Итак! Мы наконец переехали вот сюда:
http://uniworld.net.ru

Я прошу всех, кто это читает - даже если вы давно ушли со старого МЕ, если никогда там не были, если не знаете, кто я и что это такое, если вы админы других форумов, которые в десятки раз крупнее старого доброго МЕ, даже если ненавидите форумы - пожалуйста, зарегьтесь и оставьте хоть пару постов и тем, новому форуму так нужно заполнение. %)

Приглашаю абсолютно всех, отказ не принимается :)

От скуки издеваюсь над комиксами...
[показать]

Ещё вариант:
[показать]

Преданность - самое страшное оружие, потому что можно делать с человеком, что захочешь, и он никуда не денется...

I must obey my Master...
Even if it means the death of my son.
And even if it means the death of me. (c) Rise and Fall of Darth Vader
[400x283]

Настоящим ценителям вирта, Звёздных Войн и садомазохизма посвящается.
Это пыточная сессия от 23.09.08, устроенная Сидиусом Вейдеру по поводу предательства, исчезновения двойника Сидиуса и спрятанных джедаев.
Сессия продолжалась 3 часа 27 минут.
Подробности - во вложенном файле.
Высказываемся - сюда в комменты.

[показать]
Меня эта картинка убила просто в комиксе сегодня))) ему руку отрубили, ногу проткнули, меч сломали, камнями закидали, а теперь он сидит и хнычет: "Я вас уничтоооожуууууу..."

Отже, працюю я так. Спочатку вириваю собі ребро. Воно потім, звісно, відростає, як у стародавнього прикутого до скелі типа відростала печінка – та все одно ж болить, зараза. Беру я те ребро і долотом, за образом і подобою фільму-оригіналу, витесую з ребра юну дівчину. Красуню довгоногу й синьооку, тонкостанну й тонкоброву, з золотим шовковистим волоссям і з перламутровими зубами. А яка вона красномовна, яка вишукано дотепна, яка не по літах мудра…
І віддаю я цю дівчину режисерові, сподіваючись, що він зробить їй чудову зачіску, майстерний манікюр, вбере в тонку дорогу білизну, у вишукану сукню й елегантні туфельки – і представить добірному товариству.
Режисер без зайвих балачок хапає молота й мою красуню з усього розмаху по голові – бах! «Щоб не була така розумна». А тоді робить їй пластичну операцію – пришиває на носі бородавку завбільшки як слива, ніжну персикову шкіру добросовісно дзьобає віспою. Далі накидаються актори. Одна актриса передає красуні свій целюліт, друга – по сорок кілограмів обвислого жиру на живіт і стегна. Молодий актор вибиває перламутрові зуби і вставляє залізні – через один. Старий актор відрізає колишній красуні язика й навчає шепелявити. Корифей з національного академічного висмикує коси й наставляє синців, а потім накидаються актори другого плану й роблять таке-е…
І випихають на широкий екран. Глядач приходить і бачить бомжиху в рейтузах з начосом і в засмальцьованій куфайці. Недорікувату й тупу. Бруд під нігтями, вени вузлами, зуби через один. Та ще й, падлюка, «балакаєт на мовє»…

О ужас. Я боялся этого почти больше всего на свете: мой учитель не погиб. pho-phhhhh...
Более того, он вернулся в исполнении нормального игрока и теперь всерьёз намерен наказать меня за то, что я хотел его уничтожить. pho-phhhhh...
Я в смятении. pho-phhhhh... Я лежу один, без конечностей, в плену у проклятых джедаев, в то время как на другом краю Галактики поднимается новая Империя, во главе с моим учителем. pho-phhhhh...
В разговоре по комлинку он зачем-то вспомнил про имперские допросы и перечислил несколько методов. pho-phhhhh... Впрочем, я это всё уже проходил, кроме, разве что, сдирания кожи. Ещё он зачем-то спросил, давно ли я проходил ремонт после контакта с электричеством. pho-phhhhh... Когда я ответил, что совсем недавно, он мерзенько засмеялся.

