У повній нетерплячці зустрілися на вокзалі у дуже радісній атмосфері,
остаточно роззнайомилися усі з усіма і рушили у дальню путь. Потяг був
ацько-пекельний, що трохи прибомбило деяких з нас? свіже повітря було чимось
міфічним та нездійсненним!
ти немов вклеівся намертво у простір вагону. До повної уяви моменту слід
додати верхні бокові полоці у різних частинах вагону! а ще я дізналась,що
мене „відселили” на іншу верхню полицю,бо так було зручніше для сусідки по
вагону. Сперечатися не було сенсу,бо яка різниця на якій з верхніх полиць
спати до ранку? Ніч пройшла як зазвичай у потязі. А саме дико боліли суглоби,
бо я зі своїми зростовими показниками не вміщаюся геть ні на одну полицю у
вагоні!
І ось вона вранішня Вінниця! Все всередині заспівало на різні голоси,
радіючи пречудовому ранку! Ми наближаємося до омріяної події! Ми стільки
чекали на неї! Гуррррраааааа!!!!:-)))))
Вокзал у Вінниці трохи чудернацький. Я ніде не бачила, щоб першу та останню
колії відокремлювали дротяними тинами. А ще якась дивакувата нумерація „перша
колія першої путі”.... а ще....ну, то ладно...:-)
Дісталися Воробіївки. Погода була трохи неласкава до гостей, тому
наша делегація понатягувала на себе усі теплі речі, що привезли з собою.
Хмарилося. Але ніщо не псувало нашого щастя. Того самого щастя просто
знаходитися у цих мальовничих краях?
Зареєструвались. Отримали по симпатичній намистині і попрямували до наметового
містечка лагодити собі хатки. Дорогою почалися дивуватися організаційним
досягненням як-то свіже зрублені туалети трикутної форми, різнокольорові
мусорні баки з сортируванням сміття за морфологічно-характеристичними
ознаками,та ще й з написами на двох мовах (я в дніпропетровську такого не
бачила? ) Першим випробуванням став намет. Бо ніхто з наших дівчат не ставив
ніколи в житті самостійно того намету... Але, як кажуть, було б бажання?
По-друге, непогано було б нарешті поснідати, бо кортіло дуже! У
пошуках чогось їстівного натрапили на гарнісіньких привітних тіточок, що
пропонували свіженького супчика за цілком соціалістичними розцінками! Бо де ще
знайдеш тарілочку свіженького ароматного супчика за 1.50 грн? Тільки уві сні.
а ще й з м’якеньким хлібчиком...:-) Тітоньки були з Тульчина. У перший день
харчувалися виключно у них. А ще запам’яталися свіженькі пиріжечки з
різноманітними начинками, а особливо з вишнями...все за тими ж соціалістичними
розцінками. І смачнісінька смажена курочка....
Далі було орієнтування на місцевості та ознайомлення з ландшафтами!
Те, що подія відбувалася на величезній території коров’ячого пасовиська, не
було навіть сумнівів! Бо сліди різної консистенції цієї без перебільшення
великої у всіх проявах та розуміннях тварини знаходилися скрізь! чомусь одразу
згадалося дитинство... коли мама працювала за розподіленням лікарем у селі,
мені було десь років зо три. ми йдемо через коров’ячий вигін, я одягнена у
біленьке пляттячко,біленькі шкарпеточки,на голові біленький бантик,а навколо
скрізь такі ж самі, як я вже згадувала, сліди великої худоби... і я така мала
гарненька святкова дівчинка неодмінно знаходила найсвіжіший слід, а тато
завжди такий мовчазний, чомусь скрипів зубами, напевне хотів щось багато
сказати, витирає мені ніжки, а обличчя в нього чомусь невеселе.... і так було
всі рази, скільки ми святкові переходили через це пасовисько... і я чітко
згадую цю картину....ех, дитинство-дитинство....
так от!з місцем з’ясовано. Вразили новісінькі стовби,що виросли посеред
мальовничих галявин,що вкопані,певно,турботливими руками:-), новісінькі
телефонні будочки від укртелекома, "укрпошта",що оперативно розвернулася понад
Бугом та забезпечувала свіжою пресою ("мамо, ти "артмозайку" не купуй, куплю
я, бо нам до галявини щойно завезли свіжого номера!:-)). Крокуємо далі.
першим придбанням стали мед з різно трав'я та медовуха!От
смакота!:-)Медовуха-це таке файнезне вино, зроблене на калині та медові, що
зігріває душі,серця та допомагає піднімати настрій, проганяти кепські думки та
почуття! перевірено на собі!:-) це я вам точно кажу! бери хоч півлітра,хоч
літр,хоч.... дядечко спочатку гостинно пригощає, а ти вже потім розумієш,що
без неї нікуди не підеш:-)так от! усі ці цікавини розташувались понад чарівною
річкою Південний Буг. Мальовничість якої просто зводить з розуму і причаровує
навіки...її стрімкі потоки, латаття, камінці, пороги...вона прекрасна у
будь-який час доби! можна сидіти і дивитись на неї дуже довго. але справ було
багацько! то ж сидіти та милуватися часто не було коли. навколо фестивальне
життя проносилось з блискавичною швидкістю та дуже насичено, то ж "хоч
розірвися" стало щохвилинною правдою:-) хотілося осягнути геть усе,але...куди
б ти не посунув,хоч у містечко ремісників, хоч до річки, хоч просто вештався у
Читать далее...