Згадаємо дитинство.....кого я вам нагадую???

Привітик!ОТ тільки почалась весна, засітило сонечко....як ми уже не хочемо сидіти на парах...точніше викладачі нас самі відпускають...інколи ми самі можемо змитися)))Починаючи з понеділка у мене така ситуація з парами...тільки приходимо, сидимо на перші парі...ну а далі як получиться)))Так і вийшло в середу...ми прийшли на першу пару...."примусили" викладача зробити нам соціологічне опитування(ми просто не хотіли відповідати, бо були не готові), яке називалось "Для чого жінкам потрібні чоловіки, а чоловікам жінки". Оскільки у мене в групі 23 дівчини і 2 хлопці(з викладачом3)))))....то ви собі можете уявити,яка у нас вийшла дискусія і хто переміг.В принципі було цікаво і весело...нас було чути на весь універ.Потім, як виявилось в нас відмінили дві наступні пари....і от ми маленьким жіночим колективом....оскільки надворі світило чудове сонечко, вирішили піти на Високий замок.Прикупили пляшечку улюбленого вина)))...шоколадки і почухали.Так класно посиділи....поговорили по душам...насміялись досхочу.Так класно....отак зібратись і повеселитись просто для себе)))А ще ми віришили таким же колективом, найближчим часом чухнути у весняні Карпати)))....буде дівішнік!!!Ото такі справуськи!!!

 На такі думки мене наштовхнула одна людина, я для неї це написала.Залишайся просто собою...щоб там хто не говорив.

            Кожна людина - це особистість, з своїм світом і з своїми переживаннями. Час від часу ми заплутуємось у своїх думках, у своїх почуттях....ми незнаєм, що робити і хочемо просто зрозуміти себе, розібратись у собі і визначити що ми хочемо від життя і від людей, які нас оточують і що вони хочуть від нас. В такі моменти хочеться просто мовчати і слухати тишу, слухати своє серце, ні з ким не розмовляти і нікого не слухати.....просто зануритись у свій світ і послухати той голос, який звучить з середини. Ти зла на весь світ, тобі здається, що тебе ніхто не розуміє і не вміє вислухати, ти почуваєшся самотньою.....і незнаєш хто став причиною таких думок і почуттів....ти сама чи хтось інший.......тобі просто потрібен час зрозуміти себе! Але життя не стоїть на місці...тому не потрібно занадто захоплюватись цими пошуками.....бо тоді можна втратити відчуття реальності, довіру тих людей, які стараються тебе підтримати......хоча в такі моменти ти не хочеш нікого бачити і говорити.....але потрібно зважити, що життя не стоїть на місці, і потрібно зважати на почуття інших(можливо саме зараз їм так потрібна твоя підтримка, і вони теж страждають???).

            Як зрозуміти себе!!!???.....Зрозуміти, те чому ти змінилась.....чому ти не впізнаєш себе колишню?...а також чому змінилось ставлення оточуючих до тебе??? Час, почуття, вчинки твої і інших людей - ось все те, що спричинило зміни.Наприклад, ти покохала і це почуття взаємне - тоді ти змінюєшся, тобі здається що ти найщасливіша на світі....хочеться жити і радіти життю.Але коли це почуття не взаємне, то навпаки,...ти не можеш зрозуміти чому це сталося саме з тобою, ти страждаєш і намагаєшся забути....і з час все вилікує, але тоді ти вже будеш інша. Ти станеш сильнішою, але водночас ти будеш боятися, цього почуття....боятися, що знову буде боляче! Але таке життя, від цього ніхто не застрахований, тому потрібно ПОВІРИТИ і йти вперед. Вчинки інших людей - вони ролять тебе іншою. в залежності від ситуації! Адже коли тебе обманюють або зраджують близькі люди, то це боляче, і ти після цього закриваєшся від усіх, втрачаєш довіру і почуття захищеності....і думаєш, що вже все настільки змінилось...що ти просто не впізнаєш своє життя і ставлення інших до тебе, і думаєш, що кращого вже нічого не буде!І зовсім навпаки - коли в твоєму житті зявляється людина, яка стає для тебе другом, якій ти можеш довірити все і ти знаєш, що це справді щиро - тоді ти відкриваєш своє серце, і очі твої сяють від щастя, ти даруєш свою усмішку і любов. Вчинки, які зробила ти - добрі чи погані - змінюють твоє ставлення до життя і оточуючих, ти по-іншому дивишся на ті чи інші ситуації, до тебе по-іншому починають ставитися оточуючі.