За совєцької влади я не вірив у існування закордону взагалі та Америки зокрема. Думав, що за колючим дротом "державного кордону" закінчується земля й починається глибока прірва в космос. Переконаний був, що всі ті антивоєнні демонстрації та мітинги, які показують по телевізору, насправді знімають у павільйонах студії ім.Довженка, а джинси шиють на Зеленому Клині й продають нам удесятидорога, щоб ми мали стимул до праці. За час, що минув після розвалу СССР, надто багато моїх друзів та людей, яким я схильний вірити, кажуть, що побували в США. Я сам бував у Польщі й Чорногорії! Моя теорія втратила колишню стрункість. Може, Америка все таки існує?

З тих же часів я підозрюю, що людей насправді значно менше, ніж здається. Ті постаті, яких я зустрічаю на вулицях чи в супермаркетах  – їх одразу вимикають потайною кнопочкою, щойно вони заходять за ріг, потім вантажать у фургони й везуть на склад до наступного використання. І однозначно вимикають їм живлення на ніч. Десь читав, що спецслужби якоїсь країни провели експеримент: спробували встановити особи всіх тих перехожих, що потрапили в об'єктив вуличної камери відеоспостереження за день. Про 25% з них не вдалося знайти ЖОДНИХ ДАНИХ. Ніде.  А спецслужба була, буцімто, досить могутня, а країна - досить контрольована.

 

Кілька днів тому подивився фільм, який сам перекладав і сам був режисером на дубляжі. І половини не зрозумів - хоч, повірте, зміст і репліки знав майже напам'ять. Архіпаскудний звук - інтершуми давлять діалоги, про що персонажі говорять, не збагнеш. Мікс робили в Лондоні, від присутності нашого представника відмовились. Майже місячна праця десятків людей пішла собаці під хвіст завдяки якомусь лондонському гон... кокні. Прикро - не те слово.

Сьогодні в обох куплених газетах надибав дивне слово "кружка".  І раніше воно мені траплялося. За деякими ознаками вирахував, що йдеться про кухлик. Чому газетуни й рекламаї бояться цього слова - хтозна. Може, не знають. А може, їх галичани залякали своїм "горнятком". Для мене, наддніпрянця, горнятко - це маленький горщечок. Дуже мене колись дивувало, що "ві Львові" п'ють каву горшками.

Років 8 тому перекладав для якогось телеканалу програму "Жиллєт Ворлд спорт". Програма шикарна, але надзвичайно складна для перекладу. Складніший у моїй практиці був тільки статут Всесвітньої скаутської організації.

В одному сюжеті розповідалося про змагання з якогось -борства. Чи три-, п'яти-, шестиборства, не пам'ятаю. Спортсмени ганяли на велосипедах ї плавали. І переміг у тому змаганні український спортсмен Вандемеєр Польдепінко.

Хто це - Вандемеєр Польдепінко? Га?! І досі терзаюсь...

Через дорогу від мого дому - озеро Радунка, воно ж озеро Райдужне. Місцевий рекреаційний ресурс. Підпорядковане комунальному підприємству "Плесо". Те "Плесо", в принципі, старається, прибирає. Але...
Десятки автомобілів витоптали траву, бо атдихающим треба ж під'їхати під самий уріз води. Собаки какаюкть, закохані парочки глушать піфа на поламаних лавочках, компашки смажать сашлики за 5-10 м од проїзної частини - пікнік на абочінє, шо лі. Сміття гори. Бите скло.

В коктейлі з дорожньої пилюки, навезеного піску, недопалків, пивних кришечок, торішніх акцизних марок, цьогорічних горілих сірників возлежать дві діви божественної краси в шикарних бікінях. Фігури... У-у-у - завив би Г'ю Гефнер. Одначе краса екстер'єру, либонь, обернено пропорційна до інтелекту, раз лягли прямо в...

Тут же дітки посипають собі голівки описаним вище субстратом...

Дядьки ламають дерева, бо не вистачило дров на шашлики.

Якись орел на "Туареґу" влаштував слалом поміж липками.

Естети на простелених ряднах відставляють мізинчики, п'ючи з пластмасових стаканчиків "Хортицю". Навряд чи в якого мульйонера на рів'єрі коло власного басейна вмістить стільки ж гонору на фейсі.

