текст.... що ж таке текст.... це просто порядок розташукання різних літер.... їх не багато... біля 30 штук... і кожна якось читається...
тож складую ці літери так як мені хочеться а ви читаєте всю цю маячню.

останні три дні проминули як у страшному сні.... під час якого не можеш прокинутися і спокійно спати також не можеш.... цілий ряд подій гвалтує твій мозок...
емоційна втома не те що дає про себе знати... а не дає побачити на тобі живе місце...

зараз живу думками і поглядами на годинник.... незрозумілими снами і відривом від усього.... але відривом разом з усіма.....

відчуваю що життя переповнене подіями... а ще скільки нереалізованих амбіцій.... може варто залишити їх... залишити не для цієї країни....?!

дякую своїм друзям. вони. неймовірні...

сідаючи писати цей текст я планував розповісти про всі події які траплялися зі мною протягом цих днів....
але це буде так довго що я втрачу шанс своїм невисипанням на хоч частину здорового дня завтра....

йду спати... думаю що завтра буде щось нове....


знаю що цей запис будуть читати люди які для мене дуже дорогі ...
знайте.... я завжди памятаю про вас... навіть якщо мене не має....

сьогодні був день який розірвав останні спроби зими навіяти фіговий настрій на мешканців мого маленького провінційно міста...
дорогою до універа довго дивився у вікно і думав про друзів ... згадував як насто ми гуляли цими вулицями, вирішувати якісь важливі для нас тоді проблеми....
на одній із пар підвів голову до вікна і яскравий заряд сонячної енергії вдарив мене прямо по блакитним очам.... але я зрадів і відразу здогадався що це перемога.... перемога весни.... у ці секунди я забув усе про що мав би памятати і тільки дивився на сонце.... прямісінько на нього... а воно мені обіцяло більше не давати підстав сумніватися у пануванні весни....
я сказав що буду чекати , і опустив голову....

в місті забастовки.... вчителі на пару з учнями яким за щастя прогуляти уроки вийшли до мерії містечка і почали скандувати лайливі частушки заздалегіть вивчені на память і перевірені на очінку на уроках української літератури. підготувалися гарненько... фізруки завзято підсвистували у свої супер-спортивні свистки....
а вчителі географії забравшись до купи махали чи то плакатами з образами та погрозами , чи то червоними прапорами... в залежності від пристрастей географів...

шкода що я не зміг більш детально розгледіти усих.... але враховуючи нинішнє економічне положення міста...
думаю це була не остання акція.

вечір наступив раптово, нікого не питаючи , просто опустив жовте коло південного заходу і запалив сині ліхтарі десь високо.... і нашо їх запалювати якщо всерівно нічого не освітлюють...)
мабуть це для тих у кого літо, пляж, романтіка... єххх.....

Я тут сам. тільки сам. нікого немає більше.