История номер один.
Сижу на полу. Щёлкаю зажигалкой и поджигаю тонкую белую сигарету. Ложусь на мягкую гладь ковра и смотрю, как дымиться моя женщина. Струя дыма танцует в пространстве и извивается потрясающими по своей красоте узорами. Наслаждаюсь зрелищем. Изучаю белизну потолка, глубоко вдыхаю свежий весенний воздух, распространяющийся из окна. Вдох. Ещё один. Пьянящий запах никотина на моих длинных чёрных ногтях. Идёальная картина дыма в залитой солнцем комнате. И тут вбегает какое-то уёбище с ахуительного размера ржавой пилой моего дедушки и начинает кромсать меня с воплями на тему экспрессивности жизни и абсурдности дуалистических существований социальных единиц. Не очень смешная, зато поучительная история. Конец.
Девочка в сломанном троллейбусе едет по разлому своей жизни.
Её волосы неухоженны. Её глаза серъёзны. Её боль свежа.
Ням-ням-ням. Как вкусно пахнет безразличие.
Шаг в новую жизнь.
Начало.
Ещё.
Дай мне проверить прочность твоих ресниц, прозрачность глаз
Я изучил состав твоих слёз, и написал об этом рассказ
Во всех журналах мира, его издали на всех языках
И ты теперь плачешь каждый день, и режешь вены на руках
Перерезая горло своё, ты вспоминаешь о том, что есть я
И при этой мысли всегда из под юбки твоей выползает змея
Мозг твой - враг твоих слов, сердце твоё по венам гонит раствор
Белый раствор мышьяка, смотри, как прекрасна луна
Похожая на чьё-то лицо. На чьё дай Бог вспомнить. Ах! Да на твоё!
Когда ты увидела смерть, заглянувшую в наше окно
Солнце тоже лицо, но мы не знаем этого
Нам не видно его из-за яркого света в глазах
Смотри, как светит Солнце, смотри, как тают облака
Погода будет, как никогда: легка, тепла, и нежна
Лишь только лёгкий ветер, шалун, отбившийся от зимних туч
Волнует волосы твои и мои. Лежим в гробу мы вместе ну и пусть…
Мені здається, що в цьому світі щось не так.
Я прагну анархії!
Я прагну переглядів історичних фактів!
Я прагну удосконалення навчального процесу!
А також сексу, хоча б два рази на тиждень!
Перше. Якщо кожен зможе робити те, що йому заманеться, то більшу кількість поганих людей одразу повбивають, а далі, стосунки будуть будуватися на взаємному порозумінні і пошуках компромісів.
Друге. Розповідати треба про факти. А нав’язувати свої погляди я не раджу, бо якщо станеться перше чого я прагну, то довго Ви нічого нікому не понав’язуєте. До того ж…вірити всім цим, так званим «історичним довідкам» не має сенсу. Мало що можуть написати у підручнику? Треба вірити свідкам, а якщо їх не має, то не вірити нікому.
Третє. Нехай все лишається так як є, вмовили…але доросла школа, тобто 10-11 класи - замість того, аби пропивати гроші, які їм дають платити за чистий клас та цілі вікна, замість пройобаних у дитячому садку із цигаркою в зубах уроків, замість сексу у вчительському туалеті під час англійської мови, нехай самі вибирають, що їм буде цікаво. Нічого не цікаво? Пиздуй у ПеТеУ, армію, труну чи народжуй дітей. А згалі…останього не треба, у нас і так багато людей без мозку, навіщо їх дратувати пузатою старшокласницею?
Четверте. Якщо станеться третє, чого я прагну, то і це також стане реальним.
Дякую за увагу. Мені саме час йти займатися алгеброю та смоктати «Барбарис». До речі, алгебру я ненавиджу, але треба…так сказав хтось зверху.
P.S.: А згалі то ні…живемо один раз – краще замість албери піду практикуватися робити дітей…але у захищеному варіанті. Все ж дякую Вас за увагу!