Іноді я уявляю себе в красивій есесівській формі - не чорній, а фельдґрау - із замашним гумовим кийком у руці. А поряд - ще з десток "таких самих, як я" (І.Франко). І йдемо ми негустою шеренгою і п...димо по спинах і по головах мирних, беззбройних, безборонних але до вищої міри мудакуватих унтерменшів, змушуємо жерти всі їхні шашлики, їхні дрова, розкидані ними торбочки, стаканчики, пластикові пляшки... А скляні - встромляти одне одному в дупи. І по закінченні каральної акції неодмінно провести політінформацію, на якій дозволити кожному десятому вголос лаяти депутатів.

Отаке людинолюбство.

Нарешті прочитав Дена Брауна "Код Да Вінчі". Автір гарно почав - а закінчив типово по-детективному. Вирулив. Здивував рівень перекладу. Я з острахом беру в руки перекладні книжки - що українські, що російські. Хіба що переклад з якоїсь екзотичної мови. Ну, з японської там - тоді є шанс, що перекладач дасть раду словам і буквам. "Хроніки Нарнії" особливо відбили мені охоту читати перекладне. Я ці "Хроніки" вже лаяв де тільки можна, але лайну ще й тут. Молодиці, які над "Нарнією" працювали, не побоялися написати: "Кінь черкнув ратицею". Це ж, мабуть, треба сільгоспакадемію закінчити, ветеринарний факультет, щоб збагнути, що в коня копита, а не ратиці. То в кози ратиці.
А "Код" перекладений дуже пристойно. Майже нема зворотів-маркерів - "Одна з його рук", "Минулої ночі", "Чи не хотів би ти зробити це" тощо. Щоправда, той варіант української літературної мови, в якому кладуть ДО кишені, а не в кишеню, ходять ДО туалету, а не в туалет. Вплив польської. Після профілактичної бесіди минає.
Перекладач - Анжела Кам'янець.

Під час дубляжу одного фільму стався інцидент з актором. Він відмовився читати слово "прямо". Хотів, щоб це слово замінити словом "просто". Я йому словник під носа - он яке тут гніздо слів з цим "прямо". Ні, не діє. Дійшло до крику й до матюків. "Я десять лєт создавал сєбє імя, штоби тєпєрь єво разрушить?!"
Злий, як чорт, приходжу додому. Що ж це за "імя" таке, що його може знищити єдине слово "прямо"? Набираю в Ґуґлі це "імя". Результатів - на півсторіночки. Усі - такого вигляду: У виставі ролі виконують: Азенко, Безенко, Гезенко, Дезенко, "Імя", Кезенко, Сезенко і т.д. І тільки один результат містив про "імя" ціле речення. Ось воно: "Такая же творческая серость и красивьій молодой человек [имя] в роли [...]" Отаке.

У моєму репертуарі є одна бувальщина. Від частого (разів сто) повторювання текст її набув певної канонічності. Звучить бувальщина так:
Про талант Ольги Сумської
Коли ми дублювали мультфільм "Тачки", в студії було душ 15 людей - представники студій "Дісней", "Невафільм", режисер, звукорежисер, я, актори, які чекали своєї черги до мікрофона. А за мікрофоном стояла "відома актриса театру та кіно" Ольга Сумська - дублювала машинку Саллі. Досить тривалий час Ольга працювала, а потім раптом спиняється й каже: "Стоп, я есть хочу". У студії - заціпеніння. Ніхто не знає, що робити, як реагувати, як виходити з ситуації, як і чим нагодувати зірку. І чорт мене смикнув згадати, що в моєму рюкзаку лежать банан. А я люблю банани стиглі, з чорними цятками. Лізу в рюкзачок, беру цей банан у прозорій поліетиленовій торбинці й несу Ользі... і вже за три кроки від неї бачу, що чорні цятки перетворилися на досить великі чорні плями. Сумська повертається до мене, міряє поглядом з ніг до голови разом з моїм бананом і промовляє так, як я не спроможний промовити ніколи і житті й ні за які гонорари: "Дя-ку-ю, сон-це". І стільки ставлення, стільки змісту вклала вона у ці два слова, що я ладен був той банан з'їсти разом зі шкуркою і з поліетиленовим пакетом. Сидячи в щілині під плінтусом.
Ні, не знайшовся ще режисер, який розкрив би талант Сумської!

Остання фраза цієї розповіді - осбливо канонічна й незмінна.
Розповів я бувальщину під час одного інтерв'ю. Через певний час купую газету, розгортаю та й бачу свою історіюв такому вигляді:
Коли ми дублювали мультфільм ”Тачки”, у студії було чоловік 15 — представники ”Діснею”, ”Неви-фільму”, режисер, звукорежисер. Оля довго працювала, а потім каже: ”Стоп, я есть хочу”. І її повели в якусь їдальню.

