Де шукати рай

Где искать рай

Якщо, взявши до рук „РАЙ.центр”, ви чекаєте від Люко Дашвар чергового любовного роману з українським колоритом, то вас спіткає розчарування. Цей роман уже не вписується у вузькі рамки суто історії про кохання, оскільки пропонує читачам значно більше. І в цьому, на мою думку, можна вбачати зростання майстерності письменниці, перехід на нову сходинку у її творчості.

Если, взяв в руки "РАЙ.центр", вы ожидаете от Люко Дашвар очередного любовного романа с украинским колоритом, то вас постигнет разочарование. Этот роман уже не вписывается в узкие рамки сугубо истории о любви, поскольку предлагает читателям значительно больше. И в этом, как мне кажется, можно увидеть рост мастерства писательницы, переход ее на новую ступеньку в творчестве.

Про що ж цей роман? Якщо двома словами – про життя. Мабуть, однозначно сказати важко, оскільки минуле і теперішнє, фантастика та добре відомі нам реалії сьогодення, любов та влада тісно сплелися тут у сюжетний клубок, розплутати який авторка дозволить вам тільки під кінець. Головні персонажі твору – сучасні студенти та можновладці, а місце дії – Київ. Усе починається з романтичного, шаленого кохання Макса та Люби, а закінчується цілком прагматично – холодною війною між двома посадовцями, Сердюком та Коноваленком, що розгортається у віддаленому райцентрі, до якого їм, по суті, й діла нема.

Хронологічно зображені у романі події розгортаються протягом трьох днів, проте книжка значно об’ємніша часово. І це відіграє суттєву роль як для сюжету, так і для проблематики твору, оскільки пояснює причини та мотиви тих чи інший дій і подій. Спогади Володимира Сердюка, його життєва історія, що авторка розгорнуто її змалювала, вводить у твір час його молодості. А це, своєю чергою, дає нам досконалий портрет сучасного посадовця та його минулого. А завдяки двом примарним серденятам, Микишці та Свирі (їх і привидами назвати важко, бо з привидом зазвичай асоціюється щось потойбічно-погане, а вони відіграють тут суто позитивну роль), автор вводить як тло давноминулі часи за гетьманування Дорошенка. І це особливо важливо для порівняння України

Драконы никогда не спят

Дракони ніколи не сплять

Дракон, как известно, фигурирует во многих мифологиях мира, а его образ насчитывает не одну тысячу лет. Друг или враг, умное создание или монстр, его появление оживляет сюжет, делает интригу более интересной и нередко непредсказуемой. Да и как представитель нечеловеческого мира он всегда добавляет элемент сказочности, магичности. Потому неудивительно, что дракон стал привычным персонажем в фэнтезийных и фантастических произведениях. Однако другое дело, насколько образ дракона изменился в понимании и видении современных авторов в сравнении с его образом в легендах и мифах. Ведь никто не будет спорить, что он определенно потерпел многочисленные трансформации. А немного разобраться с этим может помочь сборник «Драконы никогда не спят», который вышел в начале 2010 года в издательстве «Клуб семейного досуга» и представляет новые повести и рассказы 7 авторов.

Дракон, як відомо, фігурує в багатьох міфологіях світу, а його образ налічує не одну тисячу років. Друг або ворог, розумне створіння або монстр, його поява пожвавлює сюжет, робить інтригу цікавішою і нерідко непередбачуваною. Та й як представник нелюдського світу він завжди додає елемент казковості, магічності. Отже не дивно, що дракон став звичним персонажем у фентезійних і фантастичних творах. Проте інша справа, наскільки образ дракона