Мое фото. на фоне вы можете увидеть мой бубен, в руках - посох
[335x480]

На вихідних їду в Київ на два дні до своєї дівчини. Поки що все складається непроблемно, однак одна все ж таки назріває. З Одеси паралельно мав приїхати Волколак, однак він нього ні шух-шух, як бачу в неті вже тиждень. Я з ним розходжусь схоже в двох непринципових ідеологічних питаннях, однак все ж таки хотілось би сходити на капище... Якщо ти це прочитаєш, то остав коммент в якому зазначиш коли прибудеш в Київ і як зустрітись нам. Маю прохання: якщо зможеш, закинь мені якоїсь нормальної язичницької музики, або НС з акцентом на язичництво. я відшкодую тобі витрати на болванки.


80955030297 - мій моб. Сподіваюсь тобі по ньому не доведеться дзвонити, однак у випадку якщо нам ніяк по інакшому не вдасться скоординуватись...

В колонках играет - Храм Метелика - Колискова Мерцям)))
Настроение сейчас - Не дуже

Я нагло використав слабкості Маринки сьогодні. Заставив її розплакатись для того, щоб батьки дозволили їй лишитись в Києві на ті дні. Слава богам, вона наче не дуже образилась. поки маю годинку-другу часу, напишу цей твір, мій перший міні-креатифф. Буду писати росіянською, оск. думаю викласти на форумі. Надіюсь, ніхто не вирішить що він надто готичний...

Снег начинает таять... наконец наступила весна... я лежу на земле и вижу подснежники... по земле, все еще мерзлой, текут ручейки... моему взору видня река, которая несет на себе льды... мои раны никак не заживают... я столь ленив, что не хочу шевелиться... Я воевал за князя, долго воевал, и мне пора на покой, любимой, к будущим детям...сейчас, наверное, март - птицы еще не прилетели, небо чистое и прозрачное, напоминает глаза сестры... глаза же моей возлюбленной зеленые, как листики это подснежников... я столь ленив, что не могу пошелевелить рукой... как же мне надоело здесь лежать...
Я слышу шаги... быстрые, легкие, девичьи... но мне лень повернуть голову, чтобы увидеть, кто идет... смех, такой приятный... это сестра! но пчему она перестала смеяться? она подошла ко мне, но мне лень повернуть к ней голову... а, вот и ты, любимая сестренка, извини что так долго возвращаюсь домой, оеснью поход окончился, но сотнею ран в меня вцепилась эта проклятая лень... что тебя так испугало? пятна на моей коже? или то сколь мое лицо бледно? Это меня изуродовала лень... она настигла меня печенежской стрелой, когда я возвращался в родную деревню, жизнь меня покинула, а тело взяла лень... и я жду костра, который разогреет меня, разрушит тело-темницу, чтобы я с дымом ушел в небеса, где меня не достанет эта лень... ведь лень меня тоже может покинуть, когда я уже не буду собой, и тогда я приду к тебе в дом упырем, чтобы ты почувствовала, как меня мучала эта лень...

Птицы летят из Ирия, они мне укажут путь отсюда...

В колонках играет - Сліпий Сторож - сутінки у Середземї
Настроение сейчас - войовниче

Святослав Хоробрий

В колонках играет - Тиша, моя улюблена
Настроение сейчас - пасмурно, без опадів, голова болить від великої кількості волосся

Ніколи так довго не не стригся...
Може в скіни мені піти? Хоча я не знаю які вони в тернополі... Калеб каже піти на сотню і побалакати... ні поки ні. Напевне, вже після Нівроку. Хардлайнери, сцилку на яких мені дав Вовкулака ...

http://hardlinecenter.com/

Хлопці мені подобаються, в основному за те що я люблю в НС - винищенння дегенеративних елементів суспільства, а не безглузда агрессія проти студентів-іноземців.

Гидотні дівки Євростудій... бляді. Зате виглядають як істинні арійки. Ні, інтелектуальне начало завжди буде вище фізичного. Однак правильний інтелект ніколи не залишить своє тіло на обочині



[453x472]

Ну що?! буду балакать по українськи і те що хочу! Думаю, скоро стане ясно хто я і що я їм