          Зрозуміти себе.....це складне завдання, яке ми виконуємо впродовж всього життя, ми відкриваємо свої сильні і слабкі сторони, і постійно змінюємось як для себе так і для оточуючих......адже ми живемо. Обовязково, час від часу потрібно зупинятись і подумати, що змінилось.....просто поговорити "з собою"......але не потрібно забувати, що розуміння приходить з часом.А час - це наше життя....яке не потрібно пропускати повз себе....адже там є люди і ситуації завдяки яким ми змінюємось, незалежно в яку сторону.....бо без змін не було б руху вперед, не було б тих кольорів життя! Насамперед просто потрібно навчитись розрізняти.....тих людей від яких дійсно віє щирістю, і які завжди з тобою, які хочуть тобі допомогти.Так це важко...але без цього просто можна дуже легко зробити тій людині яка того не заслуговує боляче, і потім про це дуже шкодувати...або тобі можуть зробити боляче! Поговоріть з собою...але водночас, памятайте, що в реальному світі....є теж ті хто вам міг би допомогти це зробити.......бо інколи погляд зі сторони, і добре щире слово і розуміння,дуже допомагає...просто не забувайте і цінуйте тих людей, які хочуть вам допомогти...просто хочуть щоб ви не почувались самотніми....і знали, що вам є на кого покластися, в будь-якій ситуації!Вірте в свої сили....і жийте в гармонії з собою і життям!....навіть

Привітик усім!От я вирішила поділитись з вами як я відсвяткувала 8 березня. Сказати одним словом - ЧУДНЕНЬКО!Стільки смс прийшло!!!Тільки я святкувала і сьомого і восьмого березня. Сьомого ми святкували з групою(нас 23 дівчини і 1 хлопець).....ви собі не уявляєте, які ми були здивовані, коли він нам усім купив шоколадки(мій улюблений "Любимов").Ми спочатку його всі розцілували....а потім пішли святкувати.Нище на фотках подивитесь на нашого героя)))))Посиділи ми спочатку з всіма в кафе.....потім найстійкіші пішли на більярд і караоке))))Це було щось.....одним словом погуляли ми на славу!!!Ну а сьогодні я святкувала спочатку вдома...потім ходила з братиком вбирала букет для його дівчини, потім я з ними і продовжила святкувати....ну в принципі теж було весело!!!А ви як відсвяткували???

Ми the best!!!

[699x524]

Наш джентельмен Вова!!!)))

[593x445]

Я граю в більярд:):):):)

Мої дорогенькі читачки)))Незнаю чи встигну до того часу зайти ще в інет.Отож хочу привітати вас з наступаючим днем весни - з 8 березням!!!

Бажаю вам щоб ви цвіли і пахли як весняні квіточки,

Щоб у душі світило тільки сонечко,

А на серці було тільки коханнячко!!!

Хай життя ваше буде схоже на ВЕСНУ!!!! 

Всіх цілую!

                Мелодія - це звук, який постійно оточує нас. Чи це спів пташок навесні, чи це звук дощу або потріскування вогню у каміні, чи просто биття сердець - це все мелодія - мелодія нашого життя.

           Звуки, які звучать у кожній мелодії - всі створювались колись і продовжують свій шлях зараз - і ще жодного разу не повторювались. Кожного разу, це новий світ, нове звучання, нові нотки і нове життя - цн політ душі людей які її створюють.

          Слухаючи музику - я ловлю себе на думці, що з кожною піснею в мене повязана, якась подія. Дивна закономірність, але це насправді так.....інколи хочеться послухати щось забуте, але те яке ніколи не набридає. І от під час того, одразу мимохідь в думках постають спогади, хороші і не дуже, веселі і сумні....але не одмінно повязані з цією мелодією. І ти поринаєш у ці спогади - з посмішкою на обличчі згадуючи хороші моменти...і з сумом в очах, згадуючи другий бік медалі. Але на душі неодмінно стає радісно просто від того, що все це з нами було і що музика нам допомагає не забути. І так слухаючи кожну мелодію....ми згадуєм, що з нею повязано.....чи то перше кохання...чи то перший поцілунок....а ось тоді в мене зявився справжній друг....чи я попрощалась з ворогом.....або коли закінчилось дитинство і почалось доросле життя......цей список можна продовжувати до безкінечності. Мені музика завжди допомагає у житті -  я радію і сумую разом з нею, радію життю і слухаю тишу. Під веселу музику виникають "божевільні ідеї"...а під ліричні мелодії народжуються вірші і просто слова душі.

         Дякую тим людям, які створюють ці мелодії для нас!....разом з якими ми проживаємо життя. Насолоджуйтесь музикою, любіть її і живіть разом з нею....бо життя це і є мелодія...мелодія душі!!!

Дорогенькі мої з приходом ВЕСНИ!Хай вона принесе у ваші серця тільки сонце, кохання, тепло і радість!

