Коли вам вперше прийде в голову ідея поїхати куди-небудь автостопом (тобто добираючись до місця призначення попутним транспортом майже без платні), і ви озвучите її знайомим або родичам, одразу вирине кілька загальнопоширених міфів про цей спосіб мандрів. Пам’ятайте, більшість з них придумана людьми, що ніколи не ходили автостопом. Звісно, у автора мізерний досвід, якщо порівнювати з такими метрами, як Антон Кротов, але, надіюсь, достатній, щоб розвіяти деякі міфи стосовно автостопу в нашій державі.
Міф 1. Зараз ніхто задарма не возить.
Цей міф породжений людьми, що добираються «попутками» від села до райцентру і т.п. Так, в Україні прийнята практика підвозити за гроші, але вона не є повальною настільки, щоб унеможливити автостоп. Метри вважають, що мандрівника автостопника і так можна відрізнити від «попутчиків», які їдуть відносно недалеко і платять по встановленій таксі. Практична порада: стопити окремо від попутчиків з торбами. Але для більшої вашої впевненості можна застосовувати трохи дурну фразу: «Ми без грошей, ми автостопом» чи щось подібне. Наші люди не такі «жлоби», як прийнято вважати. Деякі водії навіть віддають перевагу життєрадісним автостопникам перед гривнею похмурих попутчиків. «Я не таксі!» – казав один з них. Інші, звісно, не проти підзаробити, але свідомо підуть вам на зустріч – їх буде гріти зроблене добре діло.
Міф 2. На дорогах багато злочинців.
Дивіться більше кримінальних хронік і ви матимете впевненість в цьому! Але насправді водії такі само люди, і , можливо, мусять так само вас боятися. Крім того, життя далекобійників не «цукор» – існують спеціалізовані грабіжники, пости «ДАЙ» (актуальні для всіх транспортних засобів) і т.п. Особливо часто звучать перестороги з боку мам і тат дівчат, які збираються йти автостопом. «Всі водії маніяки!» Це правда, але не сексуальні, а дорожні, транспортні… А деякі танки колекціонують. Практична порада: якщо боїтеся, знайдіть собі пару, хлопця чи дівчину, вдвох веселіше і безпечніше, хоча рухатись ви будете повільніше (в багатьох автах може бути лише одне вільне місце). А проте деякі автостопники зі стажем не люблять ходити з кимсь, одна знайома дівчина майже завжди ходила сама, вважаючи, що мандрівний вигляд і поведінка унеможливлять нескромні наміри водія-самця. Ще одна практична порада: в деяких великих містах є «окружні», тобто місця роботи представниць найдавнішої професії. Їх краще оминати, не тому, що з вами щось трапиться, а просто там стопити погано. І ще – на дорогах злочинців не більше, ніж в міських провулках та під’їздах! Як ви не боїтеся ходити містом…
Міф 3. Треба бути особливим.
Так, мати таємні знання, належати до секти або ложі «автостопників». Звісно, деякі елементарні знання допоможуть. Наприклад, що таке вже згадуваний мандрівний вигляд? Краще рюкзак (невеликий або великий, що виглядає як невеликий), одяг відповідний, скромний (без пропаганди чого-небудь, крім звичайно автостопу), для хлопців – краще зав’язати довге волосся в хвіст, поголитися, для дівчат – не використовувати яскраву косметику, дорогі прикраси і т.д. Коротше, виходячи з дому, подивіться на себе і оцініть, які асоціації ви викликатимете у водіїв? А які хочете викликати? Стосовно першої фрази при спілкуванні з водієм (якщо він зупинився, то це вже півділа!), дайте зрозуміти, що ви саме – автостопник. «Чи не могли б Ви підкинути нас далі по трасі? А куди саме Ви їдете?» «А куди вам треба?» «Ой, та аж до … Але ми були б вдячні, якби Ви нас підвезли до …» Звісно, добре, якщо у вас є друзі автостопники, вони можуть дати цінні поради, але на дорозі будете вирішувати лише ви, і від гнучкості ваших рішень буде залежати ваш успіх. Як запевняє вище згадуваний Антон Кротов, є лише одна річ, конче необхідна в автостопі – головний мозок. Користуючись нагодою, хочеться передати привіт Мішці з Олександрії, з яким познайомились під Пирятином, і який знати не знав, що в Україні існують інші автостопники, крім нього самого.
А тепер, чисто практичні міфи і реалії, якщо попередні міфи для вас більш-менш розвіяні.
Міф 4. Вибирати найкоротшу дорогу.
Перед вами лежить карта. Наприклад, ви хочете піти автостопом з Києва до Сімферополя. Дорога правим берегом Дніпра (Обухів, Сміла, Кривий Ріг, Нова Каховка) має близько 650 км, а лівим (Полтава, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь) – десь 900 км. Але ви не водій, вам не потрібно економити бензин, вам потрібно вибрати більш важливу в плані загальнодержавного значення трасу. Не намагайтеся виходити з логіки спіймати одразу [|авто] до кінцевого пункту (хоча таке буває!), ви ж не «попутчик», що платить за дорогу. З досвідом прийде розуміння того, яка конкретно траса для вас особисто більш вдала, але якщо у вас немає досвіду і відомостей про майбутні шляхи, то завжди надавайте перевагу трасам М (магістральні) перед Р (регіональні), а Р – перед Т (місцеві). Так, з Києва до Харкова «жива» траса М03, з Харкова до Сімферополя – М26, а дорога Правобережжям регулярно перебивається трасами Р, Т. Тому середньо статистично
Читать далее...