Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?
Національне питання 308 переглядів
Опубліковано - 10.12.2010 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
Яна Солнцева, УНІАН
Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?
“Вшануванням жертв Голодомору ми дискредитуємо політичний курс РФ... Це політичне замовлення, звичайна спецоперація... У Росії немає жодної української школи”...
Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком.
Пане Валерію, у травні українська діаспора в Росії заявила про політичний тиск на український культурний рух. “У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху”, – ішлося в заяві. Що відбувалося?
Це було в основному в Москві. Почалися переслідування. Спочатку закрили Український освітній центр, потім - наступ на Бібліотеку української літератури. У Росії вважають, що такі, як Семененко, – це кубло націоналістів, які сповідують “не ті” погляди.
Дуже жорсткі перевірки українських центрів почалися в регіонах. Історія з ФНКА повністю доводить упередженість російської влади й політичне підґрунтя цієї справи.
У заяві вашої ж організації ви цитуєте Мін’юст РФ, який вказує на три випадки порушень законодавства вами особисто: це участь у програмі на «Радіо Свобода», організація і проведення у 2009 році у Москві міжнародної науково-практичної конференції «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку», а також керівництво заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору. Хіба це суперечить законодавству РФ?
Воно, може, і не суперечить... Але тут такий момент. Якщо призупинено діяльність організації (а діяльність нашої організації офіційно призупинили), то за законом організація не може проводити публічну, політичну діяльність, це насамперед демонстрації, вибори і таке інше.
Та якби це було – це справді було б порушенням законодавства. Але телефонне інтерв’ю по радіо – це не є демонстрація. Ми не організовували це інтерв’ю. Вони зателефонували, ми відповіли - і все. Ми не організовували конференцію, ми вийшли з оргкомітету, ми не проводили жодних демонстрацій.
Можливо, в інтерв’ю на радіо ви зачепили якусь дражливу для російської влади тему?
Інтерв’ю було на тему освіти.
Після розгону Українського освітнього центру, до нас приходили люди з ФСБ (вони не приховували цього) і цікавилися в учителів: що тут було, про що балакали? Я це й розповів “Радіо Свобода”. Одразу після того знову почалися перевірки. Мабуть, “угорі” було прийнято рішення у судовому порядку ліквідувати організацію, щоб позбавити нас можливості виступати від організованої України.
А що за звинувачення у вшануванні пам’яті жертв Голодомору? Хіба це суперечить російському законодавству?
Росія визнає Голодомор, але не визнає геноциду.
Вшанування пам’яті з нашого боку в Москві обмежувалося тільки ходінням до церкви. До Російської церкви, де російські попи провадили цю панахиду.
З висновку Мін’юсту нібито випливає, що діяльність Федеральної автономії “спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії”…
Мін’юст цього висновку не робив, цей виcновок робив отой Журавльов, який написав лист-донос. Виходить, що ми вшануванням Голодомору дискредитуємо політичний курс РФ... Але Мін’юст, подаючи свій висновок, солідаризується з Журавльовим.
А хто такий цей Микола Журавльов і що це за фонд “Отечество”?
Фонд “Отечество” – звичайна російська шовіністична організація, яких багато. Журавльова просто використали. Він мене взагалі особисто ніколи не бачив і не знав. Це політичне замовлення, звичайна спецоперація.
Він звинувачує вас у політичній діяльності під “культурним прикриттям”...
Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні
Як усвідомлювати, як поглянути на долю Пінкі? Вибір за вами, THE WALL фільм притча, фільм анімація, фільм психологія. Я так і не зможу сказати однозначно, що це, сюжет, примітивна сюжетна лінія. Але шедевр, без перебільшення шедевр, якщо дивитися на приховані думки.
"Lan4in _ 10.12.2010 11:35
Ми опинилися в становищі сім"ї, яку пограбували, а тепер витісняють з власної території. Нас витісняють з газет і телеканалів, з церков і храмів, з українських міст і української землі…Згадайте лозунг з російської виборчої компанії: «Наш дім - Росія» , або з ізраїльської - "Наш дім - Ізраїль". А ось за українцями ні ті ні інші не визнають права на власний дім - державу. Нас грабують і витісняють планомірно і цілеспрямовано, крок за кроком, із залученням міжнародних структур, під диктовку як із-за східного кордону, так із-за західного. Користуючись з того, що колись їм вдалося обдурити нас і роззброїти. Втрата статусу ядерної держави потягла за собою цілий ряд катастрофічних і трагічних втрат…. Гіркий урок для українців, і показовий приклад для інших народів…
IP: 213.169.88.---
Lan4in _ 10.12.2010 11:33
Яка основна причина наших державотворчих невдач? Сильні підривні дії двох етнічних груп і їх національних держав, направлених на знищення всього українського. Двохстороння навала, або якщо хочете - двохстороння зачистка. Неоголошена, таємна війна чужих спецслужб проти українства… Тому і така розгубленість серед українців....
