[500x336]


[500x336]


[500x336]

[500x333]

Фильм был показан на VIII Международном телекинофоруме "Вместе". По фильму была написана книга.

Собственно, фрагмент книги – с чего началась история:

Глава первая.

Старички – полковники.

 

Из личного дела Петрова Андрея Андреевича

1944 года рождения, русского,

полковника КГБ:

 

За время службы показал

себя как грамотный организатор

и отличный оперативник.

Награжден правительственными наградами и знаками отличия.

Подал рапорт об  отставке по состоянию здоровья.

Рапорт удовлетворен.

 

Из личного дела Стеценко Олега Борисовича

1942 года рождения, украинца,

полковника МВД:

 

Читать далее...

 Модель нашего агентства - Paul Pavlovska  снялась для Vogue Italy (фотограф Steven Meisel).

[показать]


[показать]


[показать]


[показать]

Через дорогу від мого дому - озеро Радунка, воно ж озеро Райдужне. Місцевий рекреаційний ресурс. Підпорядковане комунальному підприємству "Плесо". Те "Плесо", в принципі, старається, прибирає. Але...
Десятки автомобілів витоптали траву, бо атдихающим треба ж під'їхати під самий уріз води. Собаки какаюкть, закохані парочки глушать піфа на поламаних лавочках, компашки смажать сашлики за 5-10 м од проїзної частини - пікнік на абочінє, шо лі. Сміття гори. Бите скло.

В коктейлі з дорожньої пилюки, навезеного піску, недопалків, пивних кришечок, торішніх акцизних марок, цьогорічних горілих сірників возлежать дві діви божественної краси в шикарних бікінях. Фігури... У-у-у - завив би Г'ю Гефнер. Одначе краса екстер'єру, либонь, обернено пропорційна до інтелекту, раз лягли прямо в...

Тут же дітки посипають собі голівки описаним вище субстратом...

Дядьки ламають дерева, бо не вистачило дров на шашлики.

Якись орел на "Туареґу" влаштував слалом поміж липками.

Естети на простелених ряднах відставляють мізинчики, п'ючи з пластмасових стаканчиків "Хортицю". Навряд чи в якого мульйонера на рів'єрі коло власного басейна вмістить стільки ж гонору на фейсі.

Іноді я уявляю себе в красивій есесівській формі - не чорній, а фельдґрау - із замашним гумовим кийком у руці. А поряд - ще з десток "таких самих, як я" (І.Франко). І йдемо ми негустою шеренгою і п...димо по спинах і по головах мирних, беззбройних, безборонних але до вищої міри мудакуватих унтерменшів, змушуємо жерти всі їхні шашлики, їхні дрова, розкидані ними торбочки, стаканчики, пластикові пляшки... А скляні - встромляти одне одному в дупи. І по закінченні каральної акції неодмінно провести політінформацію, на якій дозволити кожному десятому вголос лаяти депутатів.

Отаке людинолюбство.

Нарешті прочитав Дена Брауна "Код Да Вінчі". Автір гарно почав - а закінчив типово по-детективному. Вирулив. Здивував рівень перекладу. Я з острахом беру в руки перекладні книжки - що українські, що російські. Хіба що переклад з якоїсь екзотичної мови. Ну, з японської там - тоді є шанс, що перекладач дасть раду словам і буквам. "Хроніки Нарнії" особливо відбили мені охоту читати перекладне. Я ці "Хроніки" вже лаяв де тільки можна, але лайну ще й тут. Молодиці, які над "Нарнією" працювали, не побоялися написати: "Кінь черкнув ратицею". Це ж, мабуть, треба сільгоспакадемію закінчити, ветеринарний факультет, щоб збагнути, що в коня копита, а не ратиці. То в кози ратиці.
А "Код" перекладений дуже пристойно. Майже нема зворотів-маркерів - "Одна з його рук", "Минулої ночі", "Чи не хотів би ти зробити це" тощо. Щоправда, той варіант української літературної мови, в якому кладуть ДО кишені, а не в кишеню, ходять ДО туалету, а не в туалет. Вплив польської. Після профілактичної бесіди минає.
Перекладач - Анжела Кам'янець.

Был я как-то в Хортице под Запорожьем на одном культурном событии. И там я позакомился с одним казаком. Вот он у меня и спрашивает:
- Как тебя зовут?
- Антон, - отвечаю.
- А ты знаешь, что в украинском нет такого имени. Есть — Антин. И это доказывают летописи...

Вот с тех пор я Антин :)

В последнее время все чаще мне задают один и тот же вопрос: упадут ли цены на жилье?

