Та же почта мейлру, которая (огромное ей спасибо!) последние 8 лет давала приют нашим почтовым ящикам, потребовала до конца года полностью удалиться, пока не дав никаких возможностей забрать наши данные. Мы экстренно делаем возможность сохранить хотя бы пересылку с ящиков наших на какую-то другую почту.

Призыв тот же. Если у вас ящик @li.ru @liveinternet.ru, то больше через мейлру им пользоваться будет нельзя, создавайте другую почту где-нибудь и мы поможем настроить туда редирект.

Теперь они требуют, чтобы мы перестали высылать на адреса почты тексты постов и комментариев, называют это спамом, говорят что никаких переговоров невозможно и это надо как можно скорее сделать, иначе вовсе прекратят получать любую почту от нас на ящики мейлру.

Будем делать, вариантов нет. Всех пользователей мейлру кому важна эта функциональность - придется переезжать. Яндекс, кстати, ни разу ни чем подобным не отличился.

Руководство почтового сервиса mail.ru считает, что однократное добавление любого нашего письма в папку Спам должно сразу же отписывать человека от всех наших сообщений навсегда. Или мы с этим соглашаемся - или они на своей стороне сразу перестают получать от нашего сервиса любую почту.

В итоге, если Вы добавляете письмо наше в Спам и в итоге оказывается, что письма перестали приходить, то надо зайти в настройки дневника и заново подтвердить подключение своего mail.ru - ящика к нашему сервису.

Насколько я знаю, с другими почтовыми сервисами такой проблемы нет или она не столь острая.

Привет, друзья!

Здравствуйте, друзья!

Почтовый сервис mail.ru в очередной раз сделал у себя довольно странное изменение алгоритма работы: теперь достаточно один раз нажать "В спам" на письмо с нашего сайта, чтобы после этого никогда и никаким образом не иметь возможности хоть одно письмо с нашего сайта получить. И ничего сделать невозможно ни с нашей стороны, ни даже с вашей - только писать в техподдержку почты и просить вновь начать получать письма - а затем заново подключать почту в настройках дневника, заново ее подтверждать.

Мои многократные попытки объяснить работникам сервиса почты mail.ru, что так делать нельзя, успехов не дали, как-будто они разучились слышать. Поэтому если с вами случилась такая беда: или пишите в техподдержку почты и добивайтесь нормальной, как на любом другом сервисе, работы ящика, или, что быстрее и проще - используйте другой почтовый ящик: на Яндексе, Гугле или где угодно еще. Это кому-то будет неудобно, но выбора никакого у нас нет.

Дарю вам этот праздничный ролик, снятый в селе Корсунь Орловской области, где я уже несколько лет живу!

Радуйтесь и не болейте!

Христос Воскресе!

Лучше всего сделать это в специализированной системе учета жалоб.

Вот тут есть форма добавления http://www.liveinternet.ru/contacts.html.

Ответ - ждите на почту. Ровно как и если напишите мне в "личные сообщения" о проблемах - отвечу в почте.

Ще не пізнього вечора близько п'ятої пригальмовував перед виїздом на головну Велику Васильківську з бульвару Дружби народів, аж раптом ззаду несподіваний поцілунок у дупу. Став, вихожу з машини - таки жінка прудко вистрибує з темної Мазди. Півбіди. Терпіти не можу, коли чоловіки лізуть з поцілунками. В будь-якому сенсі. Досі з огидою згадую, як чоловічок напідпитку щось з-під мене хотів у маршрутці Тернопіль-Київ. Глупа ніч, пасажири дрімають, а той ніби щось на вухо сказати суне масними губами. Коротше, розглядаємо понівечене ліве крило. Я ввічливо для годиться про обережність на дорозі, а вона мені у відповідь: "Вдарила, але крило не гнула, воно таке й було!". Побійся Бога, вража жінко, ти ж брешеш та ще й мене, старого дипломованого вовка, хочеш вчити фізиці твердих тіл, - кажу, але поки не дуже обурюючись. Заховалась в Мазді з телефонною трубкою, а набалакавшись, запропонувала трохи грошей. Мені сумним здався той факт, що оця шляхова принцеса на мене нікчемного тут має витрачатись, і я вирішив викликати даїшників, щоб по-перше, збитки компенсували страховики, а не вона, а по-друге все ж образливо чути, ніби я в школі погано вчив фізику. Та тільки я розпочав з диспетчером розмову, як принцеса здає задом, об'їжджає мене і вже помахує хвостом з залитої вечірніми ліхтарями далечини. І залишився я один біля блимаючої аварійкою машини, з останньою цигаркою в зубах і невеселими роздумами про те, що геть позабув, як треба розмовляти з жінками, щоб їх не віднаджувати.. Вже скоро мене трохи розважив патруль ДАІ, склали протокола і обіцяли допомогти розшукати чарівну асфальтово-снігову фею

Полтавське пиво – маловідомий скарб в нашій державі. Воно завойовує золоті медалі на міжнародних конкурсах і залишається непізнаним пересічним громадянством, його відкупають знавці і зберігають свої почуття в таємниці ймовірно для того, щоб не утворювались черги (реклами полтавського пива в Полтаві не побачиш, тільки чернігівське). Мабуть не потребує реклами полтавське пиво, як і кожен якісний продукт, про який знають рівно стільки людей, скільки можуть його випити.
[699x525]

багато пива і трохи Полтави

Пропозиція на відвідання Полтави була несподіваною, але з розряду тих, від яких не можна відмовитись, зважаючи на непевний фінансовий стан закатаного в асфальт малого бізнесу з усім моїм бісовим відношенням до останнього, отже наздогнавши темної ночі блимаючий аварійкою «Sprinter», я загорнувся у п'ятигодинне чекання шляхів полтавських. Околиці колишнього губернського центру запістрявіли скромними совковими будинками, тролейбусними дротами і активною передвиборною агітацією на біґбордах. Чорний гумор на чорному тлі соціально-рекламного щита нагадав і безславних земляків, і поганську славу теперішнього полтавського мера Матковського.
[699x525]

далі - полтавське летовище