А яка основна причина наших економічних бід? Чому у нас не вистачає грошей ні на що?
Грабіжницька приватизація, яка була результатом міжнародного зговору… Переважна частина національного добра дісталася не українцям"
Джерело: Із коментарів на "Українській правді".
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Неділя, 05 грудня 2010 19:17
Головна стаття
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
додаток
Всі сторінки
Сторінка 1 з 2
Голові
Парламентської асамблеї Ради Європи
п. Мевлютові Чавушоглу
Верховному комісарові Організації
з Безпеки та Співробітництва в Європі
п. Кнутові Волленбеку
Президентові
Європейського парламенту
п. Єжи Бузеку
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
українських громадських організацій до демократичних європейських інституцій щодо спроб обмеження прав української мови в Україні та маніпулювання думкою міжнародної громадськості
В Україні зростає занепокоєння тим, що на формування оцінок українського мовного життя міжнародними організаціями й експертами значний вплив чинять ті кола в нашій країні та поза її межами, які виступають за повернення до політики асиміляції українського народу, що панувала в часи комуністичного режиму. Зокрема, активно апелюючи до висновків Комітету експертів з питань виконання Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, проти української мови виступають громадські організації, чільники яких належать до провладної партії («Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина» – очолює В. Колесниченко, член Партії регіонів, та «ВОО «Правозащитная организация «Общая Цель» – головою є помічник В. Колесниченка Р. Бортник), а отже не можуть надавати об’єктивної оцінки мовної ситуації в Україні.
У 1991 році український народ проголосив себе вільним від тотального «покровительства» Росії. Проте українська мова, хоч і проголошена державною відповідно до закону «Про мови в УРСР» від 28 жовтня 1989 р. та ст. 10 Конституції України, не зайняла належного їй місця в суспільному житті держави, що пов’язано з непослідовною мовною політикою владних органів за часів незалежності. Мовне питання використовується не для захисту мовних прав певних меншин (не кажучи вже про захист самих мов як елементу культурної спадщини), а як інструмент політичної боротьби, особливо під час виборчих кампаній.
Зареєстрований нещодавно законопроект про мови в Україні від провладних політиків покликаний ліквідувати ті інструменти правового захисту української мови, як державної. Концепція цього законопроекту і більшість його норм суперечать Конституції України, ухвали Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України цей законопроект ґрунтується на навмисне перекрученому тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Прийняття й запровадження такого закону загрожує знищенням не лише української мови, а й самої України. Провідні українські наукові установи – Інститут української мови Національної академії наук України та Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України за дорученням Президії Національної академії наук України та на прохання голови Верховної Ради України дали фахову оцінку цього та шести інших законопроектів з питань мовного життя, що зареєстрованих у Верховній Раді України, і рекомендували не виносити жодний з них на розгляд законодавців.
Так у зазначеному законопроекті в ст. 7 п. 1 сказано, що «російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України». Водночас представники вище наведених громадських організацій вимагають її захисту. Постає питання: від чого і кого, адже автори самі вказують на значне поширення мови цієї національної меншини й на домінуванні її відносно державної, яка є мовою титульної нації. Дискримінаційним стосовно інших недержавних мов є ст. 14, п. 1, яка пропонує паспорт громадянина України видавати двома мовами – державною та російською. Тобто громадяни України різного етнічного походження – кримськотатарського, угорського, румунського, польського й т. д. – мають отримувати паспорти видані українською та мовою однієї з меншин, але не їхньою рідною. Це сприятиме підвищенню напруження в міжетнічних стосунках. Законопроектом передбачено не просто наділення російської мови та її носіїв значно більшим обсягом прав і більш привілейованим становищем, ніж усі інші регіональні або міноритарні мови та групи мовних меншин, а й фактичне введення двомовності, що ставить у невигідне становище всі інші недержавні мови.
