось таке хоч комусь. Та і яка відьма могла бути настільки дурною щоб розказати? Дані інквізиції абсолютно не підтверджують шабаші, оскільки признання у жінок зазвичай вибивалось катуванням.

От я і думаю - звідки це з'явилось? Думаю що це байки тих, хто завидував іншим, а зокрема жінок, які завидували жінкам. І тільки цим пояснюються десятки нестикувань, які приписуються диявольській силі і взагалі абсурдність шабашу - ну яка розумна жінка (а відьми, безперечно просто мали бути розумними, інакше вони не були би відьмами) буде вночі, голою летіти кудись, та ще й на такому незручному інструменті як мітла? По-моєму це абсурд. Але я можу помилятись...

В колонках играет - вибухово щасливе!

Аааааааааяяяяааааллллаааааааааа! Я вільна!!!! Я нарешті все здала! Яке це чудове відчуття! Тепер залишились тільки шкільні екзамени, а після вступних - це байка) Зі щасливим кінцем)

Таке відчуття у душі... Ніби в неї плюнули. Але ж немає причин... Чи є?
Мені відмовили в довірі. Я все розумію, не осуджую, не нарікаю. Просто таке відчуття... Неприємно на душі...

Чому так? Я так не хочу. Я не хочу цього відчуття, воно болісне. Відтепер я від нього відмовляюсь.


Аааааааа! В суботу вступ і вссссееее! Я вільна! Вільна!!! :)

Чому ми деколи робим чи кажемо саме те, а не щось інше?

Чому деколи ми так захоплюємось грою, що не бачимо як ненароком ображаємо друга?

І чому не завжди ми можемо розпізнати коли нас ображають зумисне, а коли ненароком?

Я колись прочитала: "Вибачатися треба тільки за те, що протилежне твоїй суті" Я згодна. Але чи властива нам тоді дурість, і чи треба за неї вибачатись? Напевно треба. Хоча б тому, що якщо не вибачишся, то ти вдвічі дурний. "Треба бути дуже сміливим щоб признатися у своєму страху" А у дурості? Я признаюсь.

Настроение сейчас - трум-пум-пум)

Дні тихо йдуть собі і ти не помічаєш їхнього ходу. Вони як хмари у не дуже вітряну погоду - коли дивишся то вони ніби стоять на місці, але глянь через кілька хвилин - і їх уже майже не видно...


Оглянулась раптом. ААА!!! У мене через 10 днів Незалежне тестування! А у мене там і кінь не валявся! Жахххх!!!! Ну нічого. За ці десять днів я встигну підготуватись. Я вірю в себе!)



Сьогодні на уроці української мови проходили парадокси. Мені сильно сподобалось...) Тому вирішила почати колекціонувати парадоксики)

Парадоксик перший: "Я завжди кажу неправду"

Парадоксик другий і третій, якиі мені запрезентував Dark_Tetan: "Діоген каже:
- Наступне висловлювання Сократа - неправда.
Сократ:
- Останнє висловлювання Діогена правдиве"

"Істини не існує і це Істина"

Хто згадає якісь такі кіндзяприки, то шліть будьласка мені) Дякую зарання)

Настроение сейчас - сонце світить, мухи не кусають)

Сьогодні сталась важлива річ. Я відпустила себе)
Я пішла пройтися з подругою... Ми поговорили, пройшлися) Я вислухала її, вона мене. Я усвідомила, що зловила свій ритм. Я зрозуміла як я маю працювати.


Небо було такого гарного насиченого кольору... Світило сонечко... Сміялись діти...

Я зрозуміла що таке щастя) Для мене щастя - це дрібнички) Це коли нічого не треба) Гарне небо, свіжий вітерець, сонце...)


А тепер я готую милу, приємну дрібничку для своїх друзів) І від цього тішуся) Сьогодні я щаслива....)

В колонках играет - брум-бурум-бурум-бурум-бурурум)

"Штирлиц подумал. Ему понравилось и он подумал еще." Це про мене...) У мене є думки і я їх думаю)

За цей час трошки зрозуміла) Трошки обдумала) Трошки щось для себе вирішила)

Перше: усвідомила себе рабинею окулярів. Це не смішно, але я всеодно сміюсь)

Друге: зрозуміла що зависоко себе оцінюю) Треба себе приводити до порядку і відповідати своїм власним вимогам)

Третє і найголовніше: коли збираєшся образитись на неувагу - добре подумай, чи маєш ти на це право. Урок: мені ніхто нічого не зобов'язаний. Кажуть, тільки дурень вчиться на своїх помилках) З цього випливають дуже нефайні висновки)
Рішення: буду себе виховувати)

Подивилась мульту "Тачки" в українському перекладі) Іржала як кінь, а точніше кобилка) В повному захваті)

Знайшла у Nad_Gamgee і виставляю, бо у мене таких людей достатньо...)
[545x409]

Розплющ очі і побачиш небо...

Шлях не завжди буде темним - світло попереду. Деколи йти стає тяжко і здається що виходу немає. Тоді дуже потрібно відчути підтримку друзів. Тільки сильна людина наважиться попросити допомоги. Але недавно я зрозуміла одну важливу річ - якщо у тебе є в кого попросити поміч, то зазвичай просити не треба - вони самі зрозуміють.

Є тільки дві речі у світі, за які я віддам життя - сім'я і друзі. Ніхто і ніколи не посміє їх образити чи зачепити. Вони - мій якір, і я нікому не дам їх скривдити. Деколи вони не приймають моєї допомоги, деколи вона їм просто не потрібна, але я готова для них на все.

І я починаю помічати, що мені подобається бути "зливним бачком" для своїх друзів... Їм легше коли я їх вислуховую. Приємно бути корисною...)

Настроение сейчас - гиги

Моя кохана вчителька з української мови сьогодні вирішила загітувати нас на конкурс читців віршів Тараса Шевченка... Намагалась звабити нас згадкою про матеріальний приз... Казала що це діло добровільне... І благополучно добровільно-примусово готуємось я і дві мої однокласниці. Перша з них найкраще читає ліричні вірші. Друга - мелодійні. А я - войовничі. З нас будуть вибирати "найкращу" яка представить школу на області. І найгірше, що тут зразу прокинувся мій найбільший недолік! Мені зразу ж захотілося звалити на себе ще це... А в мене ж майже немає часу! Але всеодно хочеться...) Моя дилетантська душа актора вимагає прийняти в цьому участь...) Я можу відмовитись... Але не буду! Ля-ля-ля, це буде щось "особисто для мене"...) Ну маю ж я себе хоч час-від часу "балувати"?)))

Настроение сейчас - замислене

Дізналась результати пробного.... Набрала 24 чотири бали. З інформатики - 2. Я впевнена що саме з інформатики все написала правильно (помилитись у відповіді на запитання що у Ворді виконує функція Save as може тільки той хто ніколи не бачив Ворд! а я бачила) Щось тута не то... Не все добре в Датському королівстві... Нащо фальсифікувати дані пробного, які всеодно ні на що не впливають? Може я чогось не знаю?...