А над інтерв'ю - заголовок, як тепер модно, казати, адекватний:
”Не народився режисер, який терпітиме вибрики Ольги Сумської”


Переповідаю цю дивну історію дитячій письменниці Лесі Ворониній, а вона мені у відповідь - свою бувальщину про журналістів. Під час одного інтерв'ю журналістка дуже в неї допитувалася, знаючи, що пані Леся вивчала якісь там бойові мистецтва, яи пригодилися їй ті мистецтва в реальному житті. Пані Леся не могла пригадати такого випадку. "Хіба що", - каже, - "колись у парку, як я вигулювала собачку, якийсь ексгібіціоніст із-за куща щось теє, а я зобразила бойову стойку - і він утік".
І виходить інтерв'ю, каже пані Леся, на розворот, і заголовок: "На Лесю Воронину в парку напав маніяк".

- гарно йому Богдан Батрух відповів. Траплялися на моєму життєвому шляху "ліца среднєазіатской національності", які всіляко заперечували своє походження та запевняли, що вони "істінно русскіє". У поєднанні зі специфічними антропоморфними показниками це звучало навіть не смішно.

Колись по телеканалу "Полонія" дивився довгий документальний фільм про польську експедицію на Колиму, по ҐУЛАҐівських місцях. З фільму випливало, що поляків каралося в таборах найбільше, а вже потім ішли українці, росіяни та інші. Але то таке. "Войсько польське Берлін брало..."
Один з епізодів того фільму. Експедиція заїжджає в якесь тундряче містечко. Місцева тітка з очима-щілинками, круглим фейсом-місяцем, плоским носом, одно слово, з малочисельних народів Півночі, питає: "Откудо-то ви будітє?" ляхи відповідають, що, мовляв, "З Кракова. Знаєте Кракув? У Польщі. Знаєте Польщу?" Тітка їм на це, шалено окаючи: "Конєчно знаю. Польша - ето славянская зємля. Ми, славянє, должни жить дружно". Так і Бекмамбетов зі своїми заявами. Трохи не туди. Хоч Казахстан, зрозуміло, не Середня Азія. Аз і Я.

Одна ідея в його фільмі сподобалася: Не все так, як здається. І в розвиток: Не всі ті друзі, хто ними назвався. Не всі ті хороші, хто такими здається. Не всі ті погані, кого таким називають.

А "Матриця", звісно - не до порівняння.

Ще переклав анімаційне кінце "Панда кунфу". Це було справжнє кровопускання. Треба було перекласти, потім зробити бек-транслейшн, потім пояснити, чого ти переклав так а не отак, і іщо не вживав неозначеного артикля замість означеного хоч би тому, що в українській мові артиклів немає... Ціла листувальна епопея була через професію батька-гусака. З екрана це прозвучало як "локшинники", а я хотів зробити "вермішельники", мотивуючи тим, що слово "локшина" доволі штучне, застаріле, незрозуміле на більшій частині територіюї, і що "вермішель" - це вже давно загальна назва, як і макарони. Мені заборонили, сказали, що "вермішель" - слово італійське... В універсамах, між тим, лежить рисова в'єтнамська ВЕРМІШЕЛЬ... Режисер дубляжу - Ольга Фокіна. Через значну кількість часто не вельми грамотних змін, внесених у мій текст, готовий відмовитися від свого перекладу.

До того було "Як відбити наречену". Сам переклав, сам записав. До сотні персонажів - і здублювали за шість днів. Сам дивуюся. Треба було б тижнів два.

Ще раніше - "Лезергедс" (забув, як називалося в українському прокаті). У головних ролях Дж.Клуні та Рене Цельвеґер. Перший мій досвід дубляжного режисерення (воно ж режисерування) для великого екрана. Думаю, що вдалий.

Що я цього року зробив? І не пам'ятаю. Треба згадати "задом наперед". Щойно закінчив мюзикл "Мамма міа". В основі - пісні АВВА. Такі мюзикли найкраще дивитись у літньому кінотеатрі десь над морем, загорнувшись в один плед на двох. Лірика.

