Настроение сейчас - Ржу
Как то это не в тему моего блога, но я просто не могу...Даю в авторской переработке:
Найдэн рыб с чэлавэческый лыцо
[показать]На динях арабыский малчик ис сэлэния Кфар Кассем сиделал удивительный находка.
Маленкий Аюб Махмуд Атва абу Саалук бил настока паражен увидиным, што биросил удачку, упаль на калени и принялся малица О Аллаху. Малчик на пляже в районе израильского города увидел рыба с лицом.
"Как толка я видэл эта лицо с губами, я опустился и начал малица. Я видел, шо у эта рыба был губы и глаз. Тада я взяль рыба и памэстил ее в вода, чтоб он не умэр и пашёл назад к наша дэрэвня с друзьями. Я хатэл, чтобы все это видел, но рыба умер вскорэ послэ таго, как я вирнулся дамой", - гаварит Саалук.
Нэсмотря на то, что рыба умэр, Саалук гаварыт, что у нэго ест относитэлно нэё нэкатарый план: "Я храню рыб, патаму што сотня людэй прэходят ки нам дамой, чтобы увидэт иё. Я ныкада нэ встричаль нычэго падобный. Еси рукаводства мэчет, што радом с мой дом, я сделать чучэла ы выставиль на обозрэние, чтоб все видеть".
PS Журналистам незачет - нет интервью с рыбой...
А сам новаст живёт зидесь
Життя другого плану… Ніхто не замислювався про другорядні ролі у будь-чому: у голівудському блокбастері, у відносинах людей, у градаціях сімейних стосунків якихось левів у Національному парку Найробі, у книжках з історії…
Завжди, будь-де є щось, що лишається поза увагою… Відступає у тінь під впливом чогось більш сонячного і помітного… І все, його немає. Для нас немає. Але ж воно (вона-він-щось) живе, щось думає s прагне. Воно не винне, що втопилося і розчинилось у чомусь більш фотогінічному і привабливому. Воно так само хоче жити і бути, колись першим, колись другим, комусь потрібним, а комусь ні…
Але ж уява і увага глядача завжди зосереджена на першому плані… А куди пішли всі ті, котрі не пройшли кастінг на перше місце?
Спасибо, Тарас......
Из дневника
![[info]](http://stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
antimil Дневники мертвых людей.
Говорят человек живет пока живет по нему память. В интернете память может жить вечно. Человека уже давно нет, но сообщения от него на формах продолжают жить, на них могут отвечать. Только сам автор уже не ответит.
Я где то год назад впервые столкнулся с дневником мертвого человека. Искал какую-то информацию по аниме и вышел на сайт на народе. Писала девочка, наивно, настолько наивно, что я заинтересовался и начал читать, и в процессе чтения вдруг понял, что этой девочки уже нет в мире живых, что я читаю письма мертвого человека. Перелез в гостевую и убедился в своем предположении - сайт не обновляется. Но гостевая живет.
Потом я уже достаточно часто встречал "мертвые дневники" вроде человек давно не пишет, но странно, думаю, и начинаю смотреть комменты под последним постом, прощание ...
Потом был
warrior_liberty - я лично с ним тесно не общался, так видел пару раз, но делом-то занимались одним. А потом пошло дальше... Каждый уходит по-свойму, у каждого свои интересы свои взгляды. Но он будет жить, пока живет о нем память.
[448x336]Настроение сейчас - у порівнянні з чим?
Прокидаєшся зранку, убитий в гівно,
На сакуру дивишся як самурай,
Вдягаєш зсиріле й старе кімано,
Влізаєш у повний китайців трамвай.
Забувши про суші, бансай, екібану
Ти їдеш виконувать борг соціальний.
Ти вєлорікша в тенетах туману:
Безпринциповий і вже ненормальний.
На благо Китаю і корпоративу
Не спиш, не їси, тільки щось продукуєш.
І коли десь гукають Максима ......ну,
Ти вже не звертаєш, ти - не реагуєш...
Дякую вам, мої любі друзі, за те що ви мене часто рятуєте від написання таких віршів ;-)
Я навіть сюди це запхаю на знак подяки...
Сад будущего –- антенны пустившие корни.
В корнях клубни-телевизоры,
которые зреют, постепенно делаясь цветными.
Вымышленные чудовища идут в жопу. Всего-то и нужно: оглядеться по сторонам. Обратить внимание.
Друг прийшов на роботу і сказав що, щойно бачив як у тролейбусі померла бабуся. Зовсім. Він зробив висновок, що ранок хєрово почався. "Навіщо вона померла, чого вона не померла на наступній зупинці чи взагалі в себе вдома? Чому я мав це побачити?"
Ти можеш робити у цьому житті багато чого, майже все - в нас же є справжня свобода і афроамериканці, в нас є геї і демократія, в нас купа благодійністі і суцільне всиновлення сиріт, в нас є кредити без відстоків і розпродажі, в нас є все, щоб відчувати себе особистістю....