Що ж....накінець прийшла довгожданна весна))).....І у моїй книжечці життя залишилась заповненою ще одна сторіночка.....багато хороших моментів!!!А тепер відкриваю чисту сторіночку......під назвою "Весна у серці". Я дуже люблю цю пору року....вона завжди така ніжна і романтична, світла і радісна.....ну а ще тому що народилася я навесні)))).....і ця весна буде 20 у моєму житті!!!

Чекаю від цієї весни - незабутніх вражень, багато хороших сюрпризів, щирості і теплоти від дорогих мені людей.....море усмішок і найніжнішого кохання!!!Привіт моя 20 ВЕСНА!!!!!!!!!!!!!

            Наше серце - як маленький замочок, ключик від якого дається тільки особливим і щирим людям. Замочок від якого ключик знайти не так просто ... точніше його потрібно заслужити. Воно відкривається для тих людей, які справді хочуть віддати йому свою любов і тепло.......хоча буває і так, що цей ключик попадає у погані руки, і від цього наше серце стискається від болю і стражадань...і як наслідок залишаються рубці, які час від часу нагадують, про ці погані моменти - хоча з іншого боку вони загартовують нас і роблять нас сильнішими. Але оскільки розчарування залишається....то потім серце просто зневіряється у людях.....

          Ключик дружби. Це особливий ключик, наділений довірою, відданістю, щирістю, добротою....і тільки позитивними почуттями! Він відкриває дверцята дружби у наше серце. Попадає він у руки до різних людей, але не кожен може зрозуміти від чого він, як його застосувати....адже це можуть зрозуміти тільки справжні друзі. Ці люди стають невідємною частинкою нашого життя і займають почесне місце у нашому серці. Вони ніколи не зрадять і завжди зрозуміють, вони вміють слухати Серцем, вони навіть на відстані відчувають коли тобі погано чи добре, коли тобі сумно чи весело, вони підтримають, порадять...і завжди пробачать помилки, їм краще сказати гірку правду, чим солодку брехню, в любій ситуації вони залишаються на твоїй стороні....і при зустрічі чи навіть по телефону...ти зможеш відчути, що ваші серця бються в одному ритмі!Такі люди справді є....і не обовязково знати їх з дитинства чи жити в одному дворі....можна познайомитись зовсім недавно, і вас може розділяти відстань....але ваше сердце все одно  відчуває їхню підтримку! Хоча інколи серце помиляється віддаючи ключ у руки людей, які ховаються під маскою слова "Друг"....але з часом вони відкривають своє обличчя і підло обманюють незважаючи ні на що, в такі моменти серце закривається...бо боїться, що знову буде боляче!Ів такі моменти зявляються знову зявляються нехай одне, але Справжнє сонечко(друг)! І завдяки таким людям наше серце хоче жити і радіти життю, і воно знає, що ключ у надійних руках!

       Ключик кохання. Такий ключик у серця тільки один(оригінал) і багато дублікатів:):)Адже впродовж нашого життя ми закохуємося знову і знову....що разу думаючи, що це назавжди. Спочатку - це незабутнє перше кохання, потім юність....доросле кохання і аж потім Справжнє кохання. Залишаються при цьому і приємні згадки і болючі розчарування....Але головний ключик серце віддасть тільки тій людині, яка по-справжньому подарує йому кохання, яке піднімає у небеса, тепло якого зігріває у найлютіший мороз, від якого сяють очі і у душі завжди панує весна! Кожного разу ми закохуємось, думаєм що може це саме він(вона).....а коли розчаровуємось, думаєм, що це вже кінець.....але ні, серце сильне, вона знає, що ще все попереду.....і що головний ключик ще не знайшов свого ВЛАСНИКА!А коли знайде, то це буде найщасливіша мить....адже коханні серця бються в унісон....як одне!!!

       Віддавайте ключі від свого сердечка тільки особливим людям, які для вас є ДОРОГИМИ і КОХАНИМИ! І тоді серце буде посміхатися..ЗАВЖДИ!!!

Любовь - это наркотик. Поначалу возникает эйфория, легкость, чувство полного растворения. На следующий день тебе хочется еще.  Ты пока не успел втянутся, но, хоть ощущения тебе нравятся, ты уверен, что сможешь в любой момент обойтись без них. Ты думаешь о любимом существе две минуты и на три часа забываешь о нем. Но постепенно ты привыкаешь к нему и попадаешь в полную от него зависимость. И тогда ты думаешь о нем три часа и забываешь на две минуты. Если его нет рядом, ты испытываешь то же, что наркоман, лишенный очередной порции зелья. И в такие минуты, как наркоман, который ради дозы способен пойти на грабеж, на убийство и на любое унижение, ты готов на все ради любви!

                                                                   Пауло Коельо "На берегу Рио-Пьедра села я и заплакала"