Это цитата сообщения
Веселго Оригинальное сообщениепро час..
Настроение сейчас - ...захотілось написати одну оповідку, яка переходить з покоління в покоління, з вуст у вуста, набуваючи нових деталей та описів..
мені її розповідав батько, коли я була ще маленька..прочитав в якійсь книзі, будучи в такому віці, як я зараз..
може хтось і знає її..але мені дуже подобається..
ітак..
жив на світі один хлопчик..він радів життю, сонцю, мертвим жабкам, булавкам, палочкам, рогаткам і тому подібним дитячим радощам..і от пішов якось хлопчик гуляти в поле. на тому полі була стара залізниця..рельси вже покрились іржою, а шпали плесінню..хлопчик сів на осінню, вижжену серпневим сонцем траву, милуючись краєвидом. раптом його увагу привернув якийсь сторонній звук. він повернув голову і побачив..потяг, що їхав по старій залізниці. хлопець не повірив своїм очам - за все його 10-річне життя жоден поїзд не проїхав цим полем! та тим не менше він був цілком реальним. потяг зупинився посеред поля, випускаючи дим з величезної чугунної труби. дверцята першого вагона відчинились і з них вийшов машиніст. він був в файній, добре напрасованій формі - темно-синьому фраці з позолоченими ґудзиками та штанях зі стрілками. обличчя його не дивлячись на велику кількість мілких зморшок, виглядало молодим та свіжим. підборіддя обрамляла сива борода, що плавно переходила у моржові вуса. машиніст поїзда доброзичливо посміхався хлопчикові і жестом руки покликав його до себе. хлопчик зацікавлоно підійшов до чоловіка та допитливо подивився в його ясні блакитні очі.
- Ти мабуть..здивований цим видовищем. - з лукавою посмішкою почав машиніст.
Хлопчик задумливо кивнув.
- Я приїхав, щоб привезти тобі невеличкий, але дуже важливий подарунок.., - з цими словами чоловік дістав з нагрудної кишені невеличкий золотий похідний годинник і відкрив його, демонструючи хлопцеві циферблат.
Хлопчик з усмішкою розглядав нову іграшку. зсередини він був ще красивіше, ніж зовні - поверхня, ідеяльно відполірована, була вкрита зображеннями материків та морів, які переливались і мерехтіли немов справжні - поістині неземне видовище. хлопець протягнув руку за годинником, та тут машиніст трохи посерйознів в обличчі та уважно подивився йому у вічі, ніби скануючи душу і промовив:
- Я тобі віддам цю річ, але запам*ятай - вона непроста. якщо протягом життя в тебе буде якийсь чудовий, незабутній момент - натисни сюди, - він вказав на невеличку кнопочку, збоку від циферблата, - тоді цей момент буде продовжуватись цілу вічність. але тіко один, не більше. на цьому я прощаюсь з тобою, - чоловік знов прийняв звичний усміхнений вираз обличчя і помахав рукою, - але ми ще обов*язково зустрінемось!
Хлопчик також усміхнувся у відповідь, поклав годинник в кишеню і не встиг навіть повести віями, як поїзд зник. але на цей раз він вже не здивувався і, міцно стискаючи подарунок в руці, пішов додому.
Йшли години, дні, роки..хлопцю вже було 20..він вчився на відмінно і вже отримав чудову роботу. про годинник, звісно ж, він забув. але одного разу, прийшовши додому у чудовому настрої, в стані безтурботливості і просто щастя, юнак вирішив знайти свої старі дитячі світлини. і тут, шарячи рукою по поличці, він натрапив на давній подарунок. відкривши його, хлопець почав усміхнено розглядати повехню циферблата і тут погляд його впав на ту саму кнопку..він подумав: "зараз я молодий, висококваліфікований спеціяліст, отримую високу зарплатню, в мене все є - помешкання, авто, купа вірних друзів..мені більше нічого не треба для щастя та достатку!". з цими думками він підніс палець до кнопки..але потім вирішив, що в житті ще, можливо, буде купа і більш кращих моментів і не натиснув кнопку.
І от пройшло кілька років - через непорозуміння хлопець втратив роботу і друзі залишили його на самоті з цією проблемою, адже, дружили з ним тіко через його статус в суспільстви.
і ось йому вже 30..він доволі зрілий чоловік, але все іще відчувається кров в жилах та підліткові іскорки в сірих очах. він знайшов дівчину, в яку закохався з першого погляду, якій готовий був віддавати всього себе кожен день, кожну секунду..вони жили разом..і хлопець був щасливий вже від усвідомлення цього чарівного факту. вона була його янголом..дивом..сонцем. вона була всім. одної чудової літньої ночі після солодкої близкости він пішов на кухню попити, коли вона вже заснула. полізши в шухлядку за відкривачкою він намацав..годинник, про який забув ще 10 років тому..з іронічно-гіркою посмішкою він подивився на нього, пригадуючи те саме видовище, коли він був більш заможній, більш молодий, більше амбіційний..хлопець до сих пір трохи жалкував..але зараз він впевнений, що щасливий. в нього теж достатньо грошей, є де жити, є де спати, є що їсти..і..є кохана жінка. він підніс палець до кнопки, але знов щось зупинило його. "будуть моменти краще. життя ж тіко починається". і відкривши пляшку газовки, він зробив ковток та блаженно заплющів очі..
За кілька місяців янголя почало набувати інших рис, які до того хтиво приховувались..вона постійно
Читать далее...