Перед тим переклав "Вонтид" ("Особливо небезпечний") режисера Бекмамбетова, про якого я до того навіть не чув. Цікаво було б для деяких кін встановлювати коефіцієнт "факу" - загальну кількість слів "фак" поділити на загальну кількість кадрів. У "Вонтеда" КФ десь 1.5. За минулі 15 років кіно перетворилося з мистецтва для мас на атракціон для плебсу.

До того переклав фільм "Хелбой-2: Золота армія". Сам був режисером дубляжу.

А ще раніше зробив кіно "Не займайте Зохана" - як перекладач і як режисер дубляжу. Поки перекладав, частенько вибігав на балкон подихати свіжим повітрям - щоб не обригати клавіатуру. Деякі місця доволі смішні, дотепні. А деякі - стоп антиперистальтика! Одначе я знав людей, що вивчали гельмінтів у плазунів. Уявляєте - вловити ящірку чи гадюку, а потім вивчати, якими вона заражена глистами. Підійшов до фільму як той гельмінтолог, по-науковому. Мета експерименту - показати, що українською мовою можна передати навіть таке. Кажуть - вдалося. Один з "художніх" прийомів у фільмі - вигадані псевдоєврейські та псевдоарабські слова. Беретьсяч англійське слово й до нього довішується закінчення, схоже на єврейське чи арабське. Типу "парашалла" та "парашхен". Довелось вигадувати і "путан-баба" і "книрик". Проколовся на слові "фейґала". Батько так називає Зохана, довідавшись, що той хоче стати стилістом. Зі смісту зрозуміло, що слово означає "педераст". Одначе через спотворену вимову (фейґ) я не розумів, що це американське "феґ" (педераст) з доданим "-ала". Треба було "викувати" якесь "ґей-ґала" чи щось таке. Тьху!

Дуже допоміг знанням івриту та деяких арабських слів актор Ярослав Гуревич. Його, єврея, запросили дублювати головну роль - Зохана. В результаті він дублював ...араба Селіма. Блискуче, до речі.

У перших рядках, як годиться, дякую адміністрації за надану можливість. Тобто "Обозрєватєлю" дякую.
У других рядках... Що в других рядках? А, філософський фундамент. З най-най-найголовнішого.
1) БОГ Є ІНІЦІАТОР, ГЕНЕРАТОР І СУТЬ ЄДИНОГО ПОЛЯ. О! Це я років 15 тому таке сформулював. Тихоплавів читав, але до переосмислення сього означення ще не дійшов.
2) ЖИТТЯ - ЦЕ ФОРМА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ (характерна зменшенням внутрішньої ентропії за рахунок збільшення ентропії зовнішньої), ЯКА ЗАБЕЗПЕЧУЄ ІСНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, НЕОБХІДНОЇ, ЗОКРЕМА, ДЛЯ РОЗШИРЕНОГО САМОВІДТВОРЕННЯ ЦІЄЇ ФОРМИ В ПРОСТОРІ І В ЧАСІ.
Теж сам придумав. Енґельс зі своїми "білковими тілами", ховайсь! І Амбарцумян.

У питаннях політекономії поділяю погляди Сергія Подолинського та Миколи Руденка. Сонце та праця на землі - єдине джерело додаткової вартості.

Твори в Інтернеті:
Соло на мокрій Чорногорі
http://www.karpaty.com.ua/?chapter=17&item=300

Карпатські траfунки
http://www.karpaty.com.ua/?chapter=19&item=318

Нескорена Сивуля
http://www.karpaty.com.ua/?chapter=17&item=347. Сей твір ще десь є, здається, і на сайті О.Єльцова "Тема".

Безпечно, чисто, весело, або Якби я був партією.
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=8818 - та ще на низці сайтів.

Алегоричний вигляд у мого Днєвніка. Навколо все таке рускоязичноє, а посередині я, мов "самотній лицар" з довбнею "этой ридной мовы"...

Про кіно постараюсь написати завтра.

Поставил мод НК фабрики на котор 2. Часть диалогов со звуком и переводом, видимо, не всё вырезали разработчики =) Ну да ладно.
Не могу выбраться из самого начала, из первой секции. Выход наружу заблокирован, проход на следующую локацию заблокирован и не могу найти терминал, чтобы разблокировать. Кто проходил?
[показать] [показать] [показать] [показать]