Для начала скажу, что рынок недвижимости в Украине сильно перегрет. Это, думаю, не вызывает сомнений ни у кого. Теперь упомяну о снижении спроса на недвижимость и сокращении количества сделок по продаже недвижимости. Добавим к этому сильно подорожавшие кредиты, которые привели к замедлению темпов кредитования. Дорогие кредиты отпугивают потенциальных покупателей и увеличивают расходы застройщиков. И для тех, и для других высокий процент по кредиту становиться непосильной роскошью. Киев и миллионники страдают в меньшей степени. Здесь и спроса априори больше, и рентабельность строительства выше. А вот в небольших региональных городах, как Винница, например, ситуация гораздо хуже. Думаю, что там можно ожидать даже замороженных строек.

Упадут ли в цене квартиры? Думаю, да. Полагаю, что жилая недвижимость в Украине может потерять до 40% своей стоимости относительно цен начала года. Эти тенденции сейчас актуализируются в Украине и скоро станут заметны «невооруженным глазом». Пока же о их существовании можно судить по скидкам, которые строительные компании предлагают покупателям. Рынок притих  в ожидании снижения цен. И с каждым днем это ожидание усиливается.

Вика Куропятникова - модель агентства Faces, отснялась в мировой компании Moschino cheap and chic (фотограф Patrick Demarchelier).
Ждем выхода осенью.

[455x576]


[451x576]


[448x576]

Під час дубляжу одного фільму стався інцидент з актором. Він відмовився читати слово "прямо". Хотів, щоб це слово замінити словом "просто". Я йому словник під носа - он яке тут гніздо слів з цим "прямо". Ні, не діє. Дійшло до крику й до матюків. "Я десять лєт создавал сєбє імя, штоби тєпєрь єво разрушить?!"
Злий, як чорт, приходжу додому. Що ж це за "імя" таке, що його може знищити єдине слово "прямо"? Набираю в Ґуґлі це "імя". Результатів - на півсторіночки. Усі - такого вигляду: У виставі ролі виконують: Азенко, Безенко, Гезенко, Дезенко, "Імя", Кезенко, Сезенко і т.д. І тільки один результат містив про "імя" ціле речення. Ось воно: "Такая же творческая серость и красивьій молодой человек [имя] в роли [...]" Отаке.

В принципе, перевозчики поступили правильно. Город перенасыщен автомобилями, дороги и транспортные развязки не предназначены для такого количества машин. Но ведь не запретишь въезжать в город частным авто, поэтому единственный выход - запретить это делать фурам. Но фокус в том, что решение одностороннее - въезд запретили, а инфраструктуру для обслуживания фур перед городом не создали. Понятно, что в такой ситуации кто-то пострадает: либо страховые компании, которые страхуют те же окорочка, либо компании, которые привязаны ко времени доставки грузов. Ну или мы с вами. Лес рубят - щепки летят.

У моєму репертуарі є одна бувальщина. Від частого (разів сто) повторювання текст її набув певної канонічності. Звучить бувальщина так:
Про талант Ольги Сумської
Коли ми дублювали мультфільм "Тачки", в студії було душ 15 людей - представники студій "Дісней", "Невафільм", режисер, звукорежисер, я, актори, які чекали своєї черги до мікрофона. А за мікрофоном стояла "відома актриса театру та кіно" Ольга Сумська - дублювала машинку Саллі. Досить тривалий час Ольга працювала, а потім раптом спиняється й каже: "Стоп, я есть хочу". У студії - заціпеніння. Ніхто не знає, що робити, як реагувати, як виходити з ситуації, як і чим нагодувати зірку. І чорт мене смикнув згадати, що в моєму рюкзаку лежать банан. А я люблю банани стиглі, з чорними цятками. Лізу в рюкзачок, беру цей банан у прозорій поліетиленовій торбинці й несу Ользі... і вже за три кроки від неї бачу, що чорні цятки перетворилися на досить великі чорні плями. Сумська повертається до мене, міряє поглядом з ніг до голови разом з моїм бананом і промовляє так, як я не спроможний промовити ніколи і житті й ні за які гонорари: "Дя-ку-ю, сон-це". І стільки ставлення, стільки змісту вклала вона у ці два слова, що я ладен був той банан з'їсти разом зі шкуркою і з поліетиленовим пакетом. Сидячи в щілині під плінтусом.
Ні, не знайшовся ще режисер, який розкрив би талант Сумської!

Остання фраза цієї розповіді - осбливо канонічна й незмінна.
Розповів я бувальщину під час одного інтерв'ю. Через певний час купую газету, розгортаю та й бачу свою історіюв такому вигляді:
Коли ми дублювали мультфільм ”Тачки”, у студії було чоловік 15 — представники ”Діснею”, ”Неви-фільму”, режисер, звукорежисер. Оля довго працювала, а потім каже: ”Стоп, я есть хочу”. І її повели в якусь їдальню.