У цілому по Україні майже в усіх сферах громадського життя переважає російська мова. Наприклад, на ринку журналів, де близько 90% річного накладу виходить російською мовою. Те саме можна сказати про Інтернет, бізнес-спільноту, індустрію розваг і т.д. У результаті, за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову (приблизно 67%), реальна присутність у більшості сфер є нижчою 50%. З такими статистичними висновками доволі дивно говорити про якусь
У жизни свои планы на нас. Ты хочешь одного, но все время упираешься в стену взглядом. Навязчиво или нет, но жизнь свои диктует условия. Возможно. НЕТ! Точно ненравятся мне ее нравы. Другого! И буду бороться до конца. Нет! Не до конца! До победы!
Но стоит ли так упираться, противясь ее воли? Разве никогда ты не вел двойную игру? Но жизнь и есть игра! Борьба за свое? Но и не стоит отказываться от прихотей жизни. Сопротивляться возможно бесполезно. Кто знает, возможно права она, и ее победа принесете мне больше добра, чем победа моя, в моей собственной борьбе. Лишь силы тратить в никуда?
Я согласен! Я поиграю в твои игры, но правила все же будут мои. И пока ты играешь мной, я не отказываюсь от своей борьбы.
Кто победит? Решать не мне! Но и не тебе!
Гарний початок. Написати декілька речень. Дивишся. Хто ж буде тут стільки читати. Новела, справжня новела. Так, можливо і цікава, згоден. Але хіба тут їй місце?
Почну спочатку!
Ти незапізнюєшся? А тебе чекають. Пять хвилин, десять. СМС . Ти взагалі будеш? невстигла відправити. Пробач, мені справді соромно. Не зовсім правда. Але це ж ти.
Або в тебе є вагома причина, або ти йдеш на вечірку...вагома причина? хм, так йду...А тепер подивись на себе, ти весь мокрий, звичайно, ти ж стільки часу провів під дощем. Хіба ти схожий на людину? Танцювати? Лишися! Бути чесним перед ким? перед собою? Чи всеж стримати обіцянку. Пробач, напевно неварто. Хоч зараз і перед тобою мені справді соромно. Я бачу твоє ставлення до мене. Ставлення гарне. Котре, однак я зовсім не ціную. А це ж чому? Незнаю. Напевно вибач, чогось не вистачає мені. Можливо я просто небачу? Напевно!
Варто спробувати, зателефонувати, я розповім тобі щось цікаве. емм, що саме я можу розповісти. Потрібен гарний настрій, цікава історія. Так придумав. А що мені втрачати? Нічого. Та що я отримаю. Напевно шанс, шанс повернути таку важливу для мене подругу. Ось зараз. Сигарета. Там на площі краще звязок. Друга. Тут гудуть автомобілі, ось там у парку ні. Треття. Вже пізно. Може неварто, краще завтра? Сьогодні! Гудки. Напевно спить. Заспокоюй себе. Чи зайнята. Заспокоюй себе. А може не хоче розмовляти зі мною. Не раз бачив як роздратована ти, нехтувала підняти слухавку. Можливо! Не думай.
А що ти хочиш. Ти незважаєш почуттям тих, кому ти важливий, ти брешеш їм. Певною мірою, та все ж. Ти ображаєш. Та ось воно, й на тебе незважають. МОЖЛИВО СВІТ ПРОСТО НАДТО КРУГЛИЙ?
Треба вибачитись, щось придбати. Вагомий аргумент ))). Так, обовязково, я маю вибачитись.
Дзвінок. Не так погано як ти думав. Можливо все налагодиться?
ТА КРУГЛИЙ ВСЕ Ж ТАКИ СВІТ!
що можеш відкласти на післязавтра. Або і на тоді, коли це вже нікому не потрібно, тож і робите не будеш.
Дурний девіз? Ха, а ми як зазвичай робимо? Хіба ж не так? Чи я один такий?
Та я всеж знаю чому я люблю цю ненависну роботу. З кожним новим проектом, з кожним наступним малюнком, з кожною 3D-моделю я малюю світ таким, яким ХОЧУ його бачити. І як побачиш втілену в життя, ТВОЮ УЯВУ, народжене в твоїй хворій уяві бачення світу, ти млієш від задоволення, розпливаєшся в посмішці. Мій світ навколо я малюю САМ, чим не унікальна можливість???!!!!