Ти можеш робити все...Але, будь ласка, не помирай на очах у інших людей - це псує їм настрій, це вибиває їх з колії, це змушує їх замислитися. Померайте де завгодно, тільки не посеред вулиці, не в громадсбкому транспорті, не в супермаркеті..
В мене діти, в мене робота, в мене плани, в мене власний світ. Ви не маєте право в нього втручатися навіть своєю смертю, тим паче своєю смертрю...
Будь ласка, не померайте в мене на очах...
Домовилися?
[420x336]
“Ніколи не соромся свого алкоголізму”
(один мій друг)
Сподівання – найгірша звичка людства. Нащо вигадали сподівання? А насправді ніхто його не вигадував. Це така ж надумана річ, як і любов. Ти думаєш, що любиш дівчину, даруєш їй квіти, ви гуляєте і все таке інше, а тоді одного дня ти розумієш, що ні хуя її не любиш, а любиш пиво, напиваєшся і посилаєш свою дівчину по телефону дуже далеко і дуже нецензурно. Пиво ти послати не можеш, принаймні я таких людей не знаю. Це або шизофреніки, або ті… хто дуже багато сподіваються. Раніше я ніколи не сподівався, не дуже давно я таки піддався цим сраним правилам системи людства і почав сподіватися.
[448x210]
Настроение сейчас - сука, еще цвет кожи, религиозные предпочтения, да пошли вы нахуй с моим настроением..
Еще одно оправдание, хотя и оправданий уже не ищу...Вопросы типа зачем, куда, что и как и почему вызывают просто раздражение а не желание (как раньше) задуматься о чем то.
Знаете, в трамваях и троллейбусах пенсионерам после предъявления аусвайса дают билетик с красной линией - мол, льготный. Я никогда раньше не думал шо і навіщо, я сприймав це як решту с буханки хліба - тобто щоденне й не варто уваги...
Но вчера я ехал с своим собственным дедушкой, любимым и стареньким...І йому дали такий самий білет. Він взяв і почав його роздивлятися, причому, щось було таке дуже знайоме у тому як він дивився на нього - так я кожного разу коли отримую білет, починаю його роздивлятися - може він тіпа фартовий, його треба зїсти, і все в житті стане окей! тобто від того, що я зжеру шматок целюлози, в мене скінчаться проблеми, ну, розумієте, такий евфемізм будь яких наркотиків...Тобто ковтнув і все якийсь час добре, до іншого кквитка..
Але я відволікся. І ось мій дід роздивився його, видно зрозумів, що сьогодні не фарт, від проблем не втекти, і питається у тьтки з білетами, мовляв, а чому це нам пенсіонерам дають перекреслені квитки.? Вона щось хрюкнула тіпа "Родина велела" та й пішла далі.
А дід так подивився на білет і сказав "Це просто шоб ми сука розуміли, шо ми вже старі і відпрацьовані, як Запоріжсталь. Бачиш (це скоріше самому собі, а не мені) ця червона лінія означає що на нас поставили хрест...Навіть у громадському транспорті нам нагадують, шо ви викреслені, ви непотрібні...Ось ваш документ - ця червона лінія - це все ваше життя вбите на благо ефемерного майбутнього ваших дітей, у такій самій червоній як лінія країні. Ця країна як і ви вже 15 років їде у якомусь трамваї мейдінчехословакія, стискаючи у руці нещасливий квиток з червоною лінією.... " (ви розумієте що це вже я від себе додаю?)
Дякуємо, наступний, вільна каса....
[показать]...если Вас не любят, если Вам плохо и одиноко, если у Вас нет друзей и Вы ненавидите весь мир, если даже любимая семья вызывает лишь отвращение и наталкивает на мысли о суициде - то вам сюда http://www.lleo.aha.ru/na/
Надеюсь, я многим помогу... Благодарности (не стоит, ну что Вы) прошу отображать в комментах...
Не для себя ж стараюсь...
Только здесь...
[показать]
В действующих лицах каждый разбирается сам...
Действие первое
За столом сидит М, входит Ю - М падает под стол
Действие второе
(М лежит под столом)
Ю: Ой, молодой человек, что с Вами
М: Да, Вы знаете, как то накрыло (смотрит с открытым ртом на Ю)
Ю: Вам наверно к врачу
М: Какому врчу!? Поедемте к цыганам
Ю: (улыбаясь) Даа, Вы видать хорошо приложились то головой!
[показать]
Действующие лица
Алег - Инспектор санэпидемстанции – молодой человек, разочарованный в жизни и гигиене
Сашенька – совершенно добрый и отзывчивый человек
Тамара – продавщица с редким именем
Голубь – птица мира
Место действия – вокруг нас
Обо всем уже написано...
Не обо всем подумано...