А над інтерв'ю - заголовок, як тепер модно, казати, адекватний:
”Не народився режисер, який терпітиме вибрики Ольги Сумської”


Переповідаю цю дивну історію дитячій письменниці Лесі Ворониній, а вона мені у відповідь - свою бувальщину про журналістів. Під час одного інтерв'ю журналістка дуже в неї допитувалася, знаючи, що пані Леся вивчала якісь там бойові мистецтва, яи пригодилися їй ті мистецтва в реальному житті. Пані Леся не могла пригадати такого випадку. "Хіба що", - каже, - "колись у парку, як я вигулювала собачку, якийсь ексгібіціоніст із-за куща щось теє, а я зобразила бойову стойку - і він утік".
І виходить інтерв'ю, каже пані Леся, на розворот, і заголовок: "На Лесю Воронину в парку напав маніяк".

Сейчас я у родителей в Полтаве, отмечали день рождения племянника - шарики, пасочки, все дела. Завтра уезжаю в Крым.

Сегодня вечером у меня тайная встреча с замечательным крутым режиссером - его фамилия на Н., имя на И., отчество на Я. Он мне сделает супермегапредложение по кино. Какое - секрет!
Встреча состоится в Пассаже. Ловите меня там :-Р

Вчера встретилась с Викторией Гресь, обсуждали кое-какие идеи для ее шоу на грядущем Ukrainian Fashion Week.

Юлия.


[показать]  [показать]

[показать]


 

Как-то раз я ехал в поезде: сейчас, правда, уже не понмю, откуда ехал и куда, и на какой станции остановились. Но именно на этой станции я увидел некоего старичка. Этот старичок был одет очень бедно, но на голове его красовалась папаха - именно такие в советское время носили полковники, генералы. Из-под пальто были видны его офицерские брюки. Но даже не поэтому я подумал, что он настоящий офицер. Он как-то нес себя с большим достоинством по этой заплеванной, грязной платформе, и какая спокойная сила была в его руке, державшей тележку-кравчучку. И тогда я подумал, что именно так и выглядит настоящий офицер.

[200x290]


Я провел большую часть своей жизни в Севастополе и про настоящих офицеров я часто слышал от бабулек и дедушек, сидевших на скамейке; от женщин, которые еще не стали бабушками, но уже в почтенном возрасте. Однако видеть их мне воочию не приходилось. Даже проведя два года в армии и повидав разных командиров (были откровенные садисты, были чмошники, которым доставляет удовольствие власть, были обыкновенные трудяги, тянувшие исправно рабочую лямку), встретить настоящих офицеров мне так и не удалось. Через 7 лет, после этой истории, я случайно рассказал про историю на станции величайшему режиссеру Андрею Бенкендорфу, и он мне сказал — это то, что нужно. Фактически, на написание этого сценария сподвиг меня он. Сценарий был написан, в главных ролях снялись великие советские актеры Сергей Никоненко и Лев Дуров. А фильм прокрутили каналы "ОРТ", "Интер", питерский "5-й канал" и даже спутниковый канал "ТВ1000 Русское кино". И, как мне говорили потом, у "Стариков-полковников" были весьма высокие рейтинги. Правда, я в рейтингах совершенно не разбираюсь.

P.S. В следующем посте я выложу кое-какие интересные факты из этого фильма.

Всё прошло чудесно. Зарегистрировалось около 20 участников. Откатали до 11 тренировку, потом пошла квалификация, и к обеду уже начались соревнования. Были и показательные выступления: моё и ребят-дрифтеров - красиво пожгли цветную резину. Зрителей было полно, а всё мероприятие снимало телевидение.

С радостью, спешим сообщить, что наше агентство проводит кастинг моделей для новой картины режиссера Александра Итыгилова!

Контакты на нашем сайте www.faces.org.ua

В августе появится в эфире новый клип, который я с группой "Кони Айленд" и Снежанной Егоровой отсняли в Тирольских Альпах.

Фото со съемок выложу в ближайшие дни!

Итак, ноутбук снова жив)

Был три дня в Черкасах, где проходил теннисный турнир UFC Open.
Там же теннисисты проводили мастер-классы; это удивительно, когда слышишь, как посланный мастером мяч шуршит в воздухе… Кстати, находясь на игре, совсем по-другому воспринимаешь теннис. Одно дело, когда смотришь турнир по телевизору – одни и те же планы (преимущественно сверху) — нудотина... А вот когда присутствуешь там, это совсем другое дело — представление о теннисе совершенно меняется.

В воскресенье я выступала в роли невесты ))
Участвовала в фотосессии в свадебном салоне "Шик" — примеряла десяток разных образов: от классического белого платья, до тинейджерского стиля и нарядов рокко-барокко!