и еще раз я .... если кто не расмотрел .
[480x640]

Настроение сейчас - * хмурое*

А вот кстати я и ... без берета)

[480x640]

Мое настроение ....
[700x560]

В колонках играет - Земфира " Повеститься"

И никуда я все таки не пошла .... .

Страшно ... жутко страшно когда единственный в мире самый родной человек говорит такие вещи.У меня второй день отходняк.Сама с собой разобратся не могу .. и тем более странно когда человек который всегда был для тебя опорой ... силой ... который всегда учил и поддерживал .... говорит такое.... чувствует так .... и возражать пытаешся,но ... .
Я опустошена,сейчас ничего не хочу ... просто что б все было вымыслом и так и закончилось ... как неудачная шутка.Уверенна что так и будет,но даже сам факт таких слов .... меня пресует как каток ... не остается ничего кроме раздавленной меня ... пресс .... и пустота.
Точка.
А время песком по рукам .... разбито как хрусталь ... иногда так не хочется ....

Даааа,я всегда это знала ... бальзам на душу))))))

Сусанин .... даа,вот мое Солнце обрадуется ...она всегда так говорит)))))) Жанна Дарк сгодится,а вот Потрошитель,гы .... бойтесь меня!!))))))))))))))))))

О,боги дайте мне силы!!!))))
Вернулась с вечеринки в 10:00 утра ,погнала по работе,в 16:00 иду за подарком ,в 17:00 едем отмечать день рожденья Галки.Рррряяяфффф,и как я с этим всем справлюсь ... ??? Хочу спать! Хотя,с этим можно и подождать.
А вечеринка удалась))) Услышать такое от меня по отношению к пати ....О.это уже о многом говорит,ну не люблю я массовые скопления народу на метр квадратный.Но вчера... да ,ничего не скажешь ... организаторы постарались.Стриптизер был просто бешенный ... еле спряталась и Солнце свое спрятала ибо он с нечеловеческим воплем -"О,пара".бросился нас вытаскивать на площадку.Не удалось.Хм ... а вот другой девушкетак не повезла.... мдя.)))))))))))
Но вообщем всем спасибо было весело)))))
Теперь вот планируем на карер ... с ночевкой ...тусой в 25-30 человек.
Если выживу напишу,а впрочем,куды ж я денусь?))))))))))))))) * с надеждой в голосе*

Прикольно то как .... вампира я ...ррррр)))))))))) Хотя нет Ррррр это что-то из разряда оборотней))))

правда " Скрипку " еще надо отредактировать и совсем даже не чуток,но ... .

‘Скрипка’
Занедбуючи в тютюновій мряці думки , розчиняючись в лінощах лежу на дивані. Вже другий тиждень окремо від твого світу. Вже другий день в кімнаті не зачинені штори , другу ніч крізь вікно милуюсь на місяць.
Вчора у тебе був День Народження. Вчора тобі виповнилось 25.Я не міняю попільничку , не виношу сміття протягом цих двох днів. Занедбую себе не кажучи вже про ідеї.


В кутку лежить скрипка.


-“Присягни що будеш грати .Пообіцяй мені”- вимагаєш Ти . Ще пів року тому .- “що б не сталось, пообіцяй...”
-Сонечко...
- “Ні , пообіцяй , навіть якщо ми не будемо разом , скажи , що будеш грати мені , для мене .
-Присягаю.

Скрипка в пилюці , 2 тижні мої руки не торкались її , гидливо оминав навіть погляд.
-“Присягни”. чую Твій голос тоді.
-“Ти мусиш!” – чую тебе в цю мить. Я знаю:Ти тут. Відчуваю твій погляд , дихання.
Знаю що Ти повернешся і Ти повертаєшся. Ми говоримо і Ти ледь відчутно доторкаешся до мене.
-Заграй для мене.
-Зрозумій, я не можу.
-“Можеш! Ти чудово робиш це …. И…ці зорі на небі… .Викінь цей недопалок!”
Звісно , що я не кидаю її , я навчаю себе не слухати Тебе , не чути Твої кроки , не відчувати Твій погляд за спиною.

-Пам’ятаєш , як Ти грала тоді...?
-Пямятаю.

...спливають спогади...

...стара площа , бруківка , трамвай. Стою и граю. Бачу як Ти схиляєш голову і усміхаєшся. – Як Ви прекрасно граете...
-О, так. У цьому місті не має рівних мені.

Через тиждень ми вже разом йдемо по вулиці... .

-“Ти згадуєш? “ Це Твій голос ТУТ .Він трішки хриплий . Я мовчу.
-“Не ігноруй мене, я знаю ти чуєш, не прикидайся”
Я викидаю недопалок прямо на підлогу. Ти підходиш ближче , закриваєш очі руками. Вони завжди були холодні , а зараз ...
Я розчиняюсь в них. Ти нахиляєшся і Твоє волосся лоскоче мені шию -“ну зіграй для мене”. Думки про божевілля відступають перед Твоїм дотиком. Йду до скрипки .Ти усміхаєшся.
-Але я не можу грати , розумієш? Не можу.
-“Можеш , ти знаєш як я люблю твою музику.”
-“Тебе нема.”
-“Я тут.”

(погляд в очі ... душу ... )

Беру скрипку. Виявляється Ти права , я можу грати і роблю це так само натхненно як і тоді.

Освітлена кімната , вже не наша з ТОБОЮ ,а моя з нею . В неї блакитні очі і темне волосся . Вона любить мене , морозиво і вечірки , а Ти не любиш її. Інколи коли вона у душі , або просто не повернулась з роботи Ти приходиш і з докором схиляєш голову. Тоді ти сумна і мовчазна , тоді ти просто дивишся в куток де стояла моя скрипка.
-“Вона не для тебе”.- говориш ти .
-“А можливо Ти ревнуеш?”
-“Я ревную?” – так само як і тоді два з половиною роки тому Ти лукаво усміхаєшся – “… ревнують коли бояться втратити . А Ти моя назавжди.” Стомлено опускаю руки . Ти говориш правду і я це знаю.


Вона приходить ... і ТИ цього разу не йдеш, дивишся як Вона підходить, цілує Мене..... ТИ дивишся і в Твоїх очах починають палають вогники. Тоді я обіймаю ТЕБЕ , забуваю про все і віддаю тіло тобі, тому що душу віддала вже давно. Вона спить, а ти дивишся на мене:
-“ бачиш я була права, ти Моя, як же я можу ревнувати?”
Я вкотре мовчу і лише намагаюсь зрозуміти.

Офіс. Робота.
Але ТИ і там знаходиш мене. Сідаєш на край стола і дивишся мені у вічі.
-“Йди, дай мені спокій”, - благаю я.
-“О ні, це ти не даєш мені спокою, це ти викликаєш мене”!
-“А Тобі цього не хочеться? Якщо, ні? То Ти вільна”.
-“Ти знаєш що це не так і знаєш, що те що було між НАМИ сильніше за будь-яку відстань. І я це також знаю”.

Ввечері я дістаю скрипку і граю для ТЕБЕ. Її ще не має. Ти сидиш в своєму кріслі і слухаєш, Ти як і тоді любиш мою музику. Навіть ці 2,5 роки не змінили твоїх смаків.
-“А ми були щасливі, правда?”
-“ Так..”
-“ А з нею тобі так само добре?”
-“ Ти знаєш.“
-“ Я нічого не знаю! Ти любиш її?“
Мене прориває і я зриваюсь:
-“ Так, так!!!!!”- кричу я,-“ ... я люблю її, але належу ТОБІ“.
Ти усміхаєшся:
-“а я тобі і ти знаєш це “.

Повертається ключ. Це вона…
-“ Ти грала? “- здивовані нотки її голосу наповнюють кімнату. Вона ще жодного разу не чула моєї музики.
-“ Так, намагаюсь щось згадати “.
-“ І як ?“
-“ Здається щось пригадую. “
-“ Сонечко ... “- вона кладе голову на моє плече... – “ Сонечко, ти так після.... Вибач. “
Її кроки стихають в іншій кімнаті.
А ТИ більше не з’являлась сьогодні. ТЕБЕ не було тиждень, два, три... Мені здавалось Ти більше ніколи не з’явишся і я ніколи не побачу Тебе.
Я стільки чекала цього, але замість полегшання – сум. Твій образ, скрипка, старі фотографії і вирізки з газети, це все що залишилось від Тебе. Завтра ТВІЙ день народження, тобі 28. ТОБІ 28, але назавжди залишиться без 2 місяців 25....

Сьогодні Ти з’явилась. На Тобі джинси і стрейчева футбол очка. Ти усміхаєшся.
-“Сонечко “,
... я опиняюсь в НАШІЙ кімнаті...
- “Сонечко.“
Я опускаюсь на підлогу, тихо і знесиленно.

.....пульс.....

- “Сонечко … “
а Ти все усміхаєшся, такою доброю, ніжною пустотливою усмішкою. - “ Сонечко… “
..прмовили Читать далее...

Люблю дождь .... очень

Что такое дружба? Обязательно ли созваниватся,встречатся каждый день? Блин, на фиг все это если чувствуешь человека.Сегодня заходила Рыжая,не общались 3 года.Не моя и не ее вина.Просто так получилось.Стечение остоятельств и все.Она друг,однозначно,даже если не увижу ее еще лет 10 ничего не изменится.

Что ж я Че ... просто Че...)